справа № 380/3757/20
про закриття провадження у справі в частині позовних вимог
30 листопада 2020 року м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. при розгляді за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та зобов'язання вчинити дії,
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо невизначення та невиплати ОСОБА_1 станом на 01 січня 2020 року суми заборгованості, яка утворилась в результаті проведених виплат за період із 01 січня 2018 року по 31 грудня 2019 року не в повному обсязі перерахованого із 01.03.2018 року основного розміру пенсії, та невжиття заходів по виплаті такої заборгованості.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести ОСОБА_1 розрахунок та виплату заборгованості по пенсії, яка утворилась станом на 01 січня 2020 року в результаті виплати за період із 01 січня 2018 року по 31 грудня 2019 року не в повному обсязі перерахованого та встановленого із 01.01.2018 року його основного розміру пенсії, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що після ознайомлення із матеріалами пенсійної справи, які надійшли із Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на письмовий запит, встановлено, що виплата йому перерахованої із 01 січня 2018 року пенсії здійснювалась пенсійним органом не в повному обсязі, а із 01 січня 2020 року виплата заборгованості, яка утворилася станом на 01.01.2020 року за період із 01.01.2018 року по 31.12.2019 року, не здійснюється. Вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та такою, що суперечить нормам чинного законодавства України. Позивач зазначає, що після звільнення зі служби перебуває на пенсійному обліку в Головному управління Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію відповідно до Закону України “По пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (надалі Закон № 2262). Відповідно до статті 63 Закону України № 2262, Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 “Про перерахунок пенсії особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категорія осіб” (надалі Постанова № 103) позивачу було проведено перерахунок основного розміру пенсії із грошового забезпечення в сумі 11520,00 гривень і визначено в розмірі 8064,00 гривень. Відповідно до положень Постанови № 103 позивачу із 01.01.2018 виплачувалось 50% різниці між розміром перерахованої та розміром отримуваної до цього перерахунку пенсії, а із 01.01.2019 року виплачувалось в розмірі 75% різниці між розміром перерахованої та розміром отримуваної до цього перерахунку пенсії. Вказує, що фактично позивачу виплата підвищення перерахованої пенсії відповідачем проводилась із 01.01.2018 року по 31.12.2018 року в розмірі 50% суми підвищення пенсії, що становило 2154,60 гривень (4309,20x50), з 01.01.2019 по 31.12.2019 така виплата проводилась в розмірі 75% суми підвищення до пенсії, що становило 3233,90 гривень (4309,20x75), і лише із 01.01.2020 виплата підвищення до пенсії проводилась в повному обсязі (4309,20 гривень). Сума заборгованості по виплаті перерахованого із 01 січня 2018 року основного розміру пенсії, яка утворилася станом на 01.01.2020 за період із 01 січня 2018 року по 31 грудня 2019 року, не виплачується. За таких обставин вважає, що ОСОБА_1 має право на виплату заборгованості перерахованого із 01 січня 2018 року та невиплаченого в повному обсязі основного розміру пенсії, яка утворилася за період із 01.01.2018 по 31.12.2019.
Ухвалою від 25.05.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою від 24.06.2020 продовжено відповідачеві строк для подання відзиву на строк дії карантину.
Ухвалою від 24.06.2020 відмовлено у розгляді справи з викликом сторін.
Від відповідача 10.07.2020 надійшов відзив на позов у якому відповідач проти позовних вимог заперечує повністю. Вказує, що на момент перерахунку пенсії позивача положення Постанови - 103 були чинними, тому відповідачем правомірно здійснено перерахунок пенсії та виплачено в порядку передбаченим законом. Крім того зазначає, що 14 серпня 2019 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №804 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", якою встановлено у 2019 році здійснювати виплату пенсій, призначених згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 01 березня 2018 року та перерахованих з 01 січня 2018 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі - Постанова № 704) у розмірі 75% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01 березня 2018 року. Відповідач стверджує, що зміна механізму реалізації прав військовослужбовців на перерахунок пенсії, запроваджена Постановою №103 не призвела до зменшення їх рівня соціального забезпечення та до зменшення розміру пенсійних виплат. Крім того, розмір пенсії позивача збільшився, що, на думку, відповідача спростовує доводи позивача про звуження його прав на пенсійне забезпечення та порушення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області норм Конституції України.
Позивач 17.07.2020 подав відповідь на відзив у якому вказує, що прийняття КМУ Постанови № 704 стало підставою для перерахунку основного розміру пенсії позивача. Цією постановою чи будь-якою іншою постановою, в тому числі за №№ 103 та 804, Кабінетом Міністрів України не встановлювались будь-які підвищення до основного розміру пенсії, Постанови №№ 103 та 804 встановлювали лише розстрочення виплати перерахованого на підставі Постанови № 704 основного розміру пенсії, а не позбавлення її частини, і таке розстрочення встановлювалось до 31 грудня 2019 року. Після проведеного відповідачем у травні 2018 року перерахунку пенсії основний її розмір був встановлений у сумі 8064,00 гривень. Основний розмір пенсії позивача до 31.12.2017 становив 3754,80 гривень, тобто відбулось збільшення основного розміру пенсії на 4309,20 гривень (8064,00-3754,80). За 2018-2019 роки позивачу фактично виплачений основний розмір пенсії в загальній сумі 64638,00 гривень, в тому числі за 2018 рік - 25855,20 гривень (4309,20x50:100x12), за 2019 рік - 38782,80 гривень (4309,20x75:100x12). За вказані роки позивач повинен був отримати основний розмір пенсії в загальній сумі 103420,80 гривень (4309,20x24). Вказані розрахунки свідчать про те, що протягом 2018-2019 року відповідачем не здійснено виплату основного розміру пенсії в повному обсязі, сума невиплати склала 38782,80 гривень (103420,80-64638,00). Отже, держава в особі пенсійного органу по суті справи станом на сьогоднішній день привласнила 38782,80 гривень грошових коштів у вигляді пенсії, належних ОСОБА_1 .
Ухвалою від 27.07.2020 зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі 1.380.2019.004301.
Ухвалою від 30.11.2020 поновлено провадження у справі.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін “суб'єкт владних повноважень” означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).
Наведене узгоджується й з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Судом встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.04.2020 у справі №1.380.2019.004301, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885), що знаходиться за адресою м.Львів, вул. Митрополита Андрея, 10 щодо виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що проживає за адресою АДРЕСА_1 , з 05.03.2019 року по 14.08.2019 року 75% суми його підвищення пенсії, перерахованої згідно зі ст.63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 “Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяких інших категорій осіб”.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10 виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що проживає за адресою АДРЕСА_1 , за період з 05.03.2019 року по 14.08.2019 року 100% суми його підвищеної пенсії, перерахованої згідно зі ст.63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 “Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяких інших категорій осіб” з урахуванням виплачених сум.
Позивач звертаючись із позовною вимогою у даній справі про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо невизначення та невиплати ОСОБА_1 станом на 01 січня 2020 року суми заборгованості, яка утворилась в результаті проведених виплат за період із 01 січня 2018 року по 31 грудня 2019 року не в повному обсязі перерахованого із 01.03.2018 основного розміру пенсії, та невжиття заходів по виплаті такої заборгованості фактично повторно охоплює період з 05.03.2019 по 14.08.2019, лише формулює вимогу як бездіяльність відповідача у вказаний період.
Однак за вказаний період рішенням суду вже визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо виплати ОСОБА_1 з 05.03.2019 року по 14.08.2019 року 75% суми його підвищення пенсії,
Також вимога позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести ОСОБА_1 розрахунок та виплату заборгованості по пенсії, яка утворилась станом на 01 січня 2020 року в результаті виплати за період із 01 січня 2018 року по 31 грудня 2019 року не в повному обсязі перерахованого та встановленого із 01.01.2018 року його основного розміру пенсії, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, охоплюється за період з 05.03.2019 по 14.08.2019 рішенням суду від 21.04.2020 у справі №1.380.2019.004301, так як суд зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплатити ОСОБА_1 за період з 05.03.2019 по 14.08.2019 100% суми його підвищеної пенсії.
Суд дійшов висновку, що фактично вимоги позивача спрямовані зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області у майбутньому виконати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.04.2020 у справі №1.380.2019.004301, яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплатити ОСОБА_1 за період з 05.03.2019 по 14.08.2019 100% суми його підвищеної пенсії.
Отже подання даного позову про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання провести розрахунок на виплату позивачеві за період з 05.03.2019 по 14.08.2019 заборгованості спрямоване на виконанням суб'єктом владних повноважень судового рішення у справі №1.380.2019.004301 та є намаганням позивача в такий спосіб примусити Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виконати це судове рішення у справі №1.380.2019.004301.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII “Про виконавче провадження” (далі - Закон № 1404-VIII).
За ч. 1 ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону № 1404-VIII державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу вищезазначених законодавчих норм можна дійти висновку, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII, у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а дійшла висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
Також подібна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 816/2016/17 (К/9901/50946/18).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заявлені у позовній заяві вимоги не можуть бути предметом нового публічно-правового спору та розглядатися адміністративним судом у порядку іншого (нового) позовного провадження, оскільки спірні правовідносини стосуються виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від у справі №1.380.2019.004301, а тому провадження у справі підлягає закриттю, оскільки такий спір не може бути вирішений в жодній юрисдикції.
Суд роз'яснює позивачеві, що відповідно до ч.2 ст. 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Суд звертає увагу, що позивач жодним чином не позбавлений судового захисту, але не у порядку позовного провадження, а в порядку розгляду судом, який вирішив спір, процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судового рішення в адміністративній справі №1.380.2019.004301.
Зокрема, відповідно до ч.1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Відповідно до ч.5 ст.21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Відповідно до ч.2 ст.238 КАС України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Керуючись ст. 189, 238, 239, 248, 256, 293-295 КАС України, суд -
постановив:
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо невизначення та невиплати ОСОБА_1 станом на 01 січня 2020 року суми заборгованості, яка утворилась в результаті проведених виплат за період із 01 січня 2018 року по 31 грудня 2019 року не в повному обсязі перерахованого із 01.03.2018 року основного розміру пенсії, та невжиття заходів по виплаті такої заборгованості та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести ОСОБА_1 розрахунок та виплату заборгованості по пенсії, яка утворилась станом на 01 січня 2020 року в результаті виплати за період із 01 січня 2018 року по 31 грудня 2019 року не в повному обсязі перерахованого та встановленого із 01.01.2018 року його основного розміру пенсії, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, в частині позовних вимог за період з 05.03.2019 року по 14.08.2019 року - закрити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддями.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складений 30.11.2020.
Суддя Коморний О.І.