Справа № 274/4241/20
Провадження № 2-о/0274/94/20
Рішення
Іменем України
20.11.2020 року Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого - судді Вдовиченко Т.М., за участю секретаря судового засідання Лободи В.Л., заявниці, представника заявниці ОСОБА_1 , представника заінтересованої особи - Кухара О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бердичеві Житомирської області цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: Бердичівська міська рада Житомирської області про встановлення фактів, що мають юридичне значення,-
03.07.2020 року ОСОБА_2 через свого представника - ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Просить суд встановити факт постійного проживання разом із спадкодавцем - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з січня 2006 року до часу відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з 17/100 ідеальних частин у житловому будинку АДРЕСА_1 .
07.02.2020 року вона звернулася до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. У вчиненні нотаріальної дії їй було відмовлено у зв"язку з тим, що на день смерті спадкодавця вона за однією адресою з нею не проживала, не звернулася у встановлений чинним законодавством України термін для прийняття спадщини, а також у зв"язку з відсутністю документів, які підтверджують факт родинних відносин між нею та спадкодавцем.
Зазначає, що вона та ОСОБА_3 не перебували у родинних відносинах, проте більше дев"яти років проживали однією сім"єю до часу відкриття спадщини. Впродовж останніх п"яти років свого життя спадкодавець не могла самостійно пересуватися, обслуговувати себе. Допомогу та догляд їй забезпечувала вона разом зі своєю родиною, так як ОСОБА_3 не мала власної родини. Вказала, що вона та ОСОБА_3 до загострення хвороби останньої, спільно вели господарство, доглядали спільний двір, спільно користувалися житловим будинком.
Після того, як ОСОБА_3 злягла, вона та її чоловік піклувалися про неї, як про рідну : забезпечували її харчуванням, проводили їй гігієнічні процедури, яких потребувала лежача людина, займалися пранням, підтримували у технічному стані усі житлові та службові приміщення, проводили косметичні ремонтні роботи, придбавали необхідні ліки, сплачували комунальні послуги, за необхідності викликали лікарів. У свою чергу ОСОБА_3 , отримуючи пенсію, приймала фінансову участь у придбанні продуктів харчування, сплаті комунальних послуг. Окрім фізичної, матеріальної допомоги вона надавала спадкодавці й психологічну підтримку.
Похованням та вчиненням інших обрядових дій після смерті ОСОБА_5 займалася також її родина.
Встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та проживання однією сім"єю не менше як п"ять років до часу відкриття спадщини надасть їй можливість оформити спадкові права на зареєстровані на праві власності за ОСОБА_5 , 17/100 ідеальних частин будинку АДРЕСА_1 , як спадкоємцю за законом четвертої черги.
В судовому засіданні заявниця та її представник доводи заяви підтримали з підстав зазначених в ній.
Заявниця додатково суду повідомила, що з в 1977 році вона придбала за договором купівлі - продажу 38/100 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 . В 1986 році вона придбала у ОСОБА_3 ще 21/100 даного житлового будинку, таким чином у власності ОСОБА_3 залишилось 17/100 ідеальних часток житлового будинку.
З 2000 років у ОСОБА_3 почалися проблеми із здоров"ям, а в 2010 році вона перестала ходити, тому вона та її чоловік почали за нею доглядати. Коли ОСОБА_3 померла, то її похованням також займалася вона та її чоловік. ОСОБА_3 не була заміжня, дітей в неї не було, були брати, але вони померли ще задовго до її смерті, вона ніколи з ними стосунки не підтримувала.
Представник заінтересованої особи - при розгляді даної справи поклався на розсуд суду.
Свідок ОСОБА_6 , який є чоловіком заявниці, суду пояснив, що вони разом з дружиною доглядали ОСОБА_3 , вона була лежачою, не могла себе самостійно обходити. Вони проживала всі разом в будинку по АДРЕСА_1 . Заявниця годувала купувала ліки, прала речі для ОСОБА_3 , він допомагав по господарству. Родини у ОСОБА_3 не було, її похованням займалася заявниця та він.
Свідок ОСОБА_7 пояснив, що в 2010 році він приходив допомагати чоловіку заявниці робити світло та бачив покійну ОСОБА_3 . Вона лежала, заявниця та її чоловік за нею доглядали, сказали, що вона їх родичка. Також він бачив ОСОБА_3 в 2015 році, за нею доглядала ОСОБА_2 .
Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст. 13ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про смерть , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Бердичеву Бердичівського міськрайонного управління юстиції у Житомирській області 12.10.2015 року, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Бердичеві Житомирської області ( а.с.12).
Постановою приватного нотаріуса Бердичівського міського нотаріального округу від 07.02.2020 року відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про на спадщину за законом на 17/100 ідеальних часток житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель і споруд, які розташовані по АДРЕСА_1 . котра належала ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 з тих підстав, що на день смерті спадкодавця вона за однією адресою з нею не проживала, не звернулася у встановлений чинним законодавством України термін для прийняття спадщини, а також у зв"язку з відсутністю документів, які підтверджують факт родинних відносин між нею та спадкодавцем ( а.с. 13).
Відповідно до довідки виданої КП " Бердичівське МБТІ" 16.03.2020 року встановлено, що згідно матеріалів інвентаризаційної справи № 6140 на нерухоме майно за адресою : АДРЕСА_1 відсутній договір про встановлення порядку користування житловими приміщеннями у вищевказаному будинку, а також відсутні документи, щодо поділу та присвоєння окремих поштових адрес частинам будинку ( а.с.28).
Згідно копії договору - замовлення № 488 на організацію та проведення поховання ОСОБА_2 12.10.2015 році було здійснено замовлення на організацію та проведення поховання ОСОБА_3 - 12.10.2015 року ( а.с.32).
Як вбачається з довідки виданої 27.11.2019 року МК ВЖРЕП - 7 ОСОБА_3 була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 ( а.с.15).
Відповідно до паспортних даних заявниці, вона з 11.01.2006 року зареєстрована за адресою : АДРЕСА_2 ( а.с.10).
Факт реєстрації заявниці та покійної ОСОБА_3 в будинку АДРЕСА_1 також підтверджується копією домової книги.
В судовому засіданні оглянуто копію матеріалів спадкової справи № 14/2020 від 07.02.2020 року, заведеної приватним нотаріусом Богатирчуком А.М. після смерті ОСОБА_3 . Судом встановлено, що інших спадкоємців немає.
Згідно зі ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Згідно ч.ч. 2,4 ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7 при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
Крім того, на підставі ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (шість місяців), він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Тобто, щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори.
Відповідно до п. 211 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністра Юстиції України №20/5 від 03 березня 2004 року, доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Згідно роз'яснень викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах спадкування" №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна . В особливих випадках місце відкриття спадщини встановлюється законом.
Як визначено абз. 3 п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 р. місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами статті 29, частини другої статті 1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.
Метою звернення заявниці до суду є: встановлення факту її проживання однією сім'єю зі спадкодавцем не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини для набуття права на спадкування та для подальшого оформлення прав на спадкове майно в нотаріальному порядку на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України.
Таким чином, від встановлення зазначених фактів залежить виникнення та зміна її майнових та немайнових прав, що пов'язані з можливістю звернення до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину за законом як спадкоємцем четвертої черги за законом.
Оскільки заявницею доведені вищевказані факти належними та достатніми письмовими доказами в їх сукупності та поясненнями свідків, а також враховуючи, що зазначені обставини ніким не оспорюються, суд дійшов до висновку про задоволення заявлених вимог ОСОБА_2 .
Керуючись ст. ст. 4, 13,76-81, 258, 265,273,293, 294, 315, 319, 354 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа: Бердичівська міська рада Житомирської області про встановлення фактів, що мають юридичне значення - задовольнити.
Встановити факт спільного постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Бердичів Житомирської області разом із спадкодавцем - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженкою с. Райки Калинівського району Вінницької області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Бердичеві, з 2006 року по день її смерті, тобто на час відкриття спадщини, за адресою : АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання , має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно п.п.15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги можуть також подаватися учасниками справи до або через відповідні суди.
Повний текст рішення виготовлено 25 листопада 2020 року.
Головуючий Т.М. Вдовиченко