Справа № 161/11182/20
Провадження № 1-кп/161/1071/20
27 листопада 2020 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020030010000380 від 30 січня 2020 року про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з професійно-технічною освітою, одруженого, працює водієм в ПП "Нічний експрес", не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
представника потерпілої ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_7 ,
Обвинувачений ОСОБА_3 , 29 січня 2020 року, близько 18 год. 18 хв., керуючи технічно справним автомобілем марки "МАН 18.225", р.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Героїв УПА та при проїзді регульованого перехрестя вул. Героїв УПА, вул. Ківерцівської, вул. Стрілецької, вул. Набережної та регульованого пішохідного переходу, що розташований по вул. Ківерцівській, проявив безпечність та неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та не дав дорогу пішоходу ОСОБА_5 , яка закінчувала перехід проїзної частини з ліва на право відносно руху автомобіля, чим порушив вимоги п.п. 2.3 (б), 10.1, 18.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року зі змінами, в результаті чого допустив наїзд передньою частиною вищевказаного автомобіля на пішохода ОСОБА_5 .
Внаслідок вищевказаних грубих порушень Правил дорожнього руху водій ОСОБА_3 своїми необережними протиправними діями, які знаходяться у прямому причинному зв'язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, спричинив ОСОБА_5 наступні тілесні ушкодження: перелом потиличної кістки черепа, забій головного мозку, посттравматична аносмія, забійна рана скроневої ділянки, забій правої стопи, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 238 від 01 квітня 2020 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.
У прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, стало грубе порушення водієм ОСОБА_3 вимог п.п. 2.3 (б), 10.1, 18.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року зі змінами та доповненнями, у відповідності до яких: п. 2.3 (б) для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну; п. 10.1 перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п. 18.2 на регульованих пішохідних переходах і перехрестях при сигналі світлофора чи регулювальника, що дозволяє рух транспортним засобам, водій повинен дати дорогу пішоходам, які закінчують перехід проїзної частини відповідного напрямку руху і для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
За таких обставин, суд приходить до висновку про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні необережних дій, які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження, та дані його дії кваліфікує, як вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у інкримінованому йому злочині, передбаченому ч. 2 ст. 286 КК України визнав повністю та не оспорюючи фактичних обставин, місця і часу та наслідків, що настали, про які зазначено в обвинувальному акті, з приводу пред'явленого йому обвинувачення показав, що він дійсно, 29 січня 2020 року, у вечірню пору доби, керуючи автомобілем марки "МАН 18.225", рухаючись по вул. Героїв УПА та при проїзді регульованого перехрестя не дав дорогу пішоходу ОСОБА_5 , в результаті чого допустив на неї наїзд. Щиро розкаювався у вчиненому, просив вибачення у потерпілої та суворо його не карати.
Суд, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, з'ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого, дані про його особу та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд не вбачає.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданого збитку.
Поряд з цим, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує конкретні обставини кримінального правопорушення, а саме те, що правопорушення вчинено з необережності, грубість порушення Правил дорожнього руху, що є наслідком спричинення тяжкого тілесного ушкодження потерпілій, інформацію про його стан здоров'я, який на обліку у лікарів нарколога та психіатра не знаходиться і за допомогою до них не звертався, відомості про те, що останній вперше притягується до кримінальної відповідальності, раніше до адміністративної відповідальності, в тому числі, у сфері безпеки дорожнього руху не притягувався, необхідність наявності права керування транспортними засобами, у зв'язку з постійною офіційною працею, позитивну характеристику з місця роботи та думку потерпілої про призначення останньому не суворого покарання, а саме, мінімального покарання, в тому числі, щодо звільнення ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання із випробуванням, при цьому, не позбавляючи його права керування транспортними засобами, оскільки примирились з ним та моральну шкоду їй добровільно відшкодовано, а щодо відшкодування матеріальної шкоди вона звернулась до страхової компанії.
З урахуванням наведеного, суд призначає обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, в межах санкції частини статті, за якою він засуджується у виді мінімального позбавлення волі, без позбавлення права керування транспортними засобами, при цьому, на підставі ст. 75 КК України, звільняє його від відбування призначеного основного покарання із випробуванням, встановивши мінімальний однорічний іспитовий строк із покладенням на нього обов'язків, згідно ст. 76 КК України.
Суд вважає, що дане покарання буде необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, так і іншими особами.
У відповідності до вимог ст. 100 КПК України, суд вирішує долю речових доказів та на підставі ст. 122 КПК України приймає рішення по питанню процесуальних витрат за проведення двох судових експертиз, які слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 в повному обсязі.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368, 370 КПК України, суд,-
Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік, не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки, а саме: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речові докази: автомобіль марки "МАН 18.225", р.н.з. НОМЕР_1 - залишити за належністю ОСОБА_8 .
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 лютого 2020 року, а саме, на автомобіль марки "МАН 18.225", р.н.з. НОМЕР_1 - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави витрати пов'язані із залученням експертів для проведення двох інженерно-транспортних експертиз в сумі 1961 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят одна) грн.. 40 коп., 1307 (одна тисяча триста сім) грн. 60 коп., відповідно, а всього, на загальну суму 3269 (три тисячі двісті шістдесят дев'ять) грн.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд Волинської області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий:/підпис/
Згідно з оригіналом:
Суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1