Справа № 161/11746/20
Провадження № 2/161/3019/20
24 листопада 2020 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючої - судді Плахтій І.Б.,
з участю секретаря судових засідань - Міліщук Н.С.,
представника відповідача - ОСОБА_2.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивує тим, що 18.10.2013 ОСОБА_1 з метою укладення кредитного договору та отримання кредитної картки, було підписано запропоновану ПАТ «Акцент-Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Акцент-Банк») заяву № б/н про отримання банківських послуг, відповідно до умов якої останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. Оскільки позичальник ОСОБА_1 свої зобов'язання по кредитному договору не виконав, станом на 23.06.2020 у нього утворилась заборгованість перед банком в загальній сумі з процентами в розмірі - 40 207,33 грн.
А тому просив, стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором та витрати по сплаті судового збору.
Представник позивача подав суду клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю з підстав наведених в позовній заяві. Просить позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги позову не визнала, заперечувала щодо його задоволення. Свої заперечення мотивувала тим, що між банком та відповідачем не укладався кредитний договір, ОСОБА_1 підписував лише анкету-заяву, про відсотки та умови надання послуг банк клієнта не повідомив, йому було видано кредитну картку. Відповідач користувався даною карткою, знімав кошти, здійснював розрахунки за товари та послуги. В серпні 2016 року картка була поповнена на загальну суму 50 000 грн., при умові зняття коштів в розмірі 47 000 грн. Відповідач вважав, що належним чином виконав зобов'язання. Банк не повідомляв про зміну кредитного ліміту, зміну відсоткової ставки.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав.
Між сторонами виникли правовідносини, що регулюються ст.ст. 526, 527, 530, 546, 549, 550, 556 ЦК України.
Судом встановлено, 18.10.2013 ОСОБА_1 було підписано запропоновану ПАТ «Акцент-Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Акцент-Банк») анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, відповідно до умов якої останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом (а.с. 9 зворот).
Умовами та правилами надання банківських послуг, витяг з яких приєднано до анкети-заяви, також передбачені порядок нарахування та сплати процентів, погашення боргових зобов'язань, комісії, пені та штрафи (а.с. 10-16).
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтями 526, 527 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, а також у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Позивач вказує, що відповідач ОСОБА_1 порушуючи умови договору, свої зобов'язання належним чином не виконував, в частині погашення заборгованості за кредитом та сплати відсотків за користування ним.
Так, з дослідженого в судовому засіданні розрахунку заборгованості за договором (а.с. 5-9) вбачається, що станом на 23.06.2020 позичальнику нараховано заборгованість в розмірі 40 207,33 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 24 345,33 грн., заборгованість за відсотками - 15 282,08 грн., заборгованість по пені - 579,92 грн.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги за кредитним договором, посилався на витяг з «Умов та правил надання банківських послуг», які викладені на банківському сайті http://а-bank.com.ua/terms і є частиною спірного договору.
Проте, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, Умови та правила надання банківських послуг, які містяться в матеріалах справи, не містять ані особистого підпису позичальника, ані дати їх складання. Позивачем, всупереч вимог суду, не надано доказів ознайомлення позичальника саме із такою редакціє Умов та правил надання банківських послуг, а також відомостей щодо того, коли, та на підставі яких документів (Рішення уповноваженого органу) банком затверджена саме така редакція Умов та правил надання банківських послуг.
Банком не наведено інших доказів існування погоджених сторонами будь-яких істотних умов договору, крім тих, що зазначені лише в Умовах, і з якими, як вважав би банк, позичальник був ознайомлений.
В позовній заяві банк зазначає, що сторони керувались при укладенні договору нормами ч.1 ст.634 ЦК України.
Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (http://а-bank.com.ua/terms) неодноразово змінювалися самим АТ «Акцент-Банк».
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, наданий банком витяг Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Також суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 18.10.2013 у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Твердження сторони відповідача про повне погашення кредиту та відсутність боргу у ОСОБА_1 спростовується наявним розрахунком заборгованості.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Акцент-Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд дійшов висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми заборгованості за кредитом в розмірі 24 345,33 грн.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягають до задоволення вимоги позивача про відшкодування відповідачем понесених ним судових витрат по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог (60,55%= 1272,76 грн.).
Керуючись ст.ст. 12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, на підставі ст.ст. 509, 510, 511, 525, 526, 536, 553, 554, 651, 1054, 1055 ЦК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, ЄДРПОУ 14360080) заборгованість за кредитним договором від 18.10.2013 в розмірі - 24 345 (двадцять чотири тисячі триста сорок п'ять) гривень 33 копійки, з яких: заборгованість за кредитом -24 345,33 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, ЄДРПОУ 14360080) 1272 (одну тисячу двісті сімдесят дві) гривні 76 копійок судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 30.11.2020.
Суддя Луцького міськрайонного суду І.Б. Плахтій