Постанова від 29.10.2020 по справі 917/814/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 917/814/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О.В. - головуючого, Білоуса В.В., Погребняка В.Я.,

за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.

розглянув касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

та Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

та Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

та Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

та Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

на ухвалу Господарського суду міста Києва (суддя - А.В. Яковенко) від 12.08.2019 (в частині розгляду грошових вимог: Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" та Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк")

та постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - Б.В. Отрюх, судді: О.М. Остапенко, Б.М. Грек) від 18.06.2020

за заявою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

до боржника Приватного акціонерного товариства "АвтоКраз"

про визнання банкрутом.

Учасники справи:

представники кредиторів:

ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта банк" - Коновал Р.О., адвокат,

АТ Ощадний банк України -Пономаренко П.І., адвокат,

АТ "Державний експортно-імпортний банк України" - Пасацька В.В., адвокат;

ПАТ Банк Фінанси та Кредит - Зимненко Є.В., адвокат;

представник боржника - не з'явився,

від розпорядника майна - арбітражного керуючого Кізленка В.А. - Конопля А.М., адвокат.

1. Короткий зміст вимог

1.1 24.09.2018 Господарський суд міста Києва ухвалив відкрити за заявою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "АвтоКраз" (далі - Боржник) в загальному в порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майном, а розпорядником майна призначити арбітражного керуючого Кізленка В.А. тощо.

1.2 07.10.2018 Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - Промінвестбанк) подало заяву про визнання грошових вимог до Боржника на суму 1 949 271 610 грн 82 коп., з окремим внесенням до реєстру вимог кредиторів грошових вимог Промінвестбанку в сумі 152 245 000 грн 00 коп., як забезпечених заставою майна Боржника та з внесенням окремо до реєстру вимог кредиторів відомостей про майно Боржника, яке є предметом забезпечення.

1.3 Заява мотивована несвоєчасним виконанням Боржником зобов'язань та заборгованістю за укладеними з Промінвестбанком кредитними договорами від 02.04.2008 № 27-08/КР, від 22.04.2008 № 39-08/КР, від 25.04.2008 № 40-08/КР, від 01.12.2008 № 76-08/КР (далі - Кредитні договори Промінвестбанку), виконання зобов'язань за якими забезпечувались:

- іпотекою (договори від 11.09.2009 № 30-09/3 - наступна іпотека, від 11.09.2009 № 27-09/3, від 11.09.2009 № 28-09/3 -наступна іпотека, від 11.09.2009 № 29-09/3 -наступна іпотека, від );

- заставою товарів в обороті (автомобілів КРАЗ та іншого, договір від 02.04.2008 № 23-08/3, заставною вартістю 4 455 000 грн 00 коп.; автозапчастин, договір від 02.04.2008 № 24-08/3, заставною вартістю 6 100 000 грн 00 коп.; договори від 16.09.2009 № 34-09/3, № 35-09/3 та № 36-09/3 - наступна застава, майно заставною вартістю по 50 590 000 грн 00 коп. за кожним договором);

- заставою майна Боржника (обладнання, техніки, устаткування, транспортних засобів та меблів, договори від 16.09.2009 № 31-09/3, № 32-09/3 та № 33-09/3 -наступна застава, заставною вартістю по 49 500 000 грн 00 коп. за кожним договором).

1.4 24.10.2018 Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - Дельтабанк) подало заяву про визнання грошових вимог до Боржника на суму 1 362 175 948 грн. 14 коп. з розподілом черговості відповідно до Закону про банкрутство та окремо внести до реєстру відомості про майно Боржника, яке є предметом забезпечення.

1.5 Заява мотивована несвоєчасним виконанням Боржником зобов'язань та заборгованістю за укладеним з Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" (правонаступником якого за договором від 18.06.2013 купівлі-продажу права вимоги до Боржника є Дельтабанк) кредитним договором від 14.02.2008 (далі - Кредитний договір Дельтабанку), виконання зобов'язань за яким забезпечувались іпотекою (договір від 14.02.2008 № 07/08, вартість предмета іпотеки - 7 363 995,00 доларів США, що за курсом на дату укладення становило 58 669 876 грн. 94 коп.; та договір від 13.03.2009, вартість предмета іпотеки - 153 814,00 доларів США, що за курсом на дату укладення становило 1 226 082 грн. 16 коп.), заставою майна (обладнання автомобільного заводу, договір від 14.02.2008 № 07/08 заставною вартістю 8 633 730 грн 00 коп.), заставою майнових прав (майнові права вимоги продавця на отримання коштів за контрактом від 07.07.2011 № KRAZ-U2, договір від 05.08.2011 № 73-І-Н, вартість предмета застави - 1 грн).

1.6 05.11.2018 Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - Держексімбанк) подало заяву про визнання грошових вимог до Боржника в сумі 6 825 187 грн 10 коп., з яких 4 387 550 грн 10 коп. - заборгованість за кредитом, процентами комісією, 3 % річних та інфляційними втратами; та 2 437 637 грн 00 коп. - пені за прострочення зобов'язань, з внесенням окремо цих вимог до реєстру вимог кредиторів як забезпечених іпотекою майна Боржника та внесенням окремо до реєстру відомостей про майно Боржника, яке є предметом іпотеки згідно з договором № 75108Z19 від 29.05.2008 (далі - Договір іпотеки).

1.7 Заява мотивована заборгованістю Боржника як майнового поручителя та іпотекодавця за кредитним договором від 29.05.2008 № 75108К7/8 (далі - Кредитний договір Держексімбанку), укладеним Держексімбанком із товариством з обмеженою відповідальністю "КрАЗ Лізинг", зобов'язання за яким забезпечувались порукою Боржника (договір від 29.05.2008) та іпотекою (Договір іпотеки Держексімбанку) з передачею Боржником в іпотеку Держексімбанку нерухомого майна, розташованого в Полтавській області, в місті Кременчук, вул. Київська, б. 62 - склади №№ 1,2, 3 резервного збереження 2-го відділу); з урахуванням часткового погашення заборгованості за Кредитним договором Держексімбанку, що стягнена згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 у справі № 910/1781/15-г.

1.8 08.11.2018 Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - Ощадбанк) подало заяву про визнання грошових вимог до Боржника на суму 2 363 430 159 грн. 78 коп. як вимог конкурсного кредитора, що не забезпечені заставою майна Боржника, з урахуванням 555 687 553 грн. 91 коп., які визнані судом, із включенням їх до четвертої черги задоволення; на суму 254 732 468 грн 47 коп., як вимоги, що забезпечені заставою майна Боржника із окремим внесенням до реєстру вимог кредиторів та задоволенням за рахунок переданого в заставу майна; на суму 13 780 - судового збору за подання заяви про порушення справи про банкрутство та на суму 3 524 грн. 00 коп. - судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до Боржника, із задоволенням у першу чергу.

1.9 Заява мотивована несвоєчасним виконанням Боржником зобов'язань та заборгованістю за укладеним з Ощадбанком кредитним договором від 09.10.2008 № 205/31/2 (далі - Кредитний договір Ощадбанку), виконання зобов'язань за яким забезпечувалось іпотекою (договір від 09.10.2008 № 205/31/2-3, вартість предмета іпотеки - 119 334 731 грн. 00 коп.), заставою майна в обороті (151 автомобілі, договір від 14.10.2008 № 205/31/2-4, вартість предмета застави - 76 125 000 грн. 00 коп.) та заставою належних Боржнику акцій у статутному капіталі інших юридичних осіб (договір застави від 14.10.2008 № 205/31/2-5).

1.10 09.11.2018 Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - Фінанси та Кредит) подало заяву про визнання грошових вимог до Боржника, з урахуванням поданих 22.07.2019 уточнень вимог, на суму 3 711 120 664 грн 96 коп. - із задоволенням у четверту чергу, на суму 2 594 643 959 грн 15 коп. як забезпечених заставою майна Боржника, на суму 315 641 388 грн 80 коп. - із задоволенням у шосту чергу, та на суму 153 182 372 грн 94 коп. - пені та судового збору, стягнутих за рішеннями судів у справах № 917/2059/16 та № 917/2093/16.

1.11 Заява мотивована несвоєчасним виконанням Боржником зобов'язань та заборгованістю за укладеними з Фінанси та Кредит кредитними договорами від 13.02.2008 № 1238м-058, від 03.10.2008 № 1270-08 (далі - Кредитні договори Фінанси та Кредит), частина зобов'язань за якими забезпечувались заставою майна та майнових прав Боржника за укладеними договорами застави, за якими грошові вимоги, що забезпечені заставою, становлять 888 084 905 грн 78 коп.

Також заява мотивована заборгованістю Боржника як майнового поручителя за кредитними зобов'язаннями третіх осіб перед Фінанси та Кредит за укладеними цими особами кредитними договорами внаслідок їх невиконання (неналежного виконання), частина з яких - на суму 1 706 559 053 грн 37 коп., також забезпечена заставою майна Боржника.

1.12 11.05.2019 Розпорядник майна подав заяву про застосування позовної давності до вимог:

- Промінвестбанку: в частині вимог щодо відсотків, які нараховані до 06.11.2015, пені (за несвоєчасне повернення кредиту та за несвоєчасну сплату відсотків), яка нарахована до 24.09.2017, 3 % річних (нарахованих на тіло кредиту та на проценти), які нараховані до 24.09.2017, інфляційних втрат (нарахованих на тіло кредит та на процентами), що нараховані до 24.09.2017, зобов'язання щодо сплати сум яких виникли за Кредитними договорами Промінвестбанку;

- Дельтабанку: в частині вимог щодо нарахованих за Кредитним договором Дельтабанку: відсотків - за період до 24.10.2015, пені - за період до 24.09.2017;

- Ощадбанку: в частині вимог щодо відсотків, які нараховані до 07.11.2015, пені, яка нарахована до 07.11.2015, сум втрат від інфляції, нарахованих до 07.11.2015.

2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій

2.1 Ощадбанк

12.08.2019 Господарський суд міста Києва за результатами проведення попереднього засідання постановив ухвалу (залишену без змін постановою Північного апеляційного господарського суд від 18.06.2020, зокрема в частині розгляду кредиторських вимог Ощадбанку, Дельтабанку, Фінанси та Кредит, Промінвестбанку та Держексімбанку), зокрема:

- про визнання Ощадбанку кредитором Боржника з грошовими вимогами на суму 933 467 376 грн. 61 коп., з яких 17 304 грн. 00 коп. - з віднесенням до першої черги, на суму 874 703 506 грн. 40 коп. - з віднесенням до четвертої черги та на суму 58 746 566 грн 21 коп. - з віднесенням до шостої черги; з окремим внесенням до реєстру вимог кредиторів Боржника вимог Ощадбанку на суму 254 732 468 грн 47 коп. як забезпечених заставою майна Боржника, а також про відмову у визнанні кредиторських вимог Ощадбанку на суму 1 541 001 547 грн. 76 коп.;

- про визнання Дельтабанку кредитором Боржника з грошовими вимогами на суму 625 221 230 грн 55 коп., з яких 3 254 грн 00 коп. - вимоги першої черги, 620 687 071 грн 28 коп. - вимоги четвертої черги та 4 530 635 грн 27 коп. - вимоги шостої черги; з окремим внесенням до реєстру вимог кредиторів Боржника вимог Дельтабанку на суму 220 255 558 грн 70 коп. як забезпечених заставою майна Боржника, а також про відмову у визнанні кредиторських вимог Дельтабанку на суму 516 699 158 грн 89 коп.;

- про визнання Фінанси та Кредит кредитором Боржника з грошовими вимогами на суму 757 433 531 грн 00 коп., з яких 3 524 грн 00 коп.- із задоволенням у першу чергу, 757 430 007 грн 33 коп. - із задоволенням у шосту чергу; з окремим внесенням до реєстру вимог кредиторів Боржника вимог Фінанси та Кредит на суму 618 523 170 грн 43 коп. як забезпечених заставою майна Боржника, а також про відмову у визнанні кредиторських вимог Фінанси та Кредит на суму 3 751 728 699 грн 84 коп.;

- про визнання Промінвестбанку кредитором Боржника з грошовими вимогами на суму 344 889 591 грн 70 коп., з яких 3 254 грн 00 коп. - вимоги першої черги, 344 278 897 грн 98 коп. -вимоги четвертої черги та 607 169 грн 72 коп. - вимоги шостої черги; з окремим внесенням до реєстру вимог кредиторів Боржника вимог Промінвестбанку на суму 206 344 999 грн 99 коп. як забезпечених заставою майна Боржника, а також про відмову у визнанні кредиторських вимог Промінвестбанку на суму 1 245 795 543 грн 12 коп.;

- про внесення окремо до реєстру вимог кредиторів Боржника вимог Держексімбанку на суму 2 849 639 грн. 93 коп. як забезпечених заставою майна Боржника та про відмову у визнанні кредиторських вимог Держексімбанку на суму 3 975 547 грн. 17 коп.

2.2 Рішення судів щодо часткового визнання вимог Ощадбанку мотивовані доведенням підстав для визнання вимог в частині, що заявлені згідно із судовими рішеннями про стягнення боргу (Господарського суду Полтавської області від 09.07.2013 № 917/1000/13, від 19.07.2011 у справі № 19/193/11, від 26.07.2011 у справі № 18/41/11), за вирахуванням сум частково погашеної заборгованості за цими вимогами, а також відсутністю підстав для визнання кредиторських вимог:

- на суми процентів за користування кредитними коштами (нарахованих після 09.03.2011), комісії за супроводження кредиту (нарахованих за період з 15.12.2013 до 15.09.2018) як нарахованих після спливу 09.03.2011 строку кредитування за Кредитним договором Ощадбанку (дата спливу строку кредитування настала за умовами Кредитного договору Ощадбанку через 15 днів після дати вручення Боржнику (позичальнику) вимоги Ощадбанку від 03.02.2011 про повернення всієї суми кредиту);

- на суми пені за несвоєчасне погашення кредиту за період з 20.10.2010 по 09.09.2011 та пені за несвоєчасну сплату процентів за період по 19.05.2013, що охоплюються періодами, за які нараховані суми, що стягненні згідно з вказаними рішеннями судів.

При цьому суди взяли до уваги сплив позовної давності за цими вимогами, про застосування якої заявлено розпорядником майна Боржника.

Вимоги щодо пені за несвоєчасну сплату процентів, нарахованої за період з 19.05.2013 по 24.09.2018, відхилені через сплив граничного шестимісячного періоду для нарахування пені (частина шоста статті 232 Господарського кодексу України - далі ГК України) та через відсутність підстав для нарахування процентів після 09.03.2011.

В цій частині суди також взяли до уваги сплив позовної давності за цими вимогами, про застосування якої заявлено розпорядником майна Боржника.

Вимоги щодо пені, 3 % річних та інфляційних втрат за несвоєчасну сплату комісійної винагороди відхилені з підстав відхилення вимог щодо комісійної винагороди та з підстав спливу позовної давності за цими вимогами, про застосування якої заявлено розпорядником майна Боржника.

Часткове задоволення вимог щодо 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту після 19.05.2013 - в сумі 43 209 887 грн 67 коп., та процентів після 19.05.2013 - в сумі 20 695 315 грн 14 коп., нарахованих по обох платежах за період з 07.11.2015 по 23.09.2018, мотивоване спливом трирічного терміну позовної давності щодо сум, заявлених за період поза межами позовної давності - до 07.11.2015.

За аналогічних мотивів частково задоволені вимоги щодо нарахованих втрат від інфляції за несвоєчасне погашення кредиту - в сумі 173 439 801 грн 09 коп., та втрат від інфляції за несвоєчасне погашення процентів - в сумі 81 678 242 грн 19 коп., нарахованих лише за період з 01.12.2015 до 31.08.2018.

Визнання вимог Ощадбанку до Боржника на суму 254 732 468 грн 47 коп. як забезпечених заставою майна Боржника мотивовані узгодженням сторонами в договорах іпотеки нерухомого майна, застави товарів в обороті та застави акцій договірної вартості предметів іпотеки та застави, що сумарно дорівнює зазначену суму забезпечення у спірних правовідносинах.

2.3 Рішення судів щодо часткового визнання вимог Дельтабанку мотивовані доведенням підстав для визнання вимог в частині, що заявлені згідно із рішеннями Господарського суду Полтавської області від 17.01.2013 № 18/2325/12, за винятком стягнутих за цим рішенням відсотків, а також відсутністю підстав для визнання суми відсотків, нарахованих за період з 18.06.2013 по 23.09.2018 з огляду на їх нарахування після спливу 05.11.2012 строку кредитування за Кредитним договором Дельтабанку (дата спливу строку кредитування настала за умовами Кредитного договору Дельтабанку через 15 днів після дати вручення Боржнику (позичальнику) вимоги Дельтабанку від 05.10.2012 про дострокове повернення Боржником кредиту).

Відхилення кредиторських вимог щодо пені на суму 1 677 090 грн 16 коп., нарахованих через несвоєчасну сплату відсотків за період з 02.10.2017 по 23.09.2018, мотивоване відсутністю підстав для нарахування відсотків, на суми яких нарахована вказана сума пені.

Визнання вимог Дельтабанку до Боржника на суму 220 255 558 грн 70 коп. як забезпечених заставою майна Боржника мотивовані узгодженням сторонами в договорах іпотеки нерухомого майна, застави та застави майнових прав договірної вартості предметів іпотеки та застави, що сумарно дорівнює зазначеній сумі забезпечення у спірних правовідносинах.

2.4 Рішення судів щодо часткового визнання вимог Фінанси та Кредит мотивовані доведенням підстав для визнання вимог в частині, що заявлені згідно із рішеннями Господарського суду Полтавської області від 02.03.2017 у справі № 917/2059/16 та від 07.02.2017 у справі № 917/2093/16, про стягнення заборгованості з Боржника за Кредитними договорами Фінанси та Кредит, однак відсутністю підстав - через недоведення доказами, для визнання грошових вимог на частину заявлених сум основного боргу за кожним із кредитних договорів: 1 414 983 грн 84 коп. (договір від 13.02.2008 № 1238м-058) та 230 420 459 грн 71 коп. (договір від 03.10.2008 № 1270-08).

Також рішення судів мотивовані відсутністю підстав:

- для визнання суми відсотків, нарахованих після встановленого за вказаними рішенням спливу строку кредитування за Кредитними договорами Фінанси та Кредит та не стягнутих за вказаними рішеннями судів;

- для визнання суми пені, нарахованої за період з 28.03.2018 по 23.09.2018 - з підстав порушення Фінанси та Кредит встановленого частиною шостою статті 232 ГК України граничного періоду для нарахування пені.

При визначенні розміру забезпечених заставою грошових вимог суди виходили з узгодженої сторонами вартості предметів застави за укладеними договорами застави та врахували закінчення дії права, що складає предмет застави за укладеними Фінанси та Кредит і Боржником договорами застави майнових прав.

Відхилення грошових вимог за кредитними зобов'язаннями третіх осіб перед Фінанси та Кредит, за якими Боржник є заставодавцем, мотивоване відсутністю доказів, що підтверджують облік за Боржником та існування у нього заборгованості за укладеними Фінанси та Кредит з третіми особами кредитними угодами, за зобов'язаннями у яких Боржник є майновим поручителем.

При визначенні черговості для задоволення вимог Фінанси та Кредит, які заявлені як конкурсні, суди врахували пропуск цим кредитором граничного строку для заявлення конкурсним кредитором грошових вимог у справі про банкрутство.

2.5 Рішення судів щодо часткового визнання вимог Промінвестбанку мотивовані доведенням підстав для визнання вимог в частині, що заявлені згідно із рішеннями Господарського суду Полтавської області від 10.09.2013 у справі № 917/1105/13, від 02.10.2013 у справі № 917/1106/13, від 13.11.2013 у справі № 917/1217/13 та від 18.11.2013 у справі № 917/1218/13, про стягнення заборгованості з Боржника за Кредитними договорами Промінвестбанку, за вирахуванням частково погашених вимог за цими рішеннями, а також відсутністю підстав для визнання суми відсотків, нарахованих після встановленого за вказаними рішенням спливу строку кредитування за Кредитними договорами Промінвестбанку.

Також рішення суду мотивовано відсутністю підстав для визнання суми пені, нарахованої за несвоєчасне погашення кредиту (з підстав порушення Промінвестбанком встановленого частиною шостою статті 232 ГК України граничного періоду для нарахування пені), відсутністю підстав для визнання сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих за несвоєчасне погашення відхиленої судом як безпідставно нарахованої суми відсотків (у тому числі щодо пені - з підстав порушення Банком встановленого частиною шостою статті 232 ГК України граничного періоду для нарахування пені).

Визнання вимог Промінвестбанку до Боржника на суму 152 245 000 грн 00 коп. як таких, що забезпечені іпотекою та заставою майна Боржника, мотивовані узгодженням сторонами в договорах іпотеки нерухомого майна, застави та застави товарів в обороті договірної вартості предметів іпотеки та застави, що сумарно дорівнює зазначену суму забезпечення у спірних правовідносинах. При цьому суди врахували факт звернення стягнення на підставі рішення суду на майно, що перебувало в іпотеці, через що зменшився розмір забезпечених вимог Промінвестбанку до Боржника; а також факт наступної застави - перебування в заставі за різними договорами одних і тих самих предметів, переданих за договорами забезпечення.

2.6 Рішення судів щодо часткового визнання вимог Держексімбанку мотивовані відсутністю у нього підстав для нарахування Боржнику заявлених у складі кредиторських вимог процентів за користування кредитом, нарахованих за період з 01.09.2016 по 23.09.2018 - після спливу 29.12.2014 строку кредитування за Кредитним договором Держексімбанку, та з моменту пред'явлення за цим договором вимог до позичальника у справі № 910/1781/15-г, а також відсутністю у Держексімбанку підстав для нарахування Боржнику процентів за вказаний період через відсутність доказів надсилання Боржнику як поручителю вимоги про погашення процентів за вказаний період.

Відмова у визнанні кредиторських вимог на суми пені, 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення сплати процентів за користування кредитом, нарахованих за період з 01.09.2016 по 23.09.2018, мотивована відсутністю підстав для нарахування цих процентів. Визнання іншої частини вимог - на суму 2 849 639 грн. 93 коп., як вимог, забезпечених заставою майна Боржника, мотивовані доведеністю доказами у справі цієї частини вимог та забезпеченням їх заставою майна Боржника за договором іпотеки, вартість якого перевищує суму визнаних вимог.

3. Встановлені судами обставини

3.1 Стосовно вимог Ощадбанку.

Заява Ощадбанку про визнання конкурсним кредитором Боржника подана в строк визначений Законом про банкрутство.

Вимоги Ощадбанку до Боржника ґрунтуються на зобов'язаннях боржника за Кредитним договором Ощадбанку, виконання зобов'язань за яким забезпечувалося договором застави акцій № 205/31/2-25 від 19.03.2009, договором застави товарів в обороті № 205/31/2-4 від 14.10.2008 та договором іпотеки нерухомого майна № 205/31/2-3 від 09.10.2008.

Згідно з наданим Ощадбанком розрахунком вимоги складаються з простроченої заборгованості за кредитом - 500 686 000 грн 00 коп., заборгованості за простроченими процентами - 637 517 367 грн 74 коп., заборгованості за простроченою комісією - 58 000 грн 00 коп., пені за несвоєчасне погашення кредиту, сплату процентів, сплату комісійної винагороди - 111 833 218 грн 59 коп., 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, сплату процентів - 195 562 052 грн 61 коп., втрати від інфляції за несвоєчасне погашення кредиту, сплату процентів, сплату комісійної винагороди - 1 284 339 207 грн 90 коп.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 09.07.2013 у справі № 917/1000/13 стягнуто з Боржника на користь Ощадбанку заборгованість за простроченим кредитом у сумі 294 336 000 грн 00 коп., заборгованість за простроченими процентами - в сумі 221 330 646 грн 84 коп.; 52 613 073 грн 05 коп. - пені; 44 854 307 грн 90 коп. - 3% річних; 19 088 962 грн 47 коп. - інфляційних за період з 28.12.2010 по 19.05.2013 включно; 68 820 грн 00 коп. судового збору.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 19.07.2011 у справі № 19/193 стягнуто з Боржника на користь Ощадбанку 147 350 000 грн 00 коп. - простроченого основного боргу за кредитом, 20 700 505 грн 93 коп. - прострочених процентів за ставкою 7 % річних, 1 711 101 грн 15 коп. - пені за несвоєчасну сплату процентів, 2 861 254 грн 11 коп. - пені за несвоєчасне погашення основного боргу, 1 грн 93 коп. - санкцій за несвоєчасну сплату комісійної винагороди, 305 626 грн 82 коп. - 3 % річних за несвоєчасну сплату процентів, 551 716 грн 44 коп. - 3 % річних за несвоєчасну сплату основного боргу, 2 219 308 грн 86 коп. - інфляційних за несвоєчасну сплату процентів, 1 544 447 грн 26 коп. - інфляційних за несвоєчасну сплату основного боргу, 25 500 грн 00 коп. - витрат з оплати держмита, 236 грн 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 26.07.2011 у справі № 18/41/11 стягнуто з Боржника на користь Ощадбанку 59 000 000 грн 00 коп. прострочених кредитних траншів (основний борг); 2 880 659 грн 18 коп. несплачених процентів за листопад 2010; пені за несвоєчасне погашення кредиту - 1 389 606 грн 84 коп.; пені за несвоєчасну сплату процентів - 171 531 грн 06 коп.; 3% річних за несвоєчасну сплату основного боргу (кредиту) - 268 956 грн 16 коп.; 3% річних за несвоєчасну сплату процентів - 33 199 грн 56 коп.; втрат від інфляції за несвоєчасну сплату основного боргу - 669 416 грн 13 коп.; втрат від інфляції за несвоєчасну сплату процентів - 387 929 грн 26 коп. та суми державного мита - 25 500 грн 00 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 236 грн 00 коп.

Відповідно до пункту 3.3.2. Кредитного договору Ощадбанку після отримання Позичальником від Ощадбанку листа з повідомленням про вручення щодо відкликання кредиту позичальник зобов'язаний не пізніше 15 (п'ятнадцяти) банківських днів з моменту вручення такого листа здійснити повне погашення кредиту.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 09.07.2013 у справі № 917/1000/13 встановлено, що у зв'язку із невиконанням відповідачем (Боржник) умов Кредитного договору, позивач (Ощадбанк) звернувся до відповідача (Боржник) з вимогою від 03.02.2011 № 26-10/106-751 про повернення всієї суми кредиту, здійснення платежів по нарахованих процентах за користування кредитом та інших нарахованих сум, які підлягають сплаті, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.

Тому строк кредитування сплив 09.03.2011, з чим фактично погоджується і Ощадбанк (Додаток № 3 до Заяви з грошовими вимогами до боржника "Розрахунок пені за несвоєчасне погашення кредиту").

Вимоги Ощадбанку щодо прострочених процентів в сумі 397 714 509 грн 82 коп. нараховані після 09.03.2011 та не стягнуті за судовими рішеннями.

Нарахування комісії за супроводження кредиту в сумі 58 000 грн 00 коп. здійснено після спливу строку кредитування з 15.12.2013 по 15.09.2018.

Вимоги щодо нарахованої пені за несвоєчасне погашення кредиту за період з 20.10.2010 по 09.09.2011 (Додаток № 3 до Заяви кредитора) охоплюються судовими рішення Господарського суду Полтавської області, відповідно до яких також було стягнуто пеню.

Пеня за несвоєчасну сплату процентів (Додаток № 4 до Заяви) за період по 19.05.2013 стягнута за цей же період за рішеннями Господарського суду Полтавської області.

Пеня за несвоєчасну сплату процентів за період з 19.05.2013 по 24.09.2018 нарахована на суми процентів, нарахованих після 09.03.2011, вимоги щодо якої відхилені судом.

За вимогами щодо сплати 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту після 19.05.2013, нарахованими до 07.11.2015, сплив 3-річний строк позовної давності, про застосування якого заявлено розпорядником майна.

Нараховані 3% річних за несвоєчасне погашення процентів після 19.05.2013 в сумі 20 695 315 грн 14 коп. нараховані за період з 07.11.2015 по 23.09.2018 (1050 днів), а розпорядником майна визнані вимоги щодо процентів в сумі 239 802 857 грн 92 коп.

3% річних за несвоєчасне погашення комісії нараховані на суми комісії, вимоги щодо якої відхилені судом.

Вимоги щодо стягнення 3% за несвоєчасне погашення процентів до 07.11.2015 заявлені після спливу позовної давності, про застосування якої заявлено розпорядником майна.

Вимоги щодо втрати від інфляції за несвоєчасне погашення кредиту до 01.12.2015 заявлені після спливу позовної давності, щодо застосування якої заявлено розпорядником майна.

Втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів після 19.05.2013 за період з 01.12.2015 по 31.08.2018 в сумі 81 678 242 грн 19 коп. нараховані щодо процентів в сумі 239 802 857 грн. 92 коп., що визнані судом.

Вимоги щодо визнання вимог втрат від інфляції за несвоєчасне погашення процентів до 01.11.2015 заявлені після спливу позовної давності, щодо застосування якої заявлено розпорядником майна.

Втрати від інфляції за несвоєчасне погашення комісії нараховані суми комісії, вимоги щодо яких відхилені судом.

Вимоги Ощадбанку забезпечуються Договором іпотеки нерухомого майна № 205/31/2-3 від 09.10.2008 з договірною вартістю предмету іпотеки 119 334 731 грн 00 коп., Договором застави товарів в обороті № 205/31/2-4 від 14.10.2008 з договірною вартістю предмету застави 76 125 000 грн 00 коп., Договором застави акцій № 205/31/2-5 від 14.10.2008 з договірною вартістю предмету застави 59 272 737 грн 47 коп., а сумарна договірна вартість предметів застави та іпотеки становить 254 732 468 грн 47 коп.

У справі Ощадбанк сплатив у справі судовий збір у справі про банкрутство в сумі 17 304 грн 00 коп. - перша черга.

3.2 Стосовно вимог Дельтабанку.

Заява Дельтабанку про визнання конкурсним кредитором Боржника подана в строк, визначений Законом про банкрутство.

Вимоги Дельтабанку ґрунтуються на зобов'язаннях Боржника за Кредитним договором Дельтабанку, виконання зобов'язань за яким забезпечувалося іпотечним договором № 07/08 від 14.02.2008, іпотечним договором від 13.03.2009 договором застави № 07/08 від 14.02.2008 та договором застави майнових прав № 73 1-Н від 05.08.2011

Боржником та розпорядником майна вимоги визнані частково.

Згідно з наданим Дельтабанком розрахунком вимоги складаються з суми заборгованості за простроченим кредитом - 29 871 975,61 дол. США, що станом на дату подачі кредитором заяви становило 840 878 249 грн. 98 коп., суми заборгованості за простроченими відсотками - 18 296 146,85 дол. США, що станом на дату подачі кредитором заяви становило 515 025 592 грн. 73 коп., пені за несвоєчасне повернення відсотків, нарахованої за період з 02.10.2017 по 23.09.2018 - 1 677 090 грн. 16 коп., пені стягнутої за рішенням Господарського суду Полтавської області від 17.01.2013 у справі № 18/2325/12 - 160 949,61 дол. США, що станом на дату подачі Банком заяви становило 4 530 635 грн. 27 коп., судового збору, стягнутого за рішенням Господарського суду Полтавської області від 17.01.2013 у справі № 18/2325/12 - 64 380 грн. 00 коп., судового збору за подання заяви з кредиторськими вимогами - 3 524 грн. 00 коп.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 17.01.2013 в справі № 18/2325/12 стягнуто з Боржника на користь ПАТ "Сведбанк" (правонаступником якого є Дельтабанк) 39 817 133,02 доларів США, що у гривневому еквіваленті складає - 318 258 344 грн. 23 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 29 871 975,61 дол. США, що у гривневому еквіваленті складає - 238 766 701 грн. 05 коп.; заборгованість за процентами - 9 784 207,80 дол. США, що у гривневому еквіваленті складає - 78 205 172 грн. 94 коп.; пеня - 160 949,61 дол. США, що у гривневому еквіваленті складає - 1 286 470 грн. 23 коп.; 64 380 грн. 00 коп. судового збору.

Відповідно до розрахунку заборгованості за відсотками за кредитом в доларах США, який додано Дельтабанком до заяви, відсотки нараховані з 18.06.2013 по 23.09.2018 в сумі 18 296 146,85 дол. США. Ця ж сама сума і заявлена в заяві з кредиторськими вимогами до боржника (аркуш 6 Заяви).

Вимоги за відсотками, які стягнуті за рішенням Господарського суду Полтавської області від 17.01.2013 в справі № 18/2325/12, не заявлялися.

Відповідно до пункту 8.2. Додаткового договору № 7 від 05.08.2011 до Кредитного договору Дельтабанку при настанні обставин, передбачених п. 5.4. цього договору, та/або якщо Позичальник порушує строки платежів, встановлені п.п. 1.3., 4.1. Банк має право вимагати дострокового повернення коштів, наданих в рахунок кредитної лінії, а Позичальник зобов'язаний виконати зазначені зобов'язання в порядку, передбаченому цим пунктом цього Договору. Вимога про дострокове повернення кредитної лінії та сплати процентів за користування нею направляється Позичальникові у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом 30 календарних днів з моментунадсилання Банком за адресою Позичальника, зазначеною в реквізитах цього Договору. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище тридцятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається Банку відділенням зв'язку при відправленні листа з повідомленням про вручення.

05.10.2012 на адресу Боржника був направлений Лист-вимога № 6165, яким за посиланням на пункт 8.1. (8.1.1.) Кредитного договору Дельтабанку Боржника повідомлено про зміну умов кредитного договору з відповідною зміною зобов'язань Позичальника щодо строку виконання Позичальником зобов'язань за кредитним договором, а саме міститься вимога від Позичальника виконання взятого на себе зобов'язання за кредитним договором з достроковим поверненням Банку в повному обсязі грошових коштів, одержаних в рахунок кредитної лінії, сплати процентів за користування кредитною лінією.

Строк кредитування сплив 05.11.2012.

Пеня в сумі 1 677 090 грн. 16 коп. за несвоєчасне повернення відсотків нарахована за період з 02.10.2017 по 23.09.2018.

Вимоги Дельтабанку забезпечуються Іпотечним договором № 07/08 від 14.02.2008, за яким в іпотеку передано майно за узгодженою між сторонами вартістю 7 363 995,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на дату подачі заяви становило 207 292 055 грн 58 коп.; Іпотечним договором від 13.03.2009, за яким в іпотеку передано майно за узгодженою між сторонами вартістю 153 814,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на дату подачі заяви становило 4 329 772 грн. 20 коп.; Договором застави № 07/08 від 14.02.2008, за яким в заставу передано майно за узгодженою між сторонами вартістю 8 633 730 грн. 00 коп.; Договором застави майнових прав № 7З І-Н від 05.08.2011, за якими в заставу передані майнові права за узгодженою між сторонами вартістю 1 грн., а сумарна договірна вартість предметів застави та іпотеки становить 220 255 558 грн. 78 коп.

У справі про банкрутство судовий збір сплачений в сумі 3 524 грн. 00 коп.

3.3 Стосовно вимог Фінанси та Кредит.

Вимоги Фінанси та Кредит ґрунтуються на зобов'язаннях Боржника за Кредитними договорами Фінанси та Кредит, виконання зобов'язань за якими забезпечувалося Договором застави акцій № 647А/1103 від 07.11.2003; Договором застави основних засобів № 2275ОС/0807 від 31.08.2007; Договором застави основних засобів № 2468ОС/0308 від 28.03.2008; Договором застави транспортних засобів № 3103ТС/0411 від 28.04.2011; Договором застави транспортних засобів № 3234ТС/1211 від 27.12.2011; Договором застави основних засобів № 2564ОС/0708 від 31.07.2008; Договором застави товарів в обороті № 2561ТО/0708 від 31.07.2008; Договором іпотеки № 1704И/0806 від 22.08.2006; Договором іпотеки № 1829И/1106 від 21.11.2006; Договором іпотеки № 2447И/0808 від 29.02.2008; Договором іпотеки № 2591И/0808 від 29.08.2008; Договором застави основних засобів № 3023ОС/1110 від 30.11.2010; Договором застави основних засобів № 3515ОС/0114 від 13.01.2014; Договором застави майнових прав № 2787ИП/0909 від 17.09.2009; Договором застави майнових прав № 2793ИП/0909 від 30.09.2009; Договором застави майнових прав № 3527ИП/1213 від 27.12.2013; Договором застави майнових прав № 3528ИП/1213 від 27.12.2013; Договором застави майнових прав № 3507ИП/1013 від 31.10.2013; Договором застави майнових прав № 3508ИП/1013 від 31.10.2013; Договором застави майнових прав № 2622ИП/0908 від 30.09.2008.

Також вимоги Фінанси та Кредит ґрунтуються на зобов'язаннях Боржника як заставодавця та які забезпечують виконання зобов'язань третіх осіб за Договорами про відновлювальну кредитну лінію № 1338-10 від 03.11.2010, № 962м-02-05 від 23.05.2005, укладеними між Фінанси та Кредит та ПАТ "Херсонський завод карданних валів"; Договорами про відновлювальну кредитну лінію № 1060м-01-06 від 21.03.2006, №1290-09 від 26.02.2009, укладеними між Фінанси та Кредит та ПАТ "Токмацький ковальсько-штампувальний завод"; Договорами про відновлювальну кредитну лінію № 1299-09 від 16.02.2009, № 1199м-01-07 від 28.09.2007, укладеними між Фінанси та Кредит та ПАТ "Ужгородський турбогаз"; Договорами про відновлювальну кредитну лінію № 1455м-13 від 01.02.2013, №1250-08 від 04.12.2012, укладеними між Фінанси та Кредит та ПАТ "Полтавський автоагрегатний завод"; Договорами про відновлювальну кредитну лінію № 1096м-01-06 від 19.07.2006, №1201м-01-07 від 28.09.2007 та № 1494-14 від 20.03.2014, укладеними між Фінанси та Кредит та ПАТ "Зовнішньоторгівельна фірма "КрАЗ"; Договором про відновлювальну кредитну лінію № 1442-12 від 13.10.2005, укладеними між Фінанси та Кредит та ПАТ "Сімферопольський завод авторулів"; Договором про відновлювальну кредитну лінію № 1248м-08 від 28.09.2007, укладеним між Фінанси та Кредит та ТОВ "ПРОМІНЕК"; Договором про відновлювальну кредитну лінію № 1200М-01-07 від 28.09.2007, укладеними між Фінанси та Кредит та ТОВ "ПрогресГруп".

Боржник та розпорядник майна вимоги визнали частково.

09.10.2018 на сайті Вищого господарського суду України опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство Боржника з огляду на що останнім днем подачі заяви конкурсного кредитора з грошовими вимогами до боржника є 08.11.2018.

Фінанси та Кредит подав заяву з грошовими вимогами до Боржника 09.11.2018 - з пропуском встановлено Законом строку.

Фінанси та Кредит заявив вимоги за Кредитним договором № 1238м-08 від 13.02.2008 в сумі 1 555 087 313,56 грн., з яких 640 786 597,06 грн. - сума простроченої заборгованості по основному боргу, 699 665 410,32 грн. - заборгованість по відсоткам, 5 000 000,00 грн. - заборгованість по щомісячній комісії, 209 635 306,18 грн. - пені за прострочення заборгованості по основному боргу та відсоткам.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 07.02.2017 у справі № 917/2093/16 стягнуто з Боржника на користь Фінанси та Кредит 639 371 613 грн. 22 коп. строкової заборгованості за основним боргом за кредитом 14 996 678 грн. 30 коп. строкової заборгованості за відсотками, 246 252 757 грн. 95 коп. простроченої заборгованості за відсотками, 5 000 000 грн 00 коп. простроченої заборгованості за щомісячною комісією, 35 737 850 грн. 71 коп. пені за прострочення заборгованості за основним боргом за кредитом, відсоткам, комісії, 206 700 грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Відсутні належні та допустимі докази, які її підтверджують вимоги на суму основного боргу в 1 414 983 грн. 84 коп.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 07.02.2017 у справі № 917/2093/16 було встановлено, що позивач (Фінанси та Кредит) направив Позичальнику вимогу (повідомлення) про повернення кредитних коштів за вих. №3-243110/12183 від 18.11.2016, в якій заявляв, що у разі непогашення позичальником в повному обсязі виданих кредитних коштів, сплати відсотків за увесь період користування кредитом та пені, протягом 1-го (одного) робочого дня, Банк змушений буде звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Строк кредитування сплив 19.11.2016.

Заявлені у складі вимог відсотки, що нараховані після 19.11.2016, не стягнуті за цим судовим рішенням.

Вимоги щодо визнання пені нараховані з 28.03.2018 по 23.09.2018 поза межами граничного періоду відповідно частини 6 статті 232 ГК України.

Фінанси та Кредит заявив вимоги за Кредитним договором № 1270-08 від 03.10.2008 в сумі 766 817 241 грн 23 коп., з яких 517 947 686 грн 86 коп. - сума простроченої заборгованості по основному боргу, 372 863 471 грн. 71 коп. - заборгованість за відсотками, 106 006 082 грн. 66 коп. - пеня.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 02.03.2017 у справі № 917/2059/16 стягнуто з Боржника на користь Фінанси та Кредит строкову заборгованість за основним боргом за кредитом у сумі 127 527 227 грн. 15 коп.; прострочену заборгованість за основним боргом за кредитом в сумі 160 000 000 грн. 00 коп.; строкову заборгованість за відсотками у сумі 8 840 655 грн. 57 коп.; прострочену заборгованість за відсотками у сумі 117 031 122 грн 23 коп.; пеню за прострочення заборгованість за основним боргом за кредитом, відсоткам в сумі 21 195 272 грн. 63 коп. та судовий збір в сумі 206 700 грн 00 коп.

Відсутні належні та допустимі докази, які її підтверджують вимоги на суму основного боргу в 230 420 459 грн 71 коп.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 02.03.2017 у справі № 917/2059/16 встановлено, що Відповідач свої зобов'язання за Кредитним договором щодо сплати кредитних платежів та надання передбачених пунктом 5.7 Кредитного договору довідок та виписок Фінанси та Кредит, виконував неналежним чином, у зв'язку з чим позивач письмово звертався до відповідача з вимогою вих. №3-243110/12184 від 18.11.2016.

Пунктом 6.1. Кредитного договору Фінанси та Кредит № 1270-08 від 03.10.2008 було встановлено, що Позичальник зобов'язаний повернути кредитні кошти протягом 1 дня з моменту отримання вимоги Фінанси та Кредит.

Строк кредитування сплив 19.11.2016.

Заявлені у складі вимог відсотки, що нараховані після 19.11.2016, не стягнуті за цим судовим рішенням.

Вимоги щодо визнання пені нараховані з 28.03.2018 по 23.09.2018 поза межами граничного періоду відповідно до частини 6 статті 232 ГК України.

Виконання зобов'язань за Кредитним договором Фінанси та Кредит № 1238м-08 від 13.02.2008 забезпечується договорами: № 2275ОС/0807 від 31.08.2007 з узгодженою вартістю предмета застави 9 900 389 грн. 82 коп.; № 2468ОС/0308 від 28.03.2008 з узгодженою вартістю предмета застави 19 119 976 грн 45 коп.; № 3103ТС/0411 від 28.04.2011 з узгодженою вартістю предмета застави 662 174 грн 14 коп.; № 3234ТС/1211 від 27.12.2011 з узгодженою вартістю предмета застави 709 645 грн. 19 коп.; № 2564ОС/0708 від 31.07.2008 з узгодженою вартістю предмета застави 109 153 362 грн. 13 коп.; № 2561ТО/0708 від 31.07.2008 з узгодженою вартістю предмета застави 6 100 000 грн 00 коп. Загальний сума забезпечення узгодженою вартістю предмета застави складає 145 997 845 грн. 55 коп.

Виконання зобов'язань за Кредитним договором Фінанси та Кредит № 1270-08 від 03.10.2008 забезпечується договорами № 1704И/0806 від 22.08.2006 з узгодженою вартістю предмета застави 23 977 090 грн. 96 коп.; № 1829И/1106 від 21.11.2006 з узгодженою вартістю предмета застави 104 999 576 грн. 44 коп.; № 2447И/0808 від 29.02.2008 з узгодженою вартістю предмета застави 9 956 520 грн 81 коп.; № 2591И/0808 від 29.08.2008 з узгодженою вартістю предмета застави 126 120 420 грн. 55 коп. Загальний сума забезпечення узгодженою вартістю предмета застави складає 265 053 608 грн. 76 коп.

Одночасно забезпечують виконання зобов'язань за Кредитним договорами Фінанси та Кредит договори № 3023ОС/1110 від 30.11.2010 - 205 422 000 грн. 05 коп.; № 3515ОС/0114 від 13.01.2014 - 2 049 716 грн. 08 коп. Загальний розмір забезпечення -207 471 716 грн. 13 коп.

За Договорами застави майнових прав № 2787ИП/0909 від 17.09.2009, № 2793ИП/0909 від 30.09.2009; № 3527ИП/1213 від 27.12.2013; № 3528ИП/1213 від 27.12.2013; № 3507ИП/1013 від 31.10.2013; № 3508ИП/1013 від 31.10.2013; № 2622ИП/0908 від 30.09.2008 закінчився термін дії права, що складає предмет застави.

Фінанси та Кредит не подав у встановлений Законом про банкрутство строк заяву з кредиторськими вимогами, за зобов'язанням у яких Боржник є заставодавцем та які забезпечують виконання кредитних зобов'язань третіх осіб перед Фінанси та Кредит.

Відповідно до відомостей обліку Боржника заборгованість за договорами про відновлювальну кредитну лінію № 1338-10 від 03.11.2010, № 962м-02-05 від 23.05.2005, укладеними між Фінанси та Кредит та ПАТ "Херсонський завод карданних валів"; за договорами про відновлювальну кредитну лінію № 1060м-01-06 від 21.03.2006, №1290-09 від 26.02.2009, укладеними між Фінанси та Кредит та ПАТ "Токмацький ковальсько-штампувальний завод"; за договорами про відновлювальну кредитну лінію № 1299-09 від 16.02.2009, № 1199м-01-07 від 28.09.2007, укладеними між Фінанси та Кредит та ПАТ "Ужгородський турбогаз"; за договорами про відновлювальну кредитну лінію № 1455м-13 від 01.02.2013, №1250-08 від 04.12.2012, укладеними між Фінанси та Кредит та ПАТ "Полтавський автоагрегатний завод"; за договорами про відновлювальну кредитну лінію № 1096м-01-06 від 19.07.2006, №1201м-01-07 від 28.09.2007 та № 1494-14 від 20.03.2014, укладеними між Фінанси та Кредит та ПАТ "Зовнішньоторгівельна фірма "КрАЗ"; за договором про відновлювальну кредитну лінію № 1442-12 від 13.10.2005, укладеними між Фінанси та Кредит та ПАТ "Сімферопольський завод авторулів"; за договором про відновлювальну кредитну лінію № 1248м-08 від 28.09.2007, укладеним між Фінанси та Кредит та ТОВ "ПРОМІНЕК"; за договором про відновлювальну кредитну лінію № 1200М-01-07 від 28.09.2007, укладеними між Фінанси та Кредит та ТОВ "ПрогресГруп", не обліковується.

Фінанси та Кредит не надав належних та допустимих доказів, які підтверджують заборгованість за вище переліченими кредитними договорами.

3.4 Стосовно вимог Промінвестбанку.

Заява Промінвестбанку про визнання конкурсним кредитором Боржника подана в строк визначений Законом про банкрутство.

Вимоги Промінвестбанку ґрунтуються на зобов'язаннях Боржника за Кредитними договорами Промінвестбанку, виконання зобов'язань за яким забезпечувалося Іпотечним договором № 30-09/3 від 11.09.2009, Договором застави товарів в обороті № 23-08/З від 02.04.2008; Договором застави товарів в обороті № 24-08/З від 02.04.2008, Іпотечним договором № 28-09/3 від 11.09.2009, Договором застави № 32-09/3 від 16.09.2009, Договором застави товарів в обороті № 35-09/3 від 16.09.2009, Іпотечним договором № 29-09/3 від 11.09.2009, Договором застави № 33-09/3 від 16.09.2009, Договором застави товарів в обороті № 36-09/3 від 16.09.2009, Іпотечним договором № 27-09/3 від 11.09.2009, Договором застави № 31-09/3 від 16.09.2009, Договором застави товарів в обороті № 34-09/3 від 16.09.2009.

Згідно з наданим Промінвестбанком розрахунком вимоги складають:

За Кредитним договором № 27-08/КР від 02.04.2008: заборгованість за кредитом у сумі 30 800 000 грн. 00 коп., заборгованість за процентами - 56 491 546 грн. 70 коп., пеня за кредитом - 55 455 797 грн. 71 коп., пеня за процентами - 67 946 097 грн. 14 коп., індекс інфляції за кредитом - 27 965 373 грн. 33 коп., індекс інфляції за процентами - 32 805 722 грн. 57 коп., 3% річних за простроченим кредитом - 5 783 192 грн 81 коп., 3% річних за простроченим процентами 6 609 321 грн. 99 коп.

За Кредитним договором № 39-08/КР від 22.04.2008: заборгованість за кредитом у сумі 46 200 000 грн. 00 коп., заборгованість за процентами - 85 893 379 грн. 44 коп., пеня за кредитами - 83 183 696 грн. 56 коп., пеня за процентами - 104 002 488 грн 28 коп., індекс інфляції за кредитом - 41 948 060 грн 00 коп., індекс інфляції за процентами - 50 259 918 грн. 70 коп., 3% річних за простроченим кредитом - 8 674 789 грн. 22 коп., 3% річних за простроченим процентам 10 131 592 грн. 98 коп.

За Кредитним договором № 40-08/КР від 25.04.2008: заборгованість за кредитом у сумі 45 950 000 грн. 00 коп., заборгованість по процентам - 84 777 634 грн. 43 коп., пеня за кредитом - 82 733 568 грн 34 коп., пеня за процентами - 102 274 625 грн. 57 коп., індекс інфляції за кредитом - 41 721 068 грн. 33 коп., індекс інфляції за процентами - 49 396 381 грн. 77 коп., 3% річних за простроченим кредитом - 8 627 847 грн. 72 коп., 3% річних за простроченим процентам 9 955 497 грн. 78 коп.

За Кредитним договором № 76-08/КР від 01.12.2008: заборгованість за кредитом у сумі 73 900 495 грн. 26 коп., заборгованість за процентами - 140 672 225 грн. 14 коп., пеня за кредитом - 163 695 123 грн. 61 коп., пеня за процентами - 207 104 247 грн. 83 коп., індекс інфляції за кредитом - 84 043 181 грн. 51 коп., індекс інфляції за процентами - 102 653 418 грн. 88 коп., 3% річних за простроченим кредитом - 17 130 214 грн. 88 коп., 3% річних за простроченим процентам 20 234 018 грн 29 коп.

Кредитний договір №27-08/КР від 02.04.2008.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.09.2013 у справі № 917/1105/13 стягнуто з Боржника на користь Промінвестбанку 30 800 000 грн. 00 коп. заборгованості за кредитом; 20 270 619 грн. 27 коп. заборгованості за відсотками; 1 683 452 грн. 05 коп. 3 % річних за простроченим кредитом; 455 622 грн. 69 коп. 3 % річних за простроченими відсотками; 117 298 грн. 93 коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 58 290 грн. 68 коп. витрат зі сплати судового збору.

Частина вимог за цим рішенням задоволена.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.09.2013 у справі № 917/1105/13 також встановлено, що кінцевий термін повернення кредиту та термін сплати банку нарахованих процентів за користування кредитом є 01.07.2011.

Строк кредитування сплив 01.07.2011.

Заявлені Промінвестбанком як кредиторські вимоги суми відсотків, які не стягнуті Господарським судом Полтавської області, нараховані після 01.07.2011.

Заявлені Промінвестбанком як кредиторські вимоги суми пені за несвоєчасне погашення кредиту нараховані поза встановленого пунктом шостим статті 232 Господарського кодексу України періоду, що встановлено рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.09.2013 у справі № 917/1105/13.

Вимоги щодо суми пені, яка не стягнута Господарським судом Полтавської області, нараховані за несвоєчасне погашення відсотків, що нараховані після 01.07.2011.

Вимоги щодо суми 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків, які не стягнуті Господарським судом Полтавської області, нараховані на суми відсотків, нарахованих 01.07.2011.

Вимоги щодо втрат від інфляції за несвоєчасне погашення відсотків нараховані щодо відсотків, нарахованих з 01.07.2011.

Кредитний договір № 39-08/КР від 22.04.2008.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 02.10.2013 у справі № 917/1106/13 стягнуто з Боржника на користь Промінвестбанку 46 200 000 грн. 00 коп. заборгованості за кредитом; 31 571 415 грн. 10 коп. заборгованості за відсотками; 2 760 608 грн 22 коп. 3 % річних за простроченим кредитом; 704 673 грн. 97 коп. 3 % річних за простроченими відсотками; 139 248 грн 13 коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків; 64 071 грн. 89 коп. витрат по сплаті судового збору.

Частина вимог за цим рішенням задоволена.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 02.10.2013 у справі № 917/1106/13 також встановлено, що кінцевий термін повернення кредиту та термін сплати банку нарахованих процентів за користування кредитом є 03.05.2011.

Строк кредитування сплив 03.05.2011.

Заявлені Промінвестбанком як кредиторські вимоги суми відсотків, які не стягнуті Господарським судом Полтавської області, нараховані після 03.05.2011.

Вимоги щодо суми пені, яка не стягнута Господарським судом Полтавської області, нараховані за несвоєчасне погашення відсотків, що нараховані після 03.05.2011.

Вимоги щодо суми 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків, які не стягнуті Господарським судом Полтавської області, нараховані на суми відсотків, нарахованих 03.05.2011.

Вимоги щодо втрат від інфляції за несвоєчасне погашення відсотків нараховані щодо відсотків, нарахованих з 03.05.2011.

Кредитний договір №40-08/КР від 25.04.2008.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 18.11.2013 у справі № 917/1218/13 стягнуто з Боржника на користь Промінвестбанку 45 950 000 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 30 743 330 грн. 19 коп. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 80 197 грн 29 коп. пені за несплату відсотків за користування кредитом, 36 712 грн. 32 коп. інфляційних витрат за несплату відсотків за користування кредитом, 2 519 067 грн. 12 коп. 3% річних за простроченим кредитом, 696 209 грн. 76 коп. 3% річних за простроченими відсотками за користування кредитом, 64 963 грн. 79 коп. витрат по сплаті судового збору

Частина вимог за цим рішенням задоволена.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 18.11.2013 у справі № 917/1218/13 також встановлено, що кінцевий термін повернення кредиту та термін сплати банку нарахованих процентів за користування кредитом є 01.07.2011.

Строк кредитування сплив 01.07.2011.

Кредитний договір № 76-08/КР від 01.12.2008.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 13.11.2013 у справі № 917/1217/13 стягнуто з Боржника на користь Промінвестбанку 95000000,00 грн. - заборгованості за кредитом; 68152533,99 грн. - заборгованість за відсотками; 5668767,12грн. - 3% річних за простроченим кредитом; 1640005,10грн. - 3% річних за простроченими відсотками; 270425,37грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків, 72748,93грн. інфляційні нарахування за несплату відсотків, а також 63757,68грн. витрат по сплаті судового збору.

Частина вимог за цим рішенням задоволена.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 13.11.2013 у справі № 917/1217/13 також встановлено, що кінцевий термін повернення кредиту та термін сплати банку нарахованих процентів за користування кредитом є 03.05.2011.

Строк кредитування сплив 03.05.2011.

Заявлені Промінвестбанком як кредиторські вимоги суми пені за несвоєчасне погашення кредиту нараховані поза встановленого пунктом шостим статті 232 ГК України періоду, що встановлено рішенням Господарського суду Полтавської області від 02.10.2013 у справі № 917/1217/13.

Вимоги Промінвестбанку забезпечуються іпотечним договором № 30-09/3 від 11.09.2009 з узгодженою вартістю предмета іпотеки 95 700 000 грн. 00 коп., договором застави товарів в обороті № 23-08/З від 02.04.2008 з узгодженою вартістю предмета застави 4 455 000 грн. 00 коп.; договором застави товарів в обороті № 24-08/З від 02.04.2008 з узгодженою вартістю предмета застави 6 100 000 грн. 00 коп., іпотечним договором № 28-09/3 від 11.09.2009 узгодженою вартістю предмета іпотеки 95 700 000 грн. 00 коп., договором застави № 32-09/3 від 16.09.2009 з узгодженою вартістю предмета застави 49 500 000 грн. 00 коп., договором застави товарів в обороті № 35-09/3 від 16.09.2009 з узгодженою вартістю предмета застави 50 590 000 грн. 00 коп., іпотечним договором № 29-09/3 від 11.09.2009 з узгодженою вартістю предмета іпотеки 95 700 000 грн. 00 коп., договором застави № 33-09/3 від 16.09.2009 з узгодженою вартістю предмета застави 49 500 000 грн. 00 коп., договором застави товарів в обороті № 36-09/3 від 16.09.2009 з узгодженою вартістю предмета застави 50 590 000 грн. 00 коп., іпотечним договором № 27-09/3 від 11.09.2009 з узгодженою вартістю предмета іпотеки 95 700 000 грн. 00 коп., договором застави № 31-09/3 від 16.09.09 з узгодженою вартістю предмета застави 49 500 000 грн. 00 коп., договором застави товарів в обороті № 34-09/3 від 16.09.2009 з узгодженою вартістю предмета застави 50 590 000 грн. 00 коп.

Було звернуто стягнення на майно Боржника, яке перебувало в іпотеці на підставі іпотечного договору № 30-09/3 від 11.09.2009, іпотечного договору № 28-09/3 від 11.09.2009, іпотечного договору № 29-09/3 від 11.09.2009, іпотечного договору № 27-09/3 від 11.09.2009, та на це майно за Банком зареєстровано право власності

Мала місце наступна застава, а розмір заставних вимог Промінвестбанку становить 152 245 000 грн. 00 коп.

3.5 Стосовно вимог Держексімбанку.

Боржник на підставі договору поручительства від 29.05.2008 є поручителем за зобов'язанням Товариства з обмеженою відповідальністю "КрАЗ Лізинг", які виникли на підставі Кредитного договору Держексімбанку.

За рішенням Господарського суду м. Києва від 19.10.2016 у справі № 910/1781/15-г стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "КрАЗ Лізинг" та з Боржника на користь Держексімбанку грошові кошти: 3 732 125 грн. 72 коп. - сума заборгованості з повернення кредитних коштів, 1 556 635 грн. 79 коп. - прострочених процентів за кредитом (основним боргом), 17 465 грн. 08 коп. - простроченої комісії за управління кредитною лінією, 2 396 638 грн. 64 коп. - пені, 323 767 грн. 75 коп. - 3% річних за порушення зобов'язання щодо повернення кредиту, 10 497 грн. 01 коп. - 3% річних за порушення зобов'язання щодо сплати прострочених процентів по основному боргу, 53 959 грн. 66 коп. - 3% річних за порушення зобов'язання щодо сплати прострочених процентів по простроченому боргу, 1 161 грн. 02 коп. - 3% річних за порушення зобов'язання щодо сплати комісії за управління кредитом, 253 034 грн. 27 коп. - інфляційних втрат за порушення зобов'язання щодо повернення кредиту, 10 274 грн. 17 коп. - інфляційних втрат за порушення зобов'язання щодо сплати прострочених процентів за основним боргом, 26 718 грн. 51 коп. - інфляційних втрат за порушення зобов'язання щодо сплати прострочених процентів по простроченому боргу, 761 грн. 85 коп. - інфляційних втрат за порушення зобов'язання щодо сплати комісії за управління кредитом.

Окремо стягнуто з Боржника 62 872 грн. 80 коп. судового збору.

Згідно із заявою Держексімбанку заборгованість, яка стягнута Господарським судом міста Києва за рішенням від 19.10.2016 у справі № 910/1781/15-г частково погашена.

Боржник надав у матеріали справи лист Товариства з обмеженою відповідальністю "КрАЗ Лізинг" № 085-09/607 від 02.04.2019, в якому було зазначено, що станом на 01.04.2019 заборгованість за Кредитним договором Держексімбанку складає: прострочені проценти - 2 191 359 грн. 24 коп., прострочена комісія з управління кредитом - 17 465 грн. 08 коп., прострочений основний борг - 1 272 539 грн. 06 коп.

Держексімбанк не надав належних та допустимих доказів, які б спростовували інформацію, викладену в листі Товариства з обмеженою відповідальністю "КрАЗ Лізинг" № 085-09/607 від 02.04.2019.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.10.2016 в справі № 910/1781/15-г встановлено, що строк виконання основного зобов'язання за Кредитним договором встановлений до 29.12.2014 (протягом 10 банківських днів з моменту отримання претензії (вимоги) від 15.12.2014 про дострокове виконання зобов'язань за Кредитним договором).

Держексімбанк не надав доказів надсилання Боржнику як поручителю вимоги щодо погашення процентів, нарахованих з 01.09.2016 по 23.09.2018.

Вимоги Держексімбанку забезпечуються Договором іпотеки, за яким в іпотеку передано майно за узгодженою між сторонами вартістю 8 310 320 грн. 00 коп.

4. Короткий зміст вимог касаційних скарг

4.1 Ощадбанк 20.07.2020 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.08.2019 в частині розгляду грошових вимог Ощадбанку та постановити нове рішення, яким визнати вимоги Ощадбанку до Боржника на суму 13 780 - судового збору за подання заяви про порушення справи про банкрутство та на суму 3 524 грн. 00 коп. - судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до Боржника, із задоволенням у першу чергу; на суму 2 363 430 159 грн. 78 коп. як вимоги конкурсного кредитора, що не забезпечені заставою майна Боржника, з урахуванням 555 687 553 грн. 91 коп., які визнані судом, із включенням їх до четвертої черги задоволення; на суму 254 732 468 грн 47 коп., як вимоги, що забезпечені заставою майна Боржника із окремим внесенням до реєстру вимог кредиторів та задоволенням за рахунок переданого в заставу майна; та на суму 111 833 218 грн 59 коп. - пені із задоволенням у шосту чергу.

4.2 Дельтабанк 08.07.2020 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2020 повністю та пункт 12 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 12.08.2019 в частині відмови у визнанні вимог Дельтатбанку до Боржника на суму 516 699 158 грн 89 коп. (щодо відхилених сум відсотків на користування кредитними коштами та пені, нарахованої за несвоєчасне повернення відсотків), в іншій частині ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.08.2019 залишити без змін, а також внести в реєстр вимог кредиторів витрати Дельтабанку на оплату судового збору за подання апеляційної скарги та за подання касаційної скарги на загальну суму 13 694 грн 00 коп.

4.3 Фінанси та Кредит 27.07.2020 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.08.2019 в частині грошових вимог Банку та ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати вимоги Фінанси та Кредит:

- на суму 2 475 086 927 грн 60 коп., з яких 2 006 263 165 грн 95 коп. -сума заборгованості за тілом кредиту, відсоткам та комісією, 153 182 372 грн 94 коп. -суми пені та судового збору, стягнутих за рішеннями судів у справах № 917/2059/16 та № 917/2093/16, 315 641 388 грн 80 коп - сума пені станом на 28.09.2018;

- на суму 888 084 905 грн 78 коп. -як забезпечених заставою майна Боржника;

- на суму 1 706 559 053 грн 37 коп. -зобов'язання Боржника як майнового поручителя за кредитами інших позичальників, виконання яких забезпечено заставою майна Боржника;

- на суму 1 177 508 022 грн 22 коп. -зобов'язання Боржника як майнового поручителя за кредитами інших позичальників - з віднесенням вимог до четвертої черги задоволення.

4.4 Промінвестбанк 07.07.2020 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.08.2019 в частині розгляду грошових вимог Промінвестбанку та ухвалити в цій частині нове рішення, не передаючи справу на новий розгляд, яким визнати Промінвестбанк кредитором Боржника у цій справі з грошовими вимогами в сумі 1 797 026 610 грн 82 коп., з яких 930 630 965 грн. 78 коп. (процентів за користування, 3 % річних, інфляційних втрат, судових витрат)- із задоволенням у четверту чергу, та 866 395 645 грн 04 коп. (пені) - із задоволення у шосту чергу; та окремо внести до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги Промінвестбанку як забезпечені заставо майна Боржника в сумі 152 245 000 грн. 00 коп.

4.5 Держексімбанк 17.07.2020 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.08.2019 в частині розгляду грошових вимог Держексімбанку, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. Доводи осіб, які подали касаційні скарги

5.1 Ощадбанк.

5.1.1 Суди не врахували та не надали оцінки умовам укладеного між сторонами Кредитного договору Ощадбанку, зокрема, в пунктах 2.7.2-2.7.4, згідно з якими сторони погодили інший порядок нарахування процентів за користування кредитом - до фактичного погашення кредиту, що узгоджується із положеннями статті 1048 Цивільного кодексу України. При цьому суди попередніх інстанцій при вирішенні спірних відносин не врахували висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 13.12.2018 у справі № 913/11/18.

5.1.2 Суди безпідставно відхили кредиторські вимоги з підстав спливу позовної давності для заявлення цих вимог, не врахувавши стягнення за рішенням Господарського суд Полтавської області від 01.06.2016 у справі № 917/430/14 заборгованості в сумі 1 656 724 413 грн 13 коп., що виникла за період з 28.12.2010 до 16.03.2016 (включає заборгованість за кредитом, процентами, пені за несвоєчасне погашення кредиту, процентів та комісійної винагороди за супроводження кредиту, 3 % річних та інфляційні втрати) та обов'язковість цього рішення до виконання в силу статті 75 ГПК України, неправильно обчисливши при цьому позовну давність, яка має обчислюватись з 17.03.2016.

5.2 Дельтабанк.

5.2.1 Суди не врахували та не надали оцінки умовам укладеного між сторонами Кредитного договору Дельтабанку, зокрема, в пунктах 1.4, 3.1, згідно з якими сторони погодили інший порядок нарахування процентів за користування кредитом - до моменту фактичного повернення кредитної лінії (в тому числі в період прострочення погашення кредитної лінії), що узгоджується із положеннями статті 1048 Цивільного кодексу України. При цьому суди при вирішенні спірних відносин не врахували висновки в рішенні касаційного суду у подібних правовідносинах - Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 14.05.2019 у справі № 910/22858/17.

5.3 Фінанси та Кредит.

5.3.1 Суди не надали оцінки умовам укладених між сторонами Кредитних договорів Фінанси та Кредит, зокрема, в пунктах 3.1, 3.3 (з урахуванням додаткової угоди від 10.12.2014 до договору № 1238м-058 та додаткової угоди від 20.12.2013 до договору № 1270-08), 4.5, 6.1, згідно з якими сторони погодили ставки нарахування процентів за період неправомірного користування кредитом (за процентними ставками в залежності від валюти кредиту), що узгоджується із положеннями статті 1048 Цивільного кодексу України.

5.3.2 Відхиляючи вимоги щодо пені, суди не надали оцінки умовам в пункті 7.1 Кредитних договорів Фінанси та Кредит щодо нарахування пені за кожний день прострочення, тобто до повного виконання зобов'язань з повернення кредитних коштів та сплати процентів, не врахувавши при цьому аналогічні висновки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.

5.3.3 Визначаючи черговість задоволення визнаних вимог Фінанси та Кредит, суди дійшли помилкового висновку про пропуск Фінанси та Кредит строку для заявлення грошових вимог конкурсного кредитора у справі про банкрутство, не взявши до уваги долучену у справі довідку про відмову суду від отримання поштового відправлення від Фінанси та Кредит із заявою про грошові вимоги до Боржника, що обумовило повторне звернення кредитора із цією заявою 09.11.2018 - поза межами встановленого законом граничного строку.

5.3.4 Суди всупереч матеріалам справи та ігноруючи відомості з державних реєстрів, неправильно застосувавши норми частини восьмої статті 23 Закону про банкрутство, безпідставно відхилили вимоги Фінанси та Кредит, що забезпечені заставою майна Боржника за зобов'язаннями третіх осіб перед Фінанси та Кредит.

5.4 Промінвестбанк.

5.4.1 При ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції допустив невідповідність сум визнаних вимог в мотивувальній частині із сумами визнаних вимог, зазначених в резолютивній частині, а апеляційний суд на вказані недоліки уваги не звернув, допустивши помилки щодо сум вимог Промінвестбанку в мотивувальній частині.

5.4.2 Суди не надали оцінки умовам укладених між сторонами Кредитних договорів Промінвестбанку, зокрема, в пунктах 1.4, 3.1, 3.2, 3.4, 4.2.2, 5.21.4, згідно з якими сторони погодили інший порядок нарахування процентів за неправомірне користування кредитом з 16 % ставкою річних (іншою ставкою, визначеною в додаткових угодах), що узгоджується із положеннями статті 1048 Цивільного кодексу України. При цьому суди попередніх інстанцій при вирішенні спірних відносин не врахували висновки в рішенні касаційного суду у подібних правовідносинах -в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 та в інших судових рішення Верховного Суду у подібних правовідносинах та помилково взяли до уваги висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.

5.5 Держексімбанк.

5.5.1 Суди, частково задовольняючи кредиторські вимоги Держексімбанку, врахували лише інформацію, викладену в листі Товариства з обмеженою відповідальністю "КрАЗ Лізинг" № 085-09/607 від 02.04.2019 щодо суми заборгованості за Кредитним договором Держексімбанку, не врахувавши при цьому висновки Верховного Суду в постановах від 30.01.2018 у справі № 161/16891/15-ц, від 06.11.2018 у справі № 910/1580/18, від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16143/18, від 26.02.2020 у справі № 911/1348/16 щодо виписок за рахунком позичальника за Кредитним договором Держексімбанку як належних доказів на підтвердження руху коштів по рахунках із вміщенням інформації щодо здійснених за цими рахунками операціями, які були надані Держексімбанком у цій справі, однак не досліджені та не оцінені судами.

5.5.2 Суди помилково взяли до уваги висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 31.01.2018 у справі № 202/4494/16-ц щодо спливу періоду нарахування процентів зі спливом строку надання кредиту, не взявши до уваги та не оцінивши погоджені сторонами умови Кредитного договору Держексімбанку в пунктах 3.2.4, 3.2.5, 3.5 щодо нарахування процентів за користування кредитом до повного погашення кредиту, а також не врахувавши аналогічну правову позицію Верховного Суду в постанові від 13.12.2018 у справі № 913/11/18.

6. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

6.1 Згідно з аргументами розпорядника майна Боржника у відзивах на касаційні скарги Ощадбанк, Дельтабанк, Фінанси та Кредит, Промінвестбанк та Держексімбанк скаржники не довели підстав, відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, для скасування оскаржуваних судових рішень в частині розглянутих вимог кожного із цих кредиторів у справі; інші аргументи у відзивах на касаційні скарги аналогічні мотивам в оскаржуваних судових рішеннях у відповідних частинах.

6.2 Відзив розпорядника майна Боржника на касаційну скаргу Ощадбанку доповнений аргументами, відповідно до яких Ощадбанк не заявляв в суді першої інстанції про рішення Господарського суд Полтавської області від 01.06.2016 у справі № 917/430/14, на яке послався Ощадбанк в касаційній скарзі, та яке було подано лише разом з апеляційною скаргою, однак без обґрунтування, всупереч встановленому частиною третьою статті 269 ГПК України порядку, поважності причин неможливості подати Ощадбанком цей доказ в суді першої інстанції.

7. Касаційне провадження

7.1 Перегляд оскаржуваних судових рішень здійснюється касаційним судом в межах доводів та вимог касаційних скарг - в частині розгляду вимог кредиторів: Ощадбанку, Дельтабанку, Фінанси та Кредит, Промінвестбанку та Держексімбанку (частина перша статті 300 ГПК України).

7.2 Суд відхиляє подане 13.10.2020 клопотання Ощадбанку (за підписом представника - адвоката Пономаренка П.І.) про зупинення провадження у цій справі до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи за конституційною скаргою Ощадбанку щодо відповідності Конституції України (конституційності) припису першого речення частини першої статті 1050 Цивільного кодексу України з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Між тим Ощадбанк не зазначив, а Суд не вбачає, в чому полягає об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення Конституційним Судом України справи № 3-188/2020 (455/20): за конституційною скаргою Ощадбанку щодо відповідності Конституції України (конституційності) припису першого речення частини першої статті 1050 Цивільного кодексу України; оскільки за змістом аргументів в клопотанні про зупинення провадження у цій справі подання Ощадбанком цього клопотання обумовлено незгодою Ощадбанку із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною в постанові від 04.02.2020 у справі 912/1120/16: щодо правової природи процентів за користування кредитними коштами за кредитним договором, нарахованих банком після настання строку погашення кредиту щодо позичальника, відносно якого порушено і триває провадження у справі про банкрутство, які міри відповідальності за порушення грошового зобов'язання в розумінні приписів статті 625 Цивільного кодексу України, якою передбачений спеціальний вид відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Аналогічні аргументи/позицію - щодо незгоди Ощадбанку із правовою позицією Великої Палати, наведеною в постанові від 04.02.2020 у справі 912/1120/16, представник Ощадбанку неодноразово оголосив в судових засіданнях (27.10.2020 та 29.10.2020) як один із мотивів для оскарження судових рішень у цій справі, як мотив для звернення до Конституційного Суду України та як мотив для подання згаданого клопотання про зупинення провадження у цій справі.

Водночас, наведена позиція Ощадбанку вказує не на об'єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення Конституційним Судом України справи № 3-188/2020 (455/20), у розумні пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України, а на оціночне ставлення Ощадбанку до правової позиції Великої Палати Верховного Суду в постанові від 04.02.2020 у справі 912/1120/16 щодо застосування приписів, у тому числі статті 1050 Цивільного кодексу України, сформованої при вирішенні спору у подібних правовідносинах, а тому не може бути підставою для зупинення провадження у цій справі за правилами пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України.

Відхиляючи клопотання Ощадбанку про зупинення провадження у цій справі, Суд виходить також з встановлених судами у цій справі обставин щодо виникнення та здійснення кредитних правовідносин, зокрема між Ощадбанком та Боржником, в умовах чинної редакції статті 1050 Цивільного кодексу України, зі змістом якої сторони Кредитного договору Ощадбанку були обізнані та проти редакції, змісту та/або застосування якої судами до спірних правовідносин у цій справі до ухвалення Великою Палатою Верховного Суду постанові від 04.02.2020 у справі 912/1120/16 не заперечували.

При цьому Суд враховує, що розгляд справи за вимогами Ощадбанку до Боржника з ухваленням оскаржуваних судових рішень, які набрали законної сили, також здійснено із застосуванням чинної редакції статті 1050 Цивільного кодексу України, стосовно конституційності положень якої на момент вирішення спору в судах першої і апеляційної інстанцій питання не ставилось та не порушувалось ні Ощадбанком, ні будь-яким іншим банком, кредиторські вимоги якого були предметом розгляду згідно з оскаржуваними судовими рішеннями.

Крім викладеного Суд зазначає, що Ощадбанк не спростував можливість суду встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, за зібраними у цій справі доказами, а тому у Суду відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України відсутні підстави посилатись на об'єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення Конституційним Судом України справи № 3-188/2020 (455/20).

8. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо правової природи процентів за користування кредитними коштами, нарахованих банком після настання строку погашення кредиту щодо позичальника

8.1 Спір, що розглянутий згідно з оскаржуваними судовими рішеннями, стосується вимог кредиторів (Ощадбанку, Дельтабанку, Фінанси та Кредит, Промінвестбанку, Держексімбанку,) до Боржника, частину яких складають проценти за користування кредитними коштами, нарахування яких здійснені цими кредиторами за укладеними з Боржником (третьою особою) кредитними договорами після закінчення строку кредитування (що настав відповідно до умов кожного із кредитних договорів та в силу закону).

8.2 Правовідносини за кредитним договором врегульовані, зокрема нормами глави 71 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Нормами частини першої статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою статті 1050 ЦК України визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою цієї статті ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі статті 1048 цього Кодексу.

Водночас за змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

8.3 За змістом наведених норм ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, застосування якої судами згідно з оскаржуваними рішеннями є релевантним у спірних правовідносинах.

Крім цього, звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в пункті 6.17 постанови від 04.02.2020 у справі 912/1120/16 з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13.

8.4 Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягають положення статті 625 цього Кодексу.

За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме за наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.

У цих висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 04.02.2020 у справі 912/1120/16 з посиланням на подібну правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

У зв'язку із викладеним Суд дійшов висновку, що поведінка боржника не може бути одночасно (в один і той же період) правомірною та неправомірною, тому регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. У зв'язку із цим за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 04.02.2020 у справі 912/1120/16.

Отже Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

8.5 Враховуючи викладене та встановлені судами обставини надання Боржнику (пункти 3.1-3.4) (або третій особі, за зобов'язаннями якої Боржник відповідає солідарно як майновий поручитель, далі - Третя особа, пункти 3.3, 3.5) кредиту за укладеними кредиторами (Ощадбанком, Дельтабанком, Фінанси та Кредит, Промінвестбанком, Держексімбанком) кредитними договорами з остаточним терміном повернення відповідно до встановлених судами стосовно кожного із кредиторів (за кредитними договорами) обставин, Суд погоджується з висновками судів в оскаржуваних рішеннях, що строк кредитування Боржника (Третьої особи), що встановлений судами стосовно кожного із перелічених кредиторів за кожним із кредитних договорів, укладених з Боржником (Третьою особою) (пункти 3.1-3.5), є таким, що закінчився з встановленої судами стосовно кожного із кредиторів дати, як і право Боржника/Третьої особи законно користуватися позиченими коштами.

А тому зі спливом строку кредитування у спірних правовідносинах, у розумінні частини другої статті 1050 ЦК України, припинилося право кредиторів (Ощадбанку, Промінвестбанку, Дельтабанку, Держексімбанку, Фінанси та Кредит) нараховувати проценти за кредитом за процентною ставкою, узгодженою в кредитних договорах відповідно до диспозиції частини першої статті 1048 ЦК України.

У зв'язку із цим у кредиторів (Ощадбанку, Дельтабанку, Фінанси та Кредит Промінвестбанку, Держексімбанку) відсутні підстави заявляти до Боржника кредиторські вимоги як проценти за користування кредитом, нараховані за період після настання строку погашення кредиту щодо позичальника (за кожним із кредитних договорів) по 24.09.2018, на підставі ставки річних, узгодженої в договорах відповідно до диспозиції регулятивної норми частини першої статті 1048 ЦК України, правильного висновку про що дійшли суди першої і апеляційної інстанцій.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в пунктах 6.19-6.21 постанови від 04.02.2020 у справі 912/1120/16 з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеної у постанові від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).

8.6 Дійшовши наведених висновків, права та інтереси кредиторів (Ощадбанку, Промінвестбанку, Дельтабанку, Держексімбанку, Фінанси та Кредит) в спірних - охоронних правовідносинах мають бути забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання та встановлює, зокрема ставку процентів річних - 3 %, від суми, щодо якої боржник допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

А тому нарахування кредиторами (Ощадбанком, Дельтабанком, Фінанси та Кредит, Промінвестбанком, Держексімбанком) процентів за період після настання строку погашення кредиту щодо позичальника (за кожним із кредитних договорів) по 24.09.2018, допускається відповідно до диспозиції охоронної норми частини другої статті 625 ЦК України - із застосуванням процентної ставки річних відповідно цієї норми - 3 %, або із застосуванням іншої (підвищеної ставки) ставки річних за умови, що сторони в кредитному договорі узгодили цю ставку, як цього вимагає частина друга статті 625 ЦК України.

8.7 З урахуванням викладеного Суд дійшов висновку, що вимоги кредитора (банку) до боржника (позичальника, Третьої особи) в частині процентів, нарахованих після настання строку погашення кредиту щодо позичальника (за період неправомірного користування кредитними коштами) та їх підстави, зокрема в частині процентної ставки річних, застосованої банком у розрахунку процентів, мають оцінюватись судом на предмет їх узгодженості із матеріально-правовими підставами (умовами кредитного договору), за яких ці вимоги були заявлені.

А тому до предмету доказування сторонами та встановлення судом належать обставини врегулювання/неврегулювання сторонами в кредитному договорі порядку (умов) та ставки річних для нарахування процентів після настання строку погашення кредиту щодо позичальника, у зв'язку з чим до предмета дослідження та правової оцінки судом належать умови кредитного договору в тій його частині, яка містить (прямо вказує) узгодження сторонами цього договору умов, порядку нарахування та ставки процентів річних, які нараховуються після настання строку погашення кредиту щодо позичальника (тобто за період неправомірного користування кредитними коштами).

8.8 Частиною 2 статті 46 ГПК України передбачено, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу (подавати докази- пункт 1 частини першої, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи - пункт 2 частини другої, тощо): 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно з частиною 3 цієї статті ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.

8.9 Отже визначені наведеними нормами ГПК України права, що належать тільки позивачу, певним чином визначають диспозитивність господарського процесу. Принцип диспозитивності у господарському процесі означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом.

Суд звертається до правової позиції, послідовно та неодноразово висловленої Верховним Судом зокрема у постановах: у від 08.05.2018 у справі 922/1249/17, від 25.06.2019 у справі № 5023/5836/12.

8.10 Згідно зі статтею 14 ГПК України ("Диспозитивність господарського судочинства") суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

8.11 Отже, попри обов'язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу.

Формулюючи викладені вище висновки, Суд враховує висновки Верховного Суду, які він послідовно надає стосовно принципу диспозитивності у господарському судочинстві (постанови Верхового Суду: від 08.05.2018 у справі 922/1249/17, від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15, від 25.06.2019 у справі № 5023/5836/12, від 20.10.2020 у справі № 4/5007/33-Б/11).

8.12 У цій справі Суди встановили, що предметом спору, а відповідно і об'єктом захисту за вимогами кредиторів (Ощадбанку, Дельтабанку, Фінанси та Кредит, Промінвестбанку, Держексімбанку) стало право вимоги до Боржника, зокрема на проценти, нараховані після настання строку погашення кредиту щодо позичальника (тобто за період неправомірного користування кредитними коштами з боку Боржника як позичальника, або з боку Третьої особи).

Отже підстави вимог кредиторів до Боржника щодо цих процентів складають обставини, на яких ґрунтується вимога кредиторів при нарахуванні процентів за період після настання строку погашення кредиту щодо позичальника.

8.13 У зв'язку із викладеним Суд дійшов висновку про те, що якщо сторони узгодили в кредитному договорі відмінну від визначеної законом (частина друга статті 625 ЦК України 3 %), підвищену тощо, процентну ставку, яка застосовується в період після настання строку погашення кредиту щодо позичальника, і кредитор (позикодавець), заявивши вимоги саме за цих підстав та обмежившись періодом їх нарахування до відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, послався, зокрема у своїх розрахунках, як на підставу заявленої як кредиторські вимоги суми процентів, на процентну ставку річних відповідно до диспозиції частини другої статті 625 ЦК України, що була узгоджена сторонами в кредитному договорі, а суд, встановивши ці обставини, та перевіривши математичні розрахунки заявлених кредиторських вимог, вказав на їх правильність, то кредиторські вимоги в частині процентів за період після настання строку погашення кредиту щодо позичальника до відкриття провадження у справі про банкрутство боржника підлягають задоволенню на заявлену кредитором суму, з внесенням цієї частини вимог до реєстру вимог кредиторів та визначенням черговості їх задоволення.

8.14 Водночас, за відсутності (невстановлення судами) обставин узгодження сторонами в кредитному договорі відмінної від визначеної законом (частина друга статті 625 ЦК України 3 %), підвищеної тощо, процентної ставки річних відповідно до диспозиції частини другої статті 625 ЦК України, заявлені кредитором (позикодавцем) вимоги щодо процентів, нарахованих за період після настання строку погашення кредиту щодо позичальника, однак з розрахунком цих вимог відповідно до врегульованої кредитним договором, а не законом (частина друга статті 625 ЦК України - 3 %) підвищеної процентної ставки річних, узгодженої в договорі як проценти, що сплачуються за період користування кредитом - до настання строку його погашення, з огляду на принцип диспозитивної у господарському процесі (стаття 14 ГПК України), не підлягають задоволенню судом на заявлену кредитором суму.

8.15 Враховуючи викладене, встановлені судами обставини укладення кредиторами (Ощадбанку, Дельтабанку, Фінанси та Кредит, Промінвестбанку, Держексімбанку) кредитних договорів з Боржником, з Третьою особою (пункти 3.1-3.5), на зміст яких послалися суди при ухваленні оскаржуваних рішень при розгляді грошових вимог цих кредиторів, Суд дійшов таких висновків.

8.16 Щодо грошових вимог Дельтабанку: обґрунтованість оскаржуваних судових рішень в частині відмови у визнанні кредиторських вимог Дельтабанку, що складають суми процентів, нарахованих після настання 05.11.2012 строку погашення кредиту щодо позичальника за Кредитним договором Дельтабанку - з 18.06.2013 по 23.09.2018, за процентною ставкою, визначеною цією угодою, підтверджується тим, що суди не встановили обставин та з матеріалів справи не вбачається узгодження в Кредитному договорі Дельтабанку (зокрема пунктах 1.4, 3.1, на які послався Дельтабанк в своїй скарзі) відмінної (підвищеної) від встановленої законом (частина друга статті 625 ЦК України 3 %), процентної ставки річних у розумінні частини другої статті 625 ЦК України, яка застосовується в період після настання строку погашення кредиту щодо позичальника за Кредитним договором Дельтабанку.

У зв'язку із цим Суд також погоджується із висновками судів в оскаржуваних рішеннях в частині відмови у визнанні кредиторських вимог Дельтабанку, що складають суми пені, нарахованої за період з 02.10.2017 по 23.09.2018 за несвоєчасне погашення процентів, у визнанні сум яких суди відмовили, з чим погодився Суд.

Дійшовши цих висновків, Суд відхиляє протилежні аргументи скаржника - Дельтабанку (пункт 5.2), у тому числі в тій їх частині, у якій скаржник вказує на неврахування судами попередніх інстанцій при вирішенні спірних відносин висновків в рішенні касаційного суду у подібних правовідносинах -Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 14.05.2019 у справі № 910/22858/17, оскільки незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (правова позиція наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 (провадження № 14-435цс18)).

8.17 Щодо грошових вимог Держексімбанку: обґрунтованість оскаржуваних судових рішень в частині відмови у визнанні кредиторських вимог Держексімбанку, що складають суми процентів, нарахованих після настання 29.12.2014 строку погашення кредиту щодо позичальника за Кредитним договором Держексімбанку - з 01.09.2016 по 23.09.2018, за процентною ставкою, визначеною цією угодою, підтверджується тим, що суди не встановили обставин та з матеріалів справи не вбачається узгодження в Кредитному договорі Держексімбанку (зокрема пунктах 3.2.4., 3.2.5., 3.5., на які послався Держексімбанк в своїй скарзі) відмінної (підвищеної) від встановленої законом (частина друга статті 625 ЦК України 3 %), процентної ставки річних у розумінні частини другої статті 625 ЦК України, яка застосовується в період після настання строку погашення кредиту щодо позичальника за Кредитним договором Держексімбанку.

У зв'язку із цим Суд погоджується також із висновками судів в оскаржуваних рішеннях в частині відмови у визнанні кредиторських вимог Держексімбанку, що складають спірні суми пені, 3 % річних та інфляційних втрат, нараховані за період з 01.09.2016 по 23.09.2018, за несвоєчасне погашення процентів, у визнанні сум яких суди відмовили, з чим погодився Суд.

Дійшовши цих висновків, Суд відхиляє протилежні аргументи скаржника - Держксімбанку (підпункт 5.5.2 пункту 5.5), у тому числі викладені з посиланням на правову позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 13.12.2018 у справі № 913/11/18, про ненадання судами оцінки обставинам погодження сторонами в Кредитному договорі Держексімбанку іншого порядку нарахування процентів за користування кредитом - до фактичного погашення кредиту, який узгоджується із положеннями статті 1048 ЦК України, з огляду на таке.

У своїх висновках стосовно порядку застосування частини першої статті 1048 ЦК України у спорі між кредитором і боржником стосовно періоду нарахування процентів за користування кредитом у разі існування між сторонами домовленості в кредитному договорі щодо нарахування банком процентів за користування кредитом по день повного погашення заборгованості, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.02.2020 у справі 912/1120/16 (пункти 6.35, 6.36) зазначила про необхідність відступити від висновку, викладеного Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2018 у справі № 913/11/18, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

При цьому Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо наслідків порушення боржником строків повернення позичених коштів має здійснюватися у системному взаємозв'язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання цивільно-правової відповідальності, в тому числі за порушення грошового зобов'язання, враховуючи, що за пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України.

8.18 Щодо грошових вимог Ощадбанку: обґрунтованість оскаржуваних судових рішень в частині відмови у визнанні кредиторських вимог Ощадбанку, що складають суми процентів, нарахованих після настання 09.03.2011 строку погашення кредиту щодо позичальника за Кредитним договором Ощадбанку - з 15.12.2013 до 15.09.2018, за процентною ставкою, визначеною цією угодою, підтверджується тим, що суди не встановили обставин та з матеріалів справи не вбачається узгодження в Кредитному договорі Ощадбанку (зокрема пунктах 2.7.2.- 2.7.4., на які послався Ощадбанк в своїй скарзі) відмінної (підвищеної) від встановленої законом (частина друга статті 625 ЦК України 3 %), процентної ставки річних у розумінні частини другої статті 625 ЦК України, яка застосовується в період після настання строку погашення кредиту щодо позичальника за Кредитним договором Ощадбанку.

Дійшовши цього висновку та висновку в пункті 8.17 (стосовно позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 13.12.2018 у справі № 913/11/18), Суд відхиляє протилежні аргументи скаржника - Ощадбанку (підпункт 5.1.1 пункту 5.1), у тому числі викладені з посиланням на правову позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 13.12.2018 у справі № 913/11/18.

8.19 Враховуючи висновки в пунктах 8.4-8.7, 8.13, 8.14 цієї постанови, Суд дійшов аналогічного в пункті 8.18 висновку - про правильність оскаржуваних рішень і в частині відмови у визнанні кредиторських вимог Ощадбанку щодо спірної суми заборгованості зі сплати комісії за супроводження кредиту, нарахованої за період після настання строку погашення кредиту щодо позичальника (Боржника), оскільки якщо звернутись до умов Кредитного договору Ощадбанку, на який послалися суди (пункт 3.1 постанови, пункт 2.10 договору), то комісійна винагорода за супроводження кредиту є платежем, що здійснюється протягом строку дії надання кредиту за Кредитним договором Ощадбанку, однак не є мірою відповідальності за порушення грошового зобов'язання за цією угодою.

А порядок та період нарахування цієї винагороди аналогічні порядку та періоду нарахування процентів за користування кредитом (кредитними коштами), однак є відмінним від порядку та періоду нарахування платежів, що здійснюються за порушення зобов'язання за Кредитним договором Ощадбанку, зокрема відповідно до статті 625 ЦК України, як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в пункті 7.7 постанови від 02.06.2020 у справі № 911/1774/15.

У зв'язку із цим Суд погоджується із висновками судів в оскаржуваних рішеннях щодо відмови у визнанні кредиторських вимог Ощадбанку в частині сум 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на суми комісійної винагороди, у визнанні сум яких суди відмовили, з чим погодився Суд.

8.20 Щодо грошових вимог Промінвестбанку: водночас є передчасними висновки судів про відхилення кредиторських вимог Промінвестбанку, що складають суми процентів, нарахованих після настання 01.07.2011 (договори № 27-08/КР від 02.04.2008 та № 40-08/КР від 25.04.2008) та 03.05.2011 (договори № 39-08/КР від 22.04.2008 та № 76-08/КР від 01.12.2008), визначених рішеннями судів (Господарського суду Полтавської області від 10.09.2013 у справі № 917/1105/13, від 02.10.2013 у справі № 917/1106/13, від 13.11.2013 у справі № 917/1217/13 та від 18.11.2013 у справі № 917/1218/13) строків погашення кредиту щодо позичальника за кожним із Кредитних договорів Промінвестбанку (пункт 3.4), за процентною ставкою, визначеною цими угодами, оскільки суди надали неправильну кваліфікацію цим процентам в контексті правової позиції (пункти 8.4-8.7, 8.13, 8.14 цієї постанови), не надавши оцінки умовам Кредитних договорів Промінвестбанку, зокрема в пунктах 1.4, 3.4 (на які послався Промінвестбанк в своїй скарзі), відповідно до яких сторони узгодили термін "проценти за неправомірне користування кредитом" (пункт 1.4 кожного із договорів) та умови сплати позичальником процентів за неправомірне користування кредитом (пункт 3.4 кожного із договорів).

Дійшовши цього висновку, Суд погоджується з аналогічними аргументами скаржника - Промінвестбанку (підпункт 5.4.2 пункту 5.4).

Отже, з огляду на положення пункту першого частини третьої статті 310 ГПК України, оскаржувані судові рішення в цій частині вимог Промінвестбанку підлягають скасуванню з направленням справи в скасованій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аналогічного висновку (через передчасність рішення про відхилені судами вимоги щодо сум процентів за користування кредитом, нарахованих за період після настання строку погашення кредиту щодо позичальника за Кредитним договорами Промінвестбанку) Суд дійшов стосовно відхилених сум 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих Промінвестбанком на відхилені судами суми процентів за період після настання строку погашення кредиту щодо позичальника за Кредитним договорами Промінвестбанку.

8.21 Щодо грошових вимог Фінанси та Кредит: також є передчасними висновки судів про відхилення кредиторських вимог Фінанси та Кредит, що складають суми процентів, нараховані після настання 19.11.2016 (договори № 1238м-08 від 13.02.2008 та № 1270-08 від 03.10.2008) строків погашення кредиту щодо позичальника за кожним із Кредитних договорів Фінанси та Кредит (пункт 3.3 постанови), за процентною ставкою, визначеною цими угодами, оскільки суди надали неправильну кваліфікацію цим процентам в контексті правової позиції (пункти 8.4-8.7, 8.13, 8.14 цієї постанови), не надавши оцінки умовам Кредитних договорів Фінанси та Кредит, зокрема в пунктах 4.5, 6.1 договорів, а також в підпункті "b" пункту 3.1 договору № 1270-08 від 03.10.2008 (в редакції додаткової угоди до цього договору від 20.12.2013) та в підпункті "b" пункту 3.1 договору № 1238м-08 від 13.02.2008 (в редакції додатковї угоди до цього договору від 10.12.2014), на які послався Фінанси та Кредит в своїй скарзі, відповідно до яких сторони узгодили окремо процентні ставки річних, що застосовуються в період з дня, наступного за терміном, що зазначений в пункті 2.5 кожного із договорів кредиту, а також у випадку порушення строків повернення кредитних коштів, що вказані в пунктах 4.5, 6.1 кожного із договорів, до дня фактичного погашення заборгованості за кредитом.

Дійшовши цього висновку, Суд погоджується з аналогічними аргументами скаржника - Фінанси та Кредит (підпункт 5.3.1 пункту 5.3).

З огляду на положення пункту першого частини третьої статті 310 ГПК України, оскаржувані судові рішення в цій частині вимог Фінанси та Кредит також підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

8.22 Щодо заявлених кредиторами (Ощадбанку, Дельтабанку, Фінанси та Кредит, Промінвестбанку, Держексімбанку) у складі грошових вимог до Боржника сум пені Суд зазначає про таке.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Особливості правового регулювання правил та умов покладення на сторону господарського зобов'язання відповідальності за невиконання/порушення договірного зобов'язання регламентовані також нормами, зокрема статей 230, 231, 232 ГК України, які є спеціальними нормами у застосуванні до правовідносин між господарюючими суб'єктами, якими є сторони спірних правовідносин (статті 1, 2, 55 ГК України).

Згідно зі статтею 230 цього кодексу штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором, зокрема у певній, визначеній грошовій сумі.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

8.23 За змістом наведених норм право банку нараховувати пеню за порушення боржником умов кредитного договору обмежується періодом в шість місяців після настання строку виконання відповідного/конкретного зобов'язання, щодо виконання якого боржником було допущено порушення, а тому це право припиняється через шість місяців після визначеного (за умовами договору, відповідно до закону) строку виконання відповідного/конкретного зобов'язання за кредитним договором.

У зв'язку із цим подальше нарахування банком штрафних санкцій за кредитним договором є безпідставним, оскільки не відповідає вимогам закону щодо максимально встановленого шестимісячного періоду для їх нарахування, імперативно закріпленого нормою частини шостої статті 232 ГК України.

Дійшовши цих висновків, Суд відхиляє протилежні аргументи скаржника - Фінанси та Кредит (підпункт 5.3.2 пункту 5.3 постанови) з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, оскільки Фінанси та Кредит не врахували відмінність суб'єктного складу у справі № № 444/9519/12, у якій позичальником є фізична особа, на правовідносини за кредитним договором з якою спеціальні норми статті 232 ГК України не поширюються, однак поширюються та підлягають пріоритетному застосуванню перед загальними (зокрема статтею 549 ЦК України) до спірних правовідносин, у яких сторонами кредитних договорів Фінанси та Кредит є суб'єкти господарювання у розумінні статей 1, 2, 55 ГК України.

Суд також відхиляє аргументи скаржника - Фінанси та Кредит (підпункт 5.3.2 пункту 5.3 постанови) з посиланням на умови в пункті 7.1 Кредитних договорів Фінанси та Кредит - щодо узгодження сторонами в цьому договорі нарахування пені до повного виконання зобов'язань з повернення кредитних коштів та сплати процентів, оскільки наведене в пункті 7.1 Кредитних договорів Фінанси та Кредит формулювання не відповідає приписам статей 251, 252, 254 ЦК України (щодо врегулювання строку або терміну, зі спливом або настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення), а тому не є узгодженням сторонами Кредитних договорів Фінанси та Кредит іншого, ніж встановлений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (пені) за прострочення виконання зобов'язання у розумінні положень частини шостої статті 232 ГК України.

У цьому висновку Суд звертається до сталої правової позиції Верховного Суду, що викладена, зокрема в постановах від 07.06.2019 у справі №910/23911/16, від 08.07.2019 у справі № 910/4375/18, від 20.08.2019 у справі № 910/14310/18, від 22.08.2019 у справі №914/508/17 та від 12.03.2020 у справі № 907/65/18.

8.24 З огляду на висновки в пунктах 8.22, 8.23, Суд погоджується з рішеннями судів в оскаржуваних рішеннях про відмову у визнанні кредиторських вимог, що складають суми пені, нараховані з перевищенням максимально встановленого шестимісячного періоду для їх нарахування, імперативно закріпленого нормою частини шостої статті 232 ГК України, а саме у визнанні грошових вимог:

- Ощадбанку щодо пені, нарахованої на суму основного зобов'язання з повернення кредиту - за період з 20.10.2010 до 09.09.2011, та пені, нарахованої на суми процентів - за період з 19.05.2013 до 24.09.2018;

- Промінвестбанку щодо пені, нарахованої на суму основного зобов'язання з повернення кредиту з перевищенням шестимісячного періоду нарахування пені;

- Фінанси та Кредит щодо пені, нарахованої з 28.03.2018 до 23.09.2018.

8.25 Водночас, з огляду на висновки про передчасність відхилення судами кредиторських вимог Промінвестбанку на суми процентів, нарахованих після настання визначених рішеннями судів строків погашення кредиту щодо позичальника за Кредитними договорами Промінвестбанку (пункт 8.21), також є передчасними та здійсненими без дослідження наданих у справі доказів (Кредитних договорів Промінвестбанку та розрахунків вимог щодо сум пені) висновки судів в оскаржуваних рішеннях в частині відхилення вимог Промінвестбанку щодо сум пені, нарахованих на зазначені суми процентів.

А тому, з урахуванням положень пункту першого частини третьої статті 310 ГПК України, оскаржувані судові рішення в цій частині підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для надання судом оцінки відповідності наданих Промінвестбанком розрахунків спірних суми пені, нарахованих на відхилені судами суми процентів (пункт 8.21), наведеним висновкам щодо обмеженого частиною шостою статті 232 ГК України періоду, протягом якого законом допускається нарахування пені.

8.26 Суд не погоджується із рішеннями судів про часткове визнання грошових вимог Держексімбанку в тій їх частині, що мотивовані врахуванням судами інформації, викладеної в листі Товариства з обмеженою відповідальністю "КрАЗ Лізинг" № 085-09/607 від 02.04.2019 щодо суми заборгованості за Кредитним договором Держексімбанку з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Водночас, встановлюючи обставини щодо суми заборгованості Боржника за Кредитним договором Держексімбанку з урахуванням відомостей в листі Товариства з обмеженою відповідальністю "КрАЗ Лізинг" № 085-09/607 від 02.04.2019 та з посиланням на цей лист, суди між тим не надали оцінки цьому листу (його змісту, особі, що склала та направила його Боржнику), оскільки оригінал/копія цього листа, на який послався розпорядник майна Боржника у письмових поясненнях (від 06.05.2019 вих. № 01-12/41786, том 23, аркуші справи 46-50) щодо грошових вимог Держексімбанку та який міститься в переліку додатків до цих пояснень, відсутній у додатках до письмових пояснень розпорядника майна Боржника.

Поряд з викладеним Суд зазначає, що зміст положень статей 23, 24, 25 Закону про банкрутство у сукупності з положеннями процесуального закону: щодо диспозитивності у господарському процесі, щодо прав та обов'язків кредитора як сторони у справі про банкрутство, щодо порядку доведення стороною даних, вказаних в обґрунтування своїх вимог і заперечень, щодо порядку надання доказів у справі; а також звертаючись до правової позиції Верховного Суду, що неодноразово та послідовно викладалась стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та стосовно ролі та обов'язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство; вимагає від господарського суду при розгляді вимог кредиторів у справі про банкрутство дослідження та надання оцінки конкретним, наданим заявником у справі, доказам на підтвердження цих підстав, на предмет їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності у контексті конкретних зобов'язально-правових правовідносинах між кредитором та боржником, із застосуванням судом передбаченого законом підходу щодо оцінки доказів на предмет їх достатності і необхідності для підтвердження кредиторських вимог за окремими конкретно визначеними правовідносинами.

При цьому саме первинні та розрахункові документи є тими доказами, що підтверджують надання боржнику послуг, виконання робіт, передачу товару, у тому числі в оренду, здійсненої боржником кредитору передплати тощо, як підстави для виникнення у боржника, в силу статей 11, 509, 626 ЦК України, зобов'язань перед кредиторами за відповідними правочинами (угодами).

А тому у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником.

У цих висновках Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18 та від 27.10.2020 у цій справі.

Дійшовши цих висновків та керуючись положеннями, зокрема пунктів 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України, оскаржувані судові рішення в частині відхилених вимог Держексімбанку до Боржника на суму 3 139 685 грн 68 коп., що була стягнена солідарно з Боржника та Третьої особи у складі боргу за рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2010 у справі № 910/1781/15-г, однак обставин погашення якої (повністю або частково) з посиланням на розрахункові/первинні документи суди першої і апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях не встановили, підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

8.27 За аналогічних підстав Суд не погоджується з оскаржуваними рішеннями в частині відхилення кредиторських вимог Фінанси та Кредит до Боржника за зобов'язаннями третіх осіб перед Фінанси та Кредит, що забезпечені заставою майна Боржника, оскільки відхиляючи кредиторські вимоги в цій частині, суди, встановивши обставини недоведення вимог та відсутності зобов'язань Боржника перед Фінанси та Кредит, обмежились посиланням на надані Боржником відомості в документах бухгалтерського обліку та звітності Боржника, не дотримавши встановленого статтями 23, 24, 25 Закону про банкрутство порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та не виконавши покладені на суд на цій стадії провадження у справі про банкрутство обов'язки (висновок в пункті 8.26 постанови).

Дійшовши цього висновку, Суд погоджується із аналогічними аргументами Фінанси та Кредит в підпункті 5.3.4 пункту 5.3.

А тому, керуючись положеннями, зокрема пунктів 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України, оскаржувані судові рішення в частині відхилених вимог Фінанси та Кредит до Боржника на суму на суму 1 706 559 053 грн 37 коп. -зобов'язань Боржника як майнового поручителя за кредитами інших позичальників, виконання яких забезпечено заставою майна Боржника; на суму 1 177 508 022 грн 22 коп. - зобов'язань Боржника як майнового поручителя за кредитами інших позичальників, підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

8.28 Щодо застосування позовної давності у спірних правовідносинах.

Суд не погоджується із висновками судів в оскаржуваних рішеннях в частині відмови у визнанні грошових вимог Ощадбанку (сум: процентів за користування кредитом; комісії за супроводження кредиту; пені, нарахованої на зобов'язання з повернення основної суми кредиту з 20.10.2010 до 09.09.2011; пені, нарахованої на суми процентів за період до 19.05.2013, пені, нарахованої на суми процентів з 19.05.2013 по 24.09.2018, 3 % річних, інфляційних втрат, нарахованих на суми комісії за супроводження кредиту) з підстав спливу позовної давності за цими вимогами, про застосування якої у спірних правовідносинах заявив розпорядник майна Боржника (пункт 1.12 постанови), оскільки у визнанні грошових вимог Ощадбанку в цій частині було відмовлено з інших підстав - по суті (пункти 8.19, 8.20, 8.25), тобто за тих підстав, за яких суди не встановили порушеного права Ощадбанку у відповідній частині, що виключає застосування до спірних правовідносин позовної давності (наслідків її спливу), оскільки за змістом статей 256, 261, 267 ЦК України позовна давність та наслідки її спливу застосовуються, якщо вимоги визнано судом обґрунтованими - за наявності порушеного права.

Водночас Суд відхиляє аргументи скаржника - Ощадбанку (пункт 5.1.2 пункту 5.1) із запереченням рішення судів про відмову у визнанні кредиторських вимог з підстав спливу позовної давності для заявлення цих вимог, з посиланням на рішення Господарського суд Полтавської області від 01.06.2016 у справі № 917/430/14 про стягнення заборгованості в сумі 1 656 724 413 грн 13 коп., що виникла за період з 28.12.2010 до 16.03.2016 (включає заборгованість за кредитом, процентами, пені за несвоєчасне погашення кредиту, процентів та комісійної винагороди за супроводження кредиту, 3 % річних та інфляційні втрати), та вказуючи при цьому на неправильне обчислення судом позовної давності, яка має обчислюватись з урахуванням вказаного рішення з 17.03.2016, з огляду на таке.

Суди встановили та як вбачається з матеріалів справи, Ощадбанк при зверненні із грошовими вимогами у цій справі до суду першої інстанції на наведені обставини та на вказане рішення як на підставу вимог не послався та рішення (засвідчену копію) суду не надав, а лише зазначив про ці обставини з наданням рішення Господарського суд Полтавської області від 01.06.2016 у справі № 917/430/14 лише в суді апеляційної інстанції, однак всупереч вимогам частини третьої статті 269 ГПК України - без надання доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від Ощадбанку, правильного висновку про що дійшов апеляційний суд в оскаржуваному рішенні.

У цих висновках Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 04.04.2019 у справі № 918/329/18.

Дійшовши наведеного висновку, Суд погоджується з аналогічними аргументами розпорядника майна у відзиві на касаційну скаргу (пункт 6.2).

8.29 Щодо черговості задоволення вимог кредиторів.

Суд не бере до уваги аргументи скаржника - Фінанси та Кредит, (пункт 5.3.3 пункту 5.3) про помилковість рішення судів в частині черговості визнаних вимог Фінанси та Кредит через неврахування судами стверджуваних скаржником обставин несвоєчасного (повторного) звернення із заявою із грошовими вимогами до Боржника у цій справі, оскільки аргументи Фінанси та Кредит в цій частині не відповідають вимогам щодо підстав касаційного оскарження судових рішень, визначених нормами пунктів 1-4 частини другої статті 287 ГПК України, а також викладені всупереч положенням статті 300 ГПК України -щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції.

8.30 Суд також не бере до уваги аргументи скаржника - Промінвестбанку (пункт 5.4.1 пункту 5.4) про допущену судом першої інстанції помилку при визначені сум визнаних вимог Промінвестбанку в мотивувальній частині сумам визнаних вимог та в резолютивній частині, яку апеляційним судом не було виправлено, оскільки ці аргументи не відповідають вимогам щодо підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні положень пунктів 1-4 частини другої статті 287 ГПК України, а наведені недоліки (невідповідності в судовому рішенні) усуваються в порядку, передбаченому статтею 243 ГПК України.

8.31 Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

8.32 Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу;

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

8.33 Враховуючи викладене, визначені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, та з урахуванням положень пункту 2 частини 1 статті 308 та пунктів 1, 4 частини 3 статті 310 ГПК України, Суд доходить висновку, що касаційні скарги Фінанси та Кредит, Промінвестбанку та Держексімбанку - підлягають частковому задоволенню, касаційні скарги Ощадбанку та Дельтабанку - залишенню без задоволення, а оскаржувані постанова апеляційного суду та ухвала суду першої інстанції підлягають скасуванню в частині відхилених грошових вимог Фінанси та Кредит, Промінвестбанку та Держексімбанку (відповідно до висновків в пунктах 8.21, 8.22, 8.26, 8.27, 8.28), з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, а в частині відхилених грошових вимог Ощадбанку та Дельтабанку - залишенню без змін, як законні та обґрунтовані

8.34 Дійшовши висновку про направлення справи в скасованій частині до суду першої інстанції на новий розгляд, судові витрати Фінанси та Кредит, Промінвестбанку та Держексімбанку розподілу не підлягають, а зв'язку із відмовою у задоволенні касаційних скарг Ощадбанку та Дельтабанку судові витрати за подання касаційних скарг покладаються на цих осіб.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" та Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" задовольнити частково.

2. Касаційні скарги Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" та Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишити без задоволення.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.08.2019 у справі № 917/814/16 скасувати:

-в частині відхилених кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до Приватного акціонерного товариства "АвтоКраз": на суму процентів, нарахованих за період після закінчення строку кредитування, на суми пені, 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на суми процентів за період після закінчення строку кредитування;

- в частині відхилених кредиторських вимог Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до Приватного акціонерного товариства "АвтоКраз" на суму 3 139 685 грн 68 коп. заборгованості з повернення кредитних коштів, прострочених процентів за кредитом, простроченої комісії за управління кредитною лінією; 3 % за порушення зобов'язання: щодо повернення кредиту, щодо сплати прострочених процентів за основних боргом, щодо сплати прострочених процентів за простроченим боргом, щодо сплати комісії за управління кредиту; інфляційних втрат за порушення зобов'язання: щодо повернення кредиту, щодо сплати прострочених процентів за основних боргом, щодо сплати прострочених процентів за простроченим боргом, щодо сплати комісії за управління кредиту;

- в частині відхилених кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до Приватного акціонерного товариства "АвтоКраз" на суму процентів, нарахованих за період після закінчення строку кредитування, а також: на суму 1 706 559 053 грн 37 коп. -зобов'язань боржника як майнового поручителя за кредитами інших позичальників, виконання яких забезпечено заставою майна Боржника; на суму 1 177 508 022 грн 22 коп. -зобов'язань Боржника як майнового поручителя за кредитами інших позичальників - з віднесенням вимог до четвертої черги задоволення.

4. Справу № 917/814/16 в скасованій частині (щодо кредиторських вимог Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до Приватного акціонерного товариства "АвтоКраз") направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

5. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.08.2019 у справі № 917/814/16 щодо розглянутих грошових вимог до : Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" та Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до Приватного акціонерного товариства "АвтоКраз" залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.В. Васьковський

Судді В.В. Білоус

В.Я. Погребняк

Попередній документ

93155702

Наступний документ

93155704

Інформація про рішення:

№ рішення:	93155703
№ справи:	917/814/16
Дата рішення:	29.10.2020
Дата публікації:	01.12.2020
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Касаційний господарський суд Верховного Суду
Категорія справи:

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (21.10.2025)
Дата надходження:	14.04.2025
Предмет позову:	про стягнення 64 255 550,25 грн.

Розклад засідань:

Минулі засідання (125)

05.11.2025 07:45	Господарський суд міста Києва
05.11.2025 07:45	Господарський суд міста Києва
05.11.2025 07:45	Господарський суд міста Києва
05.11.2025 07:45	Господарський суд міста Києва
05.11.2025 07:45	Господарський суд міста Києва
05.11.2025 07:45	Господарський суд міста Києва
05.11.2025 07:45	Господарський суд міста Києва
05.11.2025 07:45	Господарський суд міста Києва
05.11.2025 07:45	Господарський суд міста Києва
05.02.2020 14:30	Північний апеляційний господарський суд
05.02.2020 15:00	Північний апеляційний господарський суд
20.02.2020 14:00	Північний апеляційний господарський суд
22.04.2020 14:15	Північний апеляційний господарський суд
20.05.2020 14:15	Північний апеляційний господарський суд
29.09.2020 15:00	Касаційний господарський суд
29.09.2020 15:15	Касаційний господарський суд
29.09.2020 15:30	Касаційний господарський суд
29.09.2020 15:45	Касаційний господарський суд
29.09.2020 16:00	Касаційний господарський суд
29.09.2020 16:15	Касаційний господарський суд
13.10.2020 15:30	Касаційний господарський суд
13.10.2020 15:45	Касаційний господарський суд
13.10.2020 16:00	Касаційний господарський суд
13.10.2020 16:15	Касаційний господарський суд
13.10.2020 16:30	Касаційний господарський суд
13.10.2020 16:45	Касаційний господарський суд
27.10.2020 14:30	Касаційний господарський суд
27.10.2020 14:45	Касаційний господарський суд
27.10.2020 15:00	Касаційний господарський суд
27.10.2020 15:15	Касаційний господарський суд
27.10.2020 15:30	Касаційний господарський суд
27.10.2020 15:45	Касаційний господарський суд
29.10.2020 12:00	Касаційний господарський суд
03.02.2021 10:00	Господарський суд міста Києва
17.03.2021 11:30	Господарський суд міста Києва
14.07.2021 15:00	Господарський суд міста Києва
28.07.2021 17:00	Господарський суд міста Києва
25.08.2021 12:55	Господарський суд міста Києва
08.09.2021 10:50	Господарський суд міста Києва
20.10.2021 16:00	Господарський суд міста Києва
10.11.2021 15:30	Господарський суд міста Києва
14.02.2022 11:10	Господарський суд міста Києва
13.04.2022 10:00	Північний апеляційний господарський суд
12.10.2022 10:30	Північний апеляційний господарський суд
12.10.2022 11:00	Північний апеляційний господарський суд
12.10.2022 11:30	Північний апеляційний господарський суд
12.10.2022 12:00	Північний апеляційний господарський суд
17.11.2022 10:00	Північний апеляційний господарський суд
17.11.2022 10:30	Північний апеляційний господарський суд
17.11.2022 11:00	Північний апеляційний господарський суд
17.11.2022 11:30	Північний апеляційний господарський суд
08.12.2022 10:00	Північний апеляційний господарський суд
08.12.2022 10:30	Північний апеляційний господарський суд
08.12.2022 11:00	Північний апеляційний господарський суд
08.12.2022 11:30	Північний апеляційний господарський суд
26.01.2023 10:00	Північний апеляційний господарський суд
12.04.2023 10:40	Господарський суд міста Києва
12.04.2023 11:45	Північний апеляційний господарський суд
12.04.2023 11:50	Господарський суд міста Києва
12.04.2023 12:00	Північний апеляційний господарський суд
12.04.2023 12:15	Північний апеляційний господарський суд
12.04.2023 12:30	Північний апеляційний господарський суд
20.04.2023 10:40	Північний апеляційний господарський суд
24.04.2023 12:30	Північний апеляційний господарський суд
03.05.2023 11:00	Північний апеляційний господарський суд
03.05.2023 11:30	Північний апеляційний господарський суд
03.05.2023 12:00	Північний апеляційний господарський суд
03.05.2023 12:30	Північний апеляційний господарський суд
10.05.2023 09:00	Північний апеляційний господарський суд
10.05.2023 09:15	Північний апеляційний господарський суд
10.05.2023 09:45	Північний апеляційний господарський суд
17.05.2023 12:30	Північний апеляційний господарський суд
17.05.2023 12:45	Північний апеляційний господарський суд
18.05.2023 11:20	Північний апеляційний господарський суд
29.05.2023 10:10	Господарський суд міста Києва
19.06.2023 10:50	Господарський суд міста Києва
03.07.2023 10:30	Господарський суд міста Києва
10.07.2023 12:30	Господарський суд міста Києва
27.07.2023 12:00	Касаційний господарський суд
27.07.2023 12:15	Касаційний господарський суд
14.08.2023 10:20	Господарський суд міста Києва
07.09.2023 12:45	Касаційний господарський суд
11.09.2023 13:15	Господарський суд міста Києва
04.10.2023 11:10	Господарський суд міста Києва
04.10.2023 11:55	Господарський суд міста Києва
16.10.2023 14:30	Касаційний господарський суд
27.11.2023 11:50	Господарський суд міста Києва
27.11.2023 12:10	Господарський суд міста Києва
22.01.2024 11:00	Північний апеляційний господарський суд
25.01.2024 11:00	Північний апеляційний господарський суд
05.02.2024 10:30	Господарський суд міста Києва
05.02.2024 10:40	Господарський суд міста Києва
26.02.2024 10:40	Господарський суд міста Києва
07.03.2024 11:00	Північний апеляційний господарський суд
18.03.2024 11:50	Господарський суд міста Києва
08.04.2024 11:20	Господарський суд міста Києва
02.05.2024 10:00	Північний апеляційний господарський суд
20.05.2024 12:20	Господарський суд міста Києва
10.06.2024 12:15	Господарський суд міста Києва
11.06.2024 10:30	Північний апеляційний господарський суд
27.06.2024 12:00	Північний апеляційний господарський суд
22.07.2024 10:10	Господарський суд міста Києва
15.08.2024 12:00	Північний апеляційний господарський суд
16.09.2024 11:00	Північний апеляційний господарський суд
30.09.2024 10:20	Господарський суд міста Києва
14.10.2024 11:00	Північний апеляційний господарський суд
05.11.2024 13:45	Північний апеляційний господарський суд
18.11.2024 11:25	Господарський суд міста Києва
14.01.2025 11:30	Касаційний господарський суд
04.02.2025 12:00	Касаційний господарський суд
10.02.2025 13:45	Господарський суд міста Києва
11.02.2025 10:00	Касаційний господарський суд
04.03.2025 12:30	Касаційний господарський суд
26.03.2025 11:00	Північний апеляційний господарський суд
02.04.2025 11:15	Північний апеляційний господарський суд
12.05.2025 14:10	Господарський суд міста Києва
04.06.2025 12:05	Господарський суд міста Києва
09.06.2025 11:50	Господарський суд міста Києва
09.06.2025 12:55	Господарський суд міста Києва
09.06.2025 15:30	Північний апеляційний господарський суд
02.07.2025 15:15	Північний апеляційний господарський суд
06.08.2025 11:20	Господарський суд міста Києва
20.08.2025 10:50	Господарський суд міста Києва
13.10.2025 11:50	Господарський суд міста Києва
14.10.2025 11:30	Касаційний господарський суд

Заплановані засідання (3)

05.11.2025 12:45	Господарський суд міста Києва
11.11.2025 11:00	Касаційний господарський суд
08.12.2025 12:30	Господарський суд міста Києва