Постанова від 26.11.2020 по справі 905/1965/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 905/1965/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

Катеринчук Л.Й. - головуючої, Жукова С.В., Пєскова В.Г.

учасники справи:

ініціюючий кредитор - Приватне акціонерне товариство "Науково-виробнича компанія "Гірничі машини"

боржник - Акціонерне товариство "К.Енерго"

ліквідатор - арбітражний керуючий Паркулаб Володимир Григорович

Корсаков Сергій Віталійович

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Східного апеляційного господарського суду

від 12.08.2020

у складі колегії суддів: Шевель О.В. (головуюча), Білоусова Я.О., Крестьянінов О.О.

у справі №905/1965/19

за заявою Приватного акціонерного товариства "Науково-виробнича компанія "Гірничі машини"

до Акціонерного товариства "К.Енерго"

про банкрутство

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 26.08.2020 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" з касаційною скаргою від 25.08.2020 на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2020, на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2020, на ухвалу Господарського суду Донецької області від 05.06.2020) та на ухвалу Господарського суду Донецької області від 29.05.2020 у справі №905/1965/19 в порядку статей 6, 286, 287, 289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та клопотав про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір".

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №905/1965/19 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Жукова С.В., Пєскова В.Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2020.

3. Ухвалою Верховного Суду від 15.09.2020 касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2020, на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2020, на ухвалу Господарського суду Донецької області від 05.06.2020 та на ухвалу Господарського суду Донецької області від 29.05.2020 у справі №905/1965/19 залишено без руху з підстав ненадання доказів надіслання копії касаційної скарги іншим учасникам справи та з огляду на необхідність уточнення предмета касаційного оскарження; надано скаржнику строк на усунення недоліків касаційної скарги до 05.10.2020.

3.1. 23.09.2020 через підсистему "Електронний суд" ОСОБА_1 подав заяву про усунення недоліків (вх. КГС ВС №6364/2020Д4 від 23.09.2020) на виконання вимог ухвали Суду від 15.09.2020 у справі №905/1965/19, до якої долучив уточнену касаційну скаргу, визначивши предметом касаційного оскарження ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2020 про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу місцевого суду від 29.05.2020 у цій справі.

3.2. Також, у заяві про усунення недоліків скаржник просив Суд надати йому перелік учасників справи та їх зареєстровані електронні адреси для виконання вимог ухвали Суду від 15.09.2020 у справі №905/1965/19 щодо надіслання копій касаційної скарги з додатками іншим учасникам справи №905/1965/19.

4. Ухвалою 12.10.2020 Верховний Суд відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2020 у справі №905/1965/19; відстрочив ОСОБА_1 сплату судового збору на суму 2 102 грн. до 30.10.2020 із зобов'язанням надати Касаційному господарському суду у складі Верховного Суду докази сплати зазначеної суми судового збору; відкрив касаційне провадження у справі №905/1965/19 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2020 та ухвалив здійснити перегляд ухвали Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2020 у справі №905/1965/19 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; зобов'язав ОСОБА_1 до 30.10.2020 надати Касаційному господарському суду у складі Верховного Суду належні докази надіслання копії касаційної скарги з додатками на адреси: Приватного акціонерного товариства "Науково-виробнича компанія "Гірничі машини" (01601, місто Київ, площа Спортивна, будинок 3-В), Акціонерного товариства "К.Енерго" (85612, Донецька область, Мар'їнський район, місто Курахове, вулиця Енергетиків, будинок 34), арбітражного керуючого Драліна Андрія Володимировича (61002, місто Харків, вулиця Мироносицька, будинок 60).

4.1. 19.10.2020 на виконання вимог ухвали Суду від 12.10.2020 ОСОБА_1 через підсистему "Електронний суд" надав докази надіслання копії касаційної скарги з додатками на електронні адреси Приватного акціонерного товариства "Науково-виробнича компанія "Гірничі машини", Акціонерного товариства "К.Енерго", арбітражного керуючого Драліна Андрія Володимировича.

4.2. Також, ОСОБА_1 зауважив, що станом на 12.10.2020 у нього не має можливості сплатити судовий збір на суму 2 100 грн. і в скаржника відсутні сумніви щодо того, що така можливість у нього з'явиться до 30.10.2020.

5. Відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 не надійшли.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Розгляд справи в суді першої інстанції та прийняте ним рішення

6. Господарським судом Донецької області здійснюється провадження у справі №905/1965/19 про банкрутство Акціонерного товариства "К.Енерго" (далі - АТ "К.Енерго"), яке відкрито ухвалою суду 18.11.2019 за заявою Приватного акціонерного товариства "Науково-виробнича компанія "Гірничі машини" (далі - ініціюючий кредитор) в порядку статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

7. 25.05.2020 через підсистему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду із заявою про визнання кредитором у справі про банкрутство №905/1965/19 (вх. суду №07-10/233 від 25.05.2020) та клопотав про його звільнення від сплати судового збору за подання цієї заяви в порядку статті 8 Закону України "Про судовий збір".

7.1. ОСОБА_1 зазначив, що у зв'язку із надмірним внесенням ним плати за послуги з постачання гарячої води, спожиті за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , на рахунок боржника, станом на 01.05.2018 в АТ "К.Енерго" виникло зобов'язання з повернення переплати на суму 1 531, 78 грн. з розрахунку 19 куб. м. гарячої води за тарифом 80, 62 грн.; ОСОБА_1 доводив, що з 01.05.2018 АТ "К.Енерго" незаконно користується грошовими коштами на суму 1 531, 78 грн., які належать кредитору; заявник зауважив, що заборгованість боржника перед кредитором підтверджується актами звіряння взаєморозрахунків, зняття контрольних показників з лічильника гарячої води, зняття пломб лічильника гарячого водопостачання, прийняття на комерційний облік лічильника гарячого водопостачання та приймання на абонентський облік засобів обліку гарячої води, копії яких долучено до заяви про визнання кредитором у справі.

7.2. В обґрунтування наявності підстав для його звільнення від сплати судового збору ОСОБА_1 зазначив про свій незадовільний майновий стан та зауважив, що розмір судового збору, що підлягає до сплати за подання заяви з грошовими вимогами до боржника, перевищує 5% розміру річного доходу ОСОБА_1 , на підтвердження чого надав відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 по 4 квартал 2019 року.

8. 29.05.2020 ухвалою Господарського суду Донецької області відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, повідомлено ОСОБА_1 про недоліки заяви про визнання грошових вимог кредитора до боржника, а саме докази сплати судового збору за подання заяви про визнання кредитором у порядку та розмірі, визначених частиною другою статті 4 Закону України "Про судовий збір", докази надіслання копії заяви і доданих до неї документів боржнику і розпоряднику майна; надано заявнику строк на усунення недоліків заяви про визнання кредиторських вимог до 08.06.2020.

8.1. Місцевий суд, з посиланням на приписи частини третьої статті 45 КУзПБ, зазначив, що обов'язковим додатком до заяви з вимогами до боржника є докази сплати судового збору за подання такої заяви, а положення статті 8 Закону України "Про судовий збір", що визначають підставою для звільнення від сплати судового збору відсутність у фізичної особи доходу за попередній календарний рік, застосовуються виключно до фізичних осіб, які є позивачами у справах позовного провадження.

Суд зауважив, що ОСОБА_1 звернувся у справу про банкрутство АТ "К.Енерго" із заявою про визнання грошових вимог, яку обґрунтовано наявністю у нього переплати за послуги з постачання гарячої води, а, отже, не належить до кредиторів з вимогами з виплати заборгованості із заробітної плати, що звільнені від сплати судового збору в силу закону (пункт 15 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір").

8.2. Надаючи оцінку доводам ОСОБА_1 щодо наявності підстав для застосування до нього передбаченої статтею 8 Закону України "Про судовий збір" пільги при сплаті судового збору та його звільнення від понесення тягаря сплати судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до боржника, місцевий суд дійшов висновку, що у разі надання законодавцем такої пільги кредиторам боржника за вимогами, що не пов'язані з вимогами по заробітній платі, норма статті 8 Закону України "Про судовий збір" містила б спеціальні положення щодо кредиторів у справі про банкрутство.

Разом з тим, вичерпний перелік підстав для звільнення від сплати судового збору, передбачений статтею 8 Закону України "Про судовий збір", стосується виключно позивачів-фізичних осіб у справах позовного провадження, що унеможливлює розширене тлумачення цієї норми закону та поширення її приписів щодо звільнення від сплати судового збору позивачів як сторін позовного провадження, на учасників справи про банкрутство.

За таких обставин, місцевий суд відмовив ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та зауважив на обов'язку заявника в силу вимог частини третьої статті 45 КУзПБ надати суду докази сплати судового збору за подання заяви про визнання грошових вимог до боржника на суму 4 204 грн. (2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020).

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції та прийняте ним рішення

9. Не погодившись з ухвалою Господарського суду Донецької області від 29.05.2020 про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору та повідомлення ОСОБА_1 про недоліки заяви про визнання грошових вимог кредитора з наданням заявнику строку на усунення недоліків такої заяви, ОСОБА_1 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу суду та прийняти нове рішення по суті заяви про визнання ОСОБА_1 кредитором.

9.1. ОСОБА_1 зауважив, що ним було надано місцевому суду достатні докази, які свідчать про неможливість сплати судового збору з підстав незадовільного майнового стану, однак суд зобов'язав ОСОБА_1 сплатити судовий збір на суму 4 204 грн., що еквівалентно розміру його тримісячної пенсії, за розгляд заяви з грошовими вимогами до боржника в розмірі 1 700 грн., що фактично становить розмір його пенсії за один місяць (1 690 грн.).

9.2. Скаржник зазначив про неправильне застосування місцевим судом практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у питанні сплати судового збору та аргументував тим, що при прийнятті оскаржуваної ухвали від 29.05.2020 місцевий суд зіслався на рішення ЄСПЛ у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001, зазначивши про те, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку із поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду; водночас, скаржник зауважив, що висновки ЄСПЛ у зазначеному рішенні, які було частково процитовано місцевим судом, стосуються наявності факту обмеження права доступу до правосуддя у справі "Креуз проти Польщі" з підстави несплати заявником судового збору з огляду на його незадовільний майновий стан, внаслідок чого встановлено порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

9.3. ОСОБА_1 при зверненні з апеляційною скаргою на ухвалу місцевого суду від 29.05.2020 у цій справі заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі статті 8 Закону України "Про судовий збір", обґрунтовуючи незадовільним майновим станом та надавши апеляційному суду відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 по 4 квартал 2019 року з даними про дохід ОСОБА_1 за 2019 рік (том 97, а.с. 8).

10. 08.07.2020 ухвалою Східного апеляційного господарського суду відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу місцевого суду 29.05.2020, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, встановлено заявнику десятиденний строк з дня вручення йому копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги (з урахуванням положень пункту 4 розділу X Прикінцеві положення ГПК України).

10.1. Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою з кредиторськими вимогами у справі про банкрутство, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин приписів статті 8 Закону України "Про судовий збір" щодо права суду звільнити від сплати судового збору фізичну особу зі статусом позивача у справі, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача (пункт 1 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір").

Апеляційний суд зауважив, що законодавець за змістом Закону України "Про судовий збір" розрізняє відповідні процесуальні статуси - позивача (або іншого учасника) у справах позовного провадження та кредитора у справах про банкрутство.

Суд зазначив, що положенням пункту 15 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" визначено підставою для звільнення від сплати судового збору подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати, зобов'язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, виплати авторської винагороди та аліментів після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника-юридичної особи, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом.

Разом з тим, кредиторські вимоги ОСОБА_1 мотивовано іншими підставами (переплатою за послуги з постачання гарячої води), тому заявник не належить до категорії фізичних осіб, що звільняються від сплати судового збору в силу закону (пункту 15 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір").

10.2. На виконання вимог частини другої статті 174 ГПК України апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу без руху, розрахував суму судового збору, що підлягає до сплати ОСОБА_1 за апеляційний перегляд ухвали місцевого суду від 29.05.2020 у справі №905/1965/19, виходячи із правової природи вимог ОСОБА_1 як конкурсного кредитора боржника, та зазначив, що при поданні апеляційної скарги ОСОБА_1 належало сплатити судовий збір, визначений як 150% ставки, що підлягала до сплати при поданні заяви з грошовими вимогами до боржника, а саме 6 306 грн. (2 * 2 102 грн. * 150%).

10.3. Апеляційний суд встановив відсутність у додатках до апеляційної скарги ОСОБА_1 доказів надсилання копії апеляційної скарги з доданими до неї документами іншим учасникам цієї справи, у зв'язку з чим зобов'язав скаржника усунути зазначений недолік апеляційної скарги та надіслати копії апеляційної скарги з додатками боржнику та кредиторам, вимоги яких визнані місцевим судом на момент подання апеляційної скарги, на виконання вимог статті 259 ГПК України.

11. 10.08.2020 через підсистему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду із заявою про усунення недоліків (вх. суду №7416 від 10.08.2020), в якій заявник зазначив, що судовий збір за розгляд апеляційної скарги на суму 6 306 грн. становить 3,5 місячних пенсій ОСОБА_1 , тоді як предметом апеляційного оскарження є ухвала місцевого суду про відмову ОСОБА_1 у звільненні від сплати судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до боржника в розмірі 4 204 грн. з наданням скаржнику строку на усунення недоліків такої заяви. ОСОБА_1 зауважив, що не є спроможним сплатити судовий збір у визначеному в ухвалі апеляційного суду 08.07.2020 розмірі і такий факт не може перешкоджати доступу заявника до правосуддя.

11.1. ОСОБА_1 доводив безпідставність вимоги апеляційного суду про надання ним доказів надіслання паперових копій апеляційної скарги з додатками іншим учасникам справи №905/1965/19, оскільки апеляційну скаргу на ухвалу місцевого суду від 29.05.2020 ОСОБА_1 подано через підсистему "Електронний суд".

12. 12.08.2020 ухвалою Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернено скаржнику.

12.1. Апеляційним судом встановлено, що копію ухвали суду від 08.07.2020 про залишення апеляційної скарги без руху заявником отримано 11.07.2020, з урахуванням положень пункту 4 розділу X Прикінцеві положення ГПК України та строків, визначених пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-IX від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", строк на усунення недоліків апеляційної скарги закінчився 06.08.2020.

Однак, станом на 12.08.2020 ОСОБА_1 не усунув недоліків апеляційної скарги на ухвалу місцевого суду від 29.05.2020, зазначених апеляційним судом в ухвалі від 08.07.2020 у цій справі.

12.2. Апеляційний суд надав оцінку поданій ОСОБА_1 10.08.2020 заяві (вх. №7416) із назвою "Заява про усунення недоліків" як такій, що не містить доказів виконання вимог ухвали апеляційного суду 08.07.2020, тоді як за її змістом вбачається незгода скаржника з покладеним на нього апеляційним судом обов'язком щодо сплати судового збору з посилання на відсутність коштів.

Апеляційний суд зауважив, що доводи ОСОБА_1 щодо його незадовільного фінансового стану, як підстави для звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, розглянуто судом під час прийняття ухвали від 08.07.2020 у цій справі та відхилено такі доводи, як необґрунтовані, з огляду на відсутність у статті 8 Закону України "Про судовий збір" спеціальних положень щодо її застосування до кредиторів у справі про банкрутство.

12.3. Апеляційний суд встановив, що на підтвердження скрутного матеріального стану заявником надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за 2019 рік, тоді як в апеляційній скарзі та заяві від 10.08.2020 ОСОБА_1 зазначив про те, що отримує пенсію.

За таких обставин, належним доказом підтвердження матеріального стану заявника, поряд з довідкою податкового (фіскального) органу про його доходи за весь попередній календарний рік, має бути відповідна довідка органу Пенсійного фонду про розмір отриманої пенсії за цей же період, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 07.08.2020 у справі №120/3037/19-а.

Водночас, апеляційним судом не встановлено обставин подання заявником довідки органу Пенсійного фонду щодо розміру пенсії, отриманої у 2019 році, як при зверненні з апеляційною скаргою 19.06.2020, так при поданні 10.08.2020 заяви про усунення недоліків.

12.4. Апеляційним судом спростовано, як необґрунтовані, доводи ОСОБА_1 за змістом заяви від 10.08.2020 про те, що не є можливим виконання вимог ухвали апеляційного суду від 08.07.2020 щодо надіслання копії апеляційної скарги з додатками іншим учасникам справи, оскільки їх кількість змінюється щоденно.

Апеляційний суд зауважив, що в ухвалі від 08.07.2020 судом зазначено про обов'язок ОСОБА_1 надіслати копії апеляційної скарги боржнику та кредиторам, вимог яких визнані місцевим судом на момент подання апеляційної скарги. Заявник не був позбавлений можливості ознайомитися з матеріалами справи, а зокрема, ухвалами місцевого суду про визнання кредиторських вимог, які прийнято на дату звернення з апеляційною скаргою 19.06.2020, та виконати вимоги ухвали апеляційного суду від 08.07.2020 в частині надіслання копії апеляційної скарги іншим учасникам справи в порядку пункту 3 частини третьої статті 258, статті 259 ГПК України.

12.5. Доводи ОСОБА_1 за змістом заяви від 10.08.2020 про відсутність у нього обов'язку щодо надіслання копії апеляційної скарги іншим учасникам справи у паперовій формі з огляду на подання скарги через підсистему "Електронний суд", апеляційний суд відхилив, як необґрунтовані, оскільки заявником не наведено посилань на жодну норму процесуального законодавства, що звільняла б скаржника від виконання вимог пункту 3 частини третьої статті 258, статті 259 ГПК України у разі подання апеляційної скарги до суду в електронній формі.

12.6. Зважаючи на обставини ненадання ОСОБА_1 належних доказів сплати судового збору за апеляційний перегляд ухвали місцевого суду від 29.05.2020 у цій справі та доказів надіслання копії апеляційної скарги з додатками іншим учасникам справи, апеляційний суд застосував процесуальний наслідок неусунення ОСОБА_1 недоліків поданої ним апеляційної скарги та повернув її скаржнику.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника ( ОСОБА_1 )

13. Скаржник доводив, що апеляційним судом порушено право ОСОБА_1 на доступ до суду у зв'язку з поверненням його апеляційної скарги на ухвалу місцевого суду 29.05.2020 у справі №905/1965/19 з огляду на ненадання доказів сплати судового збору у визначеному апеляційним судом розмірі (6 306 грн.) за наявності, на думку скаржника, підстав для його звільнення від сплати судового збору в порядку пункту 1 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", та ненадання доказів надіслання паперових копій апеляційної скарги іншим учасникам справи, тоді як апеляційну скаргу було подано скаржником через підсистему "Електронний суд".

14. Скаржник зауважив, що апеляційний суд проігнорував посилання ОСОБА_1 на висновки рішення ЄСПЛ у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 та не взяв до уваги доводів скаржника про неправильне застосування висновків ЄСПЛ, викладених у цьому рішенні, місцевим судом при прийнятті ухвали від 29.05.2020.

15. Скаржник доводив, що апеляційним судом було покладено на нього надмірний тягар сплати судового збору на суму 6 306 грн. за апеляційний перегляд ухвали місцевого суду від 29.05.2020 у цій справі, що становить 21% доходів ОСОБА_1 за 2019 календарний рік, а, відтак, обмежено ОСОБА_1 , у якого відсутні грошові кошти для сплати такої суми судового збору, у доступі до суду апеляційної інстанції.

16. Скаржник зауважив, що ОСОБА_1 надав апеляційному суду достатні докази на підтвердження його скрутного майнового стану, що унеможливлює сплату судового збору; зазначене зумовлювало процесуальний обов'язок суду, керуючись приписами частини десятої статті 11 ГПК України, застосувати до спірних правовідносин пункт 1 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" щодо звільнення скаржника, як фізичної особи-кредитора, від сплати судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до боржника, розмір якого перевищує 5% доходів ОСОБА_1 за попередній календарний рік, так як пунктом 15 частини першої статті 5 цього Закону, що визначає підставою для звільнення від сплати судового збору подання заяви з грошовими вимогами конкретних категорій кредиторів, не врегульовано питання щодо осіб, які не можуть сплатити судовий збір з огляду на скрутне матеріальне становище.

Доводи інших учасників справи

17. Відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 учасниками справи про банкрутство (боржником, розпорядником майна, кредиторами) не подано.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

18. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника викладених у пунктах 13-16 описової частини цієї постанови.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

19. Частиною другою статті 55, пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, однією із засад судочинства визначено гарантоване Конституцією України право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Водночас, реалізація зазначеного права ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, у даному випадку - норм ГПК України.

20. Статтею 17 ГПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією із засад (принципів) господарського судочинства (пункт 8 частини третьої статті 2 ГПК України).

21. Частиною другою статті 9 КУзПБ передбачено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури/процедури погашення боргів, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та цим Кодексом.

Отже, при вирішенні питання щодо наявності підстав для відкриття апеляційного провадження з перегляду прийнятої у справі про банкрутство ухвали місцевого суду, апеляційному суду необхідно керуватися нормами спеціального закону (частини другої статті 9 КУзПБ), з урахуванням загальних положень процесуального закону щодо права на апеляційне оскарження судових рішень, прийнятих господарськими судами (статті 254, 255 ГПК України).

22. Системний аналіз частин першої, другої статті 254 та частини першої статті 255 ГПК України дає підстави для висновку, що законодавець розрізняє види судових рішень, що можуть бути предметом апеляційного оскарження, виходячи із їх змісту та зважаючи на правові наслідки, що настають внаслідок прийняття відповідного судового рішення (ухвал чи рішень, якими вирішено спір/питання про права, інтереси та (або) обов'язки учасників справи чи осіб, які не брали участі у справі; ухвал, що перешкоджають розгляду справи; ухвал, які забезпечують рух судового процесу).

23. За змістом частини першої статті 254 ГПК України вбачається, що рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку учасниками справи або особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки.

Отже, законодавець не встановлює винятків щодо реалізації права на апеляційне оскарження рішення місцевого суду, прийнятого по суті спору у справі в порядку статті 254 ГПК України.

24. Водночас, при вирішенні питання про можливість прийняття до провадження апеляційних скарг, поданих на ухвали місцевого суду, апеляційні суди повинні враховувати приписи частини першої статті 255 ГПК України, якими визначено перелік ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції. Відсутність ухвали місцевого суду у переліку згідно з пунктами 1-35 частини першої статті 255 ГПК України не позбавляє учасника справи або особу, прав, інтересів та (або) обов'язків якої стосується відповідна ухвала суду, оскаржити таку ухвалу разом з рішенням (ухвалою) суду першої інстанції, яка може бути оскаржена.

25. Положеннями статті 45 КУзПБ, що застосовується у процедурі банкрутства АТ "К.Енерго" у справі №905/1965/19, передбачено порядок проведення конкурсу з виявлення кредиторів боржника, вимоги яких виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство та заявляються кредиторами в межах тридцятиденного строку з моменту публікації оголошення про відкриття справи про банкрутство. Формою звернення з конкурсними вимогами до боржника законодавцем визначено письмову заяву, вимоги до змісту якої та перелік обов'язкових додатків до такої заяви визначено частиною третьою статті 45 КУзПБ.

За умов подання заяви конкурсного кредитора без дотримання вимог КУзПБ, господарський суд письмово повідомляє заявника про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов'язаний їх усунути (частина перша статті 46 ГПК України).

Отже, ухвала місцевого господарського суду про повідомлення конкурсного кредитора про недоліки поданої ним заяви з грошовими вимогами до боржника є за своєю правовою природою ухвалою суду, що регулює рух судового процесу (залишає її без руху до усунення кредитором недоліків у її поданні та наслідком прийняття її до провадження після усунення недоліків і розгляд судом заяви конкурсного кредитора як такої, що була подана у день первинного її подання до суду).

Частиною другою статті 46 КУзПБ визначено правовий наслідок невиконання вимог ухвали суду, якою визначено недоліки заяви конкурсного кредитора, - повернення такої заяви конкурсному кредитору, про що господарський суд постановляє ухвалу.

26. За змістом частини першої статті 255 ГПК України вбачається, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові) (пункт 6 частини першої цієї статті).

Разом з тим, згідно з переліком процесуальних документів, визначених частиною першою статті 255 ГПК України, не вбачається визначення законодавцем ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви (заяви) без руху як такої, що може бути предметом апеляційного перегляду окремо від рішення суду першої інстанції.

Отже, висновкам місцевого суду про наявність недоліків у поданій конкурсним кредитором заяві з грошовими вимогами до боржника може бути надана оцінка апеляційним судом на предмет їх обґрунтованості під час апеляційного перегляду ухвали місцевого суду про повернення такої заяви в порядку частини другої статті 46 ГПК України у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду, якою заявника було повідомлено про недоліки заяви та надано строк для їх усунення.

27. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у порядку статті 45 КУзПБ звернувся до місцевого суду, у провадженні якого перебуває справа №905/1965/19 про банкрутство АТ "К.Енерго", із заявою про визнання кредитором боржника на суму 1 531, 78 грн. конкурсних вимог та клопотав про його звільнення від сплати судового збору за подання такої заяви на підставі пункту 1 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" (том 97, а.с. 1-13).

Місцевий суд, керуючись приписами частини третьої статті 45 КУзПБ, перевірив подану ОСОБА_1 заяву на відповідність її вимогам щодо форми та змісту заяви конкурсного кредитора у справі про банкрутство та встановив наявність недоліків такої заяви - заявником не було сплачено судовий збір за умов відмови суду у задоволенні клопотання про його звільнення від сплати судового збору, а також не надано доказів надсилання копії заяви з додатками учасниками провадження (боржнику і розпоряднику майна).

Суд першої інстанції ухвалою від 29.05.2020 повідомив ОСОБА_1 про недоліки заяви про визнання грошових вимог кредитора до боржника та надав заявнику строк до 08.06.2020 усунути недоліки заяви з кредиторськими вимогами (том 97, а.с. 14-15).

Відтак, за своєю правовою природою ухвала місцевого суду від 29.05.2020 є ухвалою про залишення заяви ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника без руху, яка не передбачена у переліку згідно з частиною першою статті 255 ГПК України як процесуальний документ, що може бути предметом апеляційного перегляду окремо від рішення суду першої інстанції.

28. Апеляційний суд, приймаючи оскаржувану ухвалу від 12.08.2020 про повернення ОСОБА_1 апеляційної скарги, поданої на ухвалу місцевого суду від 29.05.2020, у зв'язку з неусуненням недоліків апеляційної скарги відповідно до вимог ухвали суду 08.07.2020, не перевірив, чи передбачена ухвала місцевого суду від 29.05.2020 у переліку ухвал суду першої інстанції згідно з частиною першою статті 255 ГПК України, що можуть бути предметом апеляційного перегляду окремо від рішення суду, а також не з'ясував, чи приймалась місцевим судом ухвала про повернення заяви ОСОБА_1 з кредиторськими вимогами до боржника у зв'язку з неусуненням її недоліків, що передбачена пунктом 6 частини першої статті 255 ГПК України як процесуальний документ, що є самостійним предметом оскарження в апеляційному порядку (том матеріалів оскарження ухвали суду 29.05.2020, а.с. 41-43, 49-53).

Відтак, є передчасними висновки апеляційного суду за змістом ухвал від 08.07.2020 та від 12.08.2020 у справі №905/1965/19 про залишення без руху апеляційної скарги ОСОБА_1 та повернення її скаржнику у зв'язку з неусуненням недоліків апеляційної скарги, оскільки суд апеляційної інстанції не з'ясував, чи є допустимим визначений скаржником за змістом апеляційної скарги від 19.06.2020 предмет апеляційного оскарження - ухвала суду першої інстанції від 29.05.2020 про повідомлення ОСОБА_1 про недоліки поданої ним заяви про визнання кредитором у справі про банкрутство АТ "К.Енерго" в розумінні статті 255 ГПК України.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

29. Доводи скаржника про порушення апеляційним судом права ОСОБА_1 на доступ до суду у зв'язку з поверненням його апеляційної скарги на ухвалу місцевого суду від 29.05.2020 у цій справі внаслідок покладення на скаржника надмірного тягаря сплати судового збору за апеляційний перегляд оскаржуваного судового рішення та його зобов'язання надати суду докази надіслання паперових копій апеляційної скарги іншим учасникам справи, Верховний Суд вважає частково обґрунтованими, з огляду на таке.

29.1. Аналіз положень статті 8 Закону України "Про судовий збір" дозволяє зробити висновок про те, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням як відстрочити (розстрочити) сплату заявнику судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, так і звільнити таку особу від сплати судового збору, за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача-фізичної особи за попередній календарний рік (пункт 1 частини першої цієї статті), … предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (пункт 3 частини першої цієї статті).

Провадження у справі про банкрутство здійснюється із застосуванням загальних норм ГПК України щодо позовного провадження у випадках, якщо в законодавстві про банкрутство не встановлено іншого правового регулювання. Водночас, Закон України "Про судовий збір" містить процесуальні норми, що визначають порядок та ставки сплати судового збору за подання до суду позовних заяв, інших заяв та скарг особами, які звертаються до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Положеннями статті 45 КУзПБ, що визначає порядок звернення конкурсних кредиторів із заявами з грошовими вимогами до боржника, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, не передбачено особливостей щодо порядку сплати судового збору за подання такої заяви, умов відстрочення (розстрочення) чи звільнення від сплати судового збору, ставки судового збору за подання заяви. Зазначене зумовлює застосування загальних норм Закону України "Про судовий збір" при перевірці господарським судом поданої конкурсним кредитором заяви на предмет дотримання вимог частини третьої статті 45 КУзПБ щодо надання доказів сплати судового збору за звернення із заявою з грошовими вимогами у справі про банкрутство.

Отже, у разі звернення фізичної особи до суду за захистом своїх соціальних, житлових прав та надання доказів того, що розмір судового збору, який підлягає до сплати, перевищує 5 відсотків розміру річного доходу такої фізичної особи за попередній календарний рік, суд, керуючись приписами частин першої, другої статті 8 Закону України "Про судовий збір", має право за клопотанням заявника відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі, або звільнити його від сплати судового збору за подання позовної (іншої) заяви чи апеляційної (касаційної) скарги.

29.2. За змістом заяви ОСОБА_1 про визнання кредитором у справі №905/1965/19 про банкрутство АТ "К.Енерго" вбачається, що грошові вимоги до боржника обґрунтовано наявністю у фізичної особи ОСОБА_1 переплати за послуги з постачання гарячої води, спожиті заявником, що виникла станом на 01.05.2018 та підтверджена актами звіряння взаєморозрахунків та зняття контрольних показників лічильника гарячої води (том 97, а.с. 1-5).

Статтею 48 Конституції України визначено, що кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Отже, право особи на достатній життєвий рівень є різновидом соціальних прав, які гарантовано державою, і порушенням такого права вважається стягнення з особи оплати за комунальні послуги у вищому розмірі, ніж було фактично спожито, без можливості проведення зарахування такої переплати в рахунок вартості спожитих комунальних послуг у майбутньому.

Відтак, ОСОБА_1 , як споживач послуг з постачання гарячої води, що надавались АТ "К.Енерго", щодо якого ухвалою від 18.11.2019 відкрито провадження у справі про банкрутство №905/1965/19 та яке перебуває в ліквідаційній процедурі з 24.09.2020, подавши до місцевого суду 25.05.2020 заяву з кредиторськими вимогами на суму 1 531, 78 грн. переплати за послуги з постачання гарячої води, фактично звернувся за захистом свого соціального права на достатній життєвий рівень, яке порушено внаслідок внесення боржнику плати за спожиті комунальні послуги у вищому розмірі.

З огляду на таке, Верховний Суд вважає помилковими висновки апеляційного суду про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин статті 8 Закону України "Про судовий збір", у зв'язку з чим є передчасною відмова апеляційного суду у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу місцевого суду від 29.05.2020 у цій справі.

29.3. Разом з тим, Верховний Суд зауважує на помилковості доводів ОСОБА_1 про відсутність у нього обов'язку щодо надіслання паперових копій апеляційної скарги з додатками окремим учасникам цієї справи (боржнику та розпоряднику майна, членам комітету кредиторів боржника у випадку його створення), з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 6 ГПК України, у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (далі - ЄСІТС).

Частиною четвертою статті 6 ГПК України визначено, що ЄСІТС відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Положеннями статті 259 ГПК України передбачено, що особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Отже, відповідно до статті 259 ГПК України, надіслання копії апеляційної скарги з доданими до неї документами іншим учасникам справи, на яких покладається обов'язок розгляду конкурсних кредиторських вимог (боржник, розпорядник майном) та які є органом колективного представництва інтересів кредиторів у справі про банкрутство, як сторона у справі про банкрутство (комітет кредиторів боржника), є обов'язком заявника апеляційної скарги.

Частиною п'ятою статті 42 ГПК України передбачено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази, тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 2 Розділу ХІ Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 №30 (із змінами і доповненнями) визначено, що учасники судового процесу за допомогою зареєстрованого електронного кабінету можуть надсилати копії електронних документів іншим учасникам судової справи, крім випадків, коли інший учасник не має зареєстрованого електронного кабінету, подавати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, а також отримувати судові рішення та інші електронні документи.

Отже, звернення заявника з апеляційною скаргою в електронній формі через використання підсистеми "Електронний суд" є альтернативою подання апеляційної скарги у паперовій формі. Водночас, статтею 6 ГПК України, що визначає порядок функціонування у господарських судах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, не встановлено винятків щодо вимог до форми та змісту апеляційної скарги, які визначені статтями 258, 259 ГПК України.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

30. Верховний Суд, керуючись частиною шостою статті 310 ГПК України, дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 , скасування ухвал суду апеляційної інстанції від 08.07.2020 та від 12.08.2020 у справі №905/1965/19 з переданням справи №905/1965/19 до Східного апеляційного господарського суду для вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 від 19.06.2020 на ухвалу Господарського суду Донецької області від 29.05.2020.

31. Верховний Суд зазначає, що провадження у справі про банкрутство здійснюється із застосуванням загальних норм ГПК України щодо позовного провадження у випадках, якщо в законодавстві про банкрутство не встановлено іншого правового регулювання. Водночас, Закон України "Про судовий збір" містить процесуальні норми, що визначають порядок та ставки сплати судового збору за подання до суду позовних заяв, інших заяв та скарг особами, які звертаються до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Положеннями статті 45 КУзПБ, що визначає порядок звернення конкурсних кредиторів із заявами з грошовими вимогами до боржника, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, не передбачено особливостей щодо порядку сплати судового збору за подання такої заяви, умов відстрочення (розстрочення) чи звільнення від сплати судового збору, ставки судового збору за подання заяви. Зазначене зумовлює застосування загальних норм Закону України "Про судовий збір" при перевірці господарським судом поданої конкурсним кредитором заяви на предмет дотримання вимог частини третьої статті 45 КУзПБ щодо надання доказів сплати судового збору за звернення із заявою з грошовими вимогами у справі про банкрутство.

32. При прийнятті постанови Верховним Судом ураховано принцип розумності строків розгляду справи судом та необхідність додаткового часу для формування правової позиції у цій справі щодо застосування положень статті 8 Закону України "Про судовий збір" про право суду на відстрочення (розстрочення) чи звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються з кредиторськими вимогами у справу про банкрутство.

В. Судові витрати

33. Ухвалою 12.10.2020 у справі №905/1965/19 Верховний Суд, відкриваючи касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2020, відстрочив ОСОБА_1 сплату судового збору на суму 2 102 грн. до 30.10.2020 із зобов'язанням надати Касаційному господарському суду у складі Верховного Суду докази сплати зазначеної суми судового збору.

18.10.2020 через підсистему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із заявою про усунення недоліків (вх. КГС ВС №6364/2020 Д1 від 19.10.2020), в якій зазначив, що на час звернення не має можливості сплатити судовий збір на суму 2 100 грн. на виконання вимог ухвали Суду від 12.10.2020 у цій справі, вважає його надмірним та непропорційним сумі грошових вимог, з якими він звернувся у справу про банкрутство для захисту своїй майнових прав, у зв'язку з чим просив Суд звільнити його від сплати судового збору в порядку статті 8 Закону України "Про судовий збір" з огляду на його незадовільний майновий стан, докази чого наявні у матеріалах справи та були надані касаційному суду.

33.1. Верховний Суд зауважує, що у рішенні від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" ЄСПЛ зазначив, що сума зборів, призначена у світлі конкретних обставин цієї справи, включаючи спроможність заявника її сплатити та стадію, на якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження було накладено, є важливими чинниками при визначення того, скористалася ця особа своїм правом на доступ до суду чи ні та чи мала "розгляд судом". ЄСПЛ зазначив, що також необхідно враховувати, чи обмежив збір, який був зобов'язаний сплатити заявник за порушення судової справи, його "право на суд" всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції. Враховуючи ці чинники, далі Суд має визначити, чи становила вимога сплати судового збору, зокрема за обставин цієї конкретної справи, обмеження, яке завдало шкоди самій суті права заявника на доступ до суду. ЄСПЛ наголосив на тому, що судові власті не змогли забезпечити належного балансу між інтересами держави у стягненні судових зборів за розгляд позовів, з одного боку, та інтересом позивача у відстоюванні свого позову в суді, з другого боку. Збір, який вимагався від заявника за розгляд його справи, був надмірним. Внаслідок цього він утримався від позову, і його справу так і не було розглянуто судом. Це, на думку Суду, завдало шкоди самій суті його права на доступ до суду (пункти 60, 61, 66, 67 рішення ЄСПЛ у справі "Креуз проти Польщі").

Законодавець у статті 15 ГПК України визначив пропорційність у господарському судочинстві як принцип господарського судочинства, що зумовлює обов'язок суду при розгляді справи враховувати, зокрема, забезпечення розумного балансу між приватними та публічними інтересами, ціну позову, значення розгляду справи для сторін, розмір судових витрат, пов'язаних з відповідними процесуальними діями.

33.2. Суд ураховує обставини звернення ОСОБА_1 до Верховного Суду із касаційною скаргою з метою захисту свого порушеного права на доступ до суду апеляційної інстанції, яким було повернено апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу місцевого суду від 29.05.2020 про повідомлення щодо недоліків заяви з кредиторськими вимогами ОСОБА_1 на суму 1 531, 78 грн. надмірно сплачених коштів за надання боржником послуг з постачання гарячої води, та зауважує на тому, що скаржник, звернувшись із заявою про визнання кредиторських вимог, мав намір захисти свої соціальні права та в силу підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" повинен сплатити судовий збір за касаційний перегляд ухвали апеляційного суду (2 102 грн.) у розмірі, що перевищує 5% доходу ОСОБА_1 за попередній 2019 календарний рік - 23 973, 57 грн. (18 440 грн. пенсії та 5 533, 57 грн. інших доходів).

За таких обставин та враховуючи висновки Суду щодо застосування положень статті 8 Закону України "Про судовий збір" при зверненні кредитора-фізичної особи із заявою з конкурсними вимогами до боржника та оскарження прийнятих за результатами її розгляду судових рішень в апеляційному (касаційному) порядку (пункти 29-29.1 описової частини цієї постанови), колегія суддів, керуючись принципом пропорційності згідно із статтею 15 ГПК України, дійшла висновку про можливість зменшення ОСОБА_1 судового збору за касаційний перегляд ухвали апеляційного суду від 12.08.2020 у справі №905/1965/19 з 2 102 грн. до 100 грн., що є сумою, співмірною із майновим становищем скаржника, а її сплата до Державного бюджету України не матиме наслідком покладення на скаржника надмірного тягаря фінансових витрат за подання касаційної скарги у цій справі.

На підставі викладеного та керуючись статтею 8 Закону України "Про судовий збір", статтями 15, 301, 308, 310, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2020 та ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2020 у справі №905/1965/19 скасувати.

Справу №905/1965/19 передати до Східного апеляційного господарського суду для вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 від 19.06.2020 на ухвалу Господарського суду Донецької області від 29.05.2020.

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ) в дохід Державного бюджету України 100 (сто) грн. судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

Доручити Господарському суду Донецької області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді С.В. Жуков

В.Г. Пєсков