Іменем України
26 листопада 2020 року м. Чернігівсправа № 927/910/20
Господарський суд Чернігівської області у складі: головуючого судді Федоренко Ю.В., секретаря судового засідання Мігда Р.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестресурс»
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Чернігіврибгосп»
про стягнення 114 584,34 грн.
Представники сторін:
від позивача: Кахелі З.З., в. о. директора, 26.11.2020 не прибув.
відповідача: Помазна С.І., керівник, 26.11.2020 не прибула.
До Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестресурс" до Приватного акціонерного товариства "Чернігіврибгосп" про стягнення 114584,34 грн. У вказаній позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 95500,00грн. основного боргу, 11266,91грн. пені, 955,00грн. інфляційних витрат та 6862,43 грн. 10 % річних на підставі договору (фінансової допомоги, наданої на поворотній основі) від 17.01.2019 та договору цесії №1 від 16.09.2020.
Ухвалою від 13.10.2020 вказану позовну заяву залишено без руху, позивачу протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху запропоновано усунути зазначені в ухвалі недоліки.
16.10.2020 від позивача надійшла заява від 15.10.2020 якою усунуто недоліки позовної заяви, а саме: вказано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи та зазначено про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Ухвалою суду від 20.10.2020 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 927/910/20, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
28.10.2020 до суду надійшла заява від 27.10.202 підписана представниками позивача та відповідача, в якій сторони повідомили про укладання мирової угоди та просять затвердити мирову угоду та припинити провадження у справі. До заяви додано примірник мирової угоди по справі №927/910/20 від 27.10.2020.
Враховуючи подану сторонами заяву про затвердження мирової угоди, на підставі ч.5 ст. 252 ГПК України за ініціативою суду, ухвалою від 02.11.2020 судове засідання у справі призначено на 24 листопада 2020 року 10год. 00хв.
05.11.2020 від відповідача на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву №163 від 05.11.2020, в якому позовні вимоги визнав в повному обсязі та зазначив, що сплатити суму боргу позивачу не має можливості через брак власних обігових коштів, за таких обставин позивачу було запропоновано погасити заборгованість відповідача шляхом передачі позивачу у власність нерухомого майна відповідача, що перебуває на його балансі, але не використовується безпосередньо у виробничій діяльності та товариство несе щорічні витрати на його охорону та утримання, за наслідками досягнутої домовленості до Господарського суду Чернігівської області сторони подали заяву про затвердження мирової угоди від 27.10.2020.
В судове засідання 24.11.2020 з'явилися представники позивача та відповідача.
Представник відповідача в судовому засіданні 24.11.2020 надав довідку №124 від 27.08.2020, в якій зазначено, що балансова вартість нерухомого майна, що знаходиться на території Мньовського рибцеху за адресою с.Рудня, вул.Київська,10, частковою 1/1, відповідно до свідоцтва про право власності Серії САС №291101 від 21.01.2009 станом на 01.10.2020 становить 127151,79грн.
В судовому засіданні 24.11.2020 суд оголосив перерву до 26.11.2020 до 11:30.
25.11.2020 від відповідача на електронну адресу суду надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи №181 від 25.11.2020 до якого додано: копію статуту ПрАТ «Чернігіврибгосп», копію витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, копію протоколу наглядової ради відповідача №2 від 31.03.2016, які судом долучені до матеріалів справи.
В судове засідання 26.11.2020 представники сторін не з'явилися.
В судовому засіданні 26.11.2020 суд постановив протокольну ухвалу на підставі ч.5 ст. 192 ГПК України про відмову у затвердженні мирової угоди від 27.10.2020, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрінвестресурс" та Приватним акціонерним товариством "Чернігіврибгосп".
Обгрунтовуючи відмову у затвердженні мирової угоди суд зазначає таке.
27.10.2020 сторони у даній справі уклали мирову угоду про наступне:
«Відповідач (Боржник): Приватне акціонерне товариство «Чернігіврибгосп», зареєстроване відповідно до чинного законодавства України (код ЄДРПОУ 00476820), що діє на підставі Статуту, в особі голови правління Помазної Світлани Іванівни, з однієї сторони, та Позивач (Кредитор): Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрінвестресурс», зареєстроване відповідно до чинного законодавства України (код ЄДРПОУ 32832389), що діє на підставі Статуту, в особі виконуючого обов'язки директора Кахелі Заура Зауровича, а разом в подальшому «Сторони», обговоривши між собою предмет позову у справі №927/910/20, що перебуває в Господарському суді Чернігівської області і виходячи з того, що Сторони дійшли згоди про закінчення розгляду даного спору миром - уклали дану Мирову угоду про наступне:
1) Сторони досягли згоди з усіх спірних питань, які стали предметом судового розгляду Господарським судом Чернігівської області по справі № 927/910/20.
2) Відповідач визнає факт наявності заборгованості перед Позивачем на момент укладення цієї мирової угоди згідно договору фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, від 17.01.2019 р. та договору цесії №1 від 16.09.2020 р., що є предметом позову по справі № 927/910/20 і становить 114 584,34 грн., з яких сума основного боргу 95 500,00 грн, пеня 11266,91 грн, за період з 17.01.2020 р. по 05.10.2020 р., річні 6862,43 грн. за період з 17.01.2020 р. по 05.10.2020 р., інфляційні збитки 955,00 грн. за період з 17.01.2020 р. по 05.10.2020 р., а також витрати з оплати судового збору 2102,00 грн., що разом становить 116 686,34 грн.
3) Сторони погодилися, що повернути грошові кошти у Відповідача немає реальної можливості, і дійшли згоди про погашення заборгованості Відповідача перед Позивачем шляхом передачі Позивачу у власність нерухомого майна Відповідача, зазначеного у пункті 4 цієї Мирової угоди.
4) Сторони дійшли згоди, що у рахунок погашення заборгованості Відповідача перед Позивачем Відповідач передає у власність Позивачу, а Позивач приймає у власність належні Відповідачу на праві приватної власності нежитлові будівлі (приміщення), що знаходяться за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, село Рудня, вулиця Київська, будинок 10, а саме: блок технічних служб, А-2, 415,9 кв.м., блок виробничих приміщень, Б-1, 608,0 кв.м., склад гранкормів, В-1, 1387,88 кв.м., склад міндобрив, Г-1, 322,4 кв.м., склад паливно-мастильних матеріалів, Д-1, 33,0 кв.м., бригадне нафтосховище, Ж-1, 17,5 кв.м., чергове приміщення, Й-1, 12,7 кв.м., бригадний будинок, К-1, 8,2 кв.м., бригадний будинок, Л-1, 8,2 кв.м., що належать боржнику відповідно до свідоцтва про право власності Серії САС №291101 від 21.01.2009 р..
5) Сторони прийшли до згоди, що у рахунок погашення заборгованості передається зазначене у пункті 4 цієї Мирової угоди нерухоме майно, балансова вартість якого становить 105959,82 грн. без ПДВ, 127 151,79 грн. включаючи ПДВ.
6) Позивач приймає у власність майно, визначене в п.4. цієї Мирової угоди, в рахунок повного погашення заборгованості за договором фінансової допомоги, наданої на поворотній основі від 17.01.2019 р. та договором цесії №1 від 16.09.2020 р., в тому числі судових витрат та штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, розрахованих по 05.10.2020 р., в загальній сумі 116 686,34 грн..
7) Позивач відмовляється від нарахування пені, річних та інфляційних втрат за період з 05.10.2020 р. Крім того, позитивна різниця між балансовою вартістю майна з ПДВ та розміром позовних вимог у справі № 927/910/20 в сумі 10465,45 грн. підлягає відшкодуванню Позивачем Відповідачу протягом двох місяців з дня затвердження цієї мирової угоди судом.
8) Позивач і Відповідач домовилися, що будь-які витрати, що виникатимуть чи можуть виникнути після затвердження судом умов цієї Мирової угоди, покладаються на Позивача.
9) Ухвала Господарського суду Чернігівської області про затвердження цієї Мирової угоди є підставою для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визначене в пункті 4 цієї Мирової угоди, за Позивачем, у відповідності до статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та не потребує від Сторін укладення інших додаткових договорів чи правочинів про відчуження вказаного у пункті 4 цієї Мирової угоди нерухомого майна на користь Позивача.
10) Сторони заявляють, що ні в процесі укладання цієї Мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені їх права чи охоронювані законом інтереси, а також права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, а обставин, які б перешкоджали укладенню сторонами цієї Мирової угоди, та які б замовчувалися Сторонами не існує.
11) Відповідач гарантує, що нерухоме майно, яке передається Позивачу в рахунок погашення заборгованості за цією Мировою угодою, до цього часу нікому іншому не продане, не подароване, в ренту або як внесок до статутного капіталу юридичної особи не передане, не відчужене іншим способом, не заставлене, під податковою заставою, в спорі і під забороною (арештом) не перебуває, а також будь-яких інших обтяжень немає.
12) Відповідач зобов'язується протягом 3 (трьох) календарних днів від дати набрання чинності цією Мировою угодою передати Позивачеві за актом приймання-передачі нерухоме майно, зазначене у пункті 4 цієї Мирової угоди, а також передати усю документацію (у тому числі технічну) щодо зазначеного майна. Приймання майна та підписання акту приймання-передачі здійснюється за адресою місцезнаходження майна:Чернігівська область, Чернігівський район, село Рудня, вулиця Київська, будинок 10. У випадку не прибуття та/або не направлення Позивачем свого уповноваженого представника для приймання майна, у порядку та строки, визначені цією угодою, Відповідач не буде нести будь-якої відповідальності за не передання майна у власність Позивача у строки, визначені у цій Мировій Угоді.
13) З моменту передачі майна, визначеного в п.4 цієї Мирової Угоди, за актами приймання-передачі Позивач відповідає за його охорону та збереженість, а також несе ризик його пошкодження та/або втрати.
14) Сторони цієї Мирової угоди повністю усвідомлюють умови, мету та суть цієї Мирової угоди.
15) Сторони підтверджують, що всі викладені умови цієї Мирової угоди відповідають їх реальному волевиявленню та інтересам і породжують настання наслідків, зазначених у тексті цієї Мирової угоди. Наслідки затвердження цієї Мирової угоди Сторонам відомі.
16) Сторони підтверджують, що мають всі необхідні повноваження на підписання цієї Мирової угоди та не мають будь-яких застережень та/або обмежень таких повноважень та/або своєї правоздатності, та/або дієздатності, крім цього вони не перебувають під впливом будь - яких тяжких обставин та/або примусу.
17) Уся інформація, викладена в даній Мировій угоді, сприймається Сторонами як повною мірою достовірна, кожна Сторона окремо несе повну відповідальність за недостовірність інформації, яка зазначена в даній Мировій угоді.
18) Дана Мирова угода набирає чинності з моменту її затвердження Господарським судом Чернігівської області і діє до моменту повного виконання прийнятих Сторонами зобов'язань.
19) Сторони даної Мирової угоди повністю усвідомлюють умови, мету та сутність цієї Мирової угоди. Сторони розуміють, що наслідком набуття чинності цією Мировою угодою відповідно до законодавства є припинення провадження по справі №927/910/20.
20) Сторони будуть вживати заходів для вирішення будь-яких розбіжностей та суперечок, що можуть виникнути у процесі виконання цієї Мирової Угоди, шляхом переговорів.
Дану Мирову угоду укладено в трьох оригінальних примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному примірнику для кожної із Сторін та один примірник для Господарського суду Чернігівської області.»
Згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.01.2009 Відкритому акціонерному товариству «Чернігіврибгосп належить на праві приватної власності з часткою 1/1 Мньовський рибцех, який розташований в с. Рудня Чернігівського району та області, вул. Київська10, опис об'єкта: Блок технічних служб, А-2, 415,9 кв.м.; Блок виробничих приміщень, Б-1, 608,0 кв.м.; Склад гранкормів, В-1, 1387,8 кв.м.; Склад міндобрив, Г-1, 322,4 кв.м.; Склад паливно-мастильних матеріалів, Д-1, 33,0 кв.м.; Бригадне нафтосховище, Ж-1, 17,5 кв.м.; Дворовий туалет, 3-1, 2,4 кв.м.; Автозаправний пункт, И-1, 6,6 кв.м.; Трансформаторна підстанція на площадці насосної станції (КТП-490), І-1, 8,2 кв.м.; Чергове приміщення, Й-1, 12,7 кв.м.; Бригадний будинок, К-1, 8,2 кв.м. ; Бригадний будинок, Л-1, 8,2 кв.м.; Трансформаторна підстанція 160 кв (КТП-324), М-1; Трансформаторна підстанція 160 кв (КТП-396), Н-1; Трансформаторні підстанція 250 кв (КТП-600), О-1; Будинок садовий збірний, П-1, 8,4 кв.м.; Огорожа площадки адмінгоспцентру (916,6 кв.м.), 1-3; ВЛ-10 кв від підстанції Пакуль (920 м.п.), 4; ВЛ-10 кв до АНЦ (300 м.п.), 5; ВЛ-10 кв (2750 м.п.), 6-7.
У статуті Приватного акціонерного товариства «Чернігіврибгосп» (державну реєстрації змін до установчих документів проведено 06.04.2011, номер запису 10601050007000276) зазначено, що до моменту державної реєстрації даного статуту товариство мало назву відкрите акціонерне товариство «Чернігіврибгосп» і було засноване згідно з наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області №1028 від 28.12.1998 року шляхом перетворення Чернігівського обласного державного сільськогосподарсько-рибоводного підприємства «Чернігіврибгосп» у відкрите акціонерне товариство, відповідно до Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» від 10.07.1996 року №290/96-ВР.
Згідно з п.2.14 вказаного Статуту структура товариства може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).
Підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів (ст. 191 Цивільного кодексу України).
Складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню. (ч. 1 ст. 187 Цивільного кодексу України). Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ч. 1 ст. 179 Цивільного кодексу України). Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 3 ст. 66 Господарського кодексу України єдиний майновий комплекс підприємства визнається нерухомістю і може бути об'єктом купівлі-продажу та інших угод, на умовах і в порядку, визначених цим Кодексом та законами, прийнятими відповідно до нього.
Дослідивши текст поданої сторонами на затвердження мирової угоди та свідоцтво про право власності на нерухоме майно САС №291101 від 21.01.2009, суд доходить висновку, що відповідач передає в рахунок погашення боргу позивачу частину майна майнового комплексу, який належить йому на праві приватної власності і це призведе до знецінення майнового комплексу вцілому.
Враховуючи наведені положення законодавства, єдиний майновий комплекс є майном, що використовується підприємством для здійснення підприємницької діяльності, та від якого не можуть бути відокремлені складові частини та передані за укладеною між сторонами мировою угодою, яка підлягає затвердженню господарським судом.
Таким чином, подана на затвердження судом мирова угоди суперечить закону, що є підставою для відмови у її затвердженні.
Відповідно до п.1 ч.5 ст192 ГПК України суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд встановив.
17.01.2019 між ОСОБА_1 (позикодавець) та Приватним акціонерним товариством «Чернігіврибгосп» (позичальник) укладено договір фінансової допомоги, наданої на поворотній основі.
Згідно п.1.1 договору позикодавець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується надати позичальнику фінансову допомогу на поворотній основі протягом встановленого сторонами строку в сумі 95500грн., а останній зобов'язується прийняти кошти у користування і повернути її позикодавцеві протягом 12-ти календарних місяців з моменту отримання коштів. Проценти за користування грошовими коштами не нараховуються.
Фінансовою допомогою (позикою) за даним договором є грошові кошти в українській національній валюті, які передаються позичальнику готівкою (п.1.2 договору).
Відповідно до п.4.1 договору він укладений з моменту передачі грошей і діє до 16.01.2020, але у будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання.
Згідно п.3.2 договору в разі несвоєчасного виконання зобов'язання позичальник сплачує позикодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що нараховується за кожний день прострочення належного платежу. Крім того, відповідно до ст.625 ЦК України позичальник зобов'язується сплатити на користь позикодавця встановлений індекс інфляції та 10% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.
На виконання умов вказаного договору ОСОБА_1 згідно платіжного доручення №25003026 від 17.01.2019 перерахував відповідачу у справі 95500грн.
Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, фінансову допомогу в сумі 95500грн. не повернув.
16.09.2020 між ОСОБА_1 (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрінвестресурс» (цесіонарій) укладено договір цесії №1, відповідно до умов якого цедент передає, а цесіонарій приймає на себе вимогу першого і стає кредитором позичальника Приватного акціонерного товариства «Чернігіврибгосп», що надалі іменується боржником, так як останній має заборгованість перед цедентом в сумі основного боргу 95500грн. згідно договору фінансової допомоги, наданої на поворотній основі від 17.01.2019.
Згідно п.2 договору цесії цесіонарій одержує право замість цедента вимагати від боржника - Приватного акціонерного товариства «Чернігіврибгосп» розрахунку у грошовій формі та сплати основної суми боргу - 95500грн.
За взаємною згодою, керуючись ст.512 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що до нового кредитора - цесіонарія переходять права первісного кредитора - цедента у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, сторони даного договору домовились про те, що з моменту укладання даного договору до цесіонарія переходить не тільки право вимоги основної суми боргу, а також право застосування до боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, відповідальності передбаченої ст.549 ЦК України, тобто право стягнення неустойки (пені), інфляційних втрат та процентів річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання (п.3 договору цесії).
У п.4 договору цесії цедент свідчить, що на момент укладання даного договору, відповідно до ст.1046, 549, 625 ЦК України боржник, який порушив договірні зобов'язання, а саме своєчасно передані йому грошові кошти позичальнику не повернув, зобов'язаний сплатити борг з врахуванням неустойки (пені) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка дорівнює 10640,68грн. за період з 17.01.2020 по 15.09.2020, інфляційні втрати - 955,00грн за період з 17.01.2020 по 15.09.2020, 10% річних - 6340,57грн за період з 17.01.2020 по 15.09.2020.
Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, однак цесіонарій зобов'язаний повідомити письмово боржника про здійснену цесію (п.7 договору цесії).
Згідно Акту приймання-передачі від 16.09.2020 до договору цесії №1 від 16.09.2020 (відступлення права вимоги) цедент передав, а цесіонер прийняв на себе вимогу першого і став новим кредитором позичальника Приватного акціонерного товариства «Чернігіврибгосп», так як останній має заборгованість перед цедентом в сумі основного боргу 95500,00грн. згідно договору фінансової допомоги, наданої на поворотній основі від 17.01.2019.
У листі-вимозі №11 від 17.09.2020 позивач вимагав у відповідача в 7-ми денний термін сплатити позичені грошові кошти в сумі 95500грн., сплатити інфляційні втрати за весь час прострочення з 17.01.2020 по 15.09.2020 в сумі 955,00грн., річні за період з 17.01.2020 по 15.09.2020 в сумі 6340,57грн., пеню за період з 17.01.2020 по 15.09.2020 в сумі 10640,68грн. До листа - вимоги позивачем додано примірник договору цесії №1 від 16.09.2020, розрахунок штрафних санкцій. Відповідач вказану вимогу отримав 18.09.2020.
Відповідач свої зобов'язання за Договором фінансової допомоги, наданої на поворотній основі не виконав, фінансову допомогу не повернув.
Позивачем нараховано відповідачу 11266,91грн. пені за період з 17.01.2020 по 05.10.2020, 955,00грн. інфляційних витрат за період з 17.01.2020 по 05.10.2020 та 6862,43 грн. 10 % річних за період з 17.01.2020 по 05.10.2020.
Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із позикою грошових коштів здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором, у разі його підписання.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).
Згідно частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України у закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України у боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України).
За приписами ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що право вимоги за договором (фінансової допомоги, наданої на поворотній основі) від 17.01.2019 на момент вирішення даного спору належить позивачу, як новому кредитору в зобов'язанні. Сторони не надали суду будь-яких доказів протилежного.
При цьому, суд зазначає, що зважаючи на положення ст.ст. 512, 514 Цивільного кодексу України суть зобов'язання, сторона в якому змінилась, залишається незмінною, у тому числі, й щодо строків виконання такого зобов'язання.
Таким чином, враховуючи умови договору фінансової допомоги, наданої на поворотній основі від 17.01.2019 та приписи ст. 253,254 Цивільного кодексу України відповідач повинен був повернути фінансову допомогу до 17.01.2020 включно.
Як свідчать матеріали справи відповідач отриману фінансову допомогу в розмірі 95500грн. в строки передбачені договором не повернув.
Розмір заборгованості відповідача 95500,00грн. підтверджений матеріалами справи, її фактичними обставинами та відповідачем.
За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в розмірі 95500грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
За змістом ст.2 Господарського кодексу України сторони у справі є учасниками відносин у сфері господарювання.
Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 11266,91грн. за період з 17.01.2020 по 05.10.2020.
Враховуючи умови п.1.1 договору від 17.01.2019 щодо строків повернення позики та ст.254 Цивільного кодексу України якою врегульовано закінчення строків, відповідач зобов'язаний був повернути позику у строк до 17.01.2020 включно.
Дослідивши поданий позивачем розрахунок пені, суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 8722,86 грн за період з 18.01.2020 по 18.07.2020, оскільки позивачем не вірно визначено строк виконання відповідачем зобов'язання щодо повернення фінансової допомоги та не враховано приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
В решті вимог про стягнення 2544,05 грн пені судом відмовлено за необгрунтованістю.
Позивач просить стягнути з відповідача 955,00грн. інфляційних витрат за період з 17.01.2020 по 05.10.2020 та 6862,43 грн. 10 % річних за період з 17.01.2020 по 05.10.2020.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, обов'язок оплатити основний борг, а також обов'язок оплатити нараховані на основний борг три відсотки річних та інфляційні втрати, є похідними один від одного зобов'язаннями, хоча і є взаємопов'язаними між собою; крім того, норми цивільного законодавства не ставлять в залежність одночасність вимог кредитора на стягнення з боржника основної заборгованості від одночасності права вимоги на стягнення відсотків річних, інфляційних у зв'язку з простроченням основного грошового зобов'язання.
При застосуванні індексу інфляції, індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 10% річних та інфляційних втрат ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, перевіривши наданий позивачем розрахунок розміру відсотків річних та інфляційних нарахувань, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань обгрунтовані і підлягають задоволенню повністю в сумі 955,00грн. Враховуючи, що фінансову допомогу відповідач повинен був повернути до 17.01.2020 включно, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 10% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 6836,34грн. за період з 18.01.2020 по 05.10.2020.
За нормами ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших умов, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи, що відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України, взяті на себе зобов'язання щодо повернення фінансової допомоги не виконав, суд з урахуванням вищезазначеного, доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення боргу в сумі 95500грн., в частині стягнення пені в сумі 8722,86грн., в частині стягнення інфляційних в сумі 955,00грн., в частині стягнення 10% річних в сумі 6836,34грн. В решті позову відмовити.
Відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 2102грн. судового збору.
Керуючись статтями 129, 192, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково і стягнути з Приватного акціонерного товариства «Чернігіврибгосп», вул. Дачна, 7, с.Жавинка Чернігівського району, Чернігівської області, код 00476820, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестресурс», вул. Дачна, 7, с. Жавинка Чернігівського району, Чернігівської області, код 32832389, 95 500 грн боргу, 8 722,86 грн пені, 6 836,34 грн 10 відсотків річних, 955 грн інфляційних та 2 102 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст.256 Господарського процесуального кодексу України.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 30.11.2020.
Суддя Ю.В. Федоренко