18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
26 листопада 2020 року
м. Черкаси справа № 925/1182/20
Господарський суд Черкаської області у складі судді Довганя К.І., розглянувши в порядку письмового провадження справу №925/1182/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дізарт К" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс - Логістик Буд" про стягнення 56856,48 грн,
Заявлено позов про стягнення 56856,48 грн. з яких: 55844,71 грн. штраф, 457,75 грн. 3% річних та 554,02 грн. інфляційних за несвоєчасне виконання умов договору поставки нафтопродуктів та скрапленого газу за відомостями №2/2103 від 21.03.2019.
Позивач обґрунтував заявлені вимоги тим, що за поставлений ним відповідачу товар, останній здійснив розрахунки несвоєчасно чим порушив умови господарського зобов'язання по вказаному договору.
Справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
06.10.2020 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому заперечував проти заявлених позивачем вимог і просив суд у задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що відповідач не отримував в установленому п.11.8. Договору порядку письмових рахунків, виписаних позивачем, а тому вважає, що за вищевказаних обставин відсутні підстави стверджувати про несвоєчасну оплату.
Відповідач зазначив, що відповідно до ст.96 ГПК України Витяг з електронної пошти (долучений до позовної заяви) не може бути взятий судом до уваги як доказ, оскільки електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Відповідач просив суд врахувати те, що згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19» від 11.03.2020 №211 (із змінами та доповненнями) з 12 березня 2020 року на усій території України встановлено карантин та встановлено ряд заборон. У зв'язку з цим статутна діяльність товариства фактично була припинена, що обумовило затримку в розрахунках з усіма контрагентами - не лише з позивачем.
Відповідач вважає, що на законодавчому рівні немає чіткої і прямої вказівки на обов'язкове засвідчення форс-мажорних обставин, пов'язаних з введеним Кабміном України карантином, сертифікатом ТПП, тому такий сертифікат не є обов'язковим документом, який є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов' язання на території України.
На думку відповідача, введення карантину нормативними актами Кабінету Міністрів України є загальновідомим фактом, який не потребує окремого доказування чи підтвердження певними документами. На думку відповідача, викладене в своїй сукупності свідчить про об'єктивне існування обставин непереборної сили.
Відповідач зауважив що долучений до позовної заяви Акт звірки взаємних розрахунків не підписаний відповідачем, а тому не може бути визнаний допустимим доказом.
Заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу відповідач вважає їх завищеними і такими, що не підлягають стягненню.
22.10.2020 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вважає доводи відповідача, викладені у відзиві на позов необґрунтованими.
09.11.2020 від відповідача до суду надійшло письмове заперечення на відповідь на відзив, в якому відповідач наголосив, що загальнодержавний карантин в Україні підтверджується протиепідемічними заходами, які регламентовані численними Постановами Кабінету Міністрів України, Законами України та підзаконними нормативними актами, вважається загальновідомою обставиною та не потребує окремого доказування.
Відповідач, посилаючись на положення ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», вважає хибною позицію позивача про нарахування пені, яка є більшою за подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідач також вважає розраховані позивачем штрафні санкції невірними, надавши власний контррозрахунок пені за період з 22.01.2020 по 17.10.2020, який становить 2518,68 грн. Відповідач просив суд прийняти його вище зазначені пояснення, міркування та аргументи при прийнятті рішення по суті спору.
Суд, оцінивши наявні у справі докази встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 21.03.2019 сторони уклали Договір поставки нафтопродуктів та скрапленого газу за відомостями №2/2103, відповідно до умов якого позивач (Постачальник) зобов'язався передати у власність Покупця нафтопродукти, а відповідач (Покупець) зобов'язався прийняти та оплатити Товар відповідно до умов Договору та Додаткових угод до нього (далі - Договір).
П.6.3. Договору сторони передбачили, що ціна товару зазначається Постачальником у рахунках та видаткових накладних на Товар.
Відповідно п.6.6 Договору розрахунки за Товар здійснюються Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, протягом 7 (семи) календарних днів з моменту виписки рахунку. Моментом виписки рахунку вважається дата датування рахунку.
На виконання умов Договору позивачем відповідачу були здійснені поставки пального та оформлені і виписані наступні рахунки:
- 14 січня 2020 року на суму 7 335,00 грн.;
- 21 січня 2020 року рахунок на суму 6 515,68 грн. ;
- 27 січня 2020 року рахунок на суму 8 369,14 грн.;
- 03 лютого 2020 року рахунок на суму 9 076,93грн.;
- 10 лютого 2020 року рахунок на суму 8 741,46 грн.;
- 18 лютого 2020 року рахунок на суму 7 469,81 грн.;
- 24 лютого 2020 року рахунок па суму 8 337,38 грн.;
- 02 березня 2020 року рахунок на суму 6 281,98 грн.;
- 10 березня 2020 року рахунок на суму 843,80 грн.;
- 16 березня 2020 року рахунок на суму 718,88 грн.;
- 23 березня 2020 року рахунок на суму 323,74 грн.
Направлення відповідачу рахунків на оплату підтверджується витягом з електронної пошти позивача за електронною адресою відповідача.
Факт належного виконання позивачем договірних зобов'язань щодо поставки Товару відповідачу підтверджується видатковими накладними №14 від 31.01.2020; №33 від 29.02.2020 та №51 від 31.03.2020.
18.08.2020 позивачем відповідачу була направлена Претензія №2/2103/2019/1 щодо повернення боргу та сплату штрафних санкцій, яка залишена без реагування.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив оплату лише - 1 вересня 2020 року.
П.7.1. Договору сторони узгодили, що у разі невиконання або неналежного виконання Покупцем умов оплати вартості Товару згідно з умовами даного Договору та додатковими угодами до нього, Постачальник має право стягнути з Покупця штраф в розмірі 1 % (одного відсотка) від суми простроченого зобов'язання за кожний день прострочення. Штраф сплачується Покупцем протягом 2 (двох) банківських днів з моменту отримання Покупцем вимоги Постачальника, якщо інше не встановлено у вимозі Постачальника.
Через неналежне виконання відповідачем умов Договору щодо своєчасної оплати поставленого Товару, позивач нарахував відповідачу за період з 22.01.2020 по 17.08.2020:
- 55844,71 грн. штрафу;
- 457,75 грн. 3% річних;
- 554,02 грн. втрат внаслідок інфляції.
За змістом ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 ЦК України).
Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.І ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є встановлене договором або законом відшкодування збитків.
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Ст. 216 ГК України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Пунктами 1, 2 ст. 230 ГК України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Оцінивши фактичні обставини справи та приписи вищенаведеного законодавства, суд приходить до наступних висновків.
Господарські зобов'язання між сторонами виникли на підставі укладеного договору поставки нафтопродуктів та скрапленого газу за відомостями №2/2103 від 21.03.2019. Даний договір виходячи з його умов, є договором поставки. Свої зобов'язання за цим договором позивач виконав належним чином та здійснив відповідачу поставку нафтопродуктів та скрапленого газу за відомостями, що підтверджується видатковими накладними № 14 від 31.01.2020; №33 від 29.02.2020 та №51 від 31.03.2020, всього на загальну суму 64013,80 грн.
Станом на 18.08.2020 відповідач за отриманий товар сплатив позивачу 38422,52 грн., а решту суми в розмірі 25591,28 грн. відповідач перерахував 01.09.2020.
Факт виконання позивачем належним чином договірних зобов'язань по вищевказаному Договору підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи та не оспорюються відповідачем.
За порушення відповідачем умов господарського зобов'язання згідно п.7.1 Договору позивач нарахував відповідачу 55 844,71 грн. штрафу в розмірі 1% від суми простроченого зобов'язання за кожний день прострочення.
Суд, дослідивши поданий позивачем розрахунок стягнення штрафу, приходить до наступного.
За приписами ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
За умовами п.7.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання Покупцем умов оплати вартості Товару згідно з умовами даного Договору та додатковими угодами до нього, Постачальник має право стягнути з Покупця штраф в розмірі 1% (одного відсотка) від суми простроченого зобов'язання за кожний день прострочення.
Оскільки у вказаному пункті Договору штраф в розмірі 1% від суми простроченого зобов'язання розраховується за кожний день прострочення, то цей вид неустойки вважається пенею в розумінні ч.2 ст.549 ЦК України.
Суд враховує, що пеня за порушення грошового зобов'язання обчислюється лише у відсотках до суми простроченого платежу. Установлення розміру пені у твердій грошовій сумі законом не передбачено і суперечить змістові цього поняття.
Відтак позовні вимоги, пов'язані із стягненням пені, обчисленої виходячи з такого розміру, судом не можуть бути задоволені.
За приписом ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
Судом здійснений перерахунок господарських санкцій за допомогою калькулятора підрахунку нарахування штрафних санкцій програми ТОВ «ЛІГА-ЗАКОН».
Таким чином, розмір пені/штрафу за неналежне виконання зобов'язань по грошовим розрахункам по вказаному Договору за період з 22.01.2020 по 17.10.2020 становить 2512,62 грн.
Доводи відповідача про те, що прострочення оплати за Товар є наслідком загальнодержавного карантину в Україні, суд оцінює необґрунтованими, та такими, що суперечать умовам п.10.3 Договору.
П.10.3 Договору передбачає, що Сторона, для якої виникла неможливість виконання зобов'язань за цим Договором у зв'язку з форс-мажорними обставинами, зобов'язана сповістити про це іншу Сторону. Якщо про вищезазначені події не буде повідомлено протягом 10 (десяти) календарних днів, Сторона, для якої настала подія непереборної сили, не може на неї посилатися, крім випадку, коли ця подія
перешкоджає відправці такого повідомлення.
Доказів будь-яких повідомлень позивача щодо виникнення у відповідача форс-мажорних обставин у визначений Договором строк, останнім до суду не подано. Отже, твердження відповідача в цій частині є безпідставними.
Згідно поданого позивачем розрахунку, відповідачу за період з 22.01.2020 по 17.10.2020 нараховано 457,75 грн. 3% річних та 554,02 грн. втрат внаслідок інфляції.
З огляду на вищевикладені обставини справи і приписи чинного законодавства суд приходить до переконання, що вимога позивача про стягнення 3% річних та інфляційних відповідає приписам ч. 2 ст. 625 ЦК України, є обґрунтованою і підлягає до задоволення.
Аналізуючи викладене, суд приходить до переконання, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача господарських санкцій за неналежне виконання відповідачем зобов'язань по договору поставки нафтопродуктів та скрапленого газу за відомостями №2/2103 від 21.03.2019 підлягають до часткового задоволення в розмірі 3524,39 грн., з яких:
- 2512,62 грн. пеня;
- 457,75 грн. 3% річні;
- 554,02 грн. втрати внаслідок інфляції.
Відповідно до ст.129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати на оплату судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, ст.ст.233, 236-241 ГПК України суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс - Логістик Буд" (код ЄДРПОУ: 38925578; пров.Сіверянський,35, м.Черкаси, 18001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дізарт К" (код ЄДРПОУ: 39771251; вул.Чигиринський шлях,21, с.Червона Слобода, Черкаський район, Черкаська область, 19604) - 2512,62 грн. (дві тисячі п'ятсот дванадцять грн. 62 коп.) штрафу; 457,75 грн. (чотириста п'ятдесят сім грн. 75 коп.) 3% річних; 554,02 грн. (п'ятсот п'ятдесят чотири грн. 02 коп.) втрат внаслідок інфляції та 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн.) витрат на оплату судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 30.11.2020.
Суддя К.І. Довгань