29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"23" листопада 2020 р. Справа № 924/894/20
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О. за участю секретаря судового засідання Мізика М.А., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТЛ Сервіс Україна" м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ ГРУП" м. Хмельницький
про стягнення 270586,68 грн.
Представники сторін:
позивача: не з'явився,
відповідача: Вінічук О.М. - юрисконсульт, діє на підставі наказу № 19-к від 21.05.2019, Положення про юридичний відділ та посадової інструкції
Рішення проголошується 23.11.2020, оскільки в судовому засіданні 23.10.2020 оголошувалась перерва.
В судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
28.07.2020 до господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТЛ Сервіс Україна" м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ ГРУП" м. Хмельницький про стягнення 270586,68грн, з яких 235362,38грн основного боргу, 25441,98грн пені, 5876,92грн інфляційних втрат, 3905,40грн 3% річних. В обґрунтування позовних вимог вказує, що 04.12.2019 між сторонами укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажів у міжміському та міжнародному сполученні №ФТЛ00472. На підставі договору позивач надав, а відповідач прийняв транспортно-експедиторські послуги, що підтверджується заявками, міжнародними товарно-транспортними накладними, актами здачі - прийняття робіт (надання послуг). Позивач вказує, що загальна сума наданих послуг становить 382008,38грн. У відповідності до п. 22 заявок, оплата за надані послуги повинна бути здійснена протягом 21 календарного дня з моменту вивантаження вантажів у пункті доставки. Оскільки з моменту вивантаження вантажів за кожною із заявок у грудні 2019 року минуло значно більше, ніж 21 день, то позивач вважає, що строк оплати за надані послуги є таким, що настав. Однак плата за них не була здійснена своєчасно та у повному розмірі. Так, із порушенням строків була проведена оплата на загальну суму 146646,00грн, зокрема: 30000,00грн (31.01.2020), 30000,00грн (17.02.2020), 60000,00грн (18.02.2020) та 26640,00грн (31.03.2020). Позивач зазначає, що наявність заборгованості підтверджується гарантійними листами №7 від 31.01.2020 та № 17 від 03.03.2020. Вказує, що сума основного боргу відповідача становить 235362,38грн. Крім того, у зв'язку із неналежним виконанням договору, а також керуючись п. 5.4 договору та статтею 625 ЦК України позивач заявив до стягнення з відповідача 25441,98грн пені, 5876,92грн інфляційних втрат та 3905,40грн 3 % річних.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 28.07.2020 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Субботіній Л.О.
Ухвалою суду від 29.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/894/20 та призначено підготовче засідання на 27.08.2020.
Ухвалою суду від 27.08.2020 відкладено підготовче засідання на 10:30 год. 21 вересня 2020 року.
Відповідно до ухвали суду від 21.09.2020 суд відклав підготовче засідання на 10:00 год. 06 жовтня 2020 року та продовжив строк підготовчого провадження по справі № 924/894/20 на тридцять днів.
Згідно з ухвалою від 06.10.2020 суд відклав підготовче засідання на 11:00 год. 15 жовтня 2020 року та продовжив відповідачу встановлений судом процесуальний строк для подання відзиву на позов до 12 жовтня 2020 року включно.
Ухвалою від 07.10.2020 суд, керуючись ч. 11 ст. 176 ГПК України, залишив без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТЛ Сервіс Україна" м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ ГРУП" м. Хмельницький про стягнення 270586,68 грн, надавши заявнику строк для усунення недоліків до 13 жовтня 2020 року, але не пізніше п'яти днів з дня вручення даної ухвали.
Після усунення позивачем недоліків суд ухвалою від 12.10.2020 продовжив розгляд справи 924/894/20 в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 15.10.2020 суд закрив підготовче провадження у справі №924/894/20 та призначив справу №924/894/20 до судового розгляду по суті на 11:00 год. "23" жовтня 2020 року.
В судовому засіданні 23.10.2020 суд на підставі п. 1 ч. 2 ст. 202 ГПК України відклав підготовче засідання у справі №924/894/20 на 10:30 год. 23 листопада 2020 року.
Позивач в судове засідання 23.11.2020 не з'явився, в матеріалах справи міститься клопотання від 03.09.2020, у відповідності до якого позивач просить здійснювати розгляд справи за наявними у справі матеріалами за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні 23.11.2020 та у відзиві на позов від 12.10.2020 не погоджується із позовними вимогами та просить суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. Вказує, що відповідно до п. 2.2. договору, умови виконання конкретних перевезень, а також перелік операцій, які необхідні для здійснення перевезень, узгоджуються сторонами в заявках. Заявка є невід'ємною частиною даного договору. На виконання умов договору між сторонами підписано заявки. Відповідач зазначає, що строк оплати за надані послуги визначений п. 4.5 договору та п. 22 заявок, а саме строк оплати клієнтом - 21 календарних дні з моменту вивантаження (якщо інше не зазначено в заявці) за умови надання до цього моменту копій документів : акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунок, податкова накладна. Оригінали зазначених документів досилаються поштою. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на рахунок експедитора. Відповідно до п.2.4. договору, факт виконання кожного перевезення, а також виконання розрахунків між сторонами, підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг). Представник вказує, що позивач склав акти здачі-приймання робіт (надання послуг): від 16.12.2019 на суму 86 646,00 грн, від 19.12.2019 на суму 89781,58 грн, від 25.12.2019 на суму 95249,39 грн, від 27.12.2019 на суму 110331,41 грн. Звертає увагу, що обов'язок оплати у відповідача настає лише у випадку існування двох взаємопов'язаних факторів відповідно до пункту 4.5. договору та пункту 22 заявок, а саме: момент вивантаження вантажу та надання позивачем відповідачу у строк до 21 календарного дня з моменту вивантаження копії акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунку, податкової накладної. Лише за умови виконання позивачем даних умов, у відповідача наступає обов'язок здійснити оплату за надані послуги протягом 21 календарного дня. Представник вказує, що встановлення моменту вивантаження можливо за допомогою міжнародних товарно-транспортних накладних, згідно яких вивантаження відбувалось 16.12.2019, 19.12.2019 та 25.12.2019. На інших накладних неможливо встановити дату одержання товару відповідачем. Крім того, як зазначає представник, позивач не надсилав відповідачу рахунки та податкові накладні. Таким чином, позивач не виконав свій обов'язок за договором, не надав та не вручив відповідачу документи, що визначені у п. 4.5 договору та п. 22 заявок, у зв'язку із чим строк оплати наданих послуг ще не настав. Представник також звертає увагу, що поданий позивачем акт здачі - прийняття робіт від 25.12.2019 було затверджено та підписано комерційним директором товариства. Однак до матеріалів справи не було додано довіреність або інший документ, який би передбачав повноваження останнього на складання первинних документів бухгалтерського обліку, у зв'язку із чим вказаний акт не є допустимим доказом у справі.
В судовому засіданні 23.11.2020 представник відповідача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, зокрема копій платіжних доручень, які свідчать про часткове погашення відповідачем заборгованості, що є предметом спору.
Згідно ст. 207 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Відповідно до ч. 3 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).
Враховуючи заявлене представником відповідача клопотання про долучення доказів, а також з огляду на поважність причин своєчасного неподання таких доказів, суд вважає за необхідне долучити до матеріалів справи платіжні доручення №2739 від 05.10.2020, №201 від 16.10.2020, №2070 від 09.11.2020, №266 від 11.11.2020 та №52 від 20.11.2020.
Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступні обставини.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ ГРУП" (далі - клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФТЛ Сервіс Україна" (далі - експедитор) 04.12.2019 укладено договір №ФТЛ00472 про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажів у міжміському та міжнародному сполученні (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого чинний договір регулює взаємовідносини сторін по організації експедитором клієнтові комплексу транспортно-експедиторських послуг по організації міжнародних перевезень вантажів клієнта, перевезень вантажів клієнта по території України.
Відповідно до умов цього договору, експедитор зобов'язується за плату і за рахунок клієнта організувати виконання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних із перевезенням вантажів автомобільним, морським та/або авіаційним транспортом у міжміському і міжнародному сполученні (п. 1.2 договору).
За умовами п. 1.4 договору експедитор надає клієнтові транспортно-експедиторські послуги відповідно до Закону України № 1955-IV від 01.07.2004 р. "Про транспортно-експедиторську діяльність", Цивільним і Господарським кодексами України.
На підставі даного договору експедитор згідно заявок організовує перевезення вантажів автомобільним, морським та/або авіаційним транспортом і проводить розрахунки з усіма учасниками транспортного процесу (п. 2.1 договору).
Згідно з п. 2.2 договору умови виконання конкретних перевезень, а також перелік операцій, які необхідні для здійснення перевезень, узгоджуються сторонами в заявках. Заявка є невід'ємною частиною даного договору. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за даним договором пріоритетними є умови, зазначені в заявці. Допускається одержання заявки факсимільним зв'язком або по електронній пошті ( E-mail). Заявка вважається підтвердженою, якщо вона підписана сторонами і скріплена їх печаткою.
Приймання вантажу до перевезення здійснюється на підставі і у відповідності до товаросупровідних документів вантажовідправника (п. 2.3 договору).
За умовами п. 2.4 договору факт виконання кожного перевезення, а також виконання розрахунків між сторонами, підтверджується актом здачі - прийняття робіт (надання послуг).
Згідно з п. 2.5 договору при виконанні міжнародних перевезень за цим договором використаються норми про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) 19.05.1956 р. зі змінами та доповненнями, Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП/ТІR) 14.11.1975 р., Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ) 30.09.1957 р., Європейська угода щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) 01.07.1970 р., Конвенції про перевезення небезпечних вантажів (ADR). У питаннях, не врегульованих міжнародними актами, а також при виконанні внутрішніх перевезень, сторони керуються законодавством України.
Відповідно до п.п. 3.1.2, 3.1.7 договору експедитор зобов'язується здійснювати транспотно-експедиторське обслуговування згідно заявок клієнта, організувати перевезення або організовувати виконання інших пов'язаних з перевезенням робіт і послуг, якщо вони погоджені в заявці, зазначеної в п. 2.2 даного договору.
За умовами п. 3.2.12 клієнт зобов'язується вчасно в порядку, передбаченому даним договором, оплатити належну винагороду експедитору, суму перевезень, а також відшкодувати документально підтверджені, погоджені додаткові витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта з метою виконання даного договору.
Відповідно до п. 4.1 договору ціни за даним договором установлені в національній валюті. Форма розрахунків безготівкова, шляхом банківського перерахування на поточний рахунок експедитора.
Ціни є договірними і визначаються винятково виходячи з конкретної ситуації на транспортному ринку. Сума (ціна) договору визначається в додаткових угодах, які є невід'ємними частинами договору (п. 4.3 договору).
Згідно з п. 4.4 договору оплата здійснюється на підставі виставлених рахунків. Винагорода експедитора згідно цих рахунків, є різниця між сумою що перерахована клієнтом за виконання умов цього договору, та транзитною сумою, що підлягає оплаті перевізникам (третім особам) залучених експедитором до виконання умов за даним договором. Акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) є невід'ємною частиною даного договору.
У п. 4.5 договору сторони передбачили, що строк оплати клієнтом 21 (двадцять один) календарних дні з моменту вивантаження (якщо інше не зазначено в заявці) за умови надання до цього моменту копій документів: акт здачі - прийняття робіт (надання послуг), рахунок, податкова накладна. Оригінали зазначених документів досилаються поштою. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на рахунок експедитора.
Відповідно до п. 4.7 договору дата акту здачі-прийняття не повинна бути ранішою за дату фактичного надання послуг за актом здачі-прийняття (а саме - вигрузки товару на склад клієнта).
За умовами п. 5.4 договору у випадку прострочення платежу експедитор має право виставити клієнту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочення платежу, а клієнт у цьому випадку зобов'язаний сплатити пеню в повному розмірі.
Даний договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2020р., а у частині грошових зобов'язань - до повного виконання (п. 9.1 договору).
Договір підписано та скріплено відтисками печаток сторін.
Відповідно до умов договору між сторонами було підписано заявки:
- №63703, маршрут Crocetta del Montello, Італія - м. Хмельницький, Україна, фрахт 86646,00грн, термін доставки вантажу - 12.12.2019.
- №64036, маршрут Lugo, Італія - м. Хмельницький, Україна, фрахт: 89781,58 грн, термін доставки - 16.12.2019;
- №64398, маршрут: CORNUDA, Італія - м. Хмельницький, Україна, фрахт: 95249,39 грн, термін доставки вантажу: 23 - 26.12.2019;
- №64008, маршрут: CORNUDA, Італія - м. Хмельницький, Україна, фрахт: 110331,41 грн, термін доставки вантажу: 23 - 26.12.2019;
У пункті 22 заявок (умови оплати) сторони визначили, що оплата здійснюється на підставі виставлених рахунків, акту здачі - прийняття робіт (надання послуг). Строк оплати клієнтом 21 календарний день з моменту вивантаження (якщо інше не зазначено в заявці) за умови надання до цього моменту копій документів - акт здачі - прийняття робіт (надання послуг), рахунок, податкова накладна. Оригінали зазначених документів досилаються поштою. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на рахунок експедитора.
Заявки підписано та скріплено відтисками печаток сторін.
Згідно з наявними в матеріалах справи міжнародними товарно-транспортними накладними №№ 349720, №115755, 345059, 362173, 680342 відповідач отримав визначений у них вантаж, що підтверджується підписом відповідача, скріпленим відтиском печатки. У накладних зазначено дату отримання вантажу відповідачем, а саме: за заявкою №63703 - 16.12.2019, за заявкою №64036 - 19.12.2019, за заявкою №64398 - 25.12.2019. Дата отримання вантажу за заявкою №64008 у накладних №№362173, 680342 не визначена.
Крім того, усі міжнародні товарно-транспортні накладні містять відтиск печатки Хмельницької митниці ДФС із датою розмитнення вантажу, зокрема: 16.12.2019, 19.12.2019, 25.12.2019 та 27.12.2019.
Також на підтвердження факту надання відповідачу транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажу у міжміському і міжнародному сполученні за договором №ФТЛ00472 від 04.12.2019 позивач долучив до матеріалів справи акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ФТ892 від 16.12.2019 на суму 86646,00 грн, №ФТ899 від 19.12.2019 на суму 89781,58грн, №ФТ921 від 25.12.2019 на суму 95249,39грн та №ФТ939 від 27.12.2019 на суму 110331,41грн.
Вказані акти підписані з боку відповідача - директором відповідача Гармановським Д.А. та скріплені відтиском печатки відповідача, з боку позивача акти №ФТ892 від 16.12.2019 та №ФТ899 від 19.12.2019 підписані директором Вишневецьким В.В., акти №ФТ921 від 25.12.2019 та №ФТ939 від 27.12.2019 - комерційним директором Якубовським І.С. та скріплені відтиском печатки позивача.
31.01.2020 відповідач звертався до позивача із листом №7, в якому визнав заборгованість за договором №ФТЛ00472 від 04.12.2019 в розмірі 382008,38грн та просив розстрочити вказаний борг на період з 31.01.2020 по 12.03.2020.
В подальшому відповідач звертався до позивача з листом №17 від 03.03.2020, відповідно до якого повідомляв про намір погасити заборгованість у строк до 12.03.2020.
Враховуючи, що відповідач не сплатив заборгованість за договором №ФТЛ00472 від 04.12.2019, позивач звернувся до суду із даним позовом та керуючись п. 5.4 договору та статтею 625 ЦК України заявив до стягнення з відповідача 25441,98грн пені, 5876,92грн інфляційних втрат та 3905,40грн 3 % річних.
Після відкриття провадження у справі № 924/894/20 відповідач частково погасив заборгованість перед позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями: №2739 від 05.10.2020 на суму 2000,00грн, №201 від 16.10.2020 на суму 2000,00грн, №2070 від 09.11.2020 на суму 5000,00грн, №266 від 11.11.2020 на суму 5000,00грн та №52 від 20.11.2020 на суму 10000,00грн.
Аналізуючи надані докази та пояснення, оцінюючи їх у сукупності, суд приймає до уваги наступне.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі ГК України) майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 929 ЦК України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Як вбачається із матеріалів справи, 04.12.2019 між сторонами укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажів у міжміському та міжнародному сполученні №ФТЛ00472 (далі - договір), який згідно з п. 1.1 регулює взаємовідносини сторін по організації експедитором клієнтові комплексу транспортно-експедиторських послуг по організації міжнародних перевезень вантажів клієнта, перевезень вантажів клієнта по території України.
За умовами п. 1.2 договору позивач зобов'язався за плату і за рахунок відповідача організувати виконання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних із перевезенням вантажів автомобільним, морським та/або авіаційним транспортом у міжміському і міжнародному сполученні.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що на підставі даного договору позивач згідно заявок організовує перевезення вантажів автомобільним, морським та/або авіаційним транспортом і проводить розрахунки з усіма учасниками транспортного процесу.
Умови виконання конкретних перевезень, а також перелік операцій, які необхідні для здійснення перевезень, узгоджуються сторонами в заявках. Заявка є невід'ємною частиною даного договору. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за даним договором пріоритетними є умови, зазначені в Заявці. Допускається одержання заявки факсимільним зв'язком, або по електронній пошті ( E-mail). Заявка вважається підтвердженою, якщо вона підписана сторонами і скріплена їх печаткою (п. 2.2 договору).
Суд встановив, що відповідно до умов договору між сторонами підписані заявки, а саме: №63703, маршрут Crocetta del Montello, Італія - м. Хмельницький, Україна; №64036, маршрут Lugo, Італія - м. Хмельницький, Україна; №64398, маршрут: CORNUDA, Італія - м.Хмельницький, Україна; №64008, маршрут: CORNUDA, Італія - м. Хмельницький, Україна.
На підставі вказаних заявок позивач надав відповідачу транспортно-експедиторські послуги по організації перевезення вантажу у міжміському і міжнародному сполученні на загальну суму 382008,38грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи міжнародними товарно-транспортними накладними №№ 349720, №115755, 345059, 362173, 680342 та актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ФТ892 від 16.12.2019 на суму 86646,00грн, №ФТ899 від 19.12.2019 на суму 89781,58грн, №ФТ921 від 25.12.2019 на суму 95249,39грн та №ФТ939 від 27.12.2019 на суму 110331,41грн.
Доводи відповідача з приводу того, що акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ФТ921 від 25.12.2019 є недопустимим доказом, оскільки підписаний неуповноваженою особою позивача, суд до уваги не приймає з огляду на наступне.
Згідно з ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ст. 9 вищевказаного Закону).
Зазначений перелік обов'язкових реквізитів документа кореспондується з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 2.5 вказаного Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Як вбачається із змісту актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ФТ921 від 25.12.2019 та № ФТ939 від 27.12.2019, останні підписані від виконавця (позивача) комерційним директором Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТЛ Сервіс Україна" Якубовським І.С. та скріплені відтиском печатки позивача.
Суд відзначає, що наявність підпису комерційного директора Якубовського І.С. на вищевказаних актах, який засвідчений відтиском печатки позивача, не може свідчити про те, що така особа є неуповноваженою чи що такий акт є неналежним доказом у справі. Відтиск печатки на актах є свідченням участі ТОВ "ФТЛ Сервіс Україна", як юридичної особи, у здійсненні господарської операції за цими актами (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 909/1073/17, від 20.12.2018 у справі №910/19702/17).
Також суд приймає до уваги, що акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ФТ921 від 25.12.2019 та № ФТ939 від 27.12.2019 підписані уповноваженою особою відповідача, що свідчить про те, що останній підтвердив факт надання йому визначених у актах послуг та їх вартість.
Зважаючи на вищевикладене, акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ФТ921 від 25.12.2019 та № ФТ939 від 27.12.2019 є належними та допустимими доказами, які підтверджують факт надання відповідачу визначених у них послуг.
Відповідно до ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
За умовами п. 3.2.12 договору відповідач зобов'язався вчасно в порядку, передбаченому даним договором, оплатити належну винагороду експедитору, суму перевезень, а також відшкодувати документально підтверджені, погоджені додаткові витрати, понесені позивачем в інтересах відповідача з метою виконання даного договору.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що ціни за даним договором установлені в національній валюті. Форма розрахунків безготівкова, шляхом банківського перерахування на поточний рахунок експедитора.
Ціни є договірними і визначаються винятково виходячи з конкретної ситуації на транспортному ринку, сума (ціна) договору визначається в додаткових угодах, які є невід'ємними частинами договору (п. 4.3 договору).
Згідно з п. 4.4 договору оплата здійснюється на підставі виставлених рахунків. Винагорода згідно цих рахунків, є різниця між сумою що перерахована клієнтом за виконання умов цього договору та транзитною сумою що підлягає оплаті перевізником (третім особам) залучених експедитором до виконання умов за даним договором. Акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) є невід'ємною частиною даного договору.
У п. 4.5 договору сторони передбачили, що строк оплати відповідачем 21 (двадцять один) календарних дні з моменту вивантаження (якщо інше не зазначено в заявці) за умови надання до цього моменту копій документів: акт здачі - прийняття робіт (надання послуг), рахунок, податкова накладна. Оригінали зазначених документів досилаються поштою. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на рахунок експедитора.
Положення аналогічного змісту визначені також у п. 22 заявок №№63703, 64036, 64398, 64008.
Як вбачається із змісту міжнародних товарно-транспортних накладних №№ 349720, №115755, 345059 відповідач отримав вантаж 16.12.2019, 19.12.2019 та 25.12.2019 відповідно. При цьому дата отримання вантажу співпадає із датою підписання сторонами актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ФТ892 від 16.12.2019, №ФТ899 від 19.12.2019, №ФТ921 від 25.12.2019 та відповідає даті розмитнення вантажу, що міститься на відтиску печатки Хмельницької митниці ДФС.
Дата отримання вантажу за заявкою №64008 у міжнародних товарно-транспортних накладних №№362173, 680342 не визначена, на що звертає увагу представник відповідача у відзиві на позов.
Суд враховує, що вказані накладні містять відтиск печатки Хмельницької митниці ДФС, згідно якої зазначено, що товар розмитнений 27.12.2019. Акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ФТ939, складений між сторонами на підставі зазначених накладних, датований 27.12.2019. Зважаючи на викладене та враховуючи, що відповідно до п. 4.7 договору дата акту здачі-прийняття не повинна бути ранішою за дату фактичного надання послуг за актом здачі-прийняття (а саме - вигрузки товару на склад клієнта), суд погоджується із доводами позивача, що товар, визначений у міжнародних товарно-транспортних накладних №№362173, 680342, був отриманий відповідачем 27.12.2019.
Таким чином, відповідач зобов'язаний був сплатити позивачу кошти в сумі:
- 86646,00грн згідно акту здачі прийняття робіт (надання послуг) №ФТ892 від 16.12.2019 у строк до 06.01.2020 включно;
- 89781,58грн згідно акту здачі прийняття робіт (надання послуг) №ФТ899 від 19.12.2019 у строк до 09.01.2020 включно;
- 95249,39грн згідно акту здачі прийняття робіт (надання послуг) №ФТ921 від 25.12.2019 у строк до 15.01.2020 включно;
- 110331,41грн згідно акту здачі прийняття робіт (надання послуг) №ФТ939 від 27.12.2019 у строк до 17.01.2020 включно.
Доводи відповідача з приводу того, що позивач не виконав свій обов'язок за договором, не надав та не вручив відповідачу документи, що визначені у п. 4.5 договору та п. 22 заявок (рахунки та податкову накладні), тому строк оплати наданих послуг ще не настав, суд до уваги не приймає з огляду на наявні в матеріалах справи листи відповідача № 7 від 31.01.2020 та № 17 від 03.03.2020, в яких останній визнавав наявність спірної заборгованості перед позивачем та не заперечував щодо настання строку оплати. Крім того, суд зазначає, що за своєю природою рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти (такі реквізити містилися, зокрема у договорі поставки № ФТЛ00472 від 04.12.2019, заявках, актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), тому наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку оплатити надані йому послуги, як і наявність або відсутність податкової накладної, яка є лише документом, який використовується платниками ПДВ для обліку податкового зобов'язання та податкового кредиту.
Положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Положення аналогічного змісту міститься в ст. 526 ЦК України.
Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).
Частина 1 статті 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вказує позивач у позовній заяві, що також не заперечується відповідачем, станом на дату звернення позивача із позовом до суду відповідач здійснив часткову оплату за отримані послуги на суму 146646,00 грн, а саме: 30000,00грн - 31.01.2020, 30000,00грн - 17.02.2020, 60000,00грн - 18.02.2020 та 26640,00грн - 31.03.2020.
Заборгованість відповідача перед позивачем на день звернення до суду із позовом становила 235362,38грн.
Після відкриття провадження у справі (ухвала суду від 29.07.2020) відповідач сплатив позивачу кошти в загальному розмірі 24000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №2739 від 05.10.2020, №201 від 16.10.2020, №2070 від 09.11.2020, №266 від 11.11.2020 та №52 від 20.11.2020.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 ГПК України).
Закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду справи без винесення рішення суду, у зв'язку з виявленням після відкриття провадження обставин, зокрема, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. За таких обставин, подальше продовження процесу стає не доцільним.
В зв'язку із сплатою відповідачем частини спірної заборгованості після відкриття провадження у даній справі, предмет спору в частині стягнення 24000,00 грн. припинив існування в ході судового розгляду справи.
З огляду на вказане, суд на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТЛ Сервіс Україна" м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ ГРУП" м.Хмельницький про стягнення 24000,00 грн основного боргу.
Таким чином, предметом спору є позовні вимоги про стягнення 211362,38грн основного боргу, 25441,98грн пені, 5876,92грн інфляційних втрат та 3905,40грн 3 % річних.
Суд враховує, що відповідач не надав, а матеріали справи не містять доказів повної оплати вартості отриманих послуг. За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача 211362,38грн основного боргу є правомірною та обґрунтованою.
В зв'язку з порушенням відповідачем договірних зобов'язань, позивач заявив до стягнення 25441,98грн пені за прострочення платежу, яка нарахована по кожному акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з 07.01.2020 по 07.07.2020 з урахуванням часткових оплат, що здійснювались відповідачем.
Статтею 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
У п. 5.4 договору сторони визначили, що у випадку прострочення платежу експедитор має право виставити клієнту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочення платежу, а клієнт у цьому випадку зобов'язаний сплатити пеню в повному розмірі.
Згідно п. 1.4 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.
День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (п. 1.9 вищевказаної постанови).
З врахуванням усіх вищевказаних положень суд провів перерахунок пені та встановив, що позивач правомірно заявив до стягнення 25319,26грн пені, в тому числі:
- 191,76грн, нараховано на суму заборгованості 86646,00грн за період з 07.01.2020 по 09.01.2020;
- 780,91грн - на суму заборгованості 176427,58грн за період з 10.01.2020 по 15.01.2020;
- 400,83грн - на суму заборгованості 271676,97грн за період з 16.01.2020 по 17.01.2020;
- 3663,52грн - на суму заборгованості 382008,38грн за період з 18.01.2020 по 30.01.2020;
- 3597,03грн - на суму заборгованості 352008,38грн за період з 31.01.2020 по 16.02.2020;
- 193,56грн - на суму заборгованості 322008,38грн за 17.02.2020;
- 6356,92грн - на суму заборгованості 262008,38грн за період з 18.02.2020 по 30.03.2020;
- 10134,73грн - на суму заборгованості 235362,38грн за період з 31.03.2020 по 07.07.2020.
У стягненні 122,72 грн пені слід відмовити, у зв'язку із нарахуванням пені на суму заборгованості за дні фактичної її сплати.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач заявив до стягнення 3 % річних в сумі 3905,40 грн за період з 07.01.2020 по 07.07.2020, які нараховано по кожному акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) з урахуванням часткових оплат, що здійснювались відповідачем, а також інфляційні втрати в сумі 5876,92грн за січень 2020 року - травень 2020 року.
Суд, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення 3% річних, встановив, що правомірним буде нарахування 3% річних в розмірі 3888,46грн, а саме:
- 21,31грн, нараховано на суму заборгованості 86646,00грн за період з 07.01.2020 по 09.01.2020;
- 86,77грн - на суму заборгованості 176427,58грн за період з 10.01.2020 по 15.01.2020;
- 44,54грн - на суму заборгованості 271676,97грн за період з 16.01.2020 по 17.01.2020;
- 407,06грн - на суму заборгованості 382008,38грн за період з 18.01.2020 по 30.01.2020;
- 490,50грн - на суму заборгованості 352008,38грн за період з 31.01.2020 по 16.02.2020;
- 26,39грн - на суму заборгованості 322008,38грн за 17.02.2020;
- 902,00грн - на суму заборгованості 262008,38грн за період з 18.02.2020 по 30.03.2020;
- 1909,91грн - на суму заборгованості 235362,38грн за період з 31.03.2020 по 07.07.2020.
У стягненні 16,94 грн. 3% річних слід відмовити, у зв'язку із їх нарахуванням на суму заборгованості за дні фактичної її сплати.
Щодо позовних вимог про стягнення 5876,92 грн інфляційних втрат суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У п. 3.1 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року № 14 роз'яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Відповідно до п. 3.2 вищевказаної постанови індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що правомірним буде нарахування інфляційних втрат в загальній сумі 3712,26грн, а саме: за лютий 2020 року мала місце дефляція -786,03грн, за березень-травень 2020 року інфляційні втрати становили 4498,29 грн.
У стягненні 2164,66 грн інфляційних втрат суд відмовляє, оскільки позивач безпідставно нарахував інфляцію на заборгованість, яка існувала менше одного місяця.
При розподілі судових витрат суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Приписами п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
За таких обставин витрати зі сплати судового збору за вимогами про стягнення 24000,00грн в розмірі 360,00 грн, провадження в частині яких закрито, між сторонами не розподіляються, і у разі надходження клопотання позивача, вказана сума сплаченого судового збору буде повернута з бюджету.
Витрати зі сплати судового збору в розмірі 3698,80 грн (4058,80 - 360,00) згідно ст. 129 ГПК України розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 207, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
Закрити провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТЛ Сервіс Україна" м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ ГРУП" м. Хмельницький про стягнення 24000,00 грн основного боргу.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТЛ Сервіс Україна" м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ ГРУП" м. Хмельницький про стягнення 246586,68 грн задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ ГРУП" (29000, м.Хмельницький, вул. Зарічанська, буд. 3/1, оф. 209, код 39976581) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТЛ Сервіс Україна" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд.11, код. 40826406) 211362,38 грн (двісті одинадцять тисяч триста шістдесят дві гривні 38 коп.) основного боргу, 25319,26 грн (двадцять п'ять тисяч триста дев'ятнадцять гривень 26 коп.) пені, 3888,46 грн (три тисячі вісімсот вісімдесят вісім гривень 46 коп.) 3% річних, 3712,26 грн (три тисячі сімсот дванадцять гривень 26 коп.) інфляційних втрат, 3664,24 грн (три тисячі шістсот шістдесят чотири гривні 24 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У стягненні 122,72 грн пені, 16,94 грн 3% річних, 2164,66 грн інфляційних втрат відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 30.11.2020.
Суддя Л.О. Субботіна
Віддруковано у 3 примірниках:
1 - до справи,
2- позивачу (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 11),
3- відповідачу (29000, м. Хмельницький, вул. Зарічанська, буд. 3/1, офіс 209).
Надіслати усім рекомендованим листом з повідомленням про вручення.