29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"30" листопада 2020 р. Справа № 924/1124/20
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., за участю секретаря судового засідання Тлустої У.О., розглянувши справу у залі судового засідання № 305
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтагруп", с. Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області
до державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України", с. Проскурівка Ярмолинецького району Хмельницької області
про стягнення 169560,00 грн. основного боргу, 724,69 грн. пені, 33912,00 грн. штрафу, 2113,69 грн. 35% річних,
представники сторін:
позивача: Валігура О.О - адвокат, представник згідно ордера
відповідача: не з'явився
Процесуальні дії по справі.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 19.10.2020р. відкрито провадження у справі № 924/1124/20 в порядку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 16.11.2020р. відкладено судове засідання у справі № 924/1124/20.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтагруп" звернулося з позовом до державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" про стягнення 169560,00 грн. основного боргу, 724,69 грн. пені, 33912,00 грн. штрафу, 2113,69 грн. 35% річних на підставі договору поставки № 200720-ХМ від 20.07.2020р.
Свої вимоги мотивує тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 200720-ХМ від 20.07.2020р., відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю нафтопродукти (товар), а покупець зобов'язався прийняти і сплатити їх вартість на умовах даного договору. Як зазначає позивач у позові, фактом перевезення та отримання товару відповідачем слугують видаткова накладна та товарно-транспортна накладна, що долучені до матеріалі справи. Окрім того, як стверджує позивач у позові, відповідно до п. 3 специфікації позивач надав відповідачу відстрочку платежу на суму 169560,00 грн. до 30.09.2020р., однак по закінченню терміну відстрочки платежу відповідач своєчасно не погасив суму основного боргу. Разом з тим, відповідач не відреагував на вимогу позивача стосовно сплати суми основаного боргу, що стало підставою для звернення із відповідним позовом до суду. Також на суму основного боргу у розмірі 169560,00 грн. позивачем у відповідності до умов договору нараховано 724,69 грн. пені, 33912,00 грн. штрафу, 2113,69 грн. 35% річних.
Позивач в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач не скористався правом участі свого представника на судовому розгляді справи, відзиву на позов не подав, причин не повідомив. Ухвала суду по даній справі від 19.10.2020р. надіслана на його адресу та отримана відповідачем 23.10.2020р. про що свідчить судова повістка.
Згідно ст. 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому ст. 242 цього кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього кодексу.
Положеннями ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення. З наведеного, відповідач є такий, що належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, проте, відзиву на позов не подав та причин неявки та неподання відзиву не повідомив.
Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.
Згідно ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без участі відповідача та за наявними в матеріалах справи доказами.
Перелік обставин, які є предметом доказування; та доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність даних обставин.
20.07.2020р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтагруп" (постачальник) та державним підприємством "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" (покупець) укладено договір поставки № 200720-ХМ, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю нафтопродукти (товар), а покупець зобов'язується прийняти і сплатити їх вартість на умовах даного договору. Кількість, асортимент та ціна товару зазначається у специфікаціях (форма специфікації затверджується (погоджується) сторонами додатком № 1) та/або видаткових накладних, що складаються постачальником та підтверджується шляхом підписання покупцем на умовах даного договору. Кожна специфікація та/або видаткова накладна є невід'ємною частиною даного договору. Кожна наступна специфікація та/або видаткова накладна не відміняє і не припиняє дію попередніх специфікацій та видаткових накладних ні повністю, ні частково, якщо інше не зазначено в них.
Відповідно до п. 2.2. договору поставка покупцю товару здійснюється в строк, що не перевищує 3 (три) календарні дні або у строки передбачені специфікацією в разі надання (при наявності) покупцем довіреності на отримання зазначеної кількості товару або іншого документа, що посвідчує повноваження довіреної особи, яка наділена повноваженнями від покупця на отримання (перевезення, поставку) товару. Датою виникнення права власності на товар у покупця є дата підписання специфікації та/або видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної з подальшою передачею видаткової накладної. Строк поставки товару починає рахуватись з моменту підписання специфікації на конкретну поставку та/або видаткової накладної або з моменту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника з урахуванням п.п. 3.2., 3.8. даного договору.
Згідно п. 2.3. договору товар може передаватись покупцю в порядку та строки обумовлені сторонами у даному договорі та/або специфікації, та/або видатковій накладній. Допускається дострокова поставка товару.
Як передбачено п. 3.1. договору, ціна на товар формується постачальником і обумовлюється сторонами на день підписання специфікації та/або видатковій накладній, та зазначається у самій специфікації та/або видатковій накладній. Ціна даного договору складається з загальної вартості товару, що поставляється за даним договором протягом терміну його дії.
Пунктом 3.2. договору передбачено, що покупець оплачує товар 100% передоплатою відповідно виставленого постачальником рахунку протягом терміну його дії. Рахунок виписується постачальником на підставі заявленої специфікацією та/або видатковою накладною кількості товару. Поставка товару при цьому здійснюється тільки після надходження всієї суми передоплати. У випадку оплати товару покупцем до отримання рахунку або не в строк його дії, або з порушенням інших умов даного договору, постачальник має право повернути грошову суму сплачену наперед протягом 5 банківських днів на умовах даного договору за письмовою вимогою покупця або іншої особи, яка перерахувала кошти.
Умовами п. 3.3. договору погоджено, що постачальник має право відвантажити товар без попередньої оплати, а покупець зобов'язаний оплатити товар у термін, що не перевищує 3 (трьох) банківських днів та/або протягом строку передбаченому у специфікації та/або видатковій накладній до цього договору від дня переходу права власності на товар до покупця.
Вартість товару розраховується в залежності від розміру партії товару та ціни обумовленої сторонами на умова даного договору (п. 3.4. договору).
Відповідно до п. 3.5. договору сторони погодили, що при підписанні специфікації до даного договору, в якій строк поставки товару відрізняється зі строком поставки, який передбачений даним договором (п. 2.2.). Сторони вважають пріоритетним строк поставки товару, який передбачений в специфікації.
Згідно п. 4.1. договору сторони зобов'язуються належним чином виконувати умови цього договору, зокрема в частині, пов'язаній із своєчасним проведенням оплати, отримання рахунків, за якими проводяться оплати, оформлення документів, їх передача, підписання актів взаємозвірки, тощо.
Як передбачено п. 4.1.1. договору, сторони несуть повну матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов даного договору згідно з чинним законодавством України.
Умовами п. 4.3. договору передбачено, що у випадку ненадходження від покупця повної оплати за відвантажений товар протягом терміну зазначеному у п. 3.3. даного договору та з урахуванням ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України постачальник має право нарахувати, а покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.
Пунктом 4.4.4. договору узгоджено, що у випадку порушення покупцем умов п. 3.2., 3.3., 3.8. даного договору чи умов визначених у специфікації в частині порядку оплати та проведення розрахунку постачальник має право нарахувати, а покупець зобов'язується сплатити постачальнику додатковий штраф в розмірі 20% від вартості товару за відповідною специфікацією та/або видаткової накладної. Сторони погодили, що штраф в розумінні п. 4.4.4. даного договору є окремим та самостійним видом юридичної відповідальності в порівнянні з пенею і не вважається подвійним покаранням за одне порушення.
Сторони прийшли до згоди, що при не своєчасній оплаті товару (порушення п. 3.3. договору) не зарахована грошова сума є сума, якою користується покупець та належить постачальнику і за час користування постачальник має право нарахувати, а покупець в такому випадку зобов'язується сплатити відсотки за час користування коштами постачальника в розмірі 35% (тридцять п'ять відсотків) річних, крім того покупець, на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк (п. 4.10 договору).
Відповідно до п. 7.1. договору цей договір по відношенню до конкретної партії товару набирає чинності з моменту підписання сторонами договору відповідної специфікації та/або видаткової накладної на дану партію товару та діє протягом одного року з дати підписання такої специфікації та/або видаткової накладної, а в частині здійснення грошових розрахунків до повного виконання грошових зобов'язань.
Згідно п. 8.1. договору видаткова накладна та/або специфікація на товар є невід'ємними частинами даного договору.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтагруп" (постачальник) виставлено державному підприємству "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" (одержувач) згідно договору № 200720-ХМ від 20.07.2020р. рахунок-фактуру № СФ-0002794 від 18.09.2020р. стосовно поставки товару (паливо дизельне Євро сорт С клас К5) в кількості 10000 л на суму 169560,00 грн.
18.09.2020р. товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтагруп" (постачальник) та державним підприємством "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" (покупець) підписано специфікацію до договору поставки № 200720-ХМ від 20.07.2020р. (додаток № 1), відповідно до п. 1 якої покупець зобов'язався оплатити та прийняти, а постачальник зобов'язався поставити, при умові виконання покупцем умов договору поставки, нафтопродукти (паливо дизельне Євро сорт С клас К5) в кількості 10000 л вартістю 141300,00 грн. Загальна сума за специфікацією: 141300,00 грн. Всього до сплати 169560,00 грн. (п. 2 специфікації). Строк оплати: до 30.09.2020р., згідно рахунку-фактури № СФ-0002794 від 18.09.2020р. (п. 3 специфікації).
Відповідно до видаткової накладної № РН-0003287 від 19.09.2020р. товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтагруп" згідно з договором № 200720-ХМ від 20.07.2020р. поставлено, а державним підприємством "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" одержано товар (паливо дизельне Євро сорт С клас К5) в кількості 10000 л на загальну суму 169560,00 грн.
Згідно товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 0003287 від 19.09.2020р. товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтагруп" (замовник) поставлено автомобілем DAF НОМЕР_2, причіп НОМЕР_1 до пункту розвантаження (Хмельницька обл., Ярмолинецький район), а державним підприємством "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" одержано товар (паливо дизельне Євро сорт С клас К5) в кількості 10000 л.
Сторонами у справі підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2020р. по 27.09.2020р. на суму 169560,00 грн.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтагруп" надіслано директору державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" вимогу № 1 від 02.10.2020р., відповідно до якої просив сплатити останнього 169560,00 грн. основного боргу, 23800,00 грн. пені, 33912,00 грн. штрафу, 24300,00 грн. 35% річних. Факт надіслання вимоги підтверджується описом вкладення у цінний лист від 02.10.2020р. та поштовою накладною № 2901303920425 від 02.10.2020р.
Як вбачається із доданого до матеріалів справи поштового відстеження, відправлення вручено особисто (с. Проскурівка) 09.10.2020р.
Відповідно до наказу № 1 від 02.01.2018р. товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтагруп" З.А. Яворська приступила до виконання обов'язків директора товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтагруп" з 02.01.2018р. на підставі протоколу № 2 від 29.12.2017р. загальних зборів засновників (учасників) ТОВ "Нафтагруп".
В зв'язку з невиконанням відповідачем договірних відносин позивач звернувся з позовом до суду.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів (визнання більш вірогідними), аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтями 11 Цивільного кодексу України та 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
З положень статті 509 ЦК України, яку розширює стаття 173 ГК України, вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до норм статей 6 та 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, правовідносини, що виникли між ними, носять характер таких, що виникають з договору поставки, про що, зокрема, свідчать договірні зобов'язання сторін - постачальник зобов'язується передати у власність покупцю нафтопродукти (товар), а покупець зобов'язується прийняти і сплатити їх вартість на умовах даного договору.
Відповідно до частини 1, 2 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу
Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст.ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до пункту п. 3.3. договору сторонами погоджено, що постачальник має право відвантажити товар без попередньої оплати, а покупець зобов'язаний оплатити товар у термін, що не перевищує 3 (трьох) банківських днів та/або протягом строку передбаченому у специфікації та/або видатковій накладній до цього договору від дня переходу права власності на товар до покупця.
Як встановлено судом, у специфікації від 18.09.2020р. сторонами було узгоджено, що строк оплати нафтопродуктів (паливо дизельне Євро сорт С клас К5) в кількості 10000 л та загальною вартістю 169560,00 грн. - до 30.09.2020р. згідно рахунку-фактури № СФ-0002794 від 18.09.2020р.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач відповідно до договору поставки № 200720-ХМ від 20.07.2020р. поставив відповідачу товар (паливо дизельне Євро сорт С клас К5) в кількості 10000 л на загальну суму 169560,00 грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковою накладною № РН-0003287 від 19.09.2020р. та товарно-транспортної накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 0003287 від 19.09.2020р.,
Матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано доказів сплати державним підприємством "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" за договором поставки № 200720-ХМ від 20.07.2020р. 169560,00 грн. заборгованості в погоджені сторонами у специфікації від 18.09.2020р. строки, тому суд приходить до висновку, що вимога про стягнення основного боргу підлягає задоволенню.
Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача згідно наданого розрахунку 724,69 грн. пені за період з 30.09.2020р. по 12.10.2020р., 33912,00 грн. штрафу відповідно до п. 4.4.4. договору та 2113,69 грн. 35% річних за період з 30.09.2020р. по 12.10.2020р.
За положеннями ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України
У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з п.п. 1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Сторони у п. 4.3. договору передбачили, що у випадку ненадходження від покупця повної оплати за відвантажений товар протягом терміну зазначеному у п. 3.3. даного договору та з урахуванням ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України постачальник має право нарахувати, а покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.
Судом здійснено перерахунок пені у системі "Законодавство", відповідно до якого суд вважає підставним до стягнення суму пені в розмірі 667,12 грн. обраховану за період з 01.10.2020р. по 12.10.2020р. на суму боргу у розмірі 169560,00 грн. У задоволенні 57,57 грн. пені необхідно відмовити з підстав необґрунтованості.
При цьому, при проведенні розрахунку з огляду на зміст п. 3 специфікації від 18.09.2020р., яким визначено строк оплати (до 30.09.2020р.), судом було враховано правові висновки Верховного Суду, що викладені у постановах від 25.04.2018р. у справі № 803/350/17 та у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018р. у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018р. у справі № 803/1387/17, від 28.08.2018р. у справі № 814/4170/15, від 08.10.2018р. у справі № 927/490/18, у яких відзначено, що прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь. Тому, із зазначеного, судом проводився розрахунок пені, починаючи з дати 01.10.2020р.
Позивач також просить стягнути з відповідача 33912,00 грн. штрафу із розрахунку 20 % від вартості товару за відповідною специфікацією та/або видаткової накладної.
Відповідно до п. 4.4.4. договору сторонами узгоджено, що у випадку порушення покупцем умов п.п. 3.2., 3.3., 3.8. даного договору чи умов визначених у специфікації в частині порядку оплати та проведення розрахунку постачальник має право нарахувати, а покупець зобов'язується сплатити постачальнику додатковий штраф в розмірі 20% від вартості товару за відповідною специфікацією та/або видаткової накладної. Сторони погодили, що штраф в розумінні п. 4.4.4. даного договору є окремим та самостійним видом юридичної відповідальності в порівнянні з пенею і не вважається подвійним покаранням за одне порушення.
Судом враховується, що статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Статтею 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання - господарською організацією.
Тобто сторони передбачили можливість нарахування штрафу за порушення позичальником строків оплати товару у розмірі 20% від вартості товару за відповідною специфікацією та/або видаткової накладної, що узгоджується із приписами ст.ст. 230, 231 ГК України.
За таких обставин з огляду на п. 4.4.4. договору позивачем правомірно нараховано 33912,00 грн. штрафу (169560,00 грн. * 20%), який підлягає стягненню.
Щодо нарахування одночасно штрафу та пені судом відзначається наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 Конституції України передбачено що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Предметом даного спору є стягнення заборгованості та штрафних санкцій згідно укладеного між сторонами договору.
Згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 230 ГК та статті 549 ЦК унормовано, що видами штрафних санкцій є штраф та пеня.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК, частиною 6 статті 231 ГК та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України.
При цьому, в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З урахуванням викладеного, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто, не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018р. у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018р. у справі № 911/1351/17, від 17.05.2018р. у справі № 910/6046/16, від 25.05.2018р. у справі № 922/1720/17, 09.07.2018р. у справі № 903/647/17. Суд по даній справі не вбачає підстав для відступу від вказаної правової позиції.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
У п. 4.10 договору сторони прийшли до згоди, що при не своєчасній оплаті товару (порушення п. 3.3. договору) не зарахована грошова сума є сума, якою користується покупець та належить постачальнику і за час користування постачальник має право нарахувати, а покупець в такому випадку зобов'язується сплатити відсотки за час користування коштами постачальника в розмірі 35% (тридцять п'ять відсотків) річних, крім того покупець, на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Позивачем нараховано та заявлено до стягнення на підставі п. 4.10. договору та приписів Цивільного кодексу України 35% річних по договору поставки № 200720-ХМ від 20.07.2020р. на суму боргу у розмірі 169560,00 грн. за період з 30.09.2020р. по 12.10.2020р. в загальній сумі 2113,69 грн.
Суд, здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку в системі "Законодавство" (за аналогічний період розрахунку пені), дійшов висновку, що з огляду на п. 4.10. договору правомірною до стягнення нарахованих 35% річних є сума в розмірі 1945,77 грн. У задоволенні 167,92 грн. 35% річних необхідно відмовити з підстав необґрунтованості.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 169560,00 грн. основного боргу, 667,12 грн. пені, 33912,00 грн. штрафу, 1945,77 грн. 35% річних. У задоволенні 57,57 грн. пені та 167,92 грн. 35% річних судом відмовлено.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 231, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтагруп", с. Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області до державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України", с. Проскурівка Ярмолинецького району Хмельницької області про стягнення 169560,00 грн. основного боргу, 724,69 грн. пені, 33912,00 грн. штрафу, 2113,69 грн. 35% річних, задовольнити частково.
Стягнути з державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" (Хмельницька область, Ярмолинецький район, с. Проскурівка, вул. Тараса Шевченка, 51, ідентифікаційний код 00846429) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтагруп" (Хмельницька область, Хмельницький район, с. Лісові Гринівці, вул. Центральна, 1/1, ідентифікаційний код 40949912) 169560,00 грн. (сто шістдесят дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят гривень 00 коп.) основного боргу, 667,12 грн. (шістсот шістдесят сім гривень 12 коп.) пені, 33912,00 грн. (тридцять три тисячі дев'ятсот дванадцять гривень 00 коп.) штрафу, 1945,77 грн. (одну тисячу дев'ятсот сорок п'ять гривень 77 коп.) 35% річних, 3091,27 грн. (три тисячі дев'яносто одну гривню 27 коп.) витрат на оплату судового збору.
Видати наказ.
У решті позову в частині стягнення 57,57 грн. пені та 167,92 грн. 35% річних відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 30.11.2020 року.
Суддя С.В. Заверуха
Відрук. 3 прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу (31340, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Лісові Гринівці, вул. Центральна, 1/1);
3 - відповідачу (32164, Хмельницька область, Ярмолинецький район, с. Проскурівка, вул. Тараса Шевченка, 51).
Всім рекомендованим з повідомленням.