19.11.2020 Справа № 920/315/20
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Жерьобкіної Є.А.,
за участю секретаря судового засідання Гребенюк С.В.,
Розглядається в порядку загального позовного провадження справа № 920/315/20
за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Суми (вул. Герасима Кондратьєва, 165, м. Суми, 40021),
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ИНЕКО” (вул. Герасима Кондратьєва, буд. 165/57, м. Суми, 40021),
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Міністерства оборони України (Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168, код 00034022),
2) Сумської міської ради (майдан Незалежності, буд. 2, м. Суми, 40030),
про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та знесення самочинно збудованих споруд,
за участю представників сторін:
Від позивача - Шульженко А.В., Сокол І.О.;
Від відповідача - Мирославський С.В.;
Від Міністерства оборони України - не з'явився;
Від Сумської міської ради - не з'явився;
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить зобов'язати відповідача за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку в межах військового містечка № 1, за адресою АДРЕСА_1 , шляхом знесення самочинно збудованого об'єкту нерухомого майна на земельній ділянці, яка згідно з актом на право користування землею серії Б № 018645 перебуває у безстроковому та безоплатному користуванні Міністерства оборони України.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 15.04.2020 відкрито провадження у справі № 920/315/20, призначене підготовче засідання на 18.05.2020, 11:30; відповідачу наданий п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву відповідно до ст. 165 ГПК України; строк подання відзиву, продовжується на строк дії карантину, позивачу наданий десятиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив; строк подання відповіді на відзив, продовжується на строк дії карантину.
30.04.2020 позивач подав лист (вх. № 3518/20 від 30.04.2020) про долучення до матеріалів справи копії листа Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області від 16.09.2019 № 40-1018/1963-19 та копії Акту обстеження військового містечка №1 від 21.02.2020, які згідно з актом Господарського суду Сумської області від 27.04.2020 були відсутні у додатках до позовної заяви.
18.05.2020 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 3798 від 18.05.2020), в якому просить суд відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначає, що об'єкт за адресою АДРЕСА_1 не є самочинно збудованим. Зважаючи на придбання ТОВ “ИНЕКО” нерухомого майна, зокрема нежитлового приміщення за адресою: м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 165/59, на законних підставах за договором купівлі-продажу між ТОВ “ИНЕКО” (покупець) та Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради (продавець), до відповідача перейшло і право користування земельною ділянкою. Реконструкція об'єкта була узгоджена шляхом подання декларації про початок виконання будівельних робіт № СМ083171422515 від 22.05.2017 на об'єкт “Реконструкція нежитлових приміщень під багатоквартирний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ”. Обраний позивачем спосіб захисту у вигляді зобов'язання відповідача знести нерухоме майно призведе до фактичного знесення належного відповідачу на праві власності майна, що є грубим порушенням його права власності, гарантованого статтею 41 Конституції України. Позивачем не подано належних доказів, які б підтверджували, що Міністерство оборони України дійсно, на даний момент, має право власності чи користування спірною земельною ділянкою.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 18.05.2020 задоволено частково заяву Квартирно-експлуатаційного відділу міста Суми про залучення третіх осіб (вх. № 1232к від 15.04.2020); відповідно до ст. 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство оборони України (Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168, код 00034022); відповідно до ст. 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Сумську міську раду (майдан Незалежності, буд. 2, м. Суми, 40030); відкладене підготовче засідання на 15.06.2020, 12:30; третім особам встановлений десятиденний строк з дня отримання ухвали для подання пояснення щодо позову та відзиву відповідно до ст. 168 ГПК України. Встановлений судом строк для подання пояснення продовжений на строк дії карантину.
11.06.2020 позивач подав відповідь на відзив (вх. № 4671 від 11.06.2020), в якій повністю підтримує позовні вимоги.
15.06.2020 відповідач подав клопотання про витребування доказів (вх. № 4753 від 15.06.2020).
15.06.2020 позивач подав клопотання (вх. № 2035к від 15.06.2020), в якому просить суд призначити у справі № 920/315/20 судову експертизу з питань землеустрою.
15.06.2020 позивач подав клопотання (вх. № 2034к від 15.06.2020) про забезпечення доказів, з посиланням на ст. 81 ГПК України, в якому просить суд витребувати необхідні для проведення експертизи з питань землеустрою документи.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 15.06.2020 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів з дня закінчення строку дії карантину; відкладено підготовче засідання з повідомленням сторін на 02.07.2020, 12:30; відповідачу запропоновано надіслати відзив на позовну заяву з доданими до нього документами на адресу третьої особи (Сумської міської ради); надіслати клопотання про витребування доказів (вх. № 4753 від 15.06.2020) учасникам справи; докази надсилання подати суду; встановлено відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення відповідно до ст. 167 ГПК України. Встановлений судом строк продовжується на строк дії карантину; запропоновано позивачу та третім особам подати письмові пояснення на клопотання відповідача про витребування доказів (вх. № 4753 від 15.06.2020); запропоновано позивачу надіслати клопотання про забезпечення доказів (вх. № 2034к від 15.06.2020) та клопотання про призначення судової експертизи з питань землеустрою (вх. № 2035к від 15.06.2020) учасникам справи, докази надсилання подати суду; запропоновано відповідачу подати письмові пояснення на клопотання про забезпечення доказів (вх. № 2034к від 15.06.2020) та про призначення судової експертизи з питань землеустрою (вх. № 2035к від 15.06.2020).
02.07.2020 Міністерство оборони України подало клопотання (вх. №5533 від 02.07.2020), в якому просить суд провести судове засідання 02.07.2020 без участі представника третьої особи. Міністерство оборони України повністю підтримує позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.
02.07.2020 позивач подав докази направлення учасникам справи клопотання про призначення експертизи (супровідний лист вх. № 5538 від 02.07.2020).
02.07.2020 відповідач подав клопотання (вх. №5543 від 02.07.2020) про долучення до матеріалів справи доказів направлення відзиву на позовну заяву з доданими до нього документами на адресу третьої особи (Сумської міської ради) та доказів надсилання клопотання про витребування доказів (вх. № 4753 від 15.06.2020) учасникам справи.
02.07.2020 відповідач подав заперечення (вх. № 5545 від 02.07.2020), в якому зазначає, що позивачем не доведено переходу права користування земельною ділянкою до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Суми та не надано правового обґрунтування, що відносини щодо постійного права користування земельною ділянкою допускають правонаступництво.
02.07.2020 Сумська міська рада подала пояснення по справі (вх. №5546 від 02.07.2020), в якому зазначає, що на сьогодні ТОВ “Инеко” не врегульовано відносини щодо користування земельними ділянками, на яких розташовані будівлі придбані за договорами купівлі-продажу між ТОВ “ИНЕКО” (покупець) та Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради (продавець).
У судовому засіданні 02.07.2020 судом постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви до 22.07.2020, 11:30.
03.07.2020 позивач подав докази направлення учасникам справи клопотання про забезпечення доказів (супровідний лист вх. № 5582 від 03.07.2020).
09.07.2020 позивач подав заперечення на клопотання відповідача про витребування доказів (вх. №5853 від 09.07.2020).
22.07.2020 відповідач подав заперечення на клопотання про призначення експертизи (вх. №6320 від 22.07.2020).
22.07.2020 відповідач подав заперечення (вх. № 6321 від 22.07.2020) на клопотання позивача про забезпечення доказів.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 22.07.2020 відмовлено у задоволенні клопотань Квартирно-експлуатаційного відділу міста Суми про призначення судової експертизи з питань землеустрою (вх. № 2035к від 15.06.2020) та про забезпечення доказів (вх. № 2034к від 15.06.2020); відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “ИНЕКО” про витребування доказів (вх. № 4753 від 15.06.2020).
Ухвалою господарського суду Сумської області від 22.07.2020 відкладено підготовче засідання з повідомленням сторін на 26.08.2020, 12:45.
07.08.2020 позивач подав клопотання (вх. №2485к від 07.08.2020), в якому просить суд призначити у справі № 920/315/20 судову експертизу з питань землеустрою, проведення якої доручити будь-якій із експертних установ: Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені Засл. проф. М.С. Бокаріуса; Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. На вирішення експертизи поставити наступні питання: 1) чи відповідає фактичне землекористування ТОВ “ИНЕКО” земельною ділянкою в межах військового містечка № 1 за адресою: м. Суми, вул. Г. Кондратьєва, 165/59, яка згідно Державного акту на право користування землею серії Б № 018645 перебуває у безстроковому та безоплатному користуванні Міністерства оборони України, правовстановлюючим документам, документації на земельну ділянку та нормативно-правовим актам?; 2) чи змінювалося та затверджувалося упродовж 2016-2019р.р. цільове призначення земельної ділянки, зайнятої ТОВ “ИНЕКО” під будівлю приміщення за адресою: м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 165/59, яка згідно Державного акту на право користування землею серії Б № 018645 перебуває у безстроковому та безоплатному користуванні Міністерства оборони України, відповідно до вимог земельного законодавства та інших нормативних документів з питань землеустрою та землекористування? Якщо ні, то в чому полягають невідповідності?; 3) який фактичний порядок користування земельною ділянкою, зайнятою ТОВ “ИНЕКО” в межах військового містечка № 1 за адресою м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 165/59, яка згідно Державного акту на право користування землею серії Б № 018645 перебуває у безстроковому та безоплатному користуванні Міністерства оборони України? Яка конфігурація, проміри, площа земельної ділянки, що зайнята ТОВ “ИНЕКО” в межах військового містечка № 1 за адресою: м. Суми, вул. Г. Кондратьєва, 165/59?; 4) чи відповідає фактичне розташування будівель, споруд та інших об'єктів, розташованих на земельній ділянці, зайнятій ТОВ “ИНЕКО” під забудову приміщення за адресою: м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 165/59, межам земельних ділянок, зазначених у технічній документації?; 5) яка загальна площа земельної ділянки зайнята ТОВ “ИНЕКО” в межах військового містечка № 1 за адресою: м. Суми, вул. Г. Кондратьєва, 165/59, в тому числі під об'єктами нерухомого майна?; 6) чи накладається земельна ділянка, зайнята ТОВ “ИНЕКО” в межах військового містечка № 1 за адресою: м. Суми, вул. Г. Кондратьєва,165/59, на земельну ділянку військового містечка № НОМЕР_1 за адресою: м. Суми, вул. Г. Кондратьєва, 165, яка згідно Державного акту на право користування землею серії Б № 018645 перебуває у безстроковому та безоплатному користуванні Міністерства оборони України? Якщо так, то де саме та на яку площу?. Оплату експертизи позивач просить покласти на відповідача.
07.08.2020 позивач подав клопотання про поновлення процесуального строку (вх. № 2484к від 07.08.2020), в якому просить суд поновити процесуальний строк на подання клопотання про призначення комплексної земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою з посиланням на те, що через введення карантинних заходів, позивач не подав відповідне клопотання разом з позовною заявою.
07.08.2020 Міністерство оборони України подало пояснення по справі (вх. №7393 від 25.08.2020), в якому підтримує позовні вимоги, зазначає, що земельна ділянка військового містечка № НОМЕР_1 (вул. Герасима Кондратьєва, буд. 165, м. Суми) належить до земель оборони та за своїм цільовим призначенням надана для розміщення об'єктів і навчальних полів. Право Міністерства оборони України на земельну ділянку підтверджується державним актом на право користування землею серії Б №018645 від 1987року. Самовільне захоплення частини земельної ділянки, а також проведення відповідачем незаконного та самочинного будівництва на ній унеможливлює використання земель оборони за їх цільовим призначенням. Міноборони зазначає, що ухвалу суду від 18.05.2020 було отримано 26.05.2020, після чого судові документи по даній справі з метою забезпечення інтересів Міноборони були направлені на адресу Східного ТЮВ (вже після спливу п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали суду Міноборони). Зазначені обставини унеможливили вчасне подання до суду письмових пояснень Міноборони на позовну заяву КЕВ м. Суми до Товариства з обмеженою відповідальністю “ИНЕКО”, у зв'язку з чим Міноборони просить поновити процесуальний строк на подання пояснень на позовну заяву у даній справі. Підготовче засідання у справі № 920/315/20 через службову необхідність та зайнятість представника Міноборони в інших судових засіданнях у м. Харкові, представник третьої особи просить провести без участі представника Міноборони.
У судовому засіданні 26.08.2020 судом постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви до 10.09.2020, 10 год. 00 хв.
Ухвалою суду від 26.08.2020 Міністерство оборони України відповідно до ст. 120 ГПК України повідомлено про дату, час і місце підготовчого засідання.
28.08.2020 позивач подав докази направлення клопотання про призначення судової експертизи учасникам справи (супровідний лист вх. №7566 від 28.08.2020).
09.09.2020 відповідач подав заперечення на клопотання про призначення комплексної земельно-технічної та експертизи з питань землеустрою від 07.08.2020 № 1516 (вх. № 8007 від 09.09.2020), в якому зазначає, що КЕВ м. Суми не дотримався вимог ч. 3 ст. 164 ГПК України та не зазначав у позовній заяві про необхідність проведення експертизи клопотання про проведення експертизи ніяким чином не стосується предмету доказування у даній справі. Факт проведення законності будівельних робіт за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою визнається державою відповідно до ч. 4 статті 34 ЗУ “Про регулювання містобудівної діяльності”. Всі питання, які зазначені позивачем у клопотанні містять вимогу встановити відповідність “нормативно-правовим актам” та “вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування”. Тобто дані питання сформульовано таким чином, що експерт повинен мати спеціальні знання у сфері права, що суперечить вищезазначеним вимогам законодавства. Спірна земельна ділянка не сформована як об'єкт цивільних прав, а тому експерт не матиме практичної можливості провести експертизу в межах визначених КЕВ м. Суми. Верховний суд у справі № 920/627/19 за позовом ТОВ “ИНЕКО” встановив, що спірна земельна ділянка не сформована як об'єкт цивільних прав та зазначив, що обов'язок щодо врегулювання земельних відносин покладено саме на орган приватизації, який перед продажем об'єкта приватизації має здійснити відповідні підготовчі роботи щодо земельної ділянки, на якій розташовано такий об'єкт; майно повинно було передаватися з комунальної власності у приватну власність разом зі сформованою земельною ділянкою, яка вже на час передачі набула б статусу об'єкта цивільних прав.
У судовому засіданні 10.09.2020 представник відповідача заперечив проти покладення на відповідача витрат на проведення експертизи за клопотанням позивача.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 10.09.2020 відмовлено у задоволенні клопотання Квартирно-експлуатаційного відділу міста Суми про призначення комплексної земельно-технічної експертизи з питань землеустрою (вх. № 2485к від 07.08.2020), закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.10.2020, 14:15. Судом, відповідно до ст. 119 ГПК України, задоволено клопотання Міністерства оборони України про поновлення строку на подання пояснення по справі шляхом продовження встановленого судом строку та прийняття пояснення на позовну заяву (вх. №7393 від 25.08.2020) до розгляду.
У судовому засіданні 07.10.2020, за участю представників позивача, відповідача та третьої особи - Сумської міської ради, судом постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви до 29.10.2020, 11-00.
Міністерство оборони України повідомлене про дату, час та місце розгляду справи ухвалою суду від 07.10.2020.
Судове засідання 29.10.2020 не відбулось, у зв'язку з лікарняним судді Жерьобкіної Є.А. Суддя Жерьобкіна Є.А. перебувала на лікарняному у період з 13.10.2020 по 04.11.2020.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 05.11.2020 призначено розгляд справи по суті на 19.11.2020, 11:00.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Згідно з Державним актом серії “Б” №018645 від 1987 року Міністерству оборони України на праві користування належить земельна ділянка, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 165 площею 59,72 га.
Дана земельна ділянка обліковується на картковому обліку та перебуває на балансі КЕВ м. Суми (військове містечко № 1), що підтверджується актом приймання-передачі будівель, споруд та території військового містечка № 1 м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 165, актом приймання-передачі основних засобів (а.с. 71-153, том 1).
Відповідно до Директиви Міністра оборони України №Д-29 від 28.04.2006 “Про безоплатну передачу військового майна до комунальної власності територіальної громади Сумської міської ради” було визначено Перелік військового майна, яке безоплатно передається до комунальної власності територіальної громади Сумської міської ради (військове містечко №1).
Згідно з пунктом 1 вказаної директиви, начальнику Головного квартирно- експлуатаційного управління Збройних Сил України визначено організувати безоплатне вилучення з балансу квартирно-експлуатаційного відділу міста Полтава військового майна та його безоплатну передачу до комунальної власності територіальної громади Сумської міської ради згідно з Переліком.
До переліку військового майна, серед іншого, також входить учбовий корпус під інвентарним номером за генпланом 1/59 площею 1150 кв.м, який за актом приймання-передачі військового майна №51 від 13.01.2011 від сфери управління Міністерства оборони України передано до комунальної власності територіальної громади міста Суми.
17.02.2016 між відповідачем та Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу, згідно з якими Управління на підставі рішення Сумської міської ради від 13.05.2015 № 4341-МР "Про внесення змін до рішення Сумської міської ради від 26.10.2011 № 856-МР", "Про затвердження переліків об'єктів, які перебувають у комунальній власності і підлягають приватизації" (зі змінами) зобов'язується передати у власність відповідачу нежитлове приміщення площею 1 062,0 м2, розташоване за адресою: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 165/59, яке є комунальною власністю територіальної громади міста Суми на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 11.03.2015 реєстраційною службою Сумського міського управління юстиції Сумської області, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виданий 11.03.2015, індексний номер 34742920, а відповідач зобов'язується прийняти зазначені об'єкти приватизації, сплатити їх ціну у термін, визначений цими договорами та здійснити реєстрацію об'єкта приватизації згідно з чинним законодавством (пункт 1.1. договорів).
Згідно з актом прийому-передачі нежитлових приміщень від 23 лютого 2016 року № 4 відповідачу передане нежитлове приміщення, що продане шляхом викупу.
Право власності ТОВ “ИНЕКО” на нежитлові приміщення під літ. “А-1” загальною площею 1062 кв.м. за адресою м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 165/59 зареєстроване 25.02.2016, що вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 53997582 від 25.02.2016 (а.с. 15, том 2).
Таким чином, відповідач є власником зазначеного приміщення, яке на момент укладення договору купівлі - продажу перебувало в комунальній власності територіальної громади міста Суми на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 11.03.2015 реєстраційною службою Сумського міського управління юстиції Сумської області.
Це приміщення є приміщенням учбового корпусу, яке за актом приймання-передачі військового майна №51 від 13.01.2011 передане до комунальної власності територіальної громади міста Суми. Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та визнаються учасниками судового процесу.
Учасники судового процесу також визнають, що належне на праві власності відповідачу нерухоме майно за адресою м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 165/59 знаходиться на земельній ділянці в межах контурів земельної ділянки, яка на праві користування згідно з державним актом Б №018645 від 1987 року належить Міністерству оборони України і перебуває на обліку та користуванні КЕВ м. Суми.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішення про надання згоди на припинення права користування земельною ділянкою за адресою м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 165, її відчуження, передання будь-кому, в тому числі відповідачу, у тимчасове користування чи в оренду, під будівництво житлових будинків або реконструкцію нежитлових приміщень під житлові, Міністерством оборони, Кабінетом міністрів України та КЕВ м. Суми не приймалось.
Як зазначає позивач, відповідач з питанням щодо врегулювання земельних відносин до КЕВ м. Суми не звертався, цільове призначення земель оборони за час з 2016 року і дотепер не змінювалось. ТОВ «ИНЕКО» в порушення вимог п.9 ч. 1 ст. 1, ч.2 ст.5, ч.2 ст.8, ч.7 ст.18, ч.5 ст.26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», ст.ст. 13, 77, 84, 149, 212 Земельного кодексу України, ст.ст. 376 Цивільного кодексу України, ст.1 Закону України «Про використання земель оборони», а також інших нормативно-правових актів з питань здійснення будівництва, під приводом реконструкції нежитлового приміщення, здійснено його повний демонтаж та розпочато повністю нове будівництво з порушенням визначеного порядку на земельній ділянці Міністерства оборони України, без будь-якого дозволу останнього. Управлінням архітектури та містобудування Сумської міської ради не надавались ТОВ «ИНЕКО» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за адресою м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 165/59, а ТОВ «ИНЕКО» не зверталось до Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради щодо отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки за цією адресою у встановленому порядку, що підтверджується листом Управління від 06.06.2019 № 676/08.01-20 (а.с. 105). Позивачем неодноразово направлялися протягом 2019 року звернення до відповідача з вимогою припинити незаконне будівництво на землях Міністерства оборони України, однак незаконні дії припинено не було.
Згідно з актами обстеження військового містечка № 1 від 21.08.2019, від 29.08.2019, 17.10.2019 виявлено факт самочинного виконання відповідачем будівельних робіт (влаштування котловану, нове будівництво залізобетонного фундаметну будівлі, знесення родючого шару землі, виконання робіт будівельною технікою, закладення нового фундаменту), а також незаконне встановлення рекламного щиту про продаж квартир громадянам міста Суми у новобудові. Аналогічні обстеження військового містечка КЕВ м. Суми проводились 09.01.2020, 04.02.2020, 21.02.2020, в ході яких встановлено, що будівництво житлового будинку триває.
Разом з цим, відповідачем не укладались договори на залучення коштів пайової участі у розвитку інфраструктури м. Суми по об'єкту «Реконструкція нежитлових приміщень під багатоквартирний житловий будинок» за адресою: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 165/59 (лист Управління капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради від 09.09.2019 №749/09.03), територія в межах будівництва будівлі за планом зонування території міста Суми, затвердженим рішенням Сумської міської ради від 06.03.2013 № 2180-МР, віднесена до функціональної зони ТР-3, розміщення в якій багатоквартирних житлових будинків не передбачено (лист Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради від 22.11.2019 № 1560/08.01.-20), у ТОВ «Инеко» в порушення вимог ст.ст. 120, 125, 126 Земельного кодексу України відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку під приміщенням за адресою: м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 165/59 (акт за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів Державної екологічної інспекції у Сумській області№623/02 від 08.11.2019).
На думку позивача, у разі відсутності доказів зміни цільового призначення земельної ділянки, що належить до земель оборони, в порядку, визначеному ст. 20 Земельного кодексу України, така земельна ділянка не може використовуватися у господарських цілях, в тому числі для житлової забудови. Земельна ділянка військового містечка № НОМЕР_1 (м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 165) належить до земель оборони та за своїм цільовим призначенням надана для розміщення об'єктів і навчальних полів. Право Міністерства оборони України на земельну ділянку підтверджується Державним актом на право користування землею серії «Б» №018645 від 1987 року. Проте, самовільне захоплення частини вказаної земельної ділянки, а також проведення ТОВ «ИНЕКО» незаконного та самочинного будівництва на ній унеможливлює використання земель оборони за їх цільовим призначенням, тобто для виконання військовими формуваннями покладених на них функцій та завдань, що порушує правовий режим земель оборони згідно ст. 2 Закону України «Про використання земель оборони».
Посилаючись на приписи ст. 376 Цивільного кодексу України позивач просить зобов'язати відповідача за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку в межах військового містечка № 1, за адресою м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 165/59, шляхом знесення самочинно збудованого об'єкту нерухомого майна на земельній ділянці, яка згідно з актом на право користування землею серії Б № 018645 перебуває у безстроковому та безоплатному користуванні Міністерства оборони України.
У відповідності до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За приписами частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом частини першої статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (частина перша статті 317 Цивільного кодексу України).
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина перша статті 319 Цивільного кодексу України).
У відповідності до частини першої статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України).
З огляду на зміст наведених правових норм власник має право вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає йому користуватися і розпоряджатися своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.
Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого перебуває річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
Предметом негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися та розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.
Підставою для звернення з негаторним позовом є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову.
Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 29.03.2018 у справі № 918/317/17, від 29.05.2018 у справі № 914/2182/17, від 16.04.2019 у справі № 904/2061/18.
За змістом частини другої статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до пунктів «б», «д» частини третьої статті 152 Цивільного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів.
Зважаючи на викладене, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод у користуванні, користування з порушенням законодавства - без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).
Частиною 1 ст. 376 Цивільного кодексу України встановлено ознаки самочинного будівництва, а саме: житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил; кожна з наведених обставин є самостійною окремою ознакою самочинності будівництва, а наслідком здійснення такого будівництва за частиною другою статті 376 Цивільного кодексу України є те, що особа, яка здійснила самочинне будівництво не набуває права власності на нього.
Згідно з положеннями ст.331 Цивільного кодексу України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Судом встановлено, що ТОВ “ИНЕКО” є власником нежитлового приміщення під літ. “А-1” загальною площею 1062 кв.м. за адресою м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 165/59. Право власності зареєстроване 25.02.2016, що вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 53997582 від 25.02.2016. Вказане приміщенням є приміщенням учбового корпусу, яке за актом приймання-передачі військового майна №51 від 13.01.2011 було передане до комунальної власності територіальної громади міста Суми та на момент укладення договору купівлі - продажу перебувало в комунальній власності територіальної громади міста Суми.
Судом також встановлено, що доказів оформлення Сумською міською радою права комунальної власності територіальної громади міста Суми на земельну ділянку під нерухомим майно за адресою м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 165/59 матеріали справи не містять.
У договорі купівлі-продажу від 17.02.2016 на покупця (позивача) згідно з п. 5.1.4. було покладено обов'язок протягом року після підписання договору купівлі - продажу врегулювати земельні відносини згідно з діючим законодавством.
Разом з цим, рішенням господарського суду Сумської області від 09.09.2019 у справі № 920/627/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ИНЕКО” до відповідача Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради про внесення змін до договорів купівлі-продажу, залишеним без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.06.2020, внесено зміни до договору купівлі-продажу нежитлового приміщення в м. Суми по вул. Г. Кондратьєва, буд. 165/57 від 17.02.2016, укладеного між Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради і Товариством з обмеженою відповідальністю “ИНЕКО”, який зареєстровано в реєстрі за № 261, шляхом виключення пункту 5.1.4., а також внесено зміни до Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення в м. Суми по вул. Г. Кондратьєва, буд. 165/59 від 17.02.2016, укладеного між Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради і Товариством з обмеженою відповідальністю “ИНЕКО”, який зареєстровано в реєстрі за № 262, шляхом виключення пункту 5.1.4.
Судом у справі № 920/627/19 було встановлено, що земельні ділянки, на яких розміщені об'єкти приватизації, не було у встановленому законом порядку передано у комунальну власність, а відповідним органом приватизації не проведено дій щодо можливості передачі вказаних земельних ділянок в оренду, тому у позивача відсутня можливість урегулювати земельні відносини.
Обставини позбавлення ТОВ “ИНЕКО” юридичної можливості укласти договір оренди чи викупити земельні ділянки також досліджувалися Господарським судом Сумської області в межах розгляду справи № 920/830/18 за позовом ТОВ ?"Инеко? до Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради про визнання зобов'язань, визначених договорами купівлі-продажу нежитлових приміщень від 17.02.2016, виконаними, зобов'язання зняти договори з контролю.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 04.03.2019 у справі № 920/830/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2019, було встановлено, що "суд погоджується з доводами позивача, що через невжиття саме відповідачем заходів по оформленню земельної ділянки позивач позбавлений юридичної можливості укласти договір оренди чи викупити вказану земельну ділянку. Позивач вжив заходів, спрямованих на врегулювання земельних відносин. 13.04.2016 позивачем були подані заяви до Сумської міської ради про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду; укладений договір на виконання проекту землеустрою; 23.05.2016, відповідно до ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, отримано дозвіл на розробку проекту землеустрою. В процесі розробки проектів землеустрою були виявлені факти, за якими земельні ділянки на даний час не можуть бути надані Сумською міською радою в оренду, про що повідомлено Сумського міського голову 15.09.2016 (листи № 17/09 та 18/09)."
Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Статтями 13, 41 Конституції України передбачено, що від імені Українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Згідно із частиною першою статті 84 Земельного кодексу України в редакції станом на час передачі нежитлових приміщень у комунальну власність (13.01.2011) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать землі оборони, крім земельних ділянок під об'єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.
Особливості правового режиму земель оборони визначені статтею 77 ЗК України, за частинами першою та другою якої в редакції станом на час передачі нежитлових приміщень у комунальну власність, землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.
Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності.
Відповідне регулювання міститься також у статті 1 Закону України “Про використання земель оборони” (у відповідній редакції), за змістом якої землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, визнаються землями оборони. Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог ЗК України (стаття 2 наведеного Закону).
За загальним правилом, наведеним у пункті 12 розділу Х “Перехідні положення” ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
За статтею 14 Закону України “Про Збройні Сили України” землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління. Вирішення питань щодо порядку надання Збройним Силам України в управління об'єктів державної власності, в тому числі і земельних ділянок, за статтею 9 вказаного вище Закону відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України.
Разом з тим, за статтею 6 Закону України “Про правовий режим майна у Збройних Силах України” (в редакції станом на час передачі нежитлових приміщень у комунальну власність) відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті. Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 року № 1919 (в редакції, чинній на час прийняття рішення № 394/8678) затверджено Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил. До військового майна, яке може бути предметом відчуження, належать, зокрема, цілісні майнові комплекси, у тому числі військових містечок, будинки споруди та інше нерухоме майно, відчуженням військового майна є вилучення військового майна зі Збройних Сил України у результаті його реалізації через уповноважені підприємства (пункт 2 Положення); рішення про відчуження військового майна приймає Кабінет Міністрів України із затвердженням за пропозицією МОУ погодженого з Мінекономіки переліку такого майна за формою згідно з додатком 1 (пункт 6 Положення); МОУ щороку узагальнює відомості про відчужене військове майно і до першого квітня року, що настає за звітним періодом, надсилає їх Кабінетові Міністрів України, Мінекономіки та уповноваженим підприємствам (організаціям) (пункт 22 Положення).
Відповідно до пунктів 15, 16, 19, 44, 45, 46, 48, 50 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22 грудня 1997 року № 483, за відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади. Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою МОУ або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України. Своєчасне виявлення земель, що не використовуються, та надання відомостей про них покладається на заступників Міністра оборони України - командувачів видів Збройних Сил України, командуючих військами військових округів, Північного оперативно-територіального командування, начальників управлінь центрального апарату МОУ, а також командирів військових частин - землекористувачів. Перелік земель, які пропонуються до передачі місцевим органам влади, Головне управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України погоджує з заступниками Міністра оборони України - командувачами видів Збройних Сил України, начальниками управлінь центрального апарату МОУ, командувачами військами військових округів, Північного оперативно-територіального командування, на території яких знаходиться земельна ділянка, і подає на затвердження Міністру оборони України. Оформлення передачі земель місцевим органам влади здійснюють землекористувачі спільно з квартирно-експлуатаційною частиною, відділенням морської інженерної служби Військово-Морських Сил України, на обліку яких знаходяться земельні ділянки, в порядку, встановленому ЗК України.
Станом на час передачі військового майна (нежитлових приміщень) у комунальну власність Закон України “Про правовий режим майна у Збройних Силах України” не містив регулювання щодо особливостей зміни правового режиму земельних ділянок, на яких розташовані реалізовані об'єкти нерухомого військового майна. Разом з цим, з 22 грудня 2011 року статтю 6 цього Закону доповнено частиною третьою, за якою відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення (частина перша статті 20 ЗК України). Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України (частина друга статті 20 ЗК України).
Натомість наведені вище спеціальні положення ЗК України та законодавства, яке регулює правовий режим військового майна у Збройних Силах України, на час передачі військового майна у комунальну власність передбачали належність земельних ділянок до земель оборони фактично за їх суб'єктною ознакою - надання їх для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, що не узгоджується з наведеним у статті 19 ЗК України поділом земель України на категорії за основним цільовим призначенням.
Повноваження органів виконавчої влади у галузі земельних відносин визначено нормами глави 3 ЗК України. Статус та повноваження Кабінету Міністрів України як вищого органу в системі органів виконавчої влади (стаття 113 Конституції України) визначаються розділом VІ Конституції України, а також Законом України “Про Кабінет Міністрів України”. Відповідно до частини другої статті 44 вказаного Закону Кабінет Міністрів України, зокрема, здійснює свої повноваження шляхом прийняття рішень на його засіданнях більшістю голосів загального складу Кабінету Міністрів України.
До повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин стаття 13 ЗК України відносить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом. Кабінет Міністрів України може розпоряджатися землями лише у випадках та в порядку, прямо передбачених законом: 1) у разі вилучення та надання у власність чи користування земельних ділянок державної власності (частина сьома статті 122, статті 149, 150 ЗК України); 2) у разі продажу земельних ділянок державної власності іноземним державам та юридичним особам (стаття 129 ЗК України).
Законами України “Про оборону України” (стаття 9) та “Про Збройні Сили України” (стаття 9) передбачено, що Кабінет Міністрів України встановлює порядок надання Збройним Силам України, іншим військовим формуванням у користування державного майна, в тому числі земельних ділянок, інших природних, енергетичних ресурсів тощо. Перелік повноважень Кабінету Міністрів України у галузі земельних відносин, закріплений статтею 13 ЗК України, не є вичерпним. До них належать повноваження із нормативно-правового регулювання земельних відносин у випадках, визначених законом; прийняття визначених законом індивідуально-правових актів у сфері земельних відносин; загальна виконавчо-розпорядча діяльність Кабінету Міністрів України як вищого органу в системі органів виконавчої влади (в тому числі й розпорядження землями державної власності).
МОУ забезпечує використання земельних ділянок державної власності, виділених для потреб Збройних Сил України. Закон України “Про правовий режим майна у Збройних Силах України” (стаття 2) передбачає, що МОУ, будучи центральним органом управління Збройних Сил України, здійснює управління військовим майном. Цим законом також встановлено, що відчуження військового майна здійснюється МОУ через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства і організації.
Відповідно до цих приписів, наведених у Законі України “Про оборону України” та Законі України “Про правовий режим майна у Збройних Силах України”, Міністерство оборони України є уповноваженим державою органом управління військовим майном.
Водночас підстави та порядок переходу права на земельну ділянку при переході права власності на розташовані на ній житловий будинок, будівлю або споруду визначаються статтею 377 ЦК України та статтею 120 ЗК України.
За частиною першою статті 377 ЦК України у редакції чинній на дату передачі військового майна у комунальну власність та дату продажу нерухомого майна відповідачем позивачу, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).
За частиною першою статті 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти.
Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.
Відповідно до ст. 140 Земельного кодексу України, підставами припинення права власності на земельну ділянку є, в тому числі добровільна відмова власника від права на земельну ділянку.
За приписами статті 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: в тому числі набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці (частину першу статті 141 доповнено пунктом "е" згідно із Законом N 1702-VI ( 1702-17 ) від 05.11.2009).
За змістом цих норм законодавець встановив імперативний припис щодо переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду та передбачив відповідну підставу для припинення права користування земельною ділянкою у випадку набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.
При цьому договір, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, має містити таку істотну умову, як кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку із набуттям права власності на ці об'єкти. Укладенню ж договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, передує виділення цієї частини в окрему земельну ділянку.
Отже, законодавство, яке діяло станом на дату передачі військового майна у комунальну власність та дату продажу нерухомого майна відповідачем позивачу встановлювало правило, за яким перехід права на земельну ділянку до нового набувача жилого будинку, будівлі або споруди відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою.
Правовідносини, які виникли у зв'язку з відчуженням військового нерухомого майна, не належали до сфери діяльності Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин, оскільки не вимагали здійснення Кабінетом Міністрів України розпорядження земельною ділянкою, розташованою під придбаним об'єктом нерухомості, для набуття права на неї юридичною особою приватного права або фізичною особою.
Водночас в силу наведених вище положень земельного законодавства саме Міністерству оборони України та Сумській міській раді належало вчинити необхідні дії щодо юридичного оформлення земельних правовідносин згідно із вимогами законодавства щодо наслідків переходу права власності на нерухоме військове майно, що було передано у комунальну власність і в наступному продане відповідачу, привести дані щодо земель, наданих у користування для розміщення і постійної діяльності військової частини, у відповідність з наявними документально підтвердженими відомостями про те, які землі, що обліковувались за військовим містечком, для потреб оборони не використовуються в силу правочину, який відбувся.
До розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснювали відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
У постанові від 04.12.2018 у справі №910/18560/16 Велика Палата Верховного Суду щодо виключної правової проблеми застосування і трактування норм права у правовідносинах стосовно: 1) переходу права на земельну ділянку у зв'язку з набуттям іншими особами права власності на частину будівель військового майна в контексті положень статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України; 2) визначення розміру таких земельних ділянок; 3) процедури автоматичного переходу права користування земельною ділянкою до власника об'єкта нерухомості, розташованої на ній, чи необхідності отримання відмови Кабінету Міністрів України від указаних земель з метою реалізації такого права; 4) процедури розпорядження земельними ділянками, які мають правовий режим земель оборони, у разі встановлення обставин неправомірного набуття іншими особами такої земельної ділянки; 5) визначення особи, на користь якої повинна витребовуватися спірна земельна ділянка, - дійшла таких висновків.
Земельні відносини, які формуються з приводу переходу земельних прав при набутті майнових прав на об'єкти нерухомості, розташовані на конкретній земельній ділянці, регламентуються нормами ЗК України, які є спеціальними відносно до цивільно-правових норм, які є загальними.
Стаття 120 ЗК України (в редакції Закону України № 997-V від 27 квітня 2007 року) закріпила автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди. Поточна редакція статті 120 ЗК України (зі змінами, внесеними Законом України № 1702-VI від 5 листопада 2009 року) також передбачає автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі або споруди, і ці норми мають імперативний характер.
Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.
Однак передбачений законодавцем принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди не знаходить належного втілення у нормах, які регулюють перехід прав на земельну ділянку при переході права власності на споруду, яка на ній розташована, коли такий об'єкт нерухомого майна знаходиться на земельній ділянці, що перебуває на праві постійного користування, зокрема, щодо об'єктів нерухомості, які мають режим військового майна.
Враховуючи, що перехід права на будівлю і споруду є однією із законних підстав виникнення прав на землю в набувача об'єкта нерухомості, то можливість реалізації ним таких прав не може залежати від того, чи додержав попередній землекористувач процедур й порядку припинення землекористування, подавши заяву про відмову від права постійного користування, позаяк юридичними підставами для такого переходу виступають закон, договір, рішення суду, інші обставини, що мають юридичне значення.
Стаття 20 ЗК України в редакції від 5 листопада 2009 року деталізувала положення щодо зміни цільового призначення земельних ділянок. Загальне правило полягає в тому, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом для використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Виняток з цього правила складають землі сільськогосподарського призначення та землі оборони. Щодо останніх - частиною п'ятою статті 20 ЗК України встановлено, що земельні ділянки, які належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України “Про використання земель оборони”.
Спеціальні положення ЗК України та законодавства, яке регулює правовий режим військового майна у Збройних Силах України, передбачали належність земельних ділянок до земель оборони фактично за їх суб'єктною ознакою - надання їх для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, що не узгоджується з наведеним у статті 19 ЗК України поділом земель України на категорії за основним цільовим призначенням.
Тому перехід права на земельну ділянку, що має правовий режим земель оборони, до приватного власника придбаного об'єкта нерухомості, розташованого на ній, об'єктивно зумовлює зміну її цільового призначення, зокрема, на землі забудови (житлової або громадської) або землі промисловості, адже змінюється суб'єкт її використання, земельна ділянка в такому випадку використовується для експлуатації придбаного у власність об'єкта нерухомості, розташованого на цій земельній ділянці, а не є наданою для розміщення і діяльності військової частини.
Набуття юридичними особами приватного права чи фізичними особами у визначеному законодавством порядку права приватної власності на будівлі, які належали до військового майна, створює правові підстави для переходу права на земельну ділянку до власника об'єкта нерухомості, розташованого на ній, у розмірі відповідно до положень статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України саме в силу правочину з придбання військового майна та автоматичного переходу права користування земельною ділянкою відповідно до принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. Цим зумовлюється право власника такого об'єкта нерухомості вимагати оформлення у встановленому порядку свого права користування відповідною земельною ділянкою незалежно від отримання відмови уповноваженої особи від вказаних земель.
Таким чином, до відповідача, як до покупця об'єкту нерухомого майна, перейшло право на частину земельної ділянки, на якій розміщене придбане ним нерухоме майно та яка необхідна для обслуговування цього майна.
Оскільки позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач здійснює нове будівництво на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 під придбаним нежитловим приміщенням (докази протилежного в матеріалах справи відсутні), суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що таке будівництво здійснюється на земельній ділянці Міністерства оборони України.
Позивач не підтвердив належними доказами свого права користування земельною ділянкою під нерухомим майном, яке належить відповідачу на праві власності.
Разом з цим, відповідач, як власник нежитлового приміщення, в силу приписів ст. 319 Цивільного кодексу України, володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
В силу положень статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Крім того, в силу частини другої статті 328 ЦК України презюмується правомірність набуття власником права власності на майно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Реконструкція нежитлових приміщень була узгоджена позивачем шляхом подання декларації про початок будівельних робіт № СМО083171422515 від 22.05.2017.
Реєстрація цієї декларації була скасована наказом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради від 23.11.2017 №156-ОД.
Однак, рішенням Сумського окружного адміністративного суді від 10 жовтня 2018 року у справі № 818/2049/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Инеко" до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, визнано протиправним та скасовано наказ Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради від 23.11.2017 №156-ОД "Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт"; зобов'язано Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради поновити в Єдиному реєстрі документів реєстрацію, в тому числі декларацій про початок виконання будівельних робіт №СМ083171422515 від 22.05.2017 на обєкт "Реконструкція нежитлових приміщень під багатоквартирних житловий будинок" за адресою: АДРЕСА_1 , замовник товариство з обмеженою відповідальністю "Инеко".
Відсутність у відповідача правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне її зайняття, у разі правомірності набуття та оформлення у встановленому законом порядку розташованого на ній майна.
Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.06.2019 у справі № 910/4055/18.
Тим більше, як було встановлено судом у справі № 920/627/19, у відповідача відсутня можливість урегулювати земельні відносини через те, що земельна ділянка, на яких розміщений об'єкт приватизації, не була у встановленому законом порядку передана у комунальну власність, а відповідним органом приватизації не проведено дій щодо можливості передачі земельної ділянки в оренду.
На підставі встановлених судом обставин, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження порушення відповідачем його прав, як постійного землекористувача, не підтверджено належними доказами факту самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, суд відмовляє у задоволенні позову за його необґрунтованістю.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У задоволенні позову відмовити.
2. Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням пп. 17.5. п. 17 Розділу XI Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено та підписано суддею 30.11.2020.
Суддя Є.А. Жерьобкіна