23.11.2020 Справа № 920/961/20
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників за наявними матеріалами справу № 920/961/20
за позовом Державної екологічної інспекції у Сумській області (40030, м.Суми, вул. Першотравнева, 29, код ЄДРПОУ 37970834),
до відповідача Середино-Будського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Середино-Будський агролісгосп» (41000, Сумська область, м. Середино-Буда, вул. Центральна, буд. 115, код ЄДРПОУ 14027095)
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог
щодо предмету спору на стороні позивача: 1) Зноб-Новгородської селищної ради (41022, Сумська область, Середино-Будський район, смт. Зноб-Сіверське, вул. Шкільна, буд. 1, код ЄДРПОУ 04391279;
2) Сумської обласної ради (40030, м. Суми, площа Незалежності, 2, код ЄДРОПУ 23826636)
про стягнення 111458 (сто одинадцять тисяч чотириста п'ятдесят вісім) грн. 26 (двадцять шість) коп.
16.09.2020 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 111 458 (сто одинадцять тисяч чотириста п'ятдесят вісім) грн. 26 (двадцять шість) коп. збитків, завданих внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України, а саме: 33437 (тридцять три тисячі чотириста тридцять сім) грн. 48 (сорок вісім) коп. до спеціального фонду Державного бюджету України, 22 291 (двадцять дві тисячі двісті дев'яносто одна) грн. 65 (шістдесят п'ять) коп. до спеціального фонду обласного бюджету Сумської обласної ради, 55729 (п'ятдесят п'ять тисяч сімсот двадцять дев'ять) грн. 13 (тринадцять) коп. до спеціального фонду місцевого бюджету Зноб-Новгородської селищної ради Середино-Будського району, з початковим зарахуванням стягуваної суми на рахунок Зноб-Новгородської селищної ради Середино-Будського району код платежу - 24062100 (грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням природоохоронного законодавства в наслідок господарської та іншої діяльності), р/р - UA988999980313060106000018472, код ЄДРПОУ отримувача - 37630780, банк отримувача - Казначейство України; стягнути з відповідача на користь позивача 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.
Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 21.09.2020 провадження у справі №920/961/20 відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідачу надано строк - до 12.10.2020 для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідачем ухвалу про відкриття провадження отримано 23.09.2020, про що свідчить інформація з офіційного сайту Укрпошта. Відзив на позовну заяву відповідачем не подано.
Третя особа 1 ухвалу про відкриття провадження отримала 25.09.2020, про щ освідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи. Письмових пояснень суду не подала.
Від третьої особи 2 надійшли письмові пояснення №01-24/964 від 29.09.2020, в яких вона підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Згідно зі ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, були створені усі належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Частинами другою, третьою статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Частина перша статті 53 ГПК України визначає, що у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.
Статтею 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить право пред'являти претензії про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, , вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.
Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію у Сумській області від 22.11.2018 за № 249, Інспекція є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища на території Сумської області.
В період з 10.03.-23.03.2020 державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Сумської області Сугоняком Я.В. та Красновою І.В. в присутності в.о. директора СДАП «Середино-Будський агролісгосп» Поляниці В.П. було проведено планову перевірку по дотриманню вимог природоохоронного законодавства відповідачем.
Актом планової перевірки від 10.03-23.03.2020 року встановлено, на землях лісового фонду СДАП «Середино-Будський агролісгосп» відповідачем в кв. 58 вид. 6 (3) не було забезпечено охорони лісових насаджень, в наслідок чого без виписки лісорубного квитка було зрубано7 (сім) дерев, в кв. 58 вид. 6 (5) не було забезпечено охорони лісових насаджень, в наслідок чого без виписки лісорубного квитка було зрубано 14 (чотирнадцять) дерев, в кв. 58 вид. 8 (1) не було забезпечено охорони лісових насаджень, в наслідок чого без виписки лісорубного квитка було зрубано 4 (чотири) дерева та в кв. 19 вид. 12 не було забезпечено охорони лісових насаджень, в наслідок чого без виписки лісорубного квитка було зрубано 3 (три) дерева, що є порушенням вимог ст.ст. 19, 64, 68, 69 Лісового кодексу України.
Частиною 3 ст. 1 Лісового кодексу України встановлено, що усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Стаття 19 Лісового кодексу України передбачає, що постійні лісокористувачі зобов'язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.
Стаття 65 Лісового кодексу України передбачає, що використання лісових ресурсів може здійснюватися в порядку загального і спеціального використання.
Статтею 69 Лісового кодексу України встановлено, що спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.
На виділених лісових ділянках можуть використовуватися лише ті лісові ресурси і лише для цілей, що передбачені виданим спеціальним дозволом.
Все вище викладене підтверджується актом планової перевірки від 10.03- 23.03.2020 року, польовими переліковими відомостями пнів від 17.03.2020 року по кварталу 58 виділ 6 (3), кварталу 58 виділ 6 (5), кварталу 58 виділ 8 (1), кварталу 19 виділ 12, розрахунками розміру заподіяної шкоди.
Відповідно до вимог ст. 107 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
В результаті самовільного порубу лісу була завдана шкода навколишньому природному середовищу в загальному розмірі - 111 458 грн. 26 коп.
Розрахунок проведений на підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди заподіяної лісу» від 23.07.2008 року №665.
Стаття 66 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Стаття 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачає, що за порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.
Частиною 1 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Підпункт 3 п.2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, в нашому випадку державі.
Статтями 4, 24, 53 ГПК України передбачається, що право на звернення до господарського суду мають державні та інші органи, що не є суб'єктами господарювання і звертаються до суду за захистом не власних прав, а охоронюваних державних інтересів.
Стаття 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачає, що для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.
Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі бюджету Автономної Республіки Крим та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок частини екологічного податку згідно із законом, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.
Пунктом 7 ч.3 ст. 29 Бюджетного кодексу України передбачено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
Пунктом 4 ч.1 ст. 691 Бюджетного кодексу України передбачено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
За приписами статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
На позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, а відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.
Відповідно до пункту 1.6 роз'яснення президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» №02-5/744 від 27.07.2001 року, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (стаття 1166 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Частиною другою статті 1166 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, відшкодування шкоди на підставі цієї норми здійснюється у разі, наявності у діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення у їх сукупності: неправомірної поведінки особи, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, вини завдавача шкоди.
При цьому причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише через неправомірну поведінку відповідача а не іншої особи, оскільки сама лише неправомірна поведінка особи, яка не пов'язана із наслідками у вигляді шкоди, не тягне за собою її відшкодування.
Враховуючи вищенаведене та те, що судом встановлено наявність всіх складових правопорушення, а саме, факт неправомірної поведінки відповідача (невжиття заходів з охорони лісів), наявність шкоди (збитки в розмірі 111458,26 грн) та наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою.
Доводи позивача стосовно неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків з забезпечення охорони лісів на підвідомчій йому території від незаконної рубки та невжиття необхідних заходів до виявлення та притягнення винних осіб, які вчинили незаконну рубку дерев підтверджуються документами, складеними за результатами перевірки.
З урахуванням вищевикладеного та оскільки відповідач належними доказами позовні вимоги не спростував, доказів сплати суми завданої шкоди суду не надав, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача шкоди в сумі 111458 (сто одинадцять тисяч чотириста п'ятдесят вісім) грн. 26 (двадцять шість) коп. є законними та обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача у даній справі підлягають задоволенню у повному обсязі.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до вимог статті 129 ГПК України, витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 238-240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з Середино-Будського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Середино-Будський агролісгосп» (41000, Сумська область, м. Середино-Буда, вул. Центральна, буд. 115, код ЄДРПОУ 14027095) 111 458 (сто одинадцять тисяч чотириста п'ятдесят вісім) грн. 26 (двадцять шість) коп. збитків, завданих внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України, а саме: 33437 (тридцять три тисячі чотириста тридцять сім) грн. 48 (сорок вісім) коп. до спеціального фонду Державного бюджету України, 22 291 (двадцять дві тисячі двісті дев'яносто одна) грн. 65 (шістдесят п'ять) коп. до спеціального фонду обласного бюджету Сумської обласної ради, 55729 (п'ятдесят п'ять тисяч сімсот двадцять дев'ять) грн. 13 (тринадцять) коп. до спеціального фонду місцевого бюджету Зноб-Новгородської селищної ради Середино-Будського району, з початковим зарахуванням стягуваної суми на рахунок Зноб-Новгородської селищної ради Середино-Будського району код платежу - 24062100 (грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням природоохоронного законодавства в наслідок господарської та іншої діяльності), р/р - UA988999980313060106000018472, код ЄДРПОУ отримувача - 37630780, банк отримувача - Казначейство України.
3.Стягнути з Середино-Будського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Середино-Будський агролісгосп» (41000, Сумська область, м. Середино-Буда, вул. Центральна, буд. 115, код ЄДРПОУ 14027095) на користь Державної екологічної інспекції у Сумській області (40030, м. Суми, вул. Першотравнева, 29, код ЄДРПОУ 37970834) 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
4.Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано 30.11.2020.
Суддя В.Л. Котельницька