79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
23.11.2020 Справа №914/2581/20
За позовом:Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», м. Київ
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1», с. Ставчани, Пустомитівський р-н, Львівська обл.
про:стягнення страхового відшкодування в порядку регресу
Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Пришляк Ю.-М.В.
Представники сторін:
від позивача:Бондарук І.Ю. - представник
від позивача:Карп Х.М. - представник
ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» до ТОВ «Транс-Сервіс-1» про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу.
Ухвалою від 12.10.2020р. суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд призначив на 09.11.2020р.
Ухвалою суду від 09.11.2020р. розгляд справи було відкладено на 23.11.2020р., викликано ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» у судове засідання.
Ухвалою від 17.11.2020р. суд задовольнив клопотання ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №914/2581/20, проведення якої доручив Господарському суду Рівненської області.
Представник позивача в судове засідання 23.11.2020р., яке відбулося в режимі відеоконференції з'явився, просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судове засідання 23.11.2020р., яке відбулося в режимі відеоконференції з'явився, просив у задоволенні позову відмовити повністю.
АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Аргументи позивача.
Позивач позов обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем 11.07.2016р. укладено договір страхування у формі полісу обов'язково страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/6053975, на підставі якого було застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу MAN TGA 26.440, номерний знак НОМЕР_1 . Також, 22.11.2016р. між позивачем та відповідачем укладено договір страхування у формі полісу обов'язково страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/5096763, на підставі якого було застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу MAN TGA 18.440, номерний знак НОМЕР_2 . 15.02.2017р. у м. Рогатині Івано-Франківської обл. по вул. Шевченка трапилася ДТП за участі належних відповідачу та застрахованих позивачем транспортних засобів. Внаслідок ДТП був пошкоджений автомобіль Mecedes Benz Sprinter, реєстраційний номер НОМЕР_3 . Постановою Ленінського районного суду Миколаївської області від 04.05.2017р. у справі №3/489/660/17 водія застрахованих позивачем транспортних засобів було визнано винним у вчиненні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу. На підставі Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Mecedes Benz Sprinter, реєстраційний номер НОМЕР_3 , заяви про виплату, розрахунку страхового відшкодування, страхового акту, позивачем 03.10.2017р. виплачено власнику пошкодженого у ДТП автомобіля 100000,00 грн. страхового відшкодування, що становить різницю між вартістю транспортного засобу до ДТП та після ДТП у межах суми, яка вказана в полісі ОСЦПВВНТЗ. Оскільки ДТП відбулася з вини працівника ТОВ «Транс-Сервіс-1», позивач просить суд стягнути суму виплаченого ним страхового відшкодування з відповідача в порядку регресу.
Аргументи відповідача.
Відповідач заперечує щодо заявленого позову та просить у його задоволенні відмовити. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що ним не заперечується, що постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04.05.2017р. у справі №3/489/660/17 суд визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Однак, для відшкодування шкоди в порядку регресу за правилами п.п. «г» п. 38.1.1 ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивачем не доведено в сукупності такі факти, як спричинення водієм відповідача забезпеченого транспортного засобу ДТП та визначення в установленому порядку, що ДТП була безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху України.
Обгрунтування про невідповідність технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху можливе лише при наведенні порушення конкретної вимоги Правил, проте позивач їх не навів. Оскільки будь-яких технічних несправностей під час оформлення ДТП установлено не було, до позовної заяви не додано будь-яких доказів на підтвердження того, що дорожньо-транспортна пригода є безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу, яким керував відповідач вимогам п.п. 31.3., 31.4. Правил дорожнього руху або доказів того, що керований ним транспортний засіб не відповідає конкретним технічним вимогам, що передбачені Правилами дорожнього руху або стандартам, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, правилам технічної експлуатації, інструкціям підприємств-виробників та іншій нормативно-технічній документації, і що саме це призвело до настання ДТП, то відсутні підстави для стягнення із відповідача виплаченого страхового відшкодування у порядку регресу. Також, відповідач стверджує про те, що водія ОСОБА_1 не було притягнуто до відповідальності за ст. 121 КУпАП, жодної експертизи щодо технічного стану автомобіля чи обладнання не проводилося, автомобіль не оглядався експертом-автотехніком, висновків про неналежний технічний стан автомобіля, чи обладнання немає. Під час розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення про притягнення водія відповідача до адміністративної відповідальності судом не було встановлено порушення п.п. 31.3., 31.4. Правил дорожнього руху, у якому визначено конкретну технічну несправність транспортного засобу, натомість згідно постанови суду від 04.05.2017р. судом зроблений висновок, що водій своїми діями порушив вимоги п.п. 12.1. ПДР. Згідно ж Довідки №3017048387631324 про ДТП, у графі «технічні несправності транспортного засобу» будь-які відомості щодо несправностей транспортного засобу відсутні, також зазначено, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення п. 12.1 Правил дорожнього руху, який належить до розділу №12 Швидкість руху ПДР . Таким чином, ДТП не містить жодних відомостей про порушення водієм п. 31 Правил дорожнього руху. Визначення причинного зв'язку ДТП невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху України повинно бути встановлено у визначеному Законом порядку.
Таким чином, відповідач вважає, що позивач не надав належних доказів на підтвердження того, що ДТП є безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу, яким керував відповідач вимогам п.п. 31.3., 31.4. Правил дорожнього руху або докази того, що керований відповідачем транспортний засіб не відповідає конкретним технічним вимогам, що передбачені Правилами дорожнього руху або стандартам, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, правилам технічної експлуатації, інструкціям підприємств-виробників та іншій нормативно-технічній документації і що саме це призвело до настання ДТП.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
11.07.2016р. між позивачем (страховиком) та відповідачем (страхувальником) укладено договір страхування у формі полісу обов'язково страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/6053975 (надалі - Поліс), на підставі якого було застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу MAN TGA 26.440, номерний знак НОМЕР_1 .
Крім цього, 22.11.2016р. між позивачем (страховиком) та відповідачем (страхувальником) укладено договір страхування у формі полісу обов'язково страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/5096763 (надалі - Поліс), на підставі якого було застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу MAN TGA 18.440, номерний знак НОМЕР_2 .
Відповідно п. 4 Полісів, страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну - 100000,00 грн., розмір франшизи - 0,00 грн.
Як вбачається з Довідки про ДТП №3017048387631324, виданої Рогатинським відділенням поліції Тисменницького відділу ГУНП в Івано-Франківській області, 15.02.2017р. у м. Рогатині Івано-Франківської обл. по вул. Шевченка трапилася ДТП за участі належних відповідачу та застрахованих позивачем транспортних засобів. Під час ДТП був пошкоджений, зокрема, автомобіль Mecedes-BenzSprinter, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Постановою Ленінського районного суду Миколаївської області від 04.05.2017р. у справі №3/489/660/17 водія застрахованих позивачем транспортних засобів - гр. ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні ДПТ та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу. Приймаючи вказану постанову, Ленінський районний суд м. Миколаєва зазначив, що своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 12.1 ПДР України та скоїв правопорушення, передбачене 124 КУпАП.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою проведення експертизи зі встановлення матеріального збитку пошкодженого в ДТП автомобіля Mecedes-BenzSprinter, його власник ОСОБА_2 надіслав 20.02.2017р.позивачеві та відповідачеві електронні повідомлення про дату та місце проведення огляду (експертизи) вказаного транспортного засобу. Факт отримання сторонами електронних повідомлень не заперечується.
27.02.2017р. аварійним комісаром, оцінювачем ОСОБА_3 , за участі власника пошкодженого у ДТП автомобіля - ОСОБА_2 , проведено огляд автомобіля Mecedes-BenzSprinter, реєстраційний номер НОМЕР_3 , за результатами якого складено Протокол огляду колісного транспортного засобу. У Протоколі огляду КТЗ оцінювачем зазначено перелік виявлених пошкоджень.
Відповідно до Звіту №11 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Mecedes Benz Sprinter, реєстраційний номер НОМЕР_3 (складеного Тернопільською філією ПП «Автоексперт»), вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Mecedes Benz Sprinter, реєстраційний номер НОМЕР_3 , в результаті пошкодження його КТЗ при ДТП станом на 27 лютого 2017р., становить 309318,93 грн.
Згідно ремонтної калькуляції, проведеної в системі Audatex, вартість ремонту автомобіля Mecedes-BenzSprinter, реєстраційний номер НОМЕР_3 , складає 506722,25 грн.
Із долучених до матеріалів справи документів судом встановлено, що у зв'язку з тим, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП автомобіля (506722,25 грн.) перевищила вартість матеріального збитку (309318,93 грн.), позивачем визначено вартість пошкодженого автомобіля після ДТП (вартість залишків) згідно Зобов'язуючої пропозиції визначення вартості майна (б/в або у пошкодженому стані), розміщеної на платформі AUTO online компанії Audatex, яка склала 77000,00 грн. Таким чином, за розрахунком позивача, різниця між вартістю транспортного засобу до ДТП (309318,93 грн.) та після ДТП (77000,00 грн.) = 232318,93 грн.
На підставі Протоколу огляду КТЗ, Звіту №11 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Mercedes Benz Sprinter, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ремонтної калькуляції, Зобов'язуючої пропозиції визначення вартості майна (б/в або у пошкодженому стані), заяви власника пошкодженого у ДТП автомобіля, позивачем здійснено розрахунок суми страхового відшкодування та складено 02.10.2017р. страховий акт, за яким сума страхового відшкодування склала 100000,00 грн.
Згідно платіжного доручення №ЗР059033 від 03.10.2017р. позивачем виплачено потерпілій особі 100000,00 грн. страхового відшкодування.
Позивач стверджує, що у зв'язку з виплатою власнику пошкодженого у ДТП автомобіля страхового відшкодування, до нього перейшло право регресної вимоги до відповідача, як особи, відповідальної за спричинені збитки.
Станом на день розгляду справи судом, докази сплати відповідачем виплаченого страхового відшкодування у матеріалах справи відсутні.
ОЦІНКА СУДУ.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон) передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно ст. 5 Закону, об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована; страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору (положення п. 1.7., 1.8. ст. 1 Закону).
Так, ст. 6 Закону визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Факт та обставини ДТП, яка відбулася 15.02.2017р. за участі транспортного засобу MAN TGA 26.440, номерний знак НОМЕР_1під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу Mecedes Benz Sprinter, номерний знак НОМЕР_3 , власником якого являвся ОСОБА_2 , підтверджується постановою Ленінського районного суду Миколаївської області від 04.05.2017р. у справі №489/660/17 та довідкою про ДТП №3017048387631324, виданої Рогатинським відділенням поліції Тисменницького відділу ГУНП в Івано-Франківській області.
Приписами ст. 28 Закону передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Статтею 30 Закону визначено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Пунктом 7.19. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затв. наказом Міністерства юстиції України, ФДМ України від 24.11.2003р. №142/5/2092передбачено, що у разі наявності даних щодо продажу аналогічного КТЗ у такому самому технічному стані за вартість утилізації КТЗ, що оцінюється, може прийматися ціна продажу зазначеного аналогічного КТЗ.
З огляду на те, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП автомобіля (506722,25 грн.) перевищила вартість автомобіля до ДТП (309918,93 грн.), позивачем визначено вартість пошкодженого автомобіля після ДТП на підставі Зобов'язуючої пропозиції визначення вартості майна (б/в або у пошкодженому стані), розміщеної на платформі AUTO online компанії Audatex, яка склала 77000,00 грн. Як наслідок, вартість автомобіля Mecedes Benz Sprinter, номерний знак НОМЕР_3 склала різницю між вартістю транспортного засобу до та після ДТП: 309918,93 грн. - 77000,00 грн. = 232318,93 грн.
Суд зазначає, що наведений розрахунок є цілком обґрунтованим та таким, що проведений позивачем у відповідності до приписів ст. 30 Закону.
Відповідно до п. 36.1. ст. 36 Закону, страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Згідно п. 12.1. ст. 12 Закону, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Враховуючи те, що за умовами п. 4 Полісу, страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну обмежена 100000,00 грн., при цьому, розмір франшизи - 0,00 грн., позивачем як страховиком цивільно-правової відповідальності водія забезпеченого транспортного засобу, винного у спричиненні ДТП, прийнято рішення про виплату власнику пошкодженого (знищеного КТЗ) у ДТП автомобіля страхового відшкодування у розмірі 100000,00 грн.
Виплата позивачем страхового відшкодування власнику пошкодженого ТЗ у ДТП підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №ЗР059033 від 03.10.2017р. на суму 100000,00 грн.
Положеннями пп. «г» п. 38.1. ст. 38 Закону встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Частиною 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Так, ч. 1 ст. 1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
З аналізу ст. 1191 ЦК України та ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вбачається, що страховик має право зворотної вимоги (регресу) до страхувальника лише у розмірі виплаченого страхового відшкодування потерпілій особі.
Оскільки ДТП, яка мала місце 15.02.2017р. трапилася з вини ОСОБА_1 , який на день спричинення ДТП перебував у трудових відносинах із ТОВ «Транс-Сервіс-1» (власником забезпеченого транспортного засобу), до позивача перейшло право регресної вимоги про стягнення 100000,00 грн. виплаченого страхового відшкодування і на відповідача покладається обов'язок її відшкодувати.
Покликання відповідача, як підставу для відмови у позову про те, що позивачем по-перше, не доведено, що ДТП була спричинена водієм ОСОБА_1 та по-друге, безпосереднім наслідком ДТП являлася невідповідність технічного стану та обладнання транспортного засобу ПДР України, що дозволяє застосувати до правовідносин, що виникли приписи пп. г, п. 38.1.1. ст. 38 Закону, суд відхиляє у зв'язку з наступним.
Зокрема, аналіз пп. г, п. 38.1.1. ст. 38 Закону свідчить про те, що необхідною підставою для подання регресного позову до страхувальника чи водія застрахованого транспортного засобу є та обставина, що дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.
При цьому, не заслуговують на увагу покликання представника відповідача, що під установленим порядком необхідно розуміти притягнення водія до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 121 КУпАП (керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою чи інші технічні несправності, з якими експлуатація його забороняється).
Так, питання наявності між сторонами деліктних зобов'язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин, а тому господарський суд вправі самостійно встановити наявність чи відсутність підстав для регресної відповідальності відповідача, оцінюючи надані сторонами докази.
У постанові від 04.05.2017р. у справі №3/489/660/17 Ленінський районний суд м. Миколаєва зазначив, зокрема: «…водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом MAN TGA 26.440, д/н НОМЕР_1 та буксуючи т/з MAN д/н НОМЕР_2 , не обрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу, не забезпечив на жорсткому зчепленні жорсткого буксируючого пристрою металевої штанги, а саме допустив розщеплення металевої штанги…»; «… ОСОБА_1 , який з'явився в судове засідання з'явився, факт вчинення правопорушення не визнав, суду пояснив, що ДТП сталася внаслідок технічної поломки жорсткого зчеплення».
Відповідно до пп.а, б п. 2.3. Правил дорожнього руху України, затв. постановою КМУ від 10.10.2001р. №1306, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу; бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Пунктом 12.1.Правил дорожнього руху України визначено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Згідно п. 23.1. Правил дорожнього руху України, буксирування повинно виконуватися механічним транспортним засобом без причепа і з технічно справними зчіпними пристроями як у буксированого транспортного засобу, так і у транспортного засобу, що буксирує.
Так, положеннями пп. д, п. 31.4.7. Правил дорожнього руху України передбачено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: зіпсовано тягово-зчіпний або опорно-зчіпний пристрій тягача і причіпної ланки у складі автопоїзда, а також передбачені їхньою конструкцією страхувальні троси (ланцюги).
Відповідно до пп. г п. 31.6 Правил дорожнього руху України, забороняється подальший рух транспортних засобів, у яких зіпсований тягово-зчіпний пристрій автопоїзда.
Із урахуванням наведених обставин та законодавчих положень, суд зазначає, що оскільки водієм ТОВ «Транс-Сервіс-1» перед виїздом не перевірено технічно стану зчіпних пристроїв між ТЗ та буксируючим транспортним засобом, відповідно здійснено буксирування ТЗ із технічно несправними зчіпними пристроями, що призвело до розщеплення металевої штанги та наїзду буксирую чого ТЗ на автомобіль Mecedes Benz Sprinter, номерний знак НОМЕР_3 , в даному випадку мало місце порушення водієм ОСОБА_1 . ПДР України в частині недотримання технічного стану ТЗ, що призвело до настання ДПТ.
Більше того, вина водія ТОВ «Транс-Сервіс-1» - ОСОБА_1 у спричиненні ДТП підтверджується постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04.05.2017р. у справі №3/489/660/17, яка набрала законної сили та у встановленому законом порядку не оскаржувалася.
Відповідно до ч. 6 ст. 75 ГПК України, обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Як вказала Велика Палата в постанові від 04.07.2018р. у справі № 755/18006/15-ц, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.12.2019р. у справі №426/16825/16-ц.
Так вина водія ТОВ «Транс-Сервіс-1» у спричиненні ДТП підтверджується документально, ДТП виникло саме через недотримання водієм відповідача технічного стану транспортних засобів, суд вважає, що обов'язок сплатити виплачене позивачем страхове відшкодування власнику пошкодженого (знищеного) у ДТП автомобіля, покладається саме на відповідача на підставі пп. г п. 38.1.1. ст. 38 Закону.
З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню повністю.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 2102,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 42, 123, 129, 222, 233, 236, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1» (81118, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Ставчани; код ЄДРПОУ 32602104) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 44; код ЄДРПОУ 24175269) 100000,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу та 2102,00 грн. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 30.11.2020р.
Суддя Р.В. Крупник