просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
26 листопада 2020 року м. Харків Справа № 913/443/20
Провадження №1/913/443/20
За позовом керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Кремінської міської ради Луганської області, м. Кремінна Луганської області
Луганської обласної державної адміністрації Луганської обласної військово-цивільної адміністрації, м. Сєвєродонецьк Луганської області
Державної архітектурно - будівельної інспекції України, м. Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Согдіана", м. Кремінна Луганської області
співвідповідачів: Сільськогосподарського приватного підприємства "СКС-Агро", м. Кремінна Луганської області
Виконавчого комітету Кремінської міської ради Луганської області, м. Кремінна Луганської області
про скасування декларацій про готовність об'єкта до експлуатації, розірвання договору на право тимчасового користування землею від 08.07.1998, зобов'язання повернути земельну ділянку, скасування рішення про визнання права власності від 03.02.2012, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно
Суддя Зюбанова Н.М.
Секретар судового засідання - Медуниця Р.І.
У судовому засіданні приймали участь:
прокурор Хряк О.О. (службове посвідчення № 053701 від 03.09.2019);
від відповідача - адвокат Сириця І.О. (ордер серії ЛГ № 017742 від 05.10.2020);
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника відповідача та прокурора, суд дійшов наступних висновків щодо причин виникнення спору.
Так, ухвалою від 31.08.2020 суд підтвердив підстави представництва керівником Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області інтересів держави в особі органів, уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Кремінської міської ради, Луганської ОДА Луганської ОВЦА та Державної архітектурно-будівельної інспекції України за позовною заявою у цій справі та відкрив провадження у справі.
Ухвалою від 29.10.2020 строк підготовчого провадження продовжено до 29.11.2020.
Прокурор просить суд: скасувати реєстрацію декларацій про готовність об'єктів до експлуатації № ЛГ 142152230600 від 11.08.2015; № ЛГ 200152580298 від 15.09.2015; № ЛГ 142153451157 від 11.12.2015; № ЛГ 142150340307 від 04.02.2015 та № ЛГ 14111113634 від 26.12.2011, які зареєстровані у Департаменті державної архітектурно-будівельної інспекції в Луганській області;
- скасувати рішення Виконавчого комітету Кремінської міської ради (92900, Луганська обл., Кремінський район, м. Кремінна, пр. Дружби, 13, код. ЄДРПОУ 04051750) «Про визнання права власності на гостьовий будинок по вул. Санаторна, 11а, у м. Кремінна за СПП «СКС-Агро» від 03.02.2012;
- скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно а саме: реєстраційний номер про право власності: 13181372 гостьовий будиночок № 11г - дата державної реєстрації: 02.02.2016; реєстраційний номер про право власності: 11832028 гостьовий будиночок № 1 в - дата державної реєстрації: 27.10.2015; реєстраційний номер про право власності: 11679233 гостьовий будиночок № 11б - дата державної реєстрації: 15.10.2015; реєстраційний номер про право власності: 9626482 гостьовий будиночок з господарськими будівлями та спорудами № 11 - дата державної реєстрації: 05.05.2015; реєстраційний номер про право власності: 36199114 гостьовий будиночок № 11а - дата державної реєстрації 14.03.2012;
- розірвати договір на право тимчасового користування землею від 08.07.1998, укладений між Кремінською міською радою та ТОВ ВКФ «Согдіана» та зареєстрований у книзі записів на право тимчасового користування землею від 08.07.1998 № 317;
- зобов'язати Сільськогосподарське ПП «СКС- Агро» звільнити земельну ділянку кадастровий номер 4421610100:14:001:0019, площею 2,0729, рекреаційного призначення, державної власності, яка знаходиться за адресою: Луганська область, Кремінський район, Кремінська міська рада, за межами населеного пункту, вул. Санаторна від самочинно забудованого об'єкту нерухомого майна, а саме гостьового будиночку № 11а - номер запису про вправо власності: 36199114;
- зобов'язати ТОВ ВКФ «Согдіана» звільнити та повернути Луганській ОДА земельну ділянку кадастровий номер 4421610100:14:001:0019,площею 2,0729, рекреаційного призначення, державної власності, яка знаходиться за адресою: Луганська область, Кремінський район, Кремінська міська рада, за межами населеного пункту, вул. Санаторна.
Підставами позову є наступні обставини. Рішенням виконавчого комітету Кремінської міської ради від 19.09.1997 № 1002 ТОВ ПКФ "Согдіана" надано у тимчасове користування на умовах оренди строком на 50 років земельну ділянку площею 2,0729 га для утримання бази відпочинку в районі санаторію "Озерний".
08.07.1998 між Кремінською міською радою (орендодавцем) та ТОВ ВКФ "Согдіана" (орендарем) укладено договір на право тимчасового користування землею від 08.07.1998 № 317.
Рішенням Кремінської міської ради від 06.07.2005 № 20/26 з 19.09.2002 припинено дію договору від 08.07.1998 № 317, яким була передана земельна ділянка ТОВ ФКФ "Согдіана".
Кремінська міська рада рішенням від 20.12.2005 № 19/28 скасувала рішення від 06.07.2005 № 20/26 "Про припинення дії договору оренди землі з ТОВ ВКФ "Согдіана" та внесла зміни до договору від 08.07.1998 № 317 в частині умов строку його дії, тому доповненням № 1 до договору земельну ділянку відведено на 50 років до 19.09.2047.
Кремінська районна державна адміністрація розпорядженням від 30.12.2008 № 893 передала ТОВ ВКФ "Согдіана" земельну ділянку рекреаційного призначення площею 2,0729 га, яка розташована за межами населеного пункту, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Кремінській міській раді по вул. Санаторна, в оренду на 40 років, для будівництва та утримання бази відпочинку.
На підставі вказаного розпорядження між Кремінською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та ТОВ ВКФ "Согдіана" (Орендар) укладено договір оренди землі (реєстр. запис № 216101/040942200001 від 12.01.2009), який рішенням Господарського суду Луганської області від 12.11.2009 у справі № 16/179пд визнаний недійсним. Суд зобов'язав ТОВ ВКФ "Согдіана" повернути земельну ділянку площею 2,0729 га до земель запасу Кремінської міської ради.
Розпорядженням голови Кремінської районної державної адміністрації від 16.06.2009 № 396 скасовано розпорядження від 30.12.2008 № 893 "Про передачу земельної ділянки в оренду ТОВ ВКФ "Согдіана".
На запит Сєвєродонецької місцевої прокуратури від 28.05.2020 № 33/3-1803вих-20 щодо надання інформації про погодження Кремінською міською радою, яка є орендодавцем земельної ділянки здійснення будівництва на такій, остання листом від 04.06.2020 № 03-06-02/1375 повідомила, що органами місцевого самоврядування не приймалися рішення про надання згоди орендарю земельної ділянки з кадастровим номером 4421610100:14:001:0019 на будівництво жилих та інших будівель і споруд.
Також листом від 06.05.2020 № 03-06-02/1179 органи місцевого самоврядування повідомили, що дана земельна ділянка на сьогодні продовжує перебувати у користуванні ТОВ ВКФ "Согдіана" на підставі договору оренди землі від 08.07.1998 № 317.
Відповідно до листів Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції від 21.05.2020 № 13875/32683/11/20/05 та від 02.06.2020 № 14981/32683/11/20/05 при здійсненні державної реєстрації права власності ТОВ ВКФ "Согдіана" на гостьовий будиночок № 11б за адресою: Кремінський район, м. Кремінна, вул. Санаторна, 11 державним реєстратором помилково внесені відомості щодо земельної ділянки кадастровий номер 4421610100:14:001:0019 та цільове призначення: для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення для будівництва та утримання бази відпочинку.
При реєстрації речових прав на гостьові будиночки №№ 11в, 11г та гостьовий будиночок з господарськими будівлями та спорудами № 11 суб'єктом господарювання подавалися відомості, зокрема, декларації про готовність об'єктів до експлуатації, договір на право тимчасового користування від 08.07.1998 № 317.
Рішенням Кремінської міської ради від 06.06.2012 № 26/32 надано згоду ТОВ ВКФ "Согдіана" на передачу у суборенду частини земельної ділянки СПП "СКС-Агро" без зміни цільового використання землі - утримання бази відпочинку в районі санаторію «Озерний», з оформленням договору суборенди.
За даними ГУ Держгеокадастру у Луганській області та відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 12.06.2020 за СПП "СКС-Агро" відомостей щодо реєстрації права користування у виді суборенди за земельною ділянкою з кадастровим номером 4421610100:14:001:0019 немає.
Відповідно до витягу про державну реєстрацію від 14.03.2012 № 33464257за СПП "СКС-Агро" зареєстроване право власності на будинок № 11 А, за адресою: Луганська обл., Кремінський район, м. Кремінна, вул. Санаторна.
Рішенням виконавчого комітету Кремінської міської ради від 03.02.2012 № 21 визнано право власності на об'єкт нерухомого майна - гостьовий будиночок, який розташований по вул. Санаторна № 11а м. Кремінна за СПП "СКС-Агро".
В обґрунтування позову прокурор зазначає, що гостьовий будиночок № 11а підпадає під ознаки самочинного будівництва, оскільки збудований на земельній ділянці, не відведеній компетентним органом у встановленому законом порядку для відповідних цілей, а також перед початком таких робіт забудовником не отримано дозвіл власника землі на зведення на ній приміщень.
Керівник Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області вважає, що, з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування дозволів на здійснення забудови на земельній ділянці ТОВ ВКФ "Согдіана" не надавалося, проте таке будівництво закінчено, а також зареєстроване право власності на таку забудову з порушенням ТОВ ВКФ "Согдіана" чинного законодавства України.
При відкритті провадження за правилами господарської юрисдикції суд виходив з наступного.
Підвідомчість позовних вимог про скасування реєстрації декларацій про готовність об'єктів до експлуатації № ЛГ 142152230600 від 11.08.2015; № ЛГ 200152580298 від 15.09.2015; № ЛГ 142153451157 від 11.12.2015; № ЛГ 142150340307 від 04.02.2015 та № ЛГ 14111113634 від 26.12.2011 господарському суду обумовлюється тим, що:
- відповідно до ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб;
- якщо порушення своїх прав особа обґрунтовує наслідками, спричиненими рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які ця особа вважає неправомірними та такими, що призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, які мають майновий характер або пов'язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень, дій чи бездіяльності та скасування відповідних актів є способом захисту цивільних прав й інтересів;
- у цій справі на підставі оспорюваних декларацій, зареєстрованих Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції в Луганській області, у відповідача виникло речове право, правомірність набуття якого оспорюється, а тому цей спір стосується приватноправових відносин, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовані нормами цивільного й адміністративного права;
- подібних за змістом висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 15.05.2018 року у справі № 815/7121/14, від 23.05.2018 року у справі № 802/233/16-а; від 04.07.2018 № 815/2439/15, від 21.11.2018 № 127/93/17-ц.
В частині позовних вимог про скасування рішення Виконавчого комітету Кремінської міської ради "Про визнання права власності на гостьовий будинок по вул. Санаторна, 11а, у м. Кремінна за СПП "СКС-Агро" від 03.02.2012, суд також керується ч. 1 ст. 21 ЦК України, якою передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
На підставі п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
Зокрема, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 24.04.2018 у справі № 401/2400/16-ц, від 15.05.2018 року у справі № 809/739/17, від 20.09.2018 у справі № 126/1373/17, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з погляду його законності, а вимога про визнання такого рішення незаконним і про його скасування - розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства, якщо внаслідок реалізації такого рішення у фізичної чи юридичної особи виникло цивільне право, і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.
У постановах від 11.06.2019 у справі № 917/375/18 та від 23.06.2019 у справі № 680/214/16-ц Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що спір власника земельної ділянки щодо захисту майнового права на неї з особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на цій ділянці, розглядається за правилами господарського або цивільного судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.
Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи з вимогами щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав.
Таким чином, спір у цій справі слід розглядати за правилами господарського судочинства.
Позивач - Луганська ОДА у поясненнях від 27.10.2020 зазначає, що не може бути позивачем у справі, оскільки при розірванні договору орендар зобов'язаний повернути земельну ділянку орендодавцеві, тобто Кремінській міській раді Луганської області, яка є стороною за оспорюваним договором. У той же час, звертає увагу на наявність підстав для процесуального статусу третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача (орендодавця).
Кремінська міська рада Луганської області у поясненнях на позов від 13.11.2020 № 22-10-20/03-16 зазначає про наявність у неї повноважень щодо самостійного скасування рішень виконавчого органу, якщо вони не відповідають чинному законодавству. Виконавчий комітет Кремінської міської ради є підконтрольним та підзвітним раді.
У поясненнях на позов, наданих Департаментом ДАБІ у Луганській області від 29.10.2020 № 1012-4/1.16/574-20, бездіяльність Департаменту поставлено під сумнів з тих підстав, що при реєстрації оспорюваних декларацій не було фактів подання недостовірних даних.
Відповідач - ТОВ виробничо-комерційна фірма "Согдіана" у відзиві від 26.10.2020 проти позову заперечує з посиланням на те, що:
- факт порушення земельного законодавства, зокрема, щодо нецільового використання земельної ділянки, повинен підтверджуватися актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складеним у відповідності до чинного законодавства компетентним органом;
- зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення; категорія землі та цільове призначення спірної земельної ділянки відноситься до земель рекреаційного призначення, тоді як вид використання цієї земельної ділянки в межах певної категорії земель - це для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення;
- відповідні гостьові будинки збудовані на базі відпочинку ТОВ ВКФ "Согдіана" саме для організації відпочинку населення, що в розумінні ст. 50 ЗК України не виходить за межі цільового призначення орендованої земельної ділянки;
- прокурором не доведено наявність підстав для розірвання договору згідно зі ст. 651 ЦК України;
- після реєстрації права власності на збудовані об'єкти нерухомості на підставі зареєстрованих декларацій про готовність об'єкту до експлуатації, останні вичерпали свою дію фактом виконання, у зв'язку з чим їх скасування не буде нести будь-яких правових наслідків; сам факт реєстрації таких декларацій та отримання свідоцтва на право власності на підставі них виключає можливість віднесення спірних об'єктів нерухомого майна до самочинних в силу їх узаконення;
- подібним чином, рішення суб'єкта державної реєстрації прав про таку реєстрацію із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію, а тому після внесення такого запису скасування рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача;
- у практиці ЄСПЛ напрацьовано три критерії, які слід оцінювати стосовно сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним, чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес, чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Також відповідач подав заяву про застосування правил позовної давності щодо заявлених вимог, а тому на підставі ст. 267 ЦК України просить відмовити у позові.
Співвідповідачі відзиви на позовну заяву не надали у строк, встановлений судом.
Оцінивши обставини справи та доводи сторін у сукупності, суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду, виходячи з наступних підстав.
Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює у тому числі представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Зокрема, згідно з ч. 3 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Частиною 4 вказаної статті встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01.04.2008 № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Відповідно до частин 1, 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
Таким чином, відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
У постанові Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 915/162/19 зазначено, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", дійшов висновку, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
У пунктах 37-40, 43-47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Підставами для представництва прокурором є захист інтересів держави в особі трьох позивачів - Кремінської міської ради Луганської області, Луганської ОДА Луганської ОВЦА та Державної архітектурно-будівельної інспекції України.
Щодо Луганської ОДА Луганської ОВЦА, то суд дійшов висновку, що спірні правовідносини є такими, що можуть вплинути на права та обов'язки щодо передачі їй спірної земельної ділянки орендодавцем у разі задоволення позову, оскільки згідно з ч. 5 ст. 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів.
Таким чином, суд погоджується з доводами Луганської ОДА, викладеними у листі від № 4/01.01-13-2611, що вона не має підстав для звернення з відповідною позовною заявою до суду, оскільки не є стороною договору оренди землі від 08.07.1998 № 317. Станом на час виникнення спірних орендних правовідносин чинна на той час редакція ст. 122 ЗК України не передбачала права облдержадміністрації передавати земельні ділянки в оренду, що виключає вимоги про витребування майна на користь власника, у випадку, якщо той не виражав волю на відчуження майна (не делегував повноваження).
Отже, позовні вимоги про зобов'язання ТОВ виробничо-комерційної фірми "Согдіана" повернути Луганській ОДА земельну ділянку кадастровий номер 4421610100:14:001:0019, площею 2,0729, рекреаційного призначення, державної власності можуть бути заявлені на користь орендодавця за оспорюваним договором, який у подальшому має передати земельну ділянку державі в особі суб'єкта права власності - Луганської ОДА.
За таких обставин, фактично, виключається питання про бездіяльність органу, заявленого прокурором, як такого, що уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Луганської ОДА Луганської ОВЦА.
Щодо решти позивачів, то прокурор зазначає, що Кремінською міською радою Луганської області не вживались заходи щодо звернення до суду з позовом про розірвання договору від 08.07.1998 № 317 у зв'язку з використанням земельної ділянки всупереч її цільовому призначенню, а саме здійснення на ній забудови з порушення чинного законодавства України.
Листом від 12.06.2020 № 03-06-02/1464 Кремінська міська рада повідомила, що заходи щодо звернення до суду не вживались, оскільки відомостей про порушення земельного законодавства в частині використання вказаної земельної ділянки не за цільовим призначенням не надходило.
Кремінська міська рада у ході підготовчого провадження зазначає про наявність у неї повноважень щодо самостійного скасування рішення виконавчого комітету Кремінської міської ради.
Стосовно Державної архітектурно-будівельної інспекції України, як органа, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, прокурор зазначає, що відповідно до ст. 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, відповідний орган звертається до суду із позовом про скасування реєстрації такої декларації або про припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт, на підставі поданого повідомлення.
Як відомо, ненормативні правові акти суб'єкта владних повноважень, враховуючи також і наявність делегованих повноважень, є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені таким суб'єктом після їх виконання.
Суб'єкти владних повноважень не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між суб'єктом владних повноважень і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп.
Так, Сєвєродонецька місцева прокуратура листом від 14.07.2020 № 33/3-2361вих-20 звернулась до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Луганській області з проханням вирішити питання щодо встановлення підстав скасування реєстрації декларацій про готовність об'єктів до експлуатації за № ЛГ 142152230600 від 11.08.2015; № ЛГ 200152580298 від 15.09.2015; № ЛГ 142153451157 від 11.12.2015; № ЛГ 142150340307 від 04.02.2015 та № ЛГ 14111113634 від 26.12.2011 та вжити необхідні заходи.
Однак, листом від 20.07.2020 № 1012-3/1.15/450-20 Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Луганській області повідомив, що постановою КМ України від 13.03.2020 № 218 "Про ліквідацію Державної архітектурно-будівельної інспекції та внесення змін до деяких постанов КМУ" Урядом прийнято рішення ліквідувати Державну архітектурно-будівельну інспекцію, у зв'язку з чим Держархбудінспекція та її територіальні органи з 18.03.2020 не можуть здійснювати свої повноваження в повному обсязі.
Проте, суд звертає увагу на п. 4 вказаної постанови, який передбачає, що Державна архітектурно-будівельна інспекція продовжує здійснювати повноваження та функції до завершення здійснення заходів з утворення Державної сервісної служби містобудування.
Заступник керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури звернувся до Луганської ОДА, Державної АБІ України та Кремінської міської ради з повідомленнями у порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" від 27.07.2020 № 33/3-2534вих20, № 33/3-2528вих20 та № 33/3-2529вих20 (арк. справи 161-166, т. 1) відповідно, а з позовом до суду на наступний день - 28.07.2020.
Виходячи з вказаного вище правового регулювання підстав представництва та змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, суд дійшов висновку, що у справі немає доказів бездіяльності суб'єктів владних повноважень (позивачів - Державної АБІ України та Кремінської міської ради) у вигляді не звернення до суду з 27.07.2020, оскільки проміжок часу в один день виключає можливість оцінки розумного строку для здійснення позивачами вищевказаних дій.
Щодо Луганської ОДА підстави для представництва відсутні взагалі, про що суд вказав вище.
Прокурор, який приймав участь у засіданні суду, посилався на факти звернення Сєвєродонецької місцевої прокуратури до вказаних позивачів з листами від 14.07.2020 № 33/3-2361вих-20, 05.06.2020 № 33/3-1906вих-20, в яких ставились питання про причини не звернення до суду.
Проте, суд звертає увагу прокурора на те, що предметом дослідження бездіяльності органу є обставини щодо наявності або відсутності бездіяльності позивачів саме в період між вказаними вище датами, на що наголошується у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Крім цього, Департамент ДАБІ у Луганській області не має повноважень юридичної особи, а тому не може самостійно звертатися до суду, у той час, як лист № 33/3-2361вих-20 був надісланий Департаменту, а не позивачу Державній АБІ України.
Щодо існування за матеріалами справи інших чинників, які має оцінити суд та про які йдеться у п. 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, зокрема, закінчення перебігу позовної давності, то у позові прокурор наполягає на тому, що правила про позовну давність до спірних правовідносин не застосовуються. Отже, суд враховує вказану правову позицію прокурора, оскільки на стадії підготовчого провадження оцінка пропуску позовної давності та заяви відповідача неможлива.
Частиною 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яка кореспондується з частиною 4 статті 236 ГПК України, встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
За таких обставин, з метою дотримання принципу правової визначеності та формування сталої судової практики суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування конкретних норм права до спірних правовідносин.
Як вказано у цій же постанові Верховного Суду № 912/2385/18, якщо суд вже після відкриття провадження у справі встановлює, що прокурор не підтвердив підстави для представництва, то, позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень п. 2 ч. 1 статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду).
Відповідно до п. 2 ч.1, ч.2 ст.226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано. Про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
За таких обставин, позов слід залишити без розгляду.
У відповідності до п. 4 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» питання щодо повернення судового збору з Державного бюджету у сумі 31084 грн 96 коп. може буде вирішено судом у разі надходження до суду відповідної заяви прокуратури.
На підставі викладеного, керуючись ст. 53, п. 2 ч. 1 ст. 226, ст. ст. 234-235 ГПК України, суд
Позов керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - позивачів: Кремінської міської ради Луганської області, Луганської ОДА Луганської обласної ВЦА, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, м. Київ до відповідача ТОВ виробничо-комерційної фірми "Согдіана", м. Кремінна Луганської області, співвідповідачів Сільськогосподарського ПП "СКС-Агро", м. Кремінна Луганської області, Виконавчого комітету Кремінської міської ради Луганської області про розірвання договору на право тимчасового користування землею від 08.07.1998, зобов'язання повернути земельну ділянку кадастровий номер 4421610100:14600160019 площею 2,0729 га, скасування декларацій про готовність об'єкта до експлуатації № ЛГ 142152230600 від 11.08.2015; № ЛГ 200152580298 від 15.09.2015; № ЛГ 142153451157 від 11.12.2015; № ЛГ 142150340307 від 04.02.2015 та № ЛГ 14111113634 від 26.12.2011, скасування рішення про визнання права власності від 03.02.2012, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення 26.11.2020 у відповідності до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду у порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України.
Суддя Н.М.Зюбанова