вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"19" листопада 2020 р. м. Київ Справа № 911/1660/20
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Калина медична виробнича компанія" (04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, буд. 35А)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новалік-Фарм" (08171, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Хотів, вул. Промислова, буд. 3)
про стягнення 171368,89 грн. заборгованості згідно договору поставки № 49ПЛ/2017 від 20.09.2017 р., у тому числі - 127081,39 грн. основного боргу, 18808,68 грн. пені, 2659,82 грн. інфляційних втрат, 2459,39 грн. 3% річних, а також 20359,61 грн. збитків.
секретар судового засідання: Павлюк В.Г.
Представники сторін:
від позивача: Крутій С.В. (ордер КВ № 791078 від 28.10.2019 р.);
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Калина медична виробнича компанія" (далі - ТОВ "Калина медична виробнича компанія", позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новалік-Фарм" (далі - ТОВ "Новалік-Фарм", відповідач) про стягнення 171368,89 грн. заборгованості згідно договору поставки № 49ПЛ/2017 від 20.09.2017 р.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань за договором поставки № 49ПЛ/2017 від 20.09.2017 р., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 127081,39 грн. основного боргу, 18808,68 грн. пені, 2659,82 грн. інфляційних втрат, 2459,39 грн. 3% річних, а також 20359,61 грн. збитків, а також судовий збір.
Ухвалою господарського суду Київської області від 06.07.2020 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.08.2020 р.
04.08.2020 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив б/н від 31.07.2020 р. (вх. № 16388/20 від 04.08.2020 р.) на позовну заяву, за змістом якого останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи свою позицію, ТОВ "Новалік-Фарм" зазначає, що 20.09.2017 р. між товариством та позивачем було укладено договір поставки № 49ПЛ/2017, строком дії на 1 рік. Як вказує відповідач, у зв'язку з виконанням сторонами умов договору в повному обсязі, до нього вносились зміни шляхом підписання додаткових угод № 1 від 29.03.2018 р., № 2 від 18.04.2018 р. та № 3 від 23.01.2019 р. Так, зокрема, на підставі додаткової угоди № 3 позивачем було поставлено товар 16.08.2019 р. на суму 7092,00 грн., 30.08.2019 р. на суму 62517,96 грн. та 30.09.2019 р. на суму 79563,43 грн., що підтверджується відповідними видатковими та товарно-транспортними накладними.
Як стверджує відповідач, згідно з умовами договору поставки № 49ПЛ/2017 від 20.09.2017 р., ТОВ "Калина медична виробнича компанія" було зобов'язане поставляти ТОВ "Новалік-Фарм" продукцію в ексклюзивних упаковках, в яких заборонялось поставляти товар іншим покупцям. У разі порушення умов вказаного договору позивач повинен був відшкодувати збитки відповідачеві.
При цьому, як наголошує ТОВ "Новалік-Фарм", останньому стало відомо, що ТОВ "Калина медична виробнича компанія" порушило умови вказаного договору в частині ексклюзивності упаковок та поставило продукцію в таких упаковках іншим покупцям, в результаті чого між сторонами велись усні перемовини і було прийнято спільне рішення, що відповідач не сплачуватиме решту коштів за отриману продукцію.
З наведеного, на переконання ТОВ "Новалік-Фарм", вбачається, що підстави для задоволення даного позову про стягнення основного боргу, штрафних санкцій та збитків, є відсутніми.
Поряд з цим, відповідач вважає, що позивачем на підтвердження понесення ним збитків не додано, окрім договору підряду, укладеного між останнім та ТОВ "Тайнек", щодо виготовлення упакування і акту здачі-приймання робіт, інших доказів, які б свідчили про оплату ТОВ "Калина медична виробнича компанія" коштів за виготовлення упаковки чи документального підтвердження тієї обставини, що така упаковка не реалізована іншим покупцям.
Ухвалою господарського суду Київської області від 06.08.2020 р. було відкладено підготовче засідання на 31.08.2020 р.
25.08.2020 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшла відповідь б/н від 19.08.2020 р. (вх. № 17776/20 від 25.08.2020 р.) на відзив, за змістом якої позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Обґрунтовуючи свою позицію, позивач зазначає, що упаковка поставленого товару містить маркування знаком для товару і послуг "Панночка", який подано на реєстрацію в Укрпатент та містить реквізити ТОВ "Калина медична виробнича компанія" як виробника, який здійснив виготовлення товару на замовлення ТОВ "Новалік-Фарм". Позивач вважає, що поставка маркованого таким чином товару іншим суб'єктам господарювання свідчила б про порушення умов Ліцензійного договору від 20.09.2017 р. останнім, однак, жодних претензій від відповідача щодо порушень умов вказаного Ліцензійного договору чи умов договору поставки № 49ПЛ/2017 від 20.09.2017 р. товариство не отримувало.
Окрім того, позивач вказує, що, у відповідь на його лист від 15.11.2019 р. № 188/1 щодо сплати заборгованості, відповідач листом від 16.12.2019 р. № 56 повідомив про необхідність здійснення звірки та про готовність останнього виконувати фінансові зобов'язання за договором згідно графіку, розробленого ТОВ "Новалік-Фарм". Водночас, на претензію ТОВ "Калина медична виробнича компанія" від 24.01.2020 р. № 01-23/20-1 з вимогою сплати боргу за поставлений згідно договору поставки товар, пені та 3% річних, відповідач надав гарантійний лист від 26.02.2020 р. № 13, згідно якого зобов'язався погасити борг у повному обсязі за розробленим відповідачем графіком, та здійснив часткове погашення боргу, з чого, на думку позивача, слідує, що порушення ним умов договору поставки в частині ексклюзивності упаковок здійснено не було.
Поряд з цим, ТОВ "Калина медична виробнича компанія", посилаючись на п.п. 10.5, 10.6 договору поставки № 49ПЛ/2017 від 20.09.2017 р., наголошує, що у разі прийняття рішення про те, що відповідач не сплачуватиме решту коштів за отриману продукцію, воно мало б бути викладене у письмовій формі, підписане та скріплене печатками сторін, проте, в матеріалах справи не міститься доказів наявності такого рішення.
Також у поданій відповіді б/н від 19.08.2020 р. на відзив позивач просить суд долучити до матеріалів справи докази понесення ним збитків, а саме - документи на підтвердження оплати вартості виготовленого упакування, документи, що підтверджують залишки упакування на складі та копії зразків упакувань, виготовлених ТОВ "Калина медична виробнича компанія" на замовлення відповідача.
27.08.2020 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява б/н від 26.08.2020 р. (вх. № 233/20 від 27.08.2020 р.), за змістом якої останній просить суд внести його дані РНОКПП до додаткових відомостей про учасника справи для доступу до електронної справи № 911/1660/20.
Ухвалою господарського суду Київської області від 31.08.2020 р. було відкладено підготовче засідання на 24.09.2020 р.
У судовому засіданні 24.09.2020 р. представник позивача підтримував позовні вимоги у повному обсязі; представник відповідача у судове засідання не з'явився. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені належно в порядку, передбаченому ГПК України.
Також у судовому засіданні 24.09.2020 р. представник позивача заявив про надання суду всіх наявних у Товариства з обмеженою відповідальністю "Калина медична виробнича компанія" доказів, що мають значення для вирішення спору, та про можливість, на його думку, перейти до розгляду справи по суті.
Ухвалою господарського суду Київської області від 24.09.2020 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.10.2020 р.
29.10.2020 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання б/н від 28.10.2020 р. (вх. № 23581/20 від 29.10.2020 р.), за змістом якого останній просить суд відкласти розгляд справи № 911/1660/20 у зв'язку з перебуванням директора ТОВ "Новалік-Фарм" з 28.10.2020 р. на лікарняному та неможливістю з'явитись у судове засідання, призначене на 29 жовтня 2020 р. о 16:10.
У судовому засіданні 29.10.2020 р. представник позивача проти задоволення поданого відповідачем клопотання б/н від 28.10.2020 р. (вх. № 23581/20 від 29.10.2020 р.) про відкладення розгляду справи заперечував; представник відповідача у судове засідання не з'явився. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України.
Ухвалою господарського суду Київської області від 29.10.2020 р. було відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 19.11.2020 р.
19.11.2020 р. засобами електронного зв'язку до господарського суду Київської області від представника ТОВ "Новалік-Фарм" надійшла заява № 1-6/1811-1 від 18.11.2020 р. (вх. № 25611/20 від 19.11.2020 р.), відповідно до якої заявник просив суд відкласти розгляд даної справи № 911/1660/20 з метою надання адвокату Можаєву М.О. можливості ознайомлення з її матеріалами.
Суд, розглянувши зазначену вище заяву відповідача у судовому засіданні 19.11.2020 р., заслухавши позицію представника позивача, який заперечував проти її задоволення та зазначав про вчинення відповідачем дій щодо навмисного затягування розгляду даної справи, без виходу до нарадчої кімнати, шляхом постановлення протокольної ухвали дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Новалік-Фарм" № 1-6/1811-1 від 18.11.2020 р. (вх. № 25611/20 від 19.11.2020 р.) підлягає поверненню заявнику без розгляду, з огляду на таке.
Вказана заява адвоката відповідача, що надійшла електронною поштою, не підписана електронним цифровим підписом представника, що засвідчено довідкою відділу документообігу та контролю суду (канцелярією).
За приписами ст. 169 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 170 ГПК України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити, зокрема, перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення).
Згідно з частиною 2 ст. 170 ГПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.
Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду (ч. 4 ст.170 ГПК України).
За приписами ч. 8 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).
Отже, відсутність кваліфікованого цифрового підпису на документі свідчить про не підписання поданого документу, наслідком чого є залишення його без розгляду та повернення.
Оскільки подана Товариством з обмеженою відповідальністю "Новалік-Фарм" заява про відкладення розгляду справи не підписана кваліфікованим цифровим підписом, то вона підлягає поверненню без розгляду.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 19.11.2020 р. представник позивача підтримував позовні вимоги у повному обсязі та до закінчення судових дебатів заявив про покладення на відповідача витрат на правничу допомогу, докази понесення яких будуть надані у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку; представник відповідача у судове засідання не з'явився. Водночас, про дату, час і місце судового засідання сторони були повідомлені належно в порядку, передбаченому ГПК України.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Поряд з цим, відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У судовому засіданні 19.11.2020 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши відзив відповідача та наявні у справі докази, оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
20.09.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Калина медична виробнича компанія" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новалік-Фарм" (покупець) було укладено договір поставки № 49ПЛ/2017, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, виготовляти, поставляти і передавати у власність товари (товар) відповідно до додатку № 1 та замовлень покупця, а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно сплачувати його вартість, на умовах даного договору.
У відповідності з п. 1.2 договору постачальник передає покупцю товар в асортименті, кількості та за цінами згідно додатку № 1 та товарно-транспортних та/або видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.
Згідно з п. 2.2 договору річний план закупівель товару сторони погоджують в додатку № 1.
Пунктом 2.6 договору передбачено, що поставка наступних партій товару здійснюється постачальником протягом 10 календарних днів з моменту узгодження замовлення, якщо інше не погоджено сторонами додатково.
Умовами п. 2.9 договору встановлено, що ціни на товар, що поставляється, вказуються в накладних, які надаються постачальником покупцю разом із партією товару, та відповідають цінам, вказаним в додатку № 1.
Згідно з п. 2.11 договору продукція відвантажується покупцю на умовах DDP згідно з ІНКОТЕРМС 2000 (в редакції Міжнародної Торгової Палати 2000 р.). Місце поставки товару: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Хотів, вул. Промислова, 3.
Відповідно до п. 2.12 договору ціна договору складається з вартості поставленого та прийнятого покупцем товару згідно з відповідними накладними за цим договором.
Приймання товару покупцем здійснюється по кількості згідно накладних на кожну партію товару. Право власності на товар переходить покупцю в момент отримання останнім товару. Моментом отримання товару вважається відмітка покупця та/або його уповноваженими особами про отримання товару в накладній постачальника (п. 2.14 договору).
Пунктом 3.1 договору передбачено, що покупець здійснює оплату за поставлений товар в національній валюті України шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у реквізитах сторін договору.
У відповідності з п. 3.2 договору, оплата першої партії замовленого товару проводиться покупцем в день поставки товару на підставі накладних, однак в будь-якому випадку, не пізніше 3 (трьох) календарних днів з моменту поставки товару.
Умовами п. 3.3 договору передбачено, що днем поставки товару вражається дата передачі постачальником товару покупцю відповідно до п. 2.14 договору.
Оплата наступних партій замовленого товару проводиться на умовах часткової оплати, а саме - суму в розмірі 30% від загальної суми, вказаної в накладних, покупець сплачує в день поставки товару; залишкову суму в розмірі 70% від суми, вказаної в накладних, покупець сплачує на умовах відтермінування платежу строком не більше 45 календарних днів з моменту поставки товару (п. 3.4 договору).
Пунктом 3.5 договору передбачено, що розрахунок за поставлений товар вважається здійсненим покупцем після надходження коштів відповідно до п.п. 3.2 та 3.4 на розрахунковий рахунок постачальника.
Згідно з п. 5.3 договору, у випадку несвоєчасної оплати товару згідно п.п. 3.2, 3.4, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення оплати, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та діє до 31 грудня 2018 р. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від виконання своїх зобов'язань за цим договором в частині здійснення розрахунків, а також відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії даного договору. Дія договору автоматично продовжується на один рік, якщо жодна із сторін не попередить письмово іншу сторону про припинення його дії протягом одного місяця до закінчення строку, вказаного у п. 7.1 договору (п.п. 7.1 - 7.3 договору).
20.09.2017 р. між ТОВ "Калина медична виробнича компанія" та ТОВ "Новалік-Фарм" було підписано додаток № 1 (комерційні умови співпраці) до договору поставки № 49ПЛ/2017 від 20.09.2017 р., відповідно до п. 1 якого сторонами було погоджено річний об'єм закупівлі у кількості 20000 одиниць на суму 65400,00 грн., де перша партія - 16% річного об'єму, наступні партії - по потребі. Пунктом 2 додатку сторони затвердили асортимент, ціну та технічні характеристики по кожній номенклатурній позиції, а саме - пластир першої медичної допомоги ТМ ПАННОЧКА 10 пластирів 19мм*72 мм на тканинній основі, кількість упаковок - 30/1200, річний план закупівлі - 20000,00 шт. на суму 65400,00 грн.; пластир перцевий ТМ ПАННОЧКА 10см*15см, перфорований, розмір 10см*15см та 10см*18см, кількістю 50/800 упаковок на загальну суму 276000,00 грн. Річний об'єм по кожній номенклатурній позиції відліковується від моменту поставки першої партії даної номенклатурної позиції (п. 3 додатку).
29.03.2018 р. між ТОВ "Калина медична виробнича компанія" та ТОВ "Новалік-Фарм" було підписано додаткову угоду № 1 до додатку № 1 до договору поставки № 49ПЛ/2017 від 20.09.2017 р., відповідно до п. 1 якої сторони домовились доповнити перелік та затвердити наступні умови співпраці, а саме - річний план та поставки товару, де річний об'єм закупівлі у кількості 46000 штук упаковок на суму 495460,00 грн., де перша партія - 16% річного об'єму, наступні партії - по потребі. Пунктом 2 додатку сторони затвердили асортимент, ціну та технічні характеристики по кожній номенклатурній позиції, а саме - пластир косметичний ТМ ПАННОЧКА 6см*10см від мозолів, бородавок, натоптишів, кількість упаковок - 50/1200, річний об'єм - 40000,00 шт. на суму 394000,00 грн.; пластир косметичний ТМ ПАННОЧКА ПЛЮС від мозолів, бородавок № 5, кількість упаковок - 120 кількість упаковок, річний об'єм - 6000 шт. на суму 101460,00 грн. Річний об'єм по кожній номенклатурній позиції відліковується від моменту поставки першої партії даної номенклатурної позиції (п. 3 додатку).
18.04.2018 р. між ТОВ "Калина медична виробнича компанія" та ТОВ "Новалік-Фарм" було підписано додаткову угоду № 2 до додатку № 1 до договору поставки № 49ПЛ/2017 від 20.09.2017 р., відповідно до п. 1 якої сторони домовились доповнити перелік та затвердити наступні умови співпраці, а саме - річний план та поставки товару, де річний об'єм закупівлі у кількості 80000 штук упаковок на суму 261600,00 грн., по потребі. Пунктом 2 додатку сторони затвердили асортимент, ціну та технічні характеристики по кожній номенклатурній позиції, а саме - пластир першої медичної допомоги ТМ ПАННОЧКА 10 пластирів 19мм*72мм на тканинній основі, кількість упаковок - 30/1200, річний об'єм - 80000,00 шт. на суму 261600,00 грн. Річний об'єм по кожній номенклатурній позиції відліковується від моменту поставки першої партії даної номенклатурної позиції (п. 3 додатку).
23.01.2019 р. між ТОВ "Калина медична виробнича компанія" та ТОВ "Новалік-Фарм" було підписано додаткову угоду № 3 до додатку № 1 до договору поставки № 49ПЛ/2017 від 20.09.2017 р., відповідно до п. 1 якої сторони домовились доповнити перелік та затвердити наступні умови співпраці, а саме - річний план та поставки товару, де річний об'єм закупівлі у кількості 40000 штук упаковок на суму 276000,00 грн., по потребі. Пунктом 2 додатку сторони затвердили асортимент, ціну та технічні характеристики по кожній номенклатурній позиції, а саме - пластир перцевий ТМ ПАННОЧКА 10см*15см перфорований, річний об'єм - 20000,00 шт. на суму 124200,00 грн.; пластир перцевий ТМ ПАННОЧКА 10см*18см перфорований, річний об'єм - 20000 шт. на суму 151800,00 грн. на загальну кількість упаковок - 50/800. Річний об'єм по кожній номенклатурній позиції відліковується від моменту поставки першої партії даної номенклатурної позиції (п. 3 додатку).
06.08.2019 р. між ТОВ "Калина медична виробнича компанія" та ТОВ "Новалік-Фарм" було підписано додаткову угоду № 4 до договору поставки № 49ПЛ/2017 від 20.09.2017 р., якою було внесено зміни у реквізити сторін.
Позивачем як постачальником на виконання умов договору була здійснена поставка товару покупцю, зокрема, на суму 149173,39 грн., що підтверджується видатковими накладними № 1144 від 16.08.2019 р. на суму 7092,00 грн., № 1260 від 30.08.2019 р. на суму 62517,96 грн., № 1363 від 30.09.2019 р. на суму 79563,43 грн., підписаними та скріпленими печатками сторін (копії долучено до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом).
Крім того, поставка товару на зазначену вище суму 149173,39 грн. також підтверджується товарно-транспортними накладними, копії яких долучено до матеріалів справи.
ТОВ "Новалік-Фарм" було частково оплачено товар, поставлений за зазначеними вище видатковими накладними, що підтверджується виписками з банківського рахунку ТОВ "Калина медична виробнича компанія" по контрагенту ТОВ "Новалік-Фарм" за період з 15.01.2017 р. до 02.06.2020 р., у зв'язку з чим неоплаченим залишається товар на суму 127081,39 грн.
ТОВ "Калина медична виробнича компанія" було направлено ТОВ "Новалік-Фарм" лист № 188/1 від 15.11.2019 р., відповідно до якого позивач просив відповідача сплатити заборгованість за договором до 25.11.2019 р.
ТОВ "Новалік-Фарм" було надіслано ТОВ "Калина медична виробнича компанія" лист № 56 від 16.12.2019 р., відповідно до якого відповідач просив позивача запропонувати час і місце зустрічі для вирішення фінансових зобов'язань.
ТОВ "Калина медична виробнича компанія" було направлено ТОВ "Новалік-Фарм" претензію № 01-23/20-1 від 24.01.2020 р., згідно якої позивач просив сплатити заборгованість за поставлений товар та повідомляв про те, що наразі покупцем не виконано річний план закупівлі товару і вартість залишків виготовленого постачальником та не придбаного покупцем товару складає 20359,61 грн., який підлягає викупу покупцем.
ТОВ "Новалік-Фарм" було надіслано ТОВ "Калина медична виробнича компанія" гарантійний лист № 13 від 26.02.2020 р., відповідно до якого відповідач повідомив позивачу наступний графік виконання фінансових зобов'язань за поставлений товар за договором поставки № 49ПЛ/2017 від 20.09.2017 р., а саме - березень 2020 року в сумі 40000,00 грн., квітень 2020 року в сумі 40000,00 грн., травень 2020 року в сумі 57081,39 грн., та зазначав, що зобов'язання ТОВ "Новалік-Фарм" будуть виконані у повному обсязі у вказані періоди.
Однак, заборгованість за договором відповідачем не сплачено.
Доказів протилежного до матеріалів справи не надано.
Отже, оскільки відповідачем не було здійснено оплати вартості поставленого товару в сумі 127081,36 грн., у зв'язку з чим в останнього утворилась заборгованість у зазначеному розмірі, позивач і звернувся з даним позовом до суду.
Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як вказує позивач, відповідач своїх зобов'язань за договором належним чином та у повному обсязі не виконав.
Відповідач проти заявленого позову заперечував з наведених вище мотивів, які були викладені у відзиві на позовну заяву.
Оцінивши на предмет належності, допустимості та достовірності подані сторонами докази на підтвердження тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи із наступного.
Відповідач стверджує, що згідно з умовами договору поставки № 49ПЛ/2017 від 20.09.2017 р. ТОВ "Калина медична виробнича компанія" було зобов'язане поставляти ТОВ "Новалік-Фарм" продукцію в ексклюзивних упаковках, в яких заборонялось поставляти товар іншим покупцям. При цьому, за твердженням ТОВ "Новалік-Фарм", ТОВ "Калина медична виробнича компанія" порушило умови вказаного договору в частині ексклюзивності упаковок, та поставило продукцію в таких упаковках іншим покупцям, в результаті чого між сторонами велись усні перемовини і було прийнято спільне рішення, що відповідач не сплачуватиме решту коштів за отриману продукцію, у зв'язку з чим, на переконання відповідача, підстави для задоволення даного позову про стягнення основного боргу, штрафних санкцій, є відсутніми.
Однак, будь-яких доказів на підтвердження вищезазначених обставин, у тому числі - доказів порушення позивачем умов договору поставки № 49ПЛ/2017 від 20.09.2017 р. в частині ексклюзивності упаковок, до матеріалів справи відповідачем надано не було.
Натомість, на підтвердження своїх позовних вимог позивач надав до справи договір поставки № 49ПЛ/2017 від 20.09.2017 р. (з додатками та додатковими угодами), видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, виписку з банківського рахунку.
Отже, як слідує з матеріалів справи, останніми підтверджено поставку позивачем відповідачу товару, за який останній не розрахувався на загальну суму 127081,39 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Частиною 1 ст. 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як зазначалось вище, продукція відвантажується покупцю на умовах DDP згідно з ІНКОТЕРМС 2000 (в редакції Міжнародної Торгової Палати 2000 р.) (п. 2.11 договору).
Поряд з цим, відповідно до ст. А.4 DDP згідно з ІНКОТЕРМС 2000 (в редакції Міжнародної Торгової Палати 2000 р.) продавець зобов'язаний надати не розвантажений товар у розпорядження покупця або іншої особи, названої покупцем, на будь-якому прибулому транспортному засобі, у названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах періоду, узгодженого для поставки.
Згідно зі ст. А.7 DDP продавець зобов'язаний дати покупцю достатнє повідомлення про відправлення товару, а також будь-яке інше повідомлення, якого потребує покупець для отримання можливості вжити заходів, звичайно необхідних для одержання поставки товару.
Покупець зобов'язаний сплатити ціну товару у відповідності з договором купівлі-продажу (п. Б.1 DDP).
Статтею Б.4 DDP передбачено, що покупець зобов'язаний прийняти поставку товару, як тільки її здійснено у відповідності зі статтею А.4.
З урахуванням викладеного, факт поставки ТОВ "Калина медична виробнича компанія" товару ТОВ «Новалік-Фарм» підтверджується наявними матеріалами справи та відповідачем не спростований.
Судом встановлено, що договір між сторонами було вчинено в письмовій формі. Доказів внесення до нього будь-яких змін чи доповнень в частині реструктуризації чи зміни порядку оплати заборгованості, як і доказів прощення боргу матеріали справи не містять.
Таким чином, оплата поставленого позивачем товару повинна була відбуватись у порядку, який встановлений договором.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 127081,39 грн. основного боргу за договором № 49ПЛ/2017 від 20.09.2017 р. є доведеною, обґрунтованою, підтвердженою належними доказами, у зв'язку з чим підлягає задоволенню.
Крім того, позивач, враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, просить суд стягнути з відповідача 18808,68 грн. пені.
Як зазначалося вище, згідно з п. 5.3 договору у випадку несвоєчасної оплати товару згідно п.п. 3.2, 3.4 покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення оплати, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Поряд з цим, згідно з приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що розмір пені позивачем було визначено в сумі 18808,68 грн., з урахуванням приписів ч. 2 статті 343 та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, розраховано щодо кожної видаткової накладної окремо, з урахуванням часткових оплат, він є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача у заявленому позивачем розмірі.
Також позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просить суд стягнути з відповідача 2459,39 грн. 3% річних та 2659,82 грн. інфляційних втрат на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що їх розмір було визначено позивачем у сумі 2459,39 грн., нарахованій на заборгованість відповідача щодо кожної видаткової накладної окремо, з урахуванням часткових оплат, він є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.
Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 2659,82 грн. за період з вересня 2019 року до квітня 2020 року, нарахованих на заборгованість відповідача щодо кожної видаткової накладної окремо, з урахуванням часткових оплат, є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.
Поряд з цим, позивач також просив суд стягнути з відповідача 20359,61 грн. збитків у вигляді вартості нереалізованого товару внаслідок невиконання відповідачем річного плану закупівель, посилаючись при цьому на наступне.
29.08.2016 р. ТОВ "Калина медична виробнича компанія" (замовник) та ТОВ "Тайнек" (підрядник) було укладено договір підряду № 4716, відповідно до якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання за плату надати послуги з виготовлення пакетів з давальницької сировини замовника.
З акту звірки взаємних розрахунків за період серпень 2018 р. - серпень 2019 р. між ТОВ «Калина медична виробнича компанія» та ТОВ «Тайнек» за договором підряду № 4716 від 29.08.2016 р. вбачається, що ТОВ «Калина медична виробнича компанія» 31.08.2018 р. здійснило оплату ТОВ «Тайнек» в сумі 26500,37 грн. за виконані згідно акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 08.08.2018 р. № У-0000073 (копія якого наявна у матеріалах справи); ТОВ «Калина медична виробнича компанія» 18.03.2019 р. здійснило оплату ТОВ «Тайнек» в сумі 13403,16 грн. згідно акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 18.03.2019 р. № У-0000026 (копія якого наявна у матеріалах справи), решту 3,00 грн. доплачено 15.08.2019 р.
Також позивач, на підтвердження понесення збитків, надав суду довідку-розрахунок вартості упаковки станом на 01.06.2020 р. на суму 20359,61 грн. (папір пакувальний з друком - замовляється у постачальника ТОВ «ВІП Графікс»; з паперу пакувального формувались пакети, де послуги з переробки надавало ТОВ «Тайнек»), роздруківку оборотно-сальдової відомості по рахунку 201 за 01.06.2020 р. по номенклатурі Пакети з друкованим логотипом, акт звірки взаємних розрахунків за період лютий 2019 р. - березень 2019 р. між ТОВ «Калина медична виробнича компанія» та ТОВ «ВІП Графікс» за договором підряду № 27.01-2018 від 02.01.2016 р., з якого вбачається, що 26.02.2019 р. відбулося надходження пакувальних матеріалів від ТОВ «ВІП Графікс» до ТОВ «Калина медична виробнича компанія» на суму 52236,36 грн. (за накладною № 55 від 26.02.2019 р., копія якої наявна у матеріалах справи), а 29.03.2019 р. ТОВ «Калина медична виробнича компанія» було здійснено оплату у сумі 52236,36 грн. за поставлені ТОВ «ВІП Графікс» пакувальні матеріали. Факт здійснення оплат, що вказані вище, підтверджується випискою з системи клієнт-банку ТОВ «Калина медична виробнича компанія», як клієнта АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», про рух коштів по контрагентам ТОВ «Тайнек» та ТОВ «ВІП Графікс» за період з 01.08.2018 р. по 18.08.2020 р.
Також позивач надав до матеріалів справи копію службового листа від 18.08.2020 р. завідуючого складом ТОВ «Калина медична виробнича компанія» Оленіч М.В. на ім'я директора ТОВ «Медична виробнича компанія» про рух сировини (упаковки) для виготовлення продукції під ТМ «ПАННОЧКА» за період з 20.09.2017 р. по 18.08.2020 р.
З урахуванням викладеного, позивач просить суд стягнути з ТОВ «Новалік-Фарм» 20359,61 грн. коштів за виготовлення упаковки, яка не може бути реалізована іншим покупцям, оскільки маркована торгівельною маркою відповідача.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Ч. 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори: наявність реальних збитків; вина заподіювача збитків; причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.
Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України).
Статтею 225 ГК України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку, є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.
При цьому, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.02.2018 р. у справі № 910/6657/16, від 07.02.2018 р. у справі № 917/1651/16.
Приписами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Враховуючи норми ч. 4 ст. 623 ЦК України на кредитора покладений обов'язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов'язання. При цьому кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але і підтвердити їх документально. При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов'язання було виконано боржником належним чином.
Враховуючи викладене, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування, а також, на позивача покладено обов'язок доведення того факту, що ці доходи (вигода) не є абстрактними.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як слідує з матеріалів справи, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що замовлення позивачем та виготовлення упаковки на суму 20359,61 грн. було узгоджено з відповідачем, оскільки за затвердженими додатковою угодою № 3 від 23.01.2019 р. до додатку № 1 до договору поставки умовами співпраці річний план та поставки товару визначалися річним об'ємом закупівлі у кількості 40000 шт. упаковок на суму 276000,00 грн., по потребі.
При цьому, суд констатує, що надані позивачем докази понесення витрат на виготовлення упаковки фактично за змістом не пов'язані з ТОВ «Новалік-Фарм».
Наведене унеможливлює встановити, що заявлені до стягнення кошти за своєю правовою природою є реальними збитками (упущеною вигодою), в розумінні чинного законодавства, оскільки відсутні належні та допустимі докази понесення вказаних витрат саме з вини відповідача, у зв'язку з чим відсутній причинно-наслідковий зв'язок між діями (бездіяльністю) відповідача та здійсненими позивачем витратами, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача збитків у даній справі не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Калина медична виробнича компанія".
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Решта долучених до матеріалів справи доказів та наданих сторонами пояснень була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог не спростовує.
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новалік-Фарм" (08171, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Хотів, вул. Промислова, буд. 3, код 38942368) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Калина медична виробнича компанія" (04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, буд. 35А, код 39289080) 127081 (сто двадцять сім тисяч вісімдесят одну) грн. 39 коп. основного боргу, 18808 (вісімнадцять тисяч вісімсот вісім) грн. 68 коп. пені, 2459 (дві тисячі чотириста п'ятдесят дев'ять) грн. 39 коп. 3% річних, 2659 (дві тисячі шістсот п'ятдесят дев'ять) грн. 82 коп. інфляційних втрат, 2265 (дві тисячі двісті шістдесят п'ять) грн. 15 коп. судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 30.11.2020 р.
Суддя В.М. Бабкіна