ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.10.2020Справа № 910/11077/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Бараненко Н.І., розглянув господарську справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІМАСАН УКРАЇНА" (04050, м.Київ, вул. Дегтярівська, 8-А, код ЄДРПОУ 39287145)
до Приватного акціонерного товариства "Оболонь" (04212, м.Київ, вул. Богатирська 3, код ЄДРПОУ 05391057)
про стягнення 4 985 886,43 грн.
Представники сторін:
Від позивача: Гусак А.М. адвокат
Від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "КЛІМАСАН УКРАЇНА"звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Оболонь" про стягнення 885 369,54 грн 3% річних, 3 242 141,38 грн інфляційних втрат за прострочення оплати за товар, 126 830,00 грн 3% річних, 119 267,50 грн інфляційних нарахувань за прострочення оплати курсової різниці, 612 278,01 грн пені.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо сплати вартості отриманого товару по договору поставки № 17/02 від 11.01.2017 з урахуванням додаткового договору №1 від 21.08.2017 та Акту переоцінки вартості товару № 1 від 03.01.2019.
03.08.2020 позивач через відділ діловодства суду надав документи для доручення до матеріалів справи, зокрема копії виписок по особовим рахунках та докази їх надсилання відповідачу.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 03.08.2020 відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 01.09.2020.
20.08.2020 відповідач через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що шляхом підписання сторонами Акту переоцінки № 1 на підставі п.8.2.1 договору сторони здійснили коригування вартості поставленого та оплаченого 02.07.2018 товару, яку відповідачем оплачено у визначеному розмірі, що на думку учасника справи, вже є компенсацією знецінення грошових коштів, тому нарахування інфляційних втрат та річних вважає безпідставним, заявляє про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені, та просить відмовити у задоволенні клопотання позивача про покладення на відповідача витрат на оплату професійної правничої допомоги за відсутністю доказів понесення цих витрат.
31.08.2020 позивач подав до суду заяву про продовження строку для подачі відповіді на відзив на 10 днів. Вказане клопотання судом задоволено.
01.09.2020 суд оголосив перерву у розгляді справи до 15.09.2020.
07.09.2020 позивач засобами поштового зв'язку подав до суду відповідь на відзив, зі змісту якої на доводи відповідача надав власні аргументи правомірності застосування ст..625 ЦК України до спірних правовідносин, зауважив, що Акт переоцінки від 03.01.2019 є способом визначення остаточної ціни договору, а не компенсацією, переоцінка товару залежить від зміни курсу продажу Євро, а не виконання чи прострочення виконання зобов'язань покупця; вказав про дотримання при розрахунку річного строку позовної давності, що передував даті звернення до суду з даним позовом.
Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив, поданих до суду 15.09.2020, заявив про безпідставність позовних вимог з огляду на визначення умовами договору поставки способу компенсації знецінення грошових коштів у вигляді перерахунку ціни товару щодо курсу національної валюти Гривні до Євро, у той час як індекс інфляції розраховується лише відносно національної валюти і здійснений позивачем перерахунок вартості товару за курсом Євро врахував таке знецінення; аргументував свою позицію про необґрунтованість вимог щодо нарахування пені з огляду на відсутність погоджених у додатковому договорі № 1 до договору та договорі положень про відповідальності за прострочення оплати за актом переоцінки вартості товару.
15.09.2020 позивач через відділ діловодства суду подав заяву про уточнення змісту позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 885 369,54 грн 3% річних за прострочення оплати за товар, 3 242 141,38 грн інфляційних втрат за прострочення оплати за товар, 126 830,00 грн 3% річних за прострочення оплати курсової різниці, 119 267,50 грн інфляційних нарахувань за прострочення оплати курсової різниці, 612 278,01 грн пені.
У підготовчому засіданні 15.09.2020 представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив прийняти до розгляду заяву про уточнення позовних вимог з огляду на вірне зазначення у позові організаційно-правової форми відповідача та реквізитів позивача, повідомив про подачу орієнтовного розрахунку розміру судових витрат, представник відповідача проти позову заперечував.
Судом прийнято заяву про уточнення позовних вимог до розгляду, враховуючи подання учасниками справи усіх доказів та відсутність підстав для відкладення розгляду справи, закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті спору на 01.10.2020.
01.10.2020 суд оголосив перерву у розгляді справи по суті спору на 06.10.2020.
02.10.2020 позивач через відділ діловодства суду подав клопотання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до якого просив покласти на відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 103 145,68 грн, до клопотання додано докази на підтвердження заявлених витрат.
05.10.2020 відповідач звернувся до суду із запереченнями на клопотання позивача про розподіл витрат на правову допомогу, які мотивовані не зазначенням у розрахунку обсягу наданих послуг, кількості витраченого часу на підготовку позовної заяви, необхідності залучення трьох адвокатів та дотримання при нарахуванні принципу реальності суми відшкодування у зв'язку із чим просить відмовити у задоволенні поданого клопотання за необґрунтованістю підстав.
У судовому засіданні 06.10.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідача не з'явився.
Судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення учасників справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
11.01.2017 між ТОВ "КЛІМАСАН УКРАЇНА" (постачальник за договором, позивач) та ПрАТ "Оболонь" (покупець за договором, відповідач) був укладений договір поставки № 17/02, за умовами та у порядку якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти і оплати товар - холодильні шафи відповідно до специфікацій у додатку до договору.
Згідно положень п.8.1 договору узгоджено, що у зв'язку із тим, що ціна товару включає імпортну складову, загальна сума договору, вказана у додатках до договору, є орієнтовною; остаточна сума визначається сторонами на підставі фактично здійснених платежів з урахуванням п.8.2 договору.
Відповідно до п.8.2 договору визначено, що оплата за товар у розмірі 100% проводиться відповідно до виставлених рахунків у національній валюті України з відстроченням оплати платежів 120 днів з дати поставки кожної окремої партії товару.
За умовами п.9.1 договору, приймання товару здійснюється у місці поставки по кількості відповідно до видаткових накладних, по якості відповідно до вимог п.2.1 договору і додатків; у момент приймання товару сторонами підписуються видаткові накладні.
Як вбачається з наданих матеріалів, сторонами у додатку № 1 до договору визначено, що сума поставки складає 2 243 154,05 Євро/ 64 637 832,45 грн. (ціна в гривнях по курсу відповідно до п.8.2 договору на дату підписання договору 1Євро=28,8156 Гривень).
У додатках 2,3 до договору узгоджено характеристики та графік поставки товару окремими партіями.
21.08.2017 постачальником та покупцем був підписаний додатковий договір № 1 до договору поставки № 17/02 від 11.01.2017, відповідно до умов п.3 якого встановлено, що цим договором сторони підтверджують:
- постачальник поставив покупцю товар відповідно до умов договору і відповідно постачальник виконав свої зобов'язання по договору поставки у повному обсязі (п.3.1); покупець зобов'язаний здійснити оплату постачальнику залишку (на дату цього додаткового договору) частини вартості товару у сумах, вказаних у Графіку платежів у відповідні Дати оплати (п.3.2 додаткового договору); якщо покупець не сплатить будь-яку із сум, вказаних у Графіку платежів, постачальник не має права стягувати з покупця (а покупець не зобов'язаний платити постачальнику) пеню, вказану у п.13.4 договору, при умові що покупець сплатить таку ж суму не пізніше відповідної дати закінчення пільгового періоду (п.4); у випадку несплати покупцем будь-якої із сум, вказаної у Графіку платежів, до відповідної дати закінчення пільгового періоду (включно з датою оплати), постачальник має право стягнути з покупця (а покупець зобов'язаний сплатити) пеню у розмірі 13.4 договору поставки, за весь час прострочення, починаючи з дати платежу до закінчення дати фактичної оплати, нарахування пені не обмежено шестимісячним строком відповідно до статті 232 ГК України (п.5 додаткового договору); умови додаткового договору мають пріоритет над умовами договору поставки (п.7).
У додатку до додаткового договору № 1 від 21.08.2017 сторонами визначено Графік платежів: Дати оплати, дати закінчення пільгового періоду, суми оплати, всього 58 767 832,46 грн.
03.01.2019 до договору поставки № 17/02 від 11.01.2017 був підписаний Акт Переоцінки вартості товару № 1, відповідно до якого сторони керуючись п.8.2.1 та 8.2.2 договору поставки дійшли згоди, що ціна поставленого товару в межах дії договору за видатковими накладними, зазначеними у додатку № 1 до Акту переоцінки товару № 1, на момент відвантаження товару складає 64 552 192,02 грн; враховуючи зміну на дату оплати курсу Євро/Гривня по відношенню до курсу Євро/Гривня на дату підписання договору поставки, сума за поставлений товар підлягає коригування та становить 5 183 839,25 гривень з ПДВ.
Згідно п.2 Акту переоцінки на покупця покладено зобов'язання перерахувати вказану в Акті суму на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 робочих днів з моменту підписання цього Акта за визначеними платіжними реквізитами.
Листом б/н та б/д ПрАТ «Оболонь», адресованим керівнику компанії ТОВ «Клімасан Україна», копія якого долучена до позову, гарантовано оплату курсової різниці на суму 5 183 839,25 грн. згідно договору поставки у наступного порядку: січень 2019 - 1 500 000,00 грн, лютий 2019 - 1 000 000,00 грн, березень 2019 - 2 683 939,325 грн.
Як зазначає позивач, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару по договору поставки за узгодженим у додатковому договорі № 1 Графіком та суми коригування вартості товару у зв'язку із зміною курсу Євро/Гривня (курсової різниці) виконав повністю, проте з простроченням виконання зобов'язання, у зв'язку із чим позивачем нараховано та пред'явлено вимоги про стягнення з відповідача: 885 369,54 грн 3% річних, 3 242 141,38 грн інфляційних втрат за прострочення оплати за товар, а також 126 830,00 грн 3% річних, 119 267,50 грн інфляційних нарахувань за прострочення оплати курсової різниці на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, та 612 278,01 грн пені за прострочення оплати курсової різниці у встановлені строки та проведення повного фактичного розрахунку за товар відповідно до п.13.4 договору, п.5 додаткового договору № 1 до договору поставки.
Відповідач позов не визнає, заявляє про безпідставність заявлених вимог з огляду на вже отримання позивачем компенсації від знецінення коштів у вигляді курсової різниці та відсутність погоджених у додатковому договорі № 1 до договору та договорі положень про відповідальності за прострочення оплати за актом переоцінки вартості товару у вигляді пені.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Відповідно до встановлених судом обставин справи, за змістом пункту 8.2 укладеного сторонами договору поставки, положень статті 611 та частини третьої статті 692, статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов'язання, стягувані позивачем з відповідача суми 885 369,54 грн 3% річних, 3 242 141,38 грн інфляційних втрат за прострочення оплати за товар,а також 126 830,00 грн 3% річних, 119 267,50 грн інфляційних нарахувань за прострочення оплати курсової різниці, є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.
Розрахунок позивача інфляційних втрат та річних є вірним, заявлені вимоги підлягають задоволенню у сумах 885 369,54 грн 3% річних, 3 242 141,38 грн інфляційних втрат за прострочення оплати за товар,а також 126 830,00 грн 3% річних, 119 267,50 грн інфляційних нарахувань за прострочення сплати курсової різниці.
При цьому, судом надано оцінку аргументам та запереченням відповідача щодо безпідставності заявлених вимог позову у цій частині та встановлено наступне.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Тож, визначення сторонами ціни договору із прив'язкою до курсу іноземної валюти та можливістю коригування частотної вартості товару є правом та свободою договору сторін, що у спірних правовідносинах узгоджено умовами п.8.2.1 та 8.2.2 договору поставки.
Підписанням Додаткового договору № 1 відповідач зобов'язався здійснити оплату отриманого ним товару по договору за визначеним Графіком платежів із пільговим періодом, за порушення виконання якого в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено відповідальність у вигляді сплати інфляційних втрат та пені, водночас сторони визначили ціну товару у національній валюті України Гривні, підписанням Акту переоцінки товару № 1 від 03.01.2019 скореговано остаточну вартість товару відповідно до п.8.2 договору з урахуванням зміни курсу Євро/Гривні, який існував на дату відвантаження товару та на дату фактичної оплати, у зв'язку із чим виникло зобов'язання відповідача здійснити доплату курсової різниці, що фактично у розумінні договірних відноси є узгодженою сторонами ціною товару, яка визначається остаточно станом на час розрахунку за нього.
Тож, за своєю правовою природою інфляційні втрати та 3% річних є платою за прострочення виконання зобов'язання, у даному випадку зобов'язання щодо оплати товару згідно Графіку оплати, вартість якого була визначена, оплачена, проте з умовою коригування, та зобов'язання зі сплати остаточної вартості (коригування у вигляді курсової різниці) товару.
Таким чином, твердження про отримання позивачем компенсації від знецінення коштів у вигляді коригування вартості товару, яка залежала від курсу Гривні/Євро, оскільки включала імпортну складову, що унеможливлює застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, є помилковими.
Інші доводи відповідача не приймаються судом та відхиляються як необґрунтовані та такі, що ґрунтуються на тлумаченні норма матеріального права.
Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення 612 278,01 грн пені.
У частині першій статті 230 ГК України унормовано, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у виді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Укладаючи договір поставки сторони у п.13.4 встановили, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань винна сторонами платить іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення.
Пунктами 4, 5 додаткового договору № 1 до договору поставки визначено умови та підстав нарахування пені за порушення покупцем Графіку платежів щодо оплати вартості товару.
Актом переоцінки вартості товару № 1 від 03.01.2019 визначено суму доплати курсової різниці вартості товару відповідно до п.8.2.1, 8.2.2 договору.
Позивачем нараховано 612 278,01 грн пені за прострочення оплати курсової різниці відповідно до Акту переоцінки № 1 від 03.01.2019.
Однак, Актом переоцінки відповідальність сторін, зокрема покупця за прострочення оплати саме суми, що підлягала доплаті у зв'язку із зміною курсу ЄвроГривня, та яка відповідно була визначена після здійснення відповідачем сплати вартості товару (без урахуванням цього коригування), не передбачено, відповідне нарахування неустойки за прострочення оплати коригування за умовами п.8.2.1 договору також не має свого чіткого відображення в п.13.4 договору, умови додаткового договору № 1 до оплати курсової різниці не стосуються.
Тож сума заявленої до стягнення суми пені в розмірі 612 278,01 грн. є неправомірною, та задоволенню не підлягає.
Оскільки в частині вимоги про стягнення пені суд відмовляє по суті, заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності щодо нарахування пені судом не розглядається.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги чинного законодавства, надавши оцінку усім доказам та доводам учасників справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІМАСАН УКРАЇНА" є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення 885 369,54 грн 3% річних, 3 242 141,38 грн інфляційних втрат за прострочення оплати за товар, 126 830,00 грн 3% річних, 119 267,50 грн інфляційних нарахувань за прострочення оплати курсової різниці. В частині суми 612 278,01 грн пені належить відмовити у зв'язку із безпідставністю нарахування.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем до закінчення судових дебатів заявлено клопотання про розподіл понесених витрат на правову допомогу та стягнення з відповідача 103 145,68 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частиною 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
На підтвердження понесення заявлених витрат до матеріалів справи надано:
- копію договору про надання юридичних послуг № 15/04/202 від 15.04.2020, укладеного між клієнтом - ТОВ "Клімасан Україна" (замовник) та Адвокатським бюро «ЛЕКС'ЮСТ» (виконавець), відповідно до якого встановлено, що конкретний обсяг послуг визначається додатками до договору; для оплати послуг виконавець надає замовнику рахунок-фактуру, сторонами можуть погодити, що оплата рахунку-фактури одночасно є підтвердженням надання послуг виконавцем та їх прийняттям замовником, а також підтвердження остаточних розрахунків.
- копію додатку № 3 від 15.07.2020 до договору, за умовами якого виконавець зобов'язався надати замовнику юридичні послуг з питань, пов'язаних із діяльністю замовника, а саме: підготовка та пред'явлення позову від ТОВ "Клімасан Україна" до ПрАТ "Оболонь" з вимогою нарахувань у розмірі 3% та/або інфляційних нарахувань та/або пені за прострочення платежів за договором поставки № 17/02 від 11.01.2007 (з відповідними змінами); надання правової допомоги у суді першої інстанції у зв'язку із цим позовом; визначили вартість послуг у сумі 103 145,68 грн., умови оплати: 15 календарних днів від дати рахунку виконавця;
- копію рахунку-фактури № 3 від 06.08.2020 по договору про надання юридичних послуг № 15/04/2020 від 15.04.2020, додатку № 3 від 15.07.2020 на суму 51 572,84 грн; копію рахунку-фактури № 4 від 23.09.2020 на суму 21 572,84 грн;
- копії платіжних доручень № 2825 від 31.08.2020 на суму 51572,84 грн, №2839 від 24.09.2020 на суму 51 572,84 грн.;
- ордери, довіреності на підтверджень повноважень адвокатів Адвокатського бюро «ЛЕКС'ЮСТ» Овода А.П., Блажко Р.П., Гусак А.М.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Проаналізувавши надані документи, в яких визначено фіксована плата за весь обсяг наданих послуг, суд вважає, що надані послуги відповідають документам та інформації, що містяться у матеріалах судової справи, адвокати виконавця брали участь у всіх судових засіданнях по справі.
Заперечення відповідача щодо розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу адвоката у зв'язку із недоведеністю необхідності залучення трьох адвокаті та визначення гонорару саме у вказаному розмірі, за результатом оцінки доказів у справі судом не приймаються.
Враховуючи погоджені між клієнтом умови оплати наданих послуг професійної правничої допомоги, пов'язаної із розглядам даної справи, надані докази та пояснення позивача, суд дійшов висновку про задоволення заяви позивача та покладення на відповідача витрат позивача, пов'язаних із оплатою правничої допомоги адвоката, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у сумі 90 479,16 грн.
Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Оболонь" (04212, м.Київ, вул. Богатирська 3, код ЄДРПОУ 05391057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІМАСАН УКРАЇНА" (04050, м.Київ, вул. Дегтярівська, 8-А, код ЄДРПОУ 39287145) 885 369 (вісімсот вісімдесят п'ять тисяч триста шістдесят дев'ять) грн. 54 коп 3% річних, 3 242 141 (три мільйони двісті сорок дві тисячі сто сорок одну) грн. 38 коп інфляційних втрат за прострочення оплати за товар, 126 830 (сто двадцять шість тисяч вісімсот тридцять) грн. 00 коп 3% річних, 119 267 (сто дев'ятнадцять тисяч двісті шістдесят сім) грн. 50 коп інфляційних нарахувань за прострочення оплати курсової різниці, 65 891 (шістдесят дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто одну) грн. 41 коп витрат по сплаті судового збору, 90 479 (дев'яносто тисяч чотириста сімдесят дев'ять) грн. 16 коп витрат на оплату правової допомоги адвоката.
3. Видати наказ після набранням рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено 30.11.2020.
Суддя О.М.Ярмак