ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про відмову у відкритті провадження у справі
30.11.2020Справа № 910/15692/20
Суддя Господарського суду міста Києва Літвінова М.Є. розглянувши матеріали
позовної заяви ОСОБА_1
до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк
про визнання договору припиненим
ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання Договору поруки № Р152181258275011271 від 23.03.2018 припиненим.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги зазначив наступне:
21.07.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "СІГМА КОНСТРАКШН" (в подальшому змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІГ-Статус") підписало Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг.
Згідно із Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІГ-Статус" приєдналось до Умов та правил надання банківських послуг (надалі - Умови), Тарифів Банку, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування (далі - договір) та взяло на себе зобов'язання виконувати умови договору.
В подальшому, 23.03.2018 між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладений договір поруки №P1521812587250111271 предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "СІГМА КОНСТРАКШН" (боржник) зобов'язань за угодами - приєднання.
ОСОБА_1 зазначила, що 03.05.2018 була звільнена з посади керівника ТОВ «Сігма Костракшн», та як поручитель не була обізнана про збільшення кредитного ліміту за основним зобов'язанням.
У зв'язку з тим, що обсяг відповідальності поручителя було збільшено, про що останнього не було повідомлено, ОСОБА_1 просить суд припинити Договір поруки № Р152181258275011271 від 23.03.2018.
Розглянувши матеріали позовної заяви, Господарський суд міста Києва вирішив відмовити у відкритті провадження у справі, зважаючи на наступне.
Пунктом 1 ч.1 ст.175 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно приписів ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
У рішенні від 22.12.2009 у справі "Безимянная проти Росії" (заява № 21851/03) ЄСПЛ наголосив, що "погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту".
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Справи, віднесені до юрисдикції господарських судів, визначено у статті 20 Господарського процесуального кодексу України.
Так, за змістом пункту 1 частини 1 статті 20 цього Кодексу господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
З аналізу наведеної вище норми вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи -підприємці.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є визнання Договору поруки № Р152181258275011271 від 23.03.2018 припиненим.
З представленого суду договору поруки, вбачається, що останній укладено між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , яка не має статуту фізичної особи-підприємця.
Тобто, правовідносини у цьому спорі виникли на підставі договору поруки, укладеного для забезпечення виконання кредитного договору від 21.07.2017.
Позивачем у цій справі є фізична особа, у якої виникло право вимоги за договором поруки і яка звернулась з позовом до кредитора.
Зважаючи на встановлені обставини справи, та враховуючи положення п.1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що спір щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов'язання, належить до юрисдикції господарського суду лише тоді, якщо сторонами основного зобов'язання є тільки юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці, а у даному спорі стороною основного зобов'язання є фізична особа, тобто, що вказаний спір слід розглядати за правилами цивільного судочинства.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах від 13.03.2019 Великої Палати Верховного Суду по справі №906/277/18 та Верховного Суду від 14.01.2020 по справі №910/2720/18.
Враховуючи вищезазначене, а також те, що заявлений спір ґрунтується на правовідносинах, не направлених на захист корпоративних прав позивача, крім того стороною оспорюваного правочину є фізична особа, а правовідносини сторін не мають господарсько-правових ознак, тому вирішення цього спору має здійснюватись за нормами Цивільного процесуального кодексу України.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №927/90/19 від 04.09.2019.
Отже, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для відмови у відкритті провадження у справі № 910/15692/20 згідно п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 175, 234 Господарського процесуального кодексу України,
1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання Договору поруки № Р152181258275011271 від 23.03.2018 припиненим.
2. Роз'яснити ОСОБА_1 , що спір має розглядатись в порядку цивільного судочинства.
3. Згідно ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.
Суддя М.Є. Літвінова