27.11.2020 року м.Дніпро Справа № 904/495/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Мороза В.Ф. (доповідач)
суддів: Коваль Л.А., Кузнецова В.О.
розглянувши апеляційну скаргу акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" в особі відокремленого підрозділу "Криворізька теплова електрична станція" акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2020 року (суддя - Татарчук В.О.)
у справі № 904/495/20
за позовом акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Дніпро)
до акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" (м. Запоріжжя) в особі відокремленого підрозділу "Криворізька теплова електрична станція" акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" (м. Зеленодольськ, Дніпропетровська область)
про стягнення штрафу за невірно зазначену масу вантажу у розмірі 46 230грн.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось з позовом до акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" в особі відокремленого підрозділу "Криворізька теплова електрична станція" акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" про стягнення штрафу за невірно зазначену масу вантажу у розмірі 46 230 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2020 позов задоволено та стягнуто з акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" в особі відокремленого структурного підрозділу "Криворізька теплова електрична станція" акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" на користь акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" 46 230грн. - штрафу, 2 102грн - витрат по сплаті судового збору, про що видано відповідний наказ.
Рішенням місцевого суду було встановлено наявність підстав для покладення обв'язку зі сплати неустойки на відповідача, оскільки такий обов'язок передбачений Угодою про міжнародне залізничне сполучення.
Не погодившись із вказаним рішенням акціонерним товариством "ДТЕК Дніпроенерго" в особі відокремленого підрозділу "Криворізька теплова електрична станція" акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2020 року у справі № 904/495/20.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що перевезення вантажу здійснювалося зі станції Гомель ЧБ згідно Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМЗВС). Під час перевезення на станції Сновськ Південно-західної залізниці було виявлено факт перевантаження вантажу понад вантажопідйомність вагонів та перевантажено надлишки у вагон №33736653, про що складено комерційні акти. Неустойка у даному випадку стягується відповідно до приписів ст. 31 УМЗВС «Сплата провізних платежів та неустойки», відповідно до якої встановлено, що якщо угодою між учасниками перевезення не передбачено інше, оплата провізних платежів є обов'язком: відправника - перевізникам, що приймають участь у перевезенні вантажу за перевезення, що він здійснює; отримувача - перевізнику, що видає вантаж, за перевезення, що він здійснює. У відношенні неустойки діє такий само порядок. При цьому, згідно параграфу 2 статті 31 УМЗВС, якщо відправник або отримувач покладає свої обов'язки з оплати провізних платежів на третю особу, то ця особа має бути вказана відправником у накладній в якості платника. Згідно графи 23 накладної УМЗВС №22517259 «Оплата провізних платежів» зазначено «БЧ Гомельское отделение 2007322/1034134 ООО Инновационная транспортная компания код 8201457». Тобто платником провізних платежів є третя особа, яка зазначена відправником і відповідальність за сплату неустойки у зв'язку з допущенними перевантаженнями вагонів покладається саме на вказану третю особу.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.08.2020 апеляційну скаргу акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" в особі відокремленого підрозділу "Криворізька теплова електрична станція" акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2020 року у справі № 904/495/20 залишено без руху та надано скаржнику у 10 денний строк з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази надіслання іншим учасникам справи копії апеляційної скарги та доданих до неї документів.
На виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 25.08.2020 у справі №904/495/20 апелянтом до матеріалів справи надано належні докази надіслання іншим учасникам справи копії апеляційної скарги та доданих до неї документів.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" в особі відокремленого підрозділу "Криворізька теплова електрична станція" акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2020 року у справі № 904/495/20 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та перевіривши правильність висновків місцевого господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, в липні 2019 згідно накладної № 22517259 від 26.07.2019 у вагонах №№ 61697835, 58744574, 61674925 ТОВ "БелТТО" (Республіка Білорусь) відправило зі станції Гомель Білоруської залізниці до станції Чугуїв Південної залізниці на адресу ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" вантаж "вугілля кам'яне марки Т".
В подальшому, за наказом №3723 від 26.07.2109 по станції Сновськ Південно-Західної залізниці вищевказаний вантаж було переадресовано на станцію Зелене Поле Придніпровської залізниці на адресу ВП "Криворізька ТЕС" AT "ДТЕК Дніпроенерго", що підтверджується актом загальної форми ф. ГУ- 23 № 2462 від 28.07.2019.
Відповідні зміни щодо вантажоодержувача було зроблено в графі "4" накладної № 22517259.
Під час проходження вантажу через станцію Сновськ Південно-західної залізниці при комісійному зважуванні вагонів №№ 61697835, 58744574, 61674925, було виявлено перевантаження вагонів понад вантажопідйомність, що зафіксовано актами загальної форми №№ 285,286, 287 від 27.07.2019.
Так, в комерційному акті №326906/5/17 зазначено, що на підставі акту загальної форми ст. Сновськ №68 від 27.07.2019 здійснювалось комісійне переважування на 150 тонних вагонних вагах ст. Сновськ, повірених 17.05.2019 без розчеплення із зупинкою вагону №61674925 з вантажем вугілля кам'яне марки Т. За документами зазначено нетто 69000кг, тара 21700кг. При переважуванні маси вантажу фактично виявилось вага брутто 93000кг, тара 21700кг, вантажопідйомність 69500кг, нетто 71300кг, що більше проти ваги зазначеній в накладній на 2300кг та більше за вантажопідйомності на 1800кг. Вагон прибув у технічно справному стані. При повторному переважуванні надлишок вантажу більше ваги зазначеної у залізничній накладній на 2300кг та більше ніж вантажопідйомність на 1800кг підтвердились. Комісійне переважування здійснювали ст. приймальник поїздів Кузьменко Т.В. , інспектор Гордейко А.Д. Надлишок вантажу перевантажено у вагон №66736653 у кількості 2300кг. Вантаж у вагоні розміщено рівномірно.
У комерційному акті №326906/7/18 зазначено, що на підставі акту загальної форми ст. Сновськ №67 від 27.07.2019 здійснювалось комісійне переважування на 150 тонних вагонних вагах станції Сновськ, повірених 17.05.2019 без розчеплення із зупинкою вагону №61697835 з вантажем вугілля кам'яне марки Т. За документами зазначено нетто 69100кг, тара 21700кг. При переважуванні маси вантажу фактично виявилось вага брутто 93000кг, тара 21700кг, вантажопідйомність 69500кг, нетто 71300кг, що більше проти ваги зазначеній в накладній на 2300кг, що більше вантажопідйомності на 1800кг. Вагон прибув у технічно справному стані. При повторному переважуванні надлишок вантажу більше ваги зазначеної у залізничній накладній на 2300кг та більше за вантажопідйомність на 1800кг підтвердились. Комісійне переважування здійснювали ст. приймальник поїздів Кузьменко Т.В. , інспектор митниці Гордейко А.Д. Надлишок вантажу перевантажено у вагон №66736653 у кількості 2300кг. Вантаж у вагоні розміщено рівномірно.
У комерційному акті №326906/8/19 зазначено, що на підставі акту загальної форми №66 від 27.07.2019 ст. Сновськ здійснювалось комісійне переважування на 150 тонних вагонних вагах ст. Сновськ, повірених 17.05.2019 без розчеплення із зупинкою вагону №58744574 з вантажем вугілля кам'яне марки Т. За документами зазначено нетто 69000кг, тара 21700кг. При переважуванні маси вантажу фактично виявилось вага брутто 93300кг, тара 21700кг, нетто 71600 кг, вантажопідйомність 69500кг, що більше проти ваги зазначеній в накладній на 2600кг, що більше вантажопідйомності на 2100кг. Вагон прибув у технічно справному стані. При повторному переважуванні надлишок вантажу більше ваги зазначеної у залізничній накладній на 2600кг та більше за вантажопідйомність на 2100кг підтвердились. Комісійне переважування здійснювали ст. приймальник поїздів Кузьменко Т.В. , інспектор митниці Гордейко А.Д. Надлишок вантажу перевантажено у вагон №66736653 у кількості 2600кг. Вантаж у вагоні розміщено рівномірно.
За змістом комерційних актів №№ 326906/5/17, 326906/7/18, 326906/8/19 від 29.07.2019 при контрольному переважуванні встановлено, що маса вантажу у вагонах №№61697835, 58744574 та 61674925 на 7200кг більше ніж зазначено у перевізних документах.
Надлишок вантажу з кожного вагону було відвантажено у вагон № 66736653, а саме: з вагону № 61674925 - в кількості 2300кг, з вагону № 61697835 - 2300кг, з вагону №58744574 - 2600кг.
Даний факт зафіксовано актом загальної форми ф. ГУ- 23 № 37 від 29.07.2019.
Вагон № 66736653 за накладною № 34407577 було відправлено на станцію Зелене Поле Придніпровської залізниці і 12.08.2019 видано одержувачу.
Станцією Зелене Поле у відповідності до § 3 ст. 16, §1 ст. 31 УМЗВС було нараховано штраф в сумі 46230грн, про що складено акт загальної форми № 3108 від 15.08.2019.
На підставі акта загальної форми №3108 було складено накопичувальну картку ф. ФДУ- 92 № 15089003, згідно якої штраф за невірно зазначену масу вантажу у п'ятикратному розмірі провізної плати складає 46230,00 грн.
Накопичувальну картку ВП "Криворізька ТЕС" АТ "ДТЕК Дніпроенерго" було підписано із зауваженням та зазначено, що з нарахованою сумою штрафу по накопичувальній картці №15089003, а саме штраф за неправильні дані зазначені у накладній останній не згоден, оскільки дані вказані у накладній були внесені вантажовідправником вантажу.
Позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію вих.№499/377 від 04.09.2019, згідно якої перевізник зазначив, що на станції призначення Зелене Поле за невірно зазначені відомості внесені в перевізний документ, а саме: невірно зазначену масу вантажу, було нараховано штраф у п'ятикратному розмірі провізної плати за перевезення надлишку маси вантажу по накопичувальній картці №15089003 на вантажоодержувача ВП «Криворізька ТЕС» АТ «ДТЕК Дніпроенерго». У разі перевезення імпортних вантажів за документами внутрішнього сполучення з оплатою на станції призначення в графі «Провізна плата» цих документів зазначається: «розрахунок на станції призначення», як і зазначено в накладній №34407577 від 29.07.2019 на вагон №66736653. Однак вантажовласник відмовився від сплати вказаного штрафу. З метою недоведення справи до суду, позивач просив відповідача розглянути і дати дозвіл на стягнення з останнього спірної суми у розмірі 46 230,00 грн. в єдиному Тех ПД в місячний термін з моменту отримання даної претензії.
У відповідь на вказану претензію відповідачем було надано відповідь вих№130/1204 від 04.10.2019, згідно якої останній зазначив, що підставою для нарахування штрафу перевізником стало встановлення факту перевантаження вантажем вагонів понад їх вантажопідйомність, що було встановлено на станції Сновськ Південно-Західної залізниці. Надлишки вантажу було перевантажено у вагон №66736653, на який оформлено накладну №34407577 від 29.07.2019. Перевезення здійснювалося зі станції Гомель БЧ до станції зелене Поле Придніпровської залізниці згідно Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, відповідно до якої відправник сплачує перевізнику неустойку, якщо після укладення договору перевезення перевізник виявляє неправильність, неточність або неповноту вказаних відправником в накладній відомостей і заяв, у тому числі, при навантаженні вантажу перевантаження вагону понад його вантажопідйомність. При цьому, згідно ст. 31 УМЗВС, якщо відправник або отримувач покладає свої обов'язки з оплати провізних платежів на третю особу, то ця особа має бути вказана відправником у накладній у якості платника. Згідно графи 23 накладної №22517259 «Оплата провізних платежів» зазначено «БЧ Гомельское отделение 2007322/1034134 ООО Инновационная транспортная компания, код 8201457». Тобто платником провізних платежів є третя особа, зазначена відправником і відповідальність за сплату неустойки у зв'язку з допущеними перевантаженнями вагонів має бути покладено саме на третю особу. З огляду на викладене, відповідачем було відмовлено в задоволенні претензії на суму 46 320,00 грн.
Несплата відповідачем суми неустойки у розмірі 46 320,00 грн. і стала причиною виникнення спору.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою статті 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
Відповідно до частини п'ятої статті 306 Господарського кодексу України загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За приписами частини третьої статті 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Статтею 920 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України (далі - Статут), який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (п. 2 Статуту).
Згідно із пунктом 4 Статуту залізниць України перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення, зокрема - Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 (надалі - УМЗВС; Угода).
Враховуючи вимоги Закону України «Про приєднання України до Протоколу від 3 червня 1999 року, що стосується змін Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) від 9 травня 1980 року» та те, що Україна приєдналася 05.06.1992 до УМЗВС від 01.11.1951, при вирішенні спорів, пов'язаних із перевезенням вантажів у міжнародному залізничному сполученні, слід застосовувати приписи цієї Угоди.
За змістом §§ 1, 2 статті 2 УМЗВС на її умовах здійснюється перевезення вантажів в прямому міжнародному вантажному сполученні між станціями, які відкриті для виконання вантажних операцій відповідно до національного законодавства Сторін цієї Угоди та за накладними, передбаченими цією Угодою, і тільки по мережі доріг - учасників цієї Угоди.
Ця Угода має обов'язкову силу для залізниць, відправників та отримувачів вантажів і діє незалежно від державної належності Сторін договору перевезення.
За відсутності відповідних положень у цій Угоді застосовується національне законодавство тієї Сторони, в якій повноважна особа реалізує свої права (стаття 5 Угоди).
За § 3 статті 14 УМЗВС укладення договору перевезення підтверджується накладною єдиного зразка, зміст якої визначений статтею 15 цієї Угоди.
За статтею 15 УМЗВС в залізничній накладній, серед іншого, зазначається маса вантажу.
Згідно з § 1 статті 16 УМЗВС правильність відомостей і заяв у накладній забезпечує відправник. Саме він несе відповідальність за всі наслідки від неправильного, неточного або неповного зазначення відомостей чи заяв, а також від того, що вони внесені у невідповідну графу накладної.
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Приписами статті 37 Статуту визначено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса, вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Маса вантажів визначається відправником.
Згідно з частиною 1 статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.
Залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами (стаття 105 Статуту залізниць України).
Статтею 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
За пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення (стаття 118 зазначеного Статуту).
Частиною 2 статті 24 Статуту передбачено право Залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Аналогічні приписи викладені в § 1 статті 23 УМЗВС, згідно якої перевізник має право перевіряти дотримання відправником умов перевезення та чи відповідає відправка відомостям, зазначеним відправником у накладній. Перевірка проводиться в порядку, встановленому національним законодавством.
Згідно із частиною першою статті 26 Закону України «Про залізничний транспорт», обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.
Пунктом 1 § 1 статті 29 УМЗВС встановлено, що перевізник складає комерційний акт, якщо при перевірці вантажу під час його перевезення або видачі констатує невідповідність маси вантажу відомостям, зазначеним у накладній.
Статтею 129 Статуту передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Відповідно до пункту 5.5 розділу 5 Правил приймання вантажів до перевезення, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі статтею 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми та комерційним актом.
Стаття 5 Статуту залізниць відносить до компетенції Міністерства транспорту України затвердження нормативних документів на підставі цього Статуту, які є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Пунктом 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. № 334, комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах.
Місцевим господарським судом встановлено, що неправильне зазначення маси вантажу вантажовідправником у вагонах №№61697835, 58744574 та 61674925 засвідчено комерційними актами № 326906/5/17, 326906/7/18, 326906/8/19 від 29.07.2019, якими підтверджено що маса вантажу у вказаних вагонах на 7200 кг більше ніж у перевізних документах.
Відповідно до § 2 статті 23 УМЗВС, якщо відправником не дотримано умови перевезення або відправка не відповідає відомостям, зазначеним відправником в накладній, то в порядку, передбаченому статтею 31 «Сплата провізних платежів і неустойок» і статтею 32 «Додаткові витрати, пов'язані з перевезенням вантажу» цієї Угоди, перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, викликані перевіркою і підтверджені документально.
Відповідно до пункту 3 § 3 статті 16 та § 2 статті 23 Угоди відправник сплачує перевізнику неустойку, якщо після укладення договору перевезення перевізник виявить неправильність, неточність або неповноту вказаних відправником в накладній даних і при цьому встановлює, що при завантаженні вантажу відправником було допущено перевантаження вагона поза його вантажопідйомність.
Перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, не передбачені тарифами і викликані причинами, які не залежать від перевізника. Ці витрати встановлюються на дату їх виникнення окремо для кожного відправлення та підтверджуються відповідними документами. Відшкодування додаткових витрат здійснюється в прядку, передбаченому статтею 31 Угоди (стаття 32 Угоди).
Згідно з параграфом 1 статті 31 Угоди якщо угодою між учасниками перевезення не передбачено інше, оплата провізних платежів є обов'язком 1) відправника, який бере участь в перевезенні вантажу перевізником, за виключенням перевізника, який видає вантаж, за перевезення, яке ним здійснюється; 2) отримувача - перевізнику, який видає вантаж за перевезення, яке ним здійснюється. Відносно неустойки діє такий же порядок.
Параграфом 5 статті 31 Угоди передбачено, що Провізні платежі та неустойки сплачуються перевізнику в порядку, передбаченому національним законодавством держави, в якій здійснюється оплата.
Отже Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення передбачено, що перевізнику, відшкодовуються всі додаткові витрати, які виникли не з вини перевізника та які встановлюються на дату їх виникнення окремо для кожного відправлення, при цьому оплата таких витрат, у тому числі і сплата неустойки, покладається на отримувача - перевізнику, який видає вантаж за перевезення, яке ним здійснюється.
Як правильно було встановлено судом першої інстанції, завантаження вагонів понад їх вантажопідйомність була виявлена під час комерційного зважування на станції Сновськ Південно-західної залізниці, про що було складено акти загальної форми. За перевезення надлишку вантажу позивачем здійснено розрахунок провізної плати у відповідності до Тарифного керівництва №1 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 26.03.2009 №317.
Враховуючи встановлений обов'язок отримувача вантажу відшкодувати всі витрати перевізнику, який видає вантаж за перевезення, а також те що остаточні розрахунки здійснюються на станціях призначення, колегія погоджується з висновком господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача суми штрафу у розмірі 46 230,00 грн.
Щодо доводів апеляційної скарги колегія зазначає, що позивачем заявлено до стягнення суму штрафу у п'ятикратному розмірі провізної плати, який було нараховано, у зв'язку з виявленням перевантаження вагонів понад їх вантажопідйомність на станції Сновськ Південно-західної залізниці.
Як вже було зазначено оплата провізних платежів, у тому числі і неустойки у даному випадку, є обов'язком отримувача - перевізнику, який видає вантаж за перевезення, яке ним здійснюється, отже обставини зазначені апелянтом, не спростовують обов'язку останнього відшкодувати такі витрати позивачу.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України)
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.
Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" в особі відокремленого підрозділу "Криворізька теплова електрична станція" акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2020 року у справі № 904/495/20 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2020 року у справі № 904/495/20 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпроенерго" в особі відокремленого підрозділу "Криворізька теплова електрична станція" акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.Ф.Мороз
Суддя В.О.Кузнецов
Суддя Л.А.Коваль