проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"24" листопада 2020 р. Справа № 917/1598/18
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Пелипенко Н.М.
секретар судового засідання Полупан Ю.В.
за участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача - Дзюбло О.І., довіреність №04.2.2-20/2/1610 від 21.07.2020
3-ої особи - Рудич О.В., довіреність №01-05/01.11-11/18 від 13.01.2020
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Релігійної Громади (парафія) Пресвятої Трійці Української греко-католицької церкви в особі пароха Кролевського Юрія Володимировича (вх.№2650П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 12.08.2020 у справі №917/1598/18 (суддя Сірош Д.М., повний текст рішення складено 25.08.2020),
за позовом Релігійної Громади (парафія) Пресвятої Трійці Української греко-католицької церкви м .Полтави в особі пароха Кролевського Юрія Володимировича, м. Полтава
до Територіальної громади в особі Полтавської міської ради, м. Полтава
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
1. Управління майном комунальної власності міста, м. Полтава,
2. Полтавського бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор", м. Полтава,
про визнання недійсним договору купівлі - продажу та стягнення збитків, -
Релігійна Громада (парафія) Пресвятої Трійці Української греко-католицької церкви м. Полтави в особі пароха Кролевського Юрія Володимировича звернулася з позовом до Територіальної громади в особі Полтавської міської ради в якому просить: визнати недійсним договір купівлі-продажу комунального майна нежитлового приміщення, а саме: 33/100 частини нежитлових приміщень, загальною площею 125,0 кв.м, що розташовані за адресою: м.Полтава, вул.Пушкіна, 133-А, укладеного Територіальною громадою міста Полтави в особі Полтавської міської ради від імені якої діяло Управління майном комунальної власності міста в особі начальника Курнакової Н.О. та Релігійною громадою (парафією) Пресвятої Трійці Української греко-католицької церкви м. Полтави в особі пароха Кролевського Юрія Володимировича; стягнути збитки у подвійному розмірі в сумі 1.113.220,00 грн, що завдані у зв'язку з вчиненням вказаного вище правочину, та оплату послуг з виготовлення технічної документації в сумі 11.661,00 грн.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 12.08.2020 в позові відмовлено повністю.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 12.08.2020 повністю та прийняти нове, яким задовольнити позов в повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник посилається на те, що в даному випадку при винесенні оскаржуваного рішення мало місце порушення норм матеріального та процесуального права, що є безумовними підставами для скасування рішення. Так, за твердженням апелянта ним було проведено саме поліпшення орендованого майна протягом 2017 року, а не капітальний ремонт, як зазначено в рішенні. При цьому, здійснюючи поліпшення позивач не був обізнаним про технічний стан продуктивних елементів спірної будівлі. Натомість, розпочавши капітальний ремонт в 2018 році позивачем встановлено факт того, що стіни спірної будівлі виготовлені не з цегли, як було зазначено в усіх виготовлених приватизаційних документах. Оскільки на момент укладення спірного договору не було відомо про такі обставини, відповідач вважає дії відповідача умисними, що тягне за собою визнання недійсним правочину.
Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2020 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Пелипенко Н.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 апеляційну скаргу Релігійної Громади (парафія) Пресвятої Трійці Української греко-католицької церкви в особі пароха Кролевського Юрія Володимировича залишено без руху через відсутність доказів сплати судового збору у відповідному розмірі.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 у справі №917/1598/18, після усунення скаржником недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та призначено розгляд апеляційної скарги на 24.11.2020 о 10:00 год.
18.11.2020 за вх.№11283 на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшла заява представника Управління майном комунальної власності міста про участь в судовому засіданні по справі №917/1598/18, призначеному на 24.11.2020 о 10:00 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яка була задоволена колегією суддів, що відображено у відповідній ухвалі Східного апеляційного господарського суду від 19.11.2020.
18.11.2020 на адресу Східного апеляційного господарського суду від третьої особи по справі, Управління майном комунальної власності міста, надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№11282), яку управління вважає безпідставною та необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, у зв'язку з чим просить суд рішення Господарського суду Полтавської області від 12.08.2020 у справі №917/1598/18 залишити без змін.
Відповідач, Полтавська міська рада, також надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№11449), в якому просить рішення Господарського суду Полтавської області від 12.08.2020 залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому, доводи відзиву відповідача зводяться до того, що твердження позивача, на яких ґрунтується апеляційна скарга, є лише припущеннями, які не знайшли свого підтвердження при розгляді справи в суді першої інстанції, в розумінні приписів статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України.
В ході судового засідання представники відповідача та третьої особи підтримали вимоги та доводи відзиву на апеляційну скаргу.
23.11.2020 на адресу Східного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату.
Розглянувши дане клопотання колегія судді дійшла висновку про залишення його без задоволення з огляду на таке.
По-перше, дане клопотання не засвідчено електронним цифровим підписом, що суперечить вимогам ст. ст. 77, 91 Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Відправнику надіслано повідомлення про отримання та невідповідність листа встановленим вимогам та запропоновано надіслати інший лист, про що складено відповідний акт №13-35/537 від 23.11.2020.
По-друге, слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст.273 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції обмежений шестидесятиденним строком з моменту відкриття апеляційного провадження у справі.
Відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
В той же час, у наданому клопотанні заявником жодним чином не обґрунтовано, які саме обставини підлягають встановленню та з'ясуванню саме у судовому засіданні та потребують присутності сторін. При цьому, колегія суддів враховує, що правова позиція позивача з приводу оскаржуваного рішення викладена у відзиві на апеляційну скаргу та у додаткових поясненнях до неї, а відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
При цьому суд враховує, що відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Слухання не вимагається, коли немає сумнівів щодо переконливості чи оскаржуваних фактів, які вимагають слухання, і суд може справедливо і обґрунтовано винести рішення на основі подань сторін та інших письмових матеріалів (рішення ЄСПЛ у справах «Dory v. Sweden» («Дерю проти Швеції»); «Saccoccia v. Austria» («Саккочча проти Австрії»).
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини як джерело права та зважаючи на відсутність необхідності надання сторонами у судовому засіданні відповідних пояснень, колегія суддів, користуючись наданим суду правом, не вбачає правових підстав для задоволення клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду апеляційної скарги по суті, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав сторін щодо розгляду справи судом упродовж розумного строку, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги без участі представника позивача.
За приписами ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи та підтверджується в ході її апеляційного розгляду, 19.12.2016 Релігійна громада (парафія) Пресвятої Трійці Української греко-католицької церкви м. Полтави звернулась з листом до Виконавчого комітету Полтавської міської ради з приводу надання в оренду нежитлового приміщення комунальної форми власності за адресою: м. Полтава, вул. Пушкіна, 133-А, загальною площею 401,1 кв. м для використання релігійною громадою в інтересах парафії та відправлення богослужінь.
26.12.2016 Полтавська міська рада на підставі розпорядження міського голови №107-р, делегуючи свої повноваження Управлінню майном комунальної власності в особі начальника Маляренка І. В. уклала з Релігійною громадою договір оренди №118/3/6 нежитлового приміщення за адресою: м. Полтава, вул.Пушкіна, 133-А, загальною площею 401,1 кв. м.
Умовами договору оренди №118/3/6 було визначено:
- вартість всього приміщення, яка становила 1.400.338,00 грн (на підставі висновку про проведення експертної оцінки ПП «Науково-консультаційний «Експоцентр») (п. 2.2);
- можливість здійснити за рахунок власних коштів поліпшення та закріплено право викупу орендованого комунального майна шляхом приватизації (п.п. 3.1.3, 3.1.4.);
- заборонена перепланування, перепрофілювання, реконструкція та капітальний ремонт зазначеного приміщення без узгодження проектної документації з відповідним управлінням міськради та без прийняття рішення з цього приводу виконавчим комітетом Полтавської міськради (п. 3.2.11).
Спірне нежитлове приміщення було передано позивачу в орендне користування за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору оренди, який підписаний та скріплений печатками орендодавця (відповідача по справі), орендаря (позивача по справі) і балансоутримувача (комунального підприємства "ЖЕО №2" Полтавської міської ради).
Пунктом 2 згаданого акту приймання-передачі, визначено, що об'єкт оренди передається в задовільному технічному стані і може використовуватися орендарем відповідно до умов договору оренди. В пункті 3 зазначено, що сторони претензій один до одного щодо технічного стану орендованого приміщення - не мають.
14.04.2017 орендар звернувся до Виконавчого комітету Полтавської міської ради з листом №60 про надання дозволу на проведення невід'ємних поліпшень об'єкта оренди з переліком запланованих невід'ємних поліпшень: заміну вікон та встановлення грат, заміну дверей, водопровідних та каналізаційних труб і встановлення лічильників на загальну суму 351.799,15 грн відповідно до зведеного кошторисного розрахунку будівництва (від 20.03.2017 на суму 121.194,47 грн та від 10.04.2017 на суму 230.604,68 грн).
Розпорядженням міського голови №33-р від 03.05.2017 надано згоду на проведення невід'ємних поліпшень орендованого майна, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без завдання йому шкоди, на нежитлові приміщення комунальної власності за адресою: м.Полтава, вул.Пушкіна, 133-А на суму 351.799,15 грн за умови оформлення відповідних дозвільних документів, в установленому чинним законодавством порядку.
Розпорядженням міського голови №57-р від 09.08.2017 суму невід'ємних поліпшень зменшено до 121.194,47 грн без урахування ПДВ.
15.08.2017 до Управління майном комунальної власності міста надійшла довідка орендаря про виконання невід'ємних поліпшень орендованого майна на суму 113.878,26 грн (без ПДВ) та надано аудиторський висновок від 15.08.2017 (звіт незалежного аудитора) стосовно виконання узгоджених процедур щодо джерел фінансування вартості невід'ємних поліпшень орендованого майна комунальної власності, яке розташоване за адресою: м. Полтава, вул. Пушкіна, 133А, виготовлений ТОВ "Аудиторська фірма "Консалтингнг - Аудит". При цьому, вартість невід'ємних поліпшень складає 26,09% від ринкової вартості орендованого об'єкту.
15.09.2017 рішенням 12-ї сесії Полтавської міської ради сьомого скликання "Про внесення змін та доповнень до рішення 11-ї сесії Полтавської міської ради 7-го скликання від 16.06.2017 "Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Полтави що підлягають приватизації у 2017 році" об'єкт комунальної власності за вказаною адресою включено до додатку №1 "Перелік об'єктів комунальної власності м. Полтави, що підлягають приватизації шляхом викупу", про що орендаря повідомлено відповідним листом та повідомлено про необхідність звернення до Управління з питань проведення необхідної роботи щодо приватизації об'єкта комунального майна.
Під час приватизації спірного нежитлового приміщення, на підставі відповідних договорів ПП «Науково-консультаційний «Експоцентр» виготовило Висновки (звіти) про оцінку вартості приміщення від 12.01.2017 та від 09.11.2017.
15.12.2017 Територіальна громада міста Полтави в особі Полтавської міської ради від імені якої діяло Управління майном комунальної власності міста в особі начальника Курнакової Н.О. (продавець) та Релігійна громада (парафія) Пресвятої Трійці Української греко-католицької церкви м. Полтави в особі пароха Кролевського Ю. В. (покупець) уклали договір купівлі-продажу комунального майна нежитлового приміщення за адресою: м. Полтава, вул. Пушкіна, 133-А.
За умовами договору купівлі-продажу:
-продавець зобов'язувався передати у власність покупцю майно комунальної власності міста (нежитлові приміщення), яке знаходиться в громадському будинку за адресою: м. Полтава, вул. Пушкіна, 133-А і належить Територіальній громаді міста Полтави в особі Полтавської міської ради на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого реєстраційною службою Полтавського міського управління юстиції Полтавської області від 29.05.2015, а покупець зобов'язувався прийняти майно і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі та провести державну реєстрацію в державному реєстрі прав на нерухоме майно. Характеристики будівлі (споруди, приміщення) наводяться в технічному паспорті, який виданий ПП Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" 26.09.2017 і є додатком до цього договору (п. 1.1);
- згідно з висновком (звітом) суб'єкта оціночної діяльності ПП "Науково-консультаційний «Експоцентр», затвердженим управлінням майном комунальної власності міста 08.12.2017, вартість нежитлового приміщення без поліпшень становить 466.342,00 грн без ПДВ (п.1.3);
- об'єкт продано за 559.610,40 грн, в тому числі ПДВ 93.268,40 грн (п.1.4).
Актом приймання - передачі від 15.12.2017 майно передано Релігійній громаді (парафії) Пресвятої Трійці Української греко-католицької церкви м. Полтави та право власності зареєстровано в органах державної реєстрації.
За твердженням позивача, навесні 2018 року ним розпочато капітальний ремонт частини будівлі за адресою: м. Полтава, вул. Пушкіна, 133-А, однак, під час будівельних робіт встановлено факт того, що стіни будівлі виготовлені, не з цегли, а з комишу та будівельного шлаку (не має каменю і не зміцнена цеглою). Також встановлено, що відсутній капітальний фундамент, в якості фундаменту виступає глиняно-цегляна суміш.
Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до Управління комунальним майном з приводу придбаного нежитлового приміщення, адже до початку будівельних робіт позивач був впевнений, що придбав приміщення з цегляними стінами та капітальним фундаментом.
Зважаючи на відсутність задовільної відповіді Управління комунальним майном, позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх прав з позовною заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу, оскільки виявлені при капітальному ремонті обставини щодо матеріалу стін придбаного нежитлового приміщення мають істотне значення. При цьому, позивач зазначає, що серед наявних приватизаційних документів у нього зберігся екземпляр Звіту про оцінку майна, виготовлений ПП «Науково-консультаційний «Експоцентр» 09.11.2017, в якому стіни будівлі зазначені як цегляні. Інформація стосовно того, що стіни є цегляними міститься також у технічному паспорті на спірну будівлю, виготовленого станом на 26.09.2017. Отже, на думку позивача в даному випадку підлягає застосуванню ст. 230 Цивільного кодексу, в якій визначено правові наслідки вчинення правочину під впливом обману.
Господарський суд Полтавської області, при винесенні оскаржуваного рішення, відмовив в задоволенні позовних вимог з огляду на недоведеність умислу в діях відповідача при укладенні договору купівлі-продажу комунального майна нежитлового приміщення, що виключає наявність обману та його впливу на іншу сторону правочину, оскільки позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту навмисного вчинення відносно позивача дій щодо повідомлення, про те, що матеріал стін вказаного у оспорюваному договорі купівлі-продажу будівлі виготовлено з цегли.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
З приписів статті 3 Цивільного кодексу України вбачається, що однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Разом із тим частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України ).
Укладений між сторонами склалися господарські відносини за договором купівлі-продажу, які регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.
Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму, як це визначено в статті 655 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
В даному випадку позивач наполягає на тій позиції, що правочин, вчинений між ним та відповідачем, має бути визнаний недійсним з підстав наявності обману.
Підстави для визнання правочину недійсним унормовані статтею 215 Цивільного кодексу України, за приписами якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5-6 статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний недійсним судом.
У відповідності зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне .значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину. яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов'язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
Правочин, вчинений під впливом обману, належить до правочинів з вадами волі, оскільки у сторони, яка діяла під впливом обману, внутрішня воля сформувалася невірно під впливом хибних відомостей про обставини правочину, спричинених діями інших осіб.
Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть.
Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230.
Сам по собі факт продажу товару з недоліками, не зазначеними в договорі і про які продавець не знав, не дає покупцю право вимагати визнання договору недійсним.
Обман може відбуватися як у вигляді активної поведінки або повідомлення про будь-які обставини, яких насправді немає, так і у вигляді свідомого замовчування обставин, які можуть перешкодити укладенню правочину.
Таким чином, обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.
В той же час, суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дійшов висновку про відсутність у Релігійної громади (парафії) Пресвятої Трійці Української греко-католицької церкви м. Полтави повної та достовірної інформації про технічний стан будівлі під час укладення договору купівлі-продажу від 15.12.2017 необґрунтованим та безпідставним, і з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на таке.
Так, невід'ємними поліпшеннями орендованого майна - є здійснені орендарем за час оренди заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого майна та (або) його споживчих якостей, відокремлення яких призведе до зменшення його ринкової вартості (таке визначення наведене в Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені на час його оренди, під час приватизації, затверджений наказом Фонду державного майна України від 27.02.2004 року №337).
Отже, під поняттям «невід'ємних поліпшень» розуміється комплекс ремонтно-будівельних робіт спрямованих на поліпшення експлуатаційних(споживчих) показників об'єкту. Вищезазначені поняття мають різну правову природу, проте передбачають здійснення схожого комплексу дій.
В своїй апеляційній скарзі, позивач акцентує увагу на тому моменті що ним, як орендарем спірного нежитлового приміщення, станом на 15.08.2017 були здійсненні саме невід'ємні поліпшення. В зв'язку з цим, заперечує проти твердження суду щодо його обізнаності про технічний стан конструктивних елементів будівлі ще до укладення спірного договору купівлі-продажу, з огляду на перелік виконаних позивачем робіт.
Як вже зазначалось, відповідно до розпорядження міського голови №33-р від 28.04.2017 року Релігійній громаді (парафії) Пресвятої Трійці Української греко-католицької церкви м. Полтави було надано дозвіл на проведення невід'ємних поліпшень орендованого майна, які неможливо відокремити від об'єкту оренди без завдання йому шкоди, на нежитлове приміщення комунальної власності, яке розташоване за адресою: м. Полтава, вулиця Пушкіна, будинок 133-А., на суму 121 194,47 грн (без ПДВ).
На підставі чого, позивачем, як орендарем, проведено цілий комплекс невід'ємних поліпшень об'єкту оренди, а саме: заміна засклених віконних рам, демонтаж віконних коробок в кам'яних стінах з відбиванням штукатурки в укосах, заповнення віконних прорізів готовими доками з металопластику, установлення пластикових підвіконних дощок, установлення віконних зливів, заміна дверних полотен, демонтаж дверних коробок відбиванням штукатурки в укосах, заповнення дверних прорізів готовими дверима з металопластику, заміна водопровідних га каналізаційних труб і встановлення лічильників.
Вищеперелічені невід'ємні поліпшення орендованого майна комунальної власності, яке розташоване за адресою: м. Полтава, вулиця Пушкіна, будинок 133-А - були виконані з квітня 2017 року по серпень 2017 року позивачем, що підтверджується аудиторським висновком від 15.08.2017.
На підтвердження того факту, що позивач, як покупець спірного нежитлового приміщення, був обізнаний про технічний стан конструктивних елементів будівлі по вул. Пушкіна, буд. 133-А, окрім переліку виконаних позивачем робіт з поліпшення орендованого майна, свідчать наступні документи, наявні в матеріалах справи:
- звіт про оцінку вартості нежитлових приміщень у громадському будинку літ. А-2, площею 125 кв. м, розташованих за адресою: м. Полтава, вул. Пушкіна, буд. 133-А, за 2016 рік, виготовлений ПП «Науково - консультаційний Експоцентр», замовником якого є Релігійна Громада (парафія) Пресвятої Трійці Української греко-католицької церкви м. Полтави, і з якого вбачається, що Релігійну Громаду експертом оцінювачем було проінформовано про конструктивні особливості громадського будинку за адресою: м. Полтава, вул. Пушкіна, 133-А, зокрема, проінформовано: фундамент - цегла, стіни - глинокамишитові;
- технічний паспорт на громадський будинок за адресою: м. Полтава, вул Пушкіна, буд.133-А, виготовленого 19.04.2012 ПП "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор", наданий позивачем, в якому також зазначено про конструктивні особливості громадського будинку за адресою: м. Полтава, вул. Пушкіна, 133-А;
- висновки судової експертизи №457/461/462/463 за результатами проведення комісійної судової будівельно-технічної експертизи (висновок по питанню №4), якими фактично встановлено, що позивач при проведенні невід'ємних поліпшень орендованого нежитлового приміщення по вул. Пушкіна, 133-А у м. Полтаві, а саме: заміни вікон та встановлення грат, заміни дверей, водопровідних та каналізаційних труб і встановлення лічильників, усвідомлював технічний стан та характеристики конструктивних елементів будівлі.
Таким чином, доводи позивача щодо існування факту свідомого замовчування Полтавською міською радою відомостей про те, що матеріал стін вказаного в оспорюваному договорі будинку, виготовлено з глинокамишиту, не відповідає дійсності. А позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту навмисного вчинення відносно позивача дій щодо повідомлення йому неправдивих відомостей щодо матеріалу стін вказаного у оспорюваному договорі купівлі-продажу будівлі.
Також, суперечливим є твердження позивача про незалучення сертифікованих фахівців на стадії здійснення обстеження, за результатами якого складено дефектний акт на капітальний ремонт приміщень, що розташовані за адресою: вул. Пушкіна, 133а, м. Полтава від 20.03.2017, оскільки матеріалами справи підтверджується, що цей акт підписаний інженером-проектувальником Теслею Анатолієм Миколайовичем (реєстраційним №4082) та затверджений безпосередньо Релігійною громадою (парафії).
Таким чином, встановивши відсутність обставин, які б давали підстави для висновку про укладення правочину під впливом обману, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про наявність правових підстав для відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Крім того, в зв'язку з залишенням без задоволення основної вимоги про визнання недійсним договору, обґрунтованою є відмова у задоволенні вимоги щодо стягнення збитків у подвійному розмірі в сумі 1.113.220,00 грн, що завдані у зв'язку з вчиненням вказаного вище правочину, оплати за послуг за виготовлення технічної документації в сумі 11.661,00 грн.
Вирішуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновку суду, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в постанові, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", рішення від 10.02.2010).
Відповідно до статей 76 - 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, позивачем всупереч вищенаведених норм права, не було подано доказів, які б підтвердили факти, викладені в апеляційній скарзі, а наведені доводи не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні.
Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю з'ясував обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.
Оскільки апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, то, з урахуванням положень статті 129 ГПК України, здійснені ним судові витрати за апеляційною скаргою - не відшкодовуються.
Керуючись статтями 129, 270, пунктом 1 частини 1 статті 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Релігійної Громади (парафія) Пресвятої Трійці Української греко-католицької церкви в особі пароха Кролевського Юрія Володимировича залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 12.08.2020 у справі №917/1598/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складено 30.11.2020
Головуючий суддя О.А. Істоміна
Суддя С.В. Барбашова
Суддя Н.М. Пелипенко