Номер провадження: 33/813/1405/20
Номер справи місцевого суду: 523/15061/20
Головуючий у першій інстанції Кисельов В. К.
Доповідач Комлева О. С.
26.11.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
судді - Комлевої О.С.,
за участю:
секретаря судового засідання - Воронової Є.Р.,
захисника, особи, яка притягується
до адміністративної відповідальності - адвоката Поліванової І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, апеляційну скаргу захисника Поліванової Ірини Сергіївни на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 26 жовтня 2020 року, -
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції.
Постановою суду першої інстанції від 26 жовтня 2020 року, особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 44-3 КУпАП, визнано винним та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. на користь держави.
Звільнено від сплати судового збору.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала
На дану постанову суду захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, Поліванова І.С. - захисник ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги Поліванова І.С. посилається на те, судом першої інстанції не враховано, що за цією статтею КУпАП може бути притягнуто до відповідальності лише перевізника ( посадову особу суб'єкта господарювання.), що здійснює пасажирські перевезення. ОСОБА_1 лише найманий працівник і не є безпосереднім суб'єктом адміністративного правопорушення, під час здійснення перевезення дотримувався ПДД та не мав умислу щодо перевезення пасажирів понад встановлену кількість. Таким чином, вищезазначене підтверджує, що в діях водія ОСОБА_1 відсутні обов'язкові ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, зокрема відсутня вина у формі умислу.
25.09.2020 року ОСОБА_1 виконував свої безпосередні обов'язки водія, до яких не входить обмеження доступу пасажирам до автобусу або їх виведення фізичною силою.
Враховуючи проблеми зі здоров'ям, а також інвалідність другої групи, сплата штрафу у 17000 грн. є непід'ємною для ОСОБА_1 .
До того ж на його утриманні знаходиться неповнолітня дитина. ОСОБА_1 ніколи до адміністративної відповідальності не притягався та матеріальної шкоди не завдавав.
Враховуючи вищезазначене, захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, Поліванова І.С. ставить питання про скасування постанови та прийняття нової постанови, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши адвоката Поліванову І.С., прийнявши до уваги доводи, викладені в апеляційній скарзі, поданої захисником ОСОБА_1, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за наступних підстав.
Частиною 7 ст. 294 КпАП України передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до положень ч.1 та 2 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст.252 КУпАП оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 додержався вимог статей 245 та 252 КУпАП та на підставі аналізу доказів, досліджених під час судового розгляду, з'ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшов до обґрунтованих висновків про винуватість ОСОБА_1 ст.44-3 КУпАП.
Так, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії КИ №027825 від 25.09.2020 р., відповідно до якого, водій ОСОБА_1 , здійснив перевезення пасажирів у кількості 36 осіб, при дозволеній кількості - 19 особи, чим підпункт 2 п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641 «Про встановлення карантину, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19».
В суді першої інстанції ОСОБА_1 вину не визнав, та пояснив, що не міг висадити людей з транспортного засобу.
Апеляційний суд вважає неспроможними доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 , не є суб'єктом адміністративного правопорушення передбаченого ст. 44-3 КУпАП, тому, що не здійснює господарську діяльність та не зареєстрований відповідно до закону як фізична особа-підприємець, з огляду на таке.
Диспозиція ст.44-3 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Підпунктом 2 п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641 «Про встановлення карантину, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19», передбачено, що здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, зокрема перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, в електричному (трамвай, тролейбус), залізничному транспорті, у міському, приміському, міжміському, внутрішньо обласному та міжобласному сполученні, в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу, визначена в реєстраційних документах на цей транспортний засіб.
Більш того, відповідно до посадової інструкції водія, яку особисто підписав ОСОБА_1 , останньому відомо про постанову КМУ № 641 від 22 липня 2020 року (а.с. 24).
З урахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що саме водій відповідає за кількість пасажирів, відповідно до технічної характеристики транспортного засобу.
Апеляційний суд наголошує, що не виконавши встановленні Кабінетом Міністрів України карантинні обмеження, ОСОБА_1 свідомо поставив під загрозу життя та здоров'я інших людей, а контролювати кількість пасажирів, які знаходяться в салоні автобусу (маршрутного таксі), забезпечення безпеки їх життю та здоров'ю - є безпосереднім обов'язком водія транспортного засобу, який здійснює пасажирське перевезення.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захистника, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - Поліванової Ірини Сергіївни - залишити без задоволення.
Постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 26 жовтня 2020 року - залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.С. Комлева