Номер провадження: 22-ц/813/446/20
Номер справи місцевого суду: 521/10962/16-ц
Головуючий у першій інстанції Поліщук І. О.
Доповідач Ващенко Л. Г.
08.10.2020 року м. Одеса
Колегія суддів Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді Ващенко Л.Г.
суддів - Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.,
за участі секретаря - Чепрас А.І.,
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2018 року (одноособово суддя Поліщук І.О.) у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання поруки припиненою,
ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА
(короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції)
17.06.2016 року публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі-Банк) звернулось із позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №МL-500/062/2008 від 06.05.2008 року у розмірі 19 910,12 доларів США.
Позов обґрунтовано наступним.
06.05.2008 року між Банком, який є правонаступником ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , укладений кредитний договір №МL-500/062/2008 зі змінами та доповненнями, згідно умов якого останньому був наданий кредит в розмірі 31 000 доларів США зі сплатою плаваючої процентної ставки за користування кредитом, яка складається з фіксованого відсотку (5,99% річних) + FIDR з кінцевим терміном погашення кредиту 06.05.2023 року. В якості забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором №МL-500/062/2008 від 06.05.2008 року, між Банком та ОСОБА_2 , 06.05.2008 року укладений договір поруки №SR-500/062/2008, згідно якого остання зобов'язалась відповідати перед позивачем, як солідарний боржник.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 умови кредитного договору №МL-500/062/2008 від 06.05.2008 року належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на 14.03.2016 року сума заборгованості становить 19 910,12 доларів США, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 17 220,30 доларів США; заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами - 2 689,82 доларів США, Банк просив позов задовольнити.
Заочним рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 26.10.2016 року задоволені позовні вимоги Банка про стягнення заборгованості.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 06.06.2017 року заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 26.10.2016 року скасовано.
03.07.2017 року ОСОБА_2 звернулась із зустрічним позовом до Банка про визнання поруки такою, що припинена.
Зустрічний позов обґрунтовано тим, що відповідно до п.4.1 договір поруки діє
До повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором. Згідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимого до поручителя. За матеріалами справи позичальник перестав виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту та процентів за користування кредитом 06.01.2015 року. За таких обставин, у Банка виникло право пред'явити вимогу до неї, як до поручителя, починаючи з 06.01.2015 року і протягом наступних шести місяців, що зроблено не було. Із зазначени пістав порука є припиненою, а позовні вимоги заявлені до поручителя ОСОБА_2 є безпідставними.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 20.12.2018 року позов Банка задоволено. Суд стягнув солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь Банка заборгованість за кредитним договором в розмірі 19 910 доларів США. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Банка про визнання поруки припиненою відмовлено. Суд стягнув у рівних частках з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Банка судовий збір у розмірі 7 770, 91 гривень.
(короткий зміст вимог апеляційної скарги)
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не погодились із рішенням суду від 20.12.2018 року і в особі представника подали апеляційну скаргу, в якій просять рішення суду скасувати, постановити нове рішення про відмову Банку у позові, задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
(узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу)
Апеляційна скарга представника ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зазначає:
Представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належним чином не повідомили про слухання справи, про рішення суду він дізнався з ЄДРСР лише 25.02.2019 року. Крім того, весь грудень 2018 року представник перебував на лікарняному і санаторному лікуванні за межами м. Одеси.
Суд першої інстанції не повідомив представника апелянтів і безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення судової економічної експертизи, порушивши право апелянтів на змагання у судовому процесі, можливість спростувати доводи позивача щодо наявності заборгованості у великому розмірі.
Позивачем невірно складений розрахунок заборгованості, який прийнятий судом без належної оцінки.
За умовами кредитного договору кредит надано у розмірі 31 000 доларів США зі сплатою плаваючої процентної ставки за користування кредитом, яка складається з фіксованого відсотку (5,99 річних) з кінцевим терміном погашення кредиту 06.05.2023 року. Із розрахунку Банка не вбачається за якою відсотковою ставкою розраховувалася заборгованість за період 2008 рік по 2015 рік.
Відповідачі звертались із клопотанням про витребування документів з Банка та обґрунтування розрахунку, однак суд без виклику сторін розглянув питання про задоволення клопотання.
Банком на адресу ОСОБА_1 22.03.2016 року надіслана досудова вимогам. У цей період позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 мешкала у батьків і про вказану вимогу їй стало відомо лише під час розгляду справи. Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України ОСОБА_2 особисто належало пред'явити досудову вимогу, як до поручителя.
Відповідно до п.4.1 договір поруки діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань, а п.4.2 визначає, що відповідальність поручителя припиняється після виконання зобов'язань. Відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки, а якщо такий строк не встановлений, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Поняття строків визначені ст. ст. 251, 252 ЦК України. Порука це строкове зобов'язання і відноситься до преклюзивних строків.
З матеріалів справи вбачається, що позичальник перестав виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту та процентів за користування кредитом 06.01.2015 року. За таких обставин у Банка виникло право пред'явити вимогу про виконання порушеного зобов'язання до боржника щодо повернення кредиту, починаючи з 06.01.2015 року і протягом наступних шести місяців, однак Банк цього не зробив. Банк звернувся позовом до боржників лише після 14.03.2016 року, тобто через один рік та два місяці.
Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченню припиняються, а це означає, що жодних з дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту у судовому порядку, кредитор вчиняти не може. Кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку припинилося матеріальне право.
Наведена правова позиція неодноразово висловлювалась ВСУ у судових рішеннях по справам №№6-6цс-14, 6-48 цс11, 6-53цс14. Також судом не прийняті до уваги правові висновки ВСУ від 21.10.2015 року у справі №6-1161цс15 щодо підстав визнання поруки припиненою.
(узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи)
Банк в особі представника не скористався правом надати відзив, пояснення або заперечення на апеляційну скаргу.
ІІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
(встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини)
Судом першої інстанції встановлені і сторонами неоспорені такі обставини.
06.05.2008 року між Банком, який є правонаступником ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №МL-500/062/2008 зі змінами та доповненнями, згідно умов якого останньому був наданий кредит в розмірі 31 000 доларів США зі сплатою плаваючої процентної ставки за користування кредитом, яка складається з фіксованого відсотку (5,99% річних) + FIDR з кінцевим терміном погашення кредиту 06.05.2023 року (а.с.6-10).
В якості забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором №МL-500/062/2008 від 06.05.2008 року, між Банком та ОСОБА_2 06.05.2008 року укладений договір поруки №SR-500/062/2008, згідно якого остання зобов'язалась відповідати перед позивачем, як солідарний боржник (а.с.11).
Станом на 14.03.2016 року має місце заборгованість за кредитним договором №МL-500/062/2008 від 06.05.2008 року у розмірі 19 910,12 доларів США еквівалент станом на 14.03.2016 року - 518 060,55 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 17 220,30 доларів США і 2 689,82 доларів США заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами (а.с.14,173,174).
Листами від 22.03.2016 року, Банк, у вигляді досудової вимоги повідомив ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про погашення заборгованості за кредитним договором №МL-500/062/2008 від 06.05.2008 року у розмірі 19 910,12 доларів США (а.с.12,13).
Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 26 жовтня 2016 року позовні вимоги Банка задоволені (а.с.57-59).
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 06.06.2017 року скасовано заочне рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 26.10.2016 року із призначенням справи до розгляду по суті (а.с.117).
03.07.2017 року ОСОБА_2 звернулась із зустрічним позовом до Банка і ОСОБА_1 про визнання поруки такою, що припинена з підстав п.4.1 договір та ч.4 ст.559 ЦК України (а.с.120-123).
20.12.2018 року справу розглянуто за відсутності представника Банка, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і їхнього представника, матеріали справи не містять доказів про належне сповіщення осіб, які беруть участь у справі в судове засіданні на 20.12.2018 року (а.с.175).
Ухвалою суду від 20.12.2018 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судово-економічної експертизи (а.с.177).
Рішенням суду від 20.12.2018 року позов Банка задоволено, ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні зустрічного позову (а.с.178-180).
Судом апеляційної інстанції нові обставини не встановлювались і нові докази не досліджувались.
Між сторонами виникли правовідносини з кредитних зобов'язань, які регулюються нормами ЦК України.
(доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції)
Суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті за відсутності осіб, які беруть участь у справі виходив з того, що, зокрема, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в особі представника, належним чином сповіщені про розгляд справи 20.12.2018 року (а.с. 178 зворот).
Колегія суддів не погоджується з висновками суду в цій частині, оскільки матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в особі представника, належним чином сповіщались про розгляд справи 20.12.2018 року.
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (ст. 376 ч.3 п.3 ЦПК України).
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зазначає про розгляд справи за його відсутності, неналежне сповіщення, незаконність рішення і необґрунтованість відмови у задоволенні клопотання про призначення експертизи (а.с.184-186).
Зважаючи на те, що обов'язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового є те, що справу розглянуто за відсутності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та їхнього представника, які належним чином не сповіщались судом про дату, час і місце засідання суду, на значену обставину є посилання в апеляційній скарзі, рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення.
Позов Банка підлягає задоволенню, а у зустрічному позові ОСОБА_2 слід відмовити з таких підстав.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. ст. 526 ч.1, 530 ч.ч.1,2 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і з неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст ст. 610 ч.1, 612 ч.ч.ч1,2 ЦК України).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Параграфом 1 Глави 71 ЦК України врегульовані правовідносини, що виникають за договорами позики. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до умов кредитного договору (ст. 1054 ч.1, 1050 ч.2 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами існують зобов'язання з кредитного договору від 06.05.2008 року №МL-500/062/2008 зі змінами та доповненнями і договору поруки №SR-500/062/2008 від 06.05.2008 року.
Відповідно до п. 1.1 частини № 2 кредитного договору №ML-500/062/2008 від 06.05.2008 року, позичальник зобов'язується належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання як вони визначені в цьому договорі.
Пунктом 1.5.1 частини № 2 кредитного договору кредитного договору №ML-500/062/2008 від 06.05.2008 року визначено, що повернення відповідної частини кредиту та сплата процентів здійснюється позичальником щомісяця у розміри та строки визначені у графіку платежів.
Згідно із п.1.9.1 частини №2 кредитного договору №ML-500/062/2008 від 06.05.2008 року, незважаючи на інші положення кредитного договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому, або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем, та /або майновим поручителем своїх боргових та інших зобов'язань за кредитним договором (в тому числі, але не виключно, встановлених п.2.3.7 та ст.3 кредитного договору), та/або умов договору іпотеки, та/або умов договору поруки (надалі - «вимога»). При цьому зобов'язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому настає з дати відправлення банком на адресу позивальника відповідної вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дати надсилання позичальнику відповідної вимоги.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. ст. 553 ч.1, 554 ч.ч.1,2 ЦК України).
Пунктом 1.2. договору поруки №SR-500/062/2008 від 06.05.2008 року визначено, що поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що банк може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.
Згідно із п.3.1. договору поруки №SR-500/062/2008 від 06.05.2008 року, у випадку невиконання боржником боргових зобов'язань перед банком за кредитним договором, банк має право звернутись до поручителя з вимогою про виконання боргових зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі чи в частині.
Відповідно до п. 3.2. договору поруки №SR-500/062/2008 від 06.05.2008 року, поручитель приймає на себе зобов'язання, у випадку невиконання позичальником його боргових зобов'язань перед банком за кредитним договором, здійснити і, виконання боргових зобов'язань в обсязі, заявленому банком, протягом 3-х (трьох) банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги банка, при цьому, згідно п. 3.4. Договору поруки, така вимога вважається отриманою поручителем, якщо її буде надіслано поштою за адресою, вказаною в договорі поруки.
За розрахунками Банка станом на 14.03.2016 року має місце заборгованість у розмірі 19 910,12 доларів США, з якої: заборгованість за тілом кредиту - 17 220,30 доларів США і заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами - 2 689,82 доларів США, що підтверджується відповідним розрахунками Банка (а.с.14, 169-174) .
Листом від 22.03.2016 року Банк повідомив позичальника і його поручителя у вигляді досудової вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором №ML-500/062/2008 від 06.05.2008 року, а 17.06.2016 року Банк звернувся із позовом до суду.
Зважаючи на те, що між Банком і ОСОБА_1 існують зобов'язання з кредитного договору, станом на 14.03.2016 року існує заборгованість позичальника ОСОБА_1 перед Банком з повернення кредиту та відсотків, розмір заборгованості підтверджується розрахунками Банка, які складені і підписані повноважними особами Банка, у встановленому законом порядку, вказаний розрахунок не спростований позичальником і його поручителем, вимоги Банка про стягнення заборгованості підлягають задоволенню судом апеляційної інстанції.
Зі змісту зустрічної позовної заяви вбачається, що ОСОБА_2 визнає, що в якості забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором №МL-500/062/2008 від 06.05.2008 року, між Банком та нею 06.05.2008 року укладений договір поруки №SR-500/062/2008, п. 3.1. якого визначає, що у випадку невиконання боржником боргових зобов'язань перед банком за кредитним договором, банк має право звернутись до поручителя з вимогою про виконання боргових зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі чи в частині.
У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору, листом від 22.03.2016 року Банк повідомив позичальника ОСОБА_2 про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором №ML-500/062/2008 від 06.05.2008 року
Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України (в редакції, чинній на час пред'явлення зустрічного позову), порука припиняється після закінчення строку встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимого до поручителя.
Зі змісту досудової вимоги вбачається, що у березні 2016 року Банк став вимагати дострокового виконання зобов'язань та сплати заборгованості за кредитним договором протягом 30-ти днів з моменту отримання вимоги.
Зважаючи на те, що направленням у березні 2016 року досудової вимоги Банк змінив строк виконання основного зобов'язання з травня 2023 року на квітень 2016 року, саме з цього часу, протягом 6 місяців у Банка виникло право вимоги до поручителя ОСОБА_2 , тобто право вимоги про дострокове погашення поручителем основного зобов'язання.
Перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється з дня настання строку виконання основного зобов'язання, тобто строку виконання зобов'язання в повному обсязі (кінцевий строк) або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. У разі зміни кредитором на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України строку виконання основного зобов'язання, передбачений ч.4 ст. 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обчисленню від цієї дати (правовий висновок ВСУ від 01.11.2017 року у справі № 6-2615цс16).
В разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений ч.4 ст.559 ЦК України, строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. … кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати кожного місяця, а за договором поруки поручитель відповідає у такому ж розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як установлено кредитним договором, то з часу несплати кожного з платежів відповідно до ст. 261 ЦК України, починається перебіг позовної давності для вимог до боржника, та обчислення установленого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя. Якщо банк пред'явив вимоги до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання, то в силу положень ч.4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку. Разом з тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань (правові висновки ВСУ у справі № 6-1455цс17 від 13.09.2017 року).
Банк пред'явив позов до суду 17.06.2016 року, тобто в межах шестимісячного строку. Пункт 4 ч.1 кредитного договору зазначає, що сума кредиту та нарахованих процентів щомісячно погашається рівними частинами протягом всього строку дії кредитного договору (а.с.6).
За таких обставин, відсутні підстави для ствердження про припинення поруки між Банком і ОСОБА_2 з підстав ч.4 ст. 559 ЦК України в редакції, чинній на час пред'явлення позову.
(мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу)
Доводи представника ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у скарзі, що справу розглянуто за відсутності представника і належного повідомлення про розгляд справи 20.12.2018 року прийняті до уваги судом апеляційної інстанції і є підставою для скасування судового рішення з прийняттям нового судового рішення.
Доводи представника ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , що: Банкомневірно складений розрахунок заборгованості, який прийнятий судом без належної оцінки; із розрахунку Банка не вбачається за якою відсотковою ставкою розраховувалася заборгованість за період 2008 рік по 2015 рік; Банком на адресу ОСОБА_1 22.03.2016 року надіслана досудова вимогам, однак ОСОБА_2 в цей час мешкала у батьків і про вказану вимогу їй стало відомо лише під час розгляду справи, а відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України ОСОБА_2 особисто належало пред'явити досудову вимогу, як до поручителя; з матеріалів справи вбачається, що позичальник перестав виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту та процентів за користування кредитом 06.01.2015 року, тому у Банка виникло право пред'явити вимогу про виконання порушеного зобов'язання до боржника щодо повернення кредиту, починаючи з 06.01.2015 року і протягом наступних шести місяців, однак Банк цього не зробив, звернувся до суду із позовом після 14.03.2016 року; кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку припинилося матеріальне право і наведена правова позиція неодноразово висловлювалась ВСУ у судових рішеннях по справам №№6-6цс-14, 6-48 цс11, 6-53цс14, суд не прийняв до уваги правові висновки ВСУ від 21.10.2015 року у справі №6-1161цс15 щодо підстав визнання поруки припиненою, - до уваги не приймаються.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За розрахунками Банка станом на 14.03.2016 року має місце заборгованість у розмірі 19 910,12 доларів США, з якої: заборгованість за тілом кредиту - 17 220,30 доларів США і заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами - 2 689,82 доларів США, що підтверджується відповідними розрахунками Банка.
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , у встановленому законом порядку, зокрема шляхом надання експертизи на замовлення учасників справи, відповідно до ст.106 ЦПК України, розрахунок Банка щодо кредитної заборгованості, не спростували.
Ухвала суду першої інстанції про відмову у призначенні та проведені судово-економічної експертизи від 20.12.2018 року шляхом подачі апеляційної скарги, відповідно до ст. 118 ч.7 ЦПК України, не оскаржена.
Протягом розгляду справи в суді апеляційної інстанції, клопотання про призначення і проведення експертизи, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 або їхній представник, не заявляли.
Кожне повідомлення, що може бути наданим сторонами, відповідно до цього договору, складається у письмовій формі та вручається або надсилається відповідній стороні на її адресу, які визначені в цьому договорі або інші адреси, які адресант визначив у попередньому письмовому повідомленні, наданому іншій стороні (п.5.1 договору поруки, а.с.11 зворот).
Досудову вимогу надіслано ОСОБА_2 на адресу, визначену договором поруки (а.с.11,13).
Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 письмово повідомила Банк про зміну її місця проживання у березні 2016 року.
У разі зміни кредитором, на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України, строку виконання основного зобов'язання, передбачений ч.4 ст. 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обчисленню від цієї дати.
Направивши у березні 2016 року досудову вимогу, Банк змінив строк виконання основного зобов'язання з травня 2023 року на квітень 2016 року і саме з цього часу протягом 6 місяців у Банка виникло право вимоги до поручителя ОСОБА_2 , тобто право вимоги про дострокове погашення поручителем основного зобов'язання.
Висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для ствердження припинення поруки, у даному випадку, ґрунтуються, виходячи з правового висновку ВСУ від 01.11.2017 року у справі № 6-2615цс16 і правового висновку ВСУ у справі № 6-1455цс17 від 13.09.2017 року.
(чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду)
Оскільки Банк довів свої вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором, порушене право Банка підлягає захисту шляхом задоволення позову.
ОСОБА_2 не довела своїх позовних вимог, у зв'язкуз чим відсутні підстави для ствердження про порушення її прав, за захистом яких вона звернулась до суду.
(висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції)
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (ст. 376 ч.1 п.п.1-4, ч.ч. 2, 3 п.3 ЦПК України).
Приймаючи до уваги, що обов'язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового є те, що справу розглянуто за відсутності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та їхнього представника, які належним чином не сповіщались судом про дату, час і місце засідання суду, на значену обставину є посилання в апеляційній скарзі, рішення суду пілягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 141 ч.1, ч.2 п.п.1-4 ЦПК України).
Судові витрати Банка у вигляді судового збору, які документально підтверджені (а.с.1), підлягають стягненню з відповідачів на користь Банка у рівних частках (7 770, 91:2=3 885,45).
З огляду на те, що колегія суддів задовольняє позов Банка і відмовляє у позові ОСОБА_2 , ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не мають права на відшкодування судових витрат за розгляд справи в суді першої та в суді апеляційної інстанцій.
ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.1-4,, 381, 382, 383, 384 України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2018 року - скасувати.
Позов публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» -- задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІІН № НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Кельменецьким РВ УМВС України в Чернівецькій області 27.12.1995 року) і ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІІН № НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Комінтернівським РВ УМВС України в Одеській області 13.12.1999 року) на користь публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» ( Код ЄДРПОУ 2168516) заборгованість за кредитним договором № МL-500/062/2008 від 06.05.2008 року станом на 14.03.2016 року у розмірі 19 910, 12 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом - 17 220,30 доларів США; заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами - 2 689,82 доларів США.
Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІІН № НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Кельменецьким РВ УМВС України в Чернівецькій області 27.12.1995 року) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІІН № НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Комінтернівським РВ УМВС України в Одеській області 13.12.1999 року) на користь публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (Код ЄДРПОУ 2168516) судові витрати у вигляді судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, з кожного по 3 885,45 гривень.
Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні зустрічного позову до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання поруки припиненою.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови суду складено 27.11.2020 року.
Судді Одеського апеляційного суду Л.Г. Ващенко
Л.М. Вадовська
Г.Я. Колесніков