36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
17.11.2020р. Справа № 917/2206/19(917/37/20)
Суддя господарського суду Полтавської області Ореховська О.О., при секретарі судового засідання Кобець Н.С., розглянувши справу № 917/2206/19(917/2250/19), відкриту
за позовною заявою Акціонерного товариства "Укргазвидобування", вул. Кудрявська, 26/28 , м. Київ , 04053, код ЄДРПОУ 30019775
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім АвтоКраз", вул.Київська, 62, м. Кременчук, Полтавська область,39631, код ЄДРПОУ 37468941
про стягнення 8 275 564,86 грн.
в межах справи № 917/2206/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім АвтоКрАЗ"
В судовому засіданні суд, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, постановив вступну та резолютивну частини рішення.
Акціонерне товариство "Укргазвидобування" (далі - АТ "Укргазвидобування", позивач) звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою (вх. № 38/20 від 09.01.2020р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім АвтоКрАЗ" про стягнення 4 649 855, 08 грн. пені та 3 625 709, 78 грн. штрафу за невиконання зобов'язань за Договором поставки (закупівля товару за власні кошти) № УГВ11238/30-18 від 19.10.2018р.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо поставки товару, внаслідок чого позивач, на підставі приписів чинного законодавства та умов Договору, нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню та штраф.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 14.01.2020 р. (суддя Мацко О.С.) прийнято зазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено справу розглядати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 13.02.2020 р.
У зв"язку з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "АвтоКрАЗ" (ідентифікаційний код 37468941), ухвалою господарського суду Полтавської області від 13.02.2020р. матеріали справи №917/37/20 передано до господарського суду Полтавської області для розгляду в межах справи № 917/2206/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "АвтоКрАЗ" (суддя Ореховська О.О.).
Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.03.2020р. справу №917/2250/19 передано на розгляд судді Ореховській О.О.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 10.03.2020р. суддя Ореховська О.О. прийняла справу № 917/37/20 до свого провадження. Також зазначеною ухвалою суду справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 09.04.2020р., судом встановлені строки подання сторонами заяв по суті справи.
Підготовче засідання 09.04.2020р. не відбулося у зв'язку з відпусткою судді Ореховської О.О..
У зв"язку з введенням на території України карантинних заходів, запроваджених згідно Постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020р. № 211 ( зі змінами), в ухвалі господарського суду Полтавської області від 14.04.2020р. зазначено, що про дату і час судового засідання суду учасники справи будуть повідомлені додатково ухвалою суду.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 04.06.2020р. справі за позовною заявою АТ "Укргазвидобування" до ТОВ "Торговий дім АвтоКраз" про стягнення грошових коштів присвоєно номер провадження - 917/2206/19(917/37/20). Також зазначеною ухвалою повідомлено учасників справи, що підготовче засідання відбудеться 14.07.2020р.
Згідно ухвали господарського суду Полтавської області від 14.07.2020р. оголошено перерву у підготовчому засіданні до 17.09.2020р.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 17.09.2020р. закрито підготовче провадження у справі № 917/2206/19(917/37/20). Справу призначено до судового розгляду по суті на 20.10.2020р.
В судовому засіданні 20.10.2020р. оголошено перерву до 17.11.2020р., про що постановлено ухвалу суду від 20.10.2020р. Явка представників сторін в наступне судове засідання обов'язковою не визнавалась.
Позивач та відповідач належним чином повідомлені про час, дату та місце проведення судового засідання шляхом направлення на їх адреси ухвали суду від 20.10.2020р. рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Зазначена ухвала суду отримана сторонами 13.11.2020р., що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Від позивача надійшло клопотання (вх. № 12684 від 16.11.2020р.), в якому позивач, з посиланням на дію карантинних заходів, запроваджених на всій території України згідно Постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020р. № 211, та зважаючи на складну епідеміологічну ситуацію, що, як вказує, позбавляє його можливості забезпечити явку представників в судове засідання, просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.
В реагування на зазначене клопотання позивача суд зазначає, що явка в судове засідання уповноваженого представника позивача в судове засідання 17.11.2020р. обов"язковою не визнавалась. Крім того, клопотання позивача про відкладення розгляду справи не обґрунтоване жодними поважними причинами неможливості направлення представника в судове засідання, окрім як складною епідеміологічною ситуацією, а також до зазначеного клопотання не надано жодного доказу на підтвердження неможливості направлення представника в судове засідання.
З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача (вх. № 12684 від 16.11.2020р.) про відкладення розгляду справи, як документально необґрунтованого та нормативно невмотивованого.
Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що сторони у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, неявка сторін в судове засідання, повідомлених належним чином про дату, час і місце проведення судового розгляду, не перешкоджає розгляду справи, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Відповідач - ТОВ "Торговий Дім АвтоКрАЗ" у клопотанні (вх. № 8019 від 28.07.2020р.) вважає заявлені позивачем штрафні санкції занадто перебільшеними та, з посиланням на скрутне фінансове становище, значну кількість зобов'язань перед третіми особами, а також те, що дії відповідача щодо несвоєчасного виконання зобов"язань за договором не мали негативних наслідків для позивача у вигляді збитків, просить суд зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій на 90%.
Розпорядник майна ТОВ "Торговий Дім АвтоКрАЗ" Рабчун Р.О. у письмових поясненнях (вх. № 7423 від 14.07.2020р.) повідомив про відсутність заперечень з його боку щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення ( ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами по справі.
Під час розгляду справи судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
19.10.2018р. між ТОВ "Торговий Дім АвтоКрАЗ" (відповідач, за умовами договору - постачальник) та АТ "Укргазвидобування" (позивач, за умовами договору - покупець) укладено Договір поставки (закупівля товару за власні кошти) № УГВ11238/30-18 (з додатками) (далі -Договір, Договір поставки) (а.с. 36-65 т. 1).
Умовами зазначеного Договору сторони узгодили, зокрема, наступне :
- постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації/-ях (далі -Товар), що додається/ються до Договору і є його невід'ємною/-ими частиною/-ами (далі - Специфікація/-ії), а Покупець - прийняти і оплатити такий Товар (п. 1.1. Договору);
- найменування / асортимент Товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю Товару та загальна вартість Договору вказується у Специфікації/-ях(далі - Специфікація/-), яка є Додатком № 1 до Договору та є її невід'ємною частиною (п. 1.2. Договору);
- ціна цього Договору вказується в Специфікації/-ях в гривнях з урахуванням ПДВ (для резидента) або в іноземній валюті (для нерезидента) (п. 3.1. Договору);
- загальна ціна Договору визначається загальною вартістю Товару, вказаного Специфікації/-ях до цього Договору (п. 3.2. Договору);
- розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред"явлення постачальником рахунку на оплату Товару та підписаного сторонами акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної, шляхом перерахування на рахунок постачальника, на умовах зазначених у Специфікації/-ях або з урахуванням умов, передбачених п. 3.4. цього Договору (п. 4.1. Договору);
- строк поставки, умови та місце поставки Товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в Специфікації/-ях до цього Договору (п. 5.1. Договору);
- обсяг поставки Товару (кожної партії Товару) визначається в рознарядках покупця та узгоджується до поставки Товару. Відвантаження Товару проводиться тільки після отримання постачальником рознарядки. Відвантаження товару без рознарядки забороняється. Рознарядка постачальнику може направлятися покупцем в електронному вигляді на електронну адресу постачальника, вказану в Розділі XIV даного Договору (п. 5.2. Договору);
- датою поставки Товару є дата підписання уповноваженими представниками Сторін акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної. Право власності на Товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання Сторонами акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної (при наявності двух дат, датою підписання акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної вважається дата підписання покупцем) (п. 5.3. Договору);
- у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов"язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором (п. 7.1. Договору);
- у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки Товару у строки, зазначені у Специфікації/-ях до даного Договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцяті днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару (п. 7.10. Договору);
- Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін (за наявності), за умови надання постачальником забезпечення виконання своїх зобов'язань по Договору, які відповідають вимогам, вказаним у п. 10.2. Договору і діє до повного виконання Сторонами зобов'язань (п. 10.1. Договору);
Зазначений Договір поставки (закупівля товару за власні кошти) № УГВ11238/30-18 від 19.10.2018р. підписаний сторонами та скріплений їх печатками.
19.10.2018р. між сторонами підписано Специфікацію № 1 (Додаток № 1 до Договору), якою сторони визначили товар, його кількість, ціну продажу товару, а також загальну суму товару (а.с. 50-53 т. 1). Так, згідно зазначеної Специфікації відповідач зобов"язався поставити Автопаливозаправник АПЗ-10-63221 на шасі КрАЗ- 63221 у кількості 22 одиниць, за ціною 48 329 160,00грн. без ПДВ за одиницю товару.
Загальна вартість Товару, що поставляється по цій Специфікації, складає 57 994 992,00грн. з ПДВ. (п.1. Специфікацію № 1 від 19.10.2018р.).
В п. 3 Специфікації № 1 від 19.10.2018р. сторони встановили строк поставки товару: протягом 150 календарних днів з моменту укладання договору.
Згідно п. 4 Специфікації № 1 від 12.10.2018р. оплата за поставлений товар здійснюється протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної.
В подальшому, у зв"язку з наданням постачальником (відповідачем) знижки на товар 30.01.2019р. між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, якою додаток № 1 Договору № УГВ11238/30-18 від 19.10.2018р. (Специфікація № 1) викладено в новій редакції, відповідно до якої загальна вартість товару за Договором визначена у розмірі 51 795 854,00грн. (а.с.60-65 т. 1).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов Договору направив з електронної пошти vadym.kyryieskyi@ugv.com.ua на електронну пошту відповідача sale@kraz.ua рознарядку від 12.10.2018р. №30/599 за допомогою програми Microsoft Outlook (користувач Vadym Кyryievskyi) (а.с. 66-67 т. 1).
Позивач стверджує, що всупереч взятим на себе зобов'язанням відповідач здійснив поставку Товару на загальну суму 51 795 854,00грн. з порушенням строку, обумовленого п. 5.1. Договору № УГВ11238/30-18 від 19.10.2018р. (граничний строк поставки - 18.03.2019р.), на підтвердження чого надав видаткові накладні (а.с. 68-83 т. 1). Так, відповідно до видаткової накладної від 16.05.2019р. № 987 відповідач поставив Товар на загальну суму 2 354 357,00 грн., видаткової накладної від 16.05.2019р. № 1052 - 2 354 357,00 грн.; видаткової накладної від 16.05.2019р. № 1053 - 2 354 357,00 грн.; видаткової накладної від 16.05.2019р. №1054 - 2 354 357,00 грн.; видаткової накладної від 16.05.2019р. №1055 - 2 354 357,00 грн.; видаткової накладної від 16.05.2019р. №1056 - 2 354 357,00 грн.; видаткової накладної від 02.06.2019р. №1187 - 2 354 357,00 грн.; видаткової накладної від 26.06.2019р. №1338 - 16 480 499,00 грн.; видаткової накладної від 30.06.2019р. №1339 - 2 354 357,00 грн.; видаткової накладної від 05.07.2019р. №1074 - 2 354 357,00 грн.; видаткової накладної від 05.07.2019р. №1073 - 2 354 357,00 грн.; видаткової накладної від 05.07.2019р. №1072 - 2 354 357,00 грн.; видаткової накладної від 05.07.2019р. №1071 - 2 354 357,00 грн.; видаткової накладної від 05.07.2019р. №1070 - 2 354 357,00 грн.; видаткової накладної від 05.07.2019р. №1125 - 2 354 357,00 грн.; видаткової накладної від 05.07.2019р. №1126 - 2 354 357,00 грн.
У зв"язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору, з метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію від 22.07.2019р. № 30.1-022-5102 про сплату штрафу та пені на загальну суму 8 275 564,86грн., з яких 4 649 855,08грн. - пеня та 3 625 709,78грн. - штраф (а.с 84-86 т. 1), яка залишена відповідачем без відповіді та виконання.
Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 4 649 855,08грн. пені та 3 625 709,78грн. штрафу за невиконання зобов"язання за Договором поставки (закупівля товару за власні кошти) № УГВ11238/30-18 від 19.10.2018р. в частині поставки товару.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.
За приписами ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи правову природу укладеного між сторонами договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини поставки та купівлі-продажу.
Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 6 ст. 265 ГК України визначено, що до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).
Судом встановлено, що за умовами Договору № УГВ11238/30-18 від 19.10.2018р. та додатків до нього відповідач мав здійснити поставку Товару (Автопаливозаправник АПЗ-10-63221 на шасі КрАЗ- 63221 у кількості 22 одиниць) протягом 150 календарних днів з моменту укладання договору.
Таким чином, граничний строк поставки Товару - 18.03.2019р.
Всупереч взятим на себе зобов'язанням відповідач поставку Товару здійснив з порушенням строку, обумовленого Договором № УГВ11238/30-18 від 19.10.2018р., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 68-83 т. 1). Зазначена обставина відповідачем не спростована.
За порушення відповідачем виконання зобов'язання по поставці товару позивач, на підставі приписів чинного законодавства України та умов Договору, нарахував та заявив до стягнення з відповідача 4 649 855,08грн. пені у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення (загальний період нарахування з 19.03.2019р. по 04.07.2019р.) та 3 625 709,78грн. штрафу в розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару (загальний період нарахування з 19.03.2019р. по 04.07.2019р.)
Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 ЦК України та ст. 199 ГК України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.
Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В п. 7.10. Договору сторони узгодили, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки Товару у строки, зазначені у Специфікації/-ях до даного Договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцяті днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару (п. 7.10. Договору);
Тобто, умовами Договору сторони погодили застосування у разі несвоєчасної поставки товару пені та штрафу одночасно.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові 02.04.2019р. у справі №917/194/18, одночасне стягнення штрафу та пені не є притягненням до подвійної відповідальності та не суперечить ст. 61 Конституції України. Наведена правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, відповідно до якої одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно із ст.549 ЦК пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 ГК - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, а у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Суд встановив, що дії відповідача є порушенням умов Договору № УГВ11238/30-18 від 19.10.2018р. і є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені та штрафу) відповідно до п. 7.10. Договору.
Перевіривши наданий кредитором розрахунок пені суд встановив, що застосований позивачем договірний розмір пені при її розрахунку перевищує розмір, який установлено Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" як граничний, а саме, обчислений на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Суд зауважує, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", статтею 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Судом здійснено розрахунок пені (з урахуванням здійснених поставок товару та в межах зазначеного заявником періоду) і встановлено, що правомірною є сума пені в розмірі 4 521 719,97грн. (розрахунок здійснено за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга: Закон"). В іншій частині нарахування пені позивачем здійснено безпідставно.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку штрафу судом встановлено його правильність та відповідність вимогам умов Договору поставки та чинного законодавства України.
Відповідачем заявлено до суду клопотання (вх. 8019 від 28.07.2020р.) про зменшення розміру штрафних санкцій на 90 %. Зазначене клопотання мотивовано тим, що ТОВ "Торговий Дім АвтоКрАЗ" перебуває у досить скрутному становищі, адже має ряд непогашеної заборгованості перед Державною службою України з надзвичайних ситуацій, ПрАТ "Центральний гірничо - збагачувальний комбінат", ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", АТ "Укргазвидобування", своєчасна несплата якої призвела до накладення державною виконавчою службою арешту на кошти ТОВ "Торговий Дім АвтоКрАЗ". Відповідач зазначає, що він повністю позбавлений можливості здійснювати свої обов'язки перед державним бюджетом України щодо сплати податків та зборів, а також не виконує взяті на себе зобов'язання щодо сплати комунальних послуг за водопостачання та теплопостачання, за електроенергію та інше.
Стаття 233 ГК України встановлює, що у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.
Відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Верховного суду від 18.03.2020р. у справі № 902/417/18, господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов"язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов"язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов"язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів ( штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов"язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
При цьому, суд зауважує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Враховуючи вищенаведене, а також майновий (фінансовий) стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, баланс їх інтересів, беручи до уваги те, що відносно відповідача - ТОВ "Торговий Дім "АвтоКраз" відкрито провадження у справі про банкрутство №917/2206/19 з підстав його неплатоспроможності, а також те, що дії відповідача щодо несвоєчасного виконання взятих на себе зобов'язань за Договором не мали негативних наслідків для позивача у вигляді збитків, відсутність в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем умов Договору, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає за доцільне скористатись наданим йому ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1ст. 233 ГК України правом та зменшити розмір нарахованих позивачем пені та штрафу на 50%, тобто до 2 260 859,98грн. та 1 812 854,89грн. відповідно, цим самим забезпечивши баланс інтересів сторін.
При цьому, при визначенні розміру (відсоткового співвідношення) зменшення неустойки суд керується своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи зазначене, позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафу судом задовольняються частково в сумі 2 260 859,98грн. та 1 812 854,89грн. відповідно. В іншій частині позовних вимог про стягнення пені та штрафу суд у позові відмовляє.
Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2 260 859,98 пені та 1 812 854,89грн. штрафу обґрунтовані, підтверджені документально, а тому підлягають задоволенню, в іншій частині - позов задоволенню не підлягає.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК та ч. 3 ст. 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.
Дана позиція викладена у постанові Верховного суду від 04.05.2018 р. у справі № 917/1068/17.
Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім АвтоКрАЗ" (39631, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Київська, буд. 62, код ЄДРПОУ 37468941) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" ( 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/2, код ЄДРПОУ 30019775) 2 260 859,98 пені та 1 812 854,89грн. штрафу , а також 122 211,44грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині - у позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 27.11.2020р.
Суддя О.О. Ореховська