ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
27 листопада 2020 року м. Київ № 640/5533/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомДержавного підприємства «Укрхімтрансаміак»
до проОфісу великих платників податків ДПС визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 26.02.2020 №0000714202,
Державне підприємство «Укрхімтрансаміак» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Офісу великих платників податків ДПС (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 26.02.2020 №0000714202.
Ухвалою суду від 10.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку загального позовного провадження.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийняття оскаржуваного рішення, оскільки позивачем було застосовано пільги з оподаткування, встановлені п. 197.8 статті 198 ПК України до операцій з надання послуг з переміщення комерційного товару (аміаку) магістральними трубопроводами в транзитному режимі, що також було підтверджено індивідуальною податковою консультацією від 17.10.2018 №4458/6/99-99-15-03-02/15/ІПК Державної фіскальної служби України.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 26.02.2020 №0000714202.
02 квітня 2020 року відповідачем через канцелярію суд подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує повністю з підстав правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, оскільки кількість аміаку переміщена внутрішнім транзитом, а позивачем до перевірки не надано додаткових документів щодо підтвердження зазначених у поясненнях послуг. Контрактом від 21.12.2007 №027/А/2007 укладеним з АО «Минудобрения» передбачено вичерпний перелік послуг, їх обсяг та вартість. Надання послуг внутрішнього транзиту аміаку умовами контракту не передбачено. Крім того, позивачем до перевірки не надано документів на підставі яких було здійснено коригування (зменшення) загальної суми ПДВ 3 986 709,00грн.
В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив повністю.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.
Офісом великих платників податків ДПС проведено перевірку ДП «Укрхімтрансаміак» за результатами якої 27.01.2020 складено акт №227/28-10-42-02/31517060 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по операціях з неплатниками податку на додану вартість за червень та липень 2018 року з урахуванням уточнюючих розрахунків за відповідні періоди» (далі по тексту - Акт перевірки).
Актом перевірки встановлено порушення п. 197.8 статті 198 ПК України, наказ Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» завищено суму звільнених від оподаткування операцій на суму 11 644 863грн. у декларації за липень 2018 року; п.п. 192.1.1. статті 192 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3 986 709грн., в тому числі: за червень 2018 року на суму ПДВ 1 657 736грн. та за липень 2018 року на суму ПДВ 2 328 973грн.
На підставі встановленого порушення відповідачем 26.02.2020 прийнято податкове повідомлення - рішення №0000714202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4 983 386,25грн., за податковими зобов'язаннями на суму 3 986 709,00грн. та штрафні санкції - 996 677,25грн.
Вважаючи вказане податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся з позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 21.12.2007 між позивачем (Виконавець) та АО «Минудобрения» (Замовник) укладено Контракт №027/А/2007, відповідно до якого Виконавець надає послуги з транзиту аміаку рідкого технічного, а саме його транспортування магістральним аміакопроводом по дільниці «кордон Росія/Україна-термінал ПАТ «Одеський припортовий завод», приймання, захолоджування, зберігання та перевантаження аміаку з ізотермічних ємностей ОПЗ на судно, надання спецпричалів ДП «Морський торговий порт «Южний», а також інші послуги, що безпосередньо пов'язанні з виконанням зобов'язань по транзиту.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та АО «Минудобрения» були укладені додаткові угоди від 21.12.2017 №48 та №49 від 12.01.2018р.
Так, на виконання умов Контракту між його сторонами за період з 01.06.2018 по 31.07.2018 складені наступні документи:
акт №7 наданих послуг по транзиту аміаку від 30.06.2018, а саме: послуги транзитного транспортування аміаку в кількості 53 358,800тон, інші послуги, пов'язані з транспортуванням аміаку, в тому числі по суднам в кількості 48 820,194тон, 05.06.2018 «CLIPPER VENUS», 15.06.2018 «MARYCAM SWAN» та 27.06.2018 «CLIPPER VENUS»;
акт №8 наданих послуг по транзиту аміаку від 31.07.2018, а саме: послуги транзитного транспортування аміаку в кількості 48 586,400тон, інші послуги, пов'язані з транспортуванням аміаку, в тому числі по суднам в кількості 32 272,469тон, 10.07.2018 «CAMBRIDGE», 21.07.2018 «CLIPPER VENUS»;
акти №2 звірки балансу руху аміаку російського походження, який надійшов по магістральному аміакопроводу в режимі транзиту, через ПАТ «Одеський припортовий завод» за ІІ квартал 2018 року від 30.06.2018 та за липень 2018 року від 31.07.2018.
Як вбачається з Акту перевірки та як зазначили в судовому засіданні представники сторін, з метою з'ясування, які саме послуги надавались ДП «Укрхімтрансаміак» для АО «Минудобрения» щодо транспортування аміаку у загальній кількості 24 210,3т відповідачем в ході перевірки надавались запити від 15.11.2019 №1, від 29.11.2019 №2, від 14.01.2020 №4 для отримання інформації та документального підтвердження.
Згідно наданих позивачем пояснень від 19.11.2019 №1448, від 29.11.2019 №1539, від 16.01.2020 №52 зазначена кількість аміаку переміщена внутрішнім транзитом, однак, як зазначає представник відповідача додаткові документи щодо підтвердження зазначених у поясненнях послуг до перевірки не надано.
Як зазначає представник відповідача, з актів прийому-передачі послуг, складених між ДП «Укрхімтрансаміак» та АО «Минудобрения» деталізувати послуги, що надавались стосовно транзиту аміаку у кількості 24 210,3 т не можливо.
Таким чином, як зазначає представник відповідача, встановити суть послуг стосовно аміаку у кількості 24 210,3т у тому числі: 10 193т аміаку за червень 2018 року та 14 017,0т аміаку за липень 2018 року з наданих до перевірки документів не можливо, а отже підтвердити їх відповідність вимогам п. 197.8 статті 197 ПК України не можливо, а тому вартість таких послуг оподатковується податком на додану вартість у загальному порядку.
Також з Акту перевірки вбачається, що позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровано податкові накладні з обсягом послуг наданих для АО «Минудобрения» за липень 2018 року на суму 64 997 253грн., що на 11 644 863грн. більше ніж відображено позивачем в бухгалтерському обліку, тобто вартість послуг на суму 11 644 863грн. підприємством безпідставно, як зазначає контролюючий орган виписано та зареєстровано та відображено у рядку 5 (операції на митній території України, що оподатковується за основною ставкою, крім ввезення товарів на митну територію України) декларації з ПДВ за липень 2018 року, у зв'язку із чим, позивачем завищено обсяг звільнених від оподаткування операцій на суму 11 644 863грн. у декларації за липень 2018 року.
Згідно Єдиного реєстру податкових накладних позивачем протягом червня - липня 2018 року виписано та зареєстровано податкові накладні щодо постачання послуг для АО «Минудобрения» загальною вартістю 126 365 163грн., з них: послуги вартістю 23 920 252грн. оподатковано ПДВ (сума ПДВ 3 986 709грн.), які відображені у рядку 1 (операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім ввезення товарів на митну територію України) у податкових деклараціях з ПДВ за червень та липень 2018 року; послуги вартістю 106 431 619грн. не оподатковано ПДВ з посиланням на п. 197.8 статті 197 ПК України, які відображені у рядку 5 (які звільнені від оподаткування) у податкових деклараціях з ПДВ за червень та липень 2018 року.
Судом встановлено, що позивачем 22.12.2018 подано уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, а саме:
- за звітний період, що уточнюється - червень 2018 року (реєстраційний номер 9287287590), яким у рядку 7 (коригування податкових зобов'язань) зменшено податкові зобов'язання з ПДВ на суму 1 657 736грн. на підставі розрахунку коригування кількісних та вартісних показників складеного та зареєстрованого у грудні 2018 року (від 21.12.2018 №1 зареєстровано 21.12.2018) із вказанням причини коригування 102 (зміна кількості);
- за звітний період, що уточнюється - липень 2018 року (реєстраційний номер 9287287603), яким у рядку 7 (коригування податкових зобов'язань) зменшено податкові зобов'язання з ПДВ на суму 2 328 973грн. на підставі розрахунку коригування кількісних та вартісних показників складеного та зареєстрованого у грудні 2018 року (від 21.12.2018 №2 зареєстровано 21.12.2018) із вказанням причини коригування 102 (зміна кількості).
Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).
Згідно з п. 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.
Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.
Отже, єдиним документом, який дає право платнику податків включити відповідні суми до податкового кредиту є податкова накладна.
Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).
Щодо доводів контролюючого органу про неможливість деталізувати послуги, що надавались позивачем стосовно транзиту аміаку у кількості 24 210,3 т, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 9.4 вказаного вище Контракту аміак, що поставляється Замовником у власність Виконавця не переходить, відповідно позивач не має права користування, розпорядження та володіння рідким аміаком та лише виконує свої зобов'язання за Контрактом з транзитного транспортування аміаку у обсягах та порядку, погоджених із Замовником.
Згідно зі статтею 90 Митного кодексу України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до статті 91 Митного кодексу України переміщення товарів у митному режимі транзиту здійснюється як прохідний або внутрішній транзит, або каботаж.
Митний режим транзиту застосовується до товарів, які переміщуються:
1) прохідним транзитом від пункту ввезення (пропуску) на митну територію України до пункту вивезення (пропуску) за межі митної території України (у тому числі в межах одного пункту пропуску через державний кордон України);
2) внутрішнім транзитом або каботажем:
а) від пункту ввезення (пропуску) на митну територію України до митного органу, розташованого на митній території України;
б) від митного органу, розташованого на митній території України, до пункту вивезення (пропуску) за межі митної території України;
в) від одного пункту, розташованого на митній території України, до іншого пункту, розташованого на митній території України, у тому числі якщо частина цього переміщення проходить за межами митної території України;
г) від штучного острова, установки або споруди, створених у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України, до митного органу, розташованого на території України, зайнятій сушею, та у зворотному напрямку.
Частина перша статті 102 Митного кодексу України передбачає, що митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем митного органу призначення.
При ввезенні товарів на митну територію України з метою подальшого їх поміщення у відповідний митний режим митний режим транзиту завершується фактичним доставленням товарів до визначеного митним органом або узгодженого з ним місця доставки (ч. 3 ст. 102 МК України).
Крім того, відповідно до статті 70 Митного кодексу України з метою застосування законодавства України з питань митної справи запроваджуються такі митні режими:
1) імпорт (випуск для вільного обігу);
2) реімпорт;
3) експорт (остаточне вивезення);
4) реекспорт;
5) транзит;
6) тимчасове ввезення;
7) тимчасове вивезення;
8) митний склад;
9) вільна митна зона;
10) безмитна торгівля;
11) переробка на митній території;
12) переробка за межами митної території;
13) знищення або руйнування;
14) відмова на користь держави.
Митні режими встановлюються виключно цим Кодексом.
Таким чином, Митним кодексом України не визначено як окремий митний режим внутрішній транзит чи прохідний транзит, а визначено «транзит», який може здійснюватися, зокрема, як прохідний та/або внутрішній транзит.
Отже, визначення позивачем в предметі Контракту «послуги з транзиту аміаку рідкого технічного» без розподілення на внутрішній чи прохідний не є порушенням законодавства України та не свідчить про порушення позивачем умов Контракту.
Позивачем частину товару (аміаку) переміщено в митному режимі транзиту від пункту ввезення на митну територію України до пункту вивезення (пропуску) за межі митної території України з оформленням періодичної митної декларації та додаткової декларації відповідно до митного режиму транзиту та частину аміаку переміщено в митному режимі транзиту від пункту ввезення на митну територію України до органу доходів і зборів, розташованого на митній території України, з оформленням періодичної митної декларації відповідно до митного режиму транзиту та додаткової декларації відповідно до митного режиму імпорту.
Відповідно до п. 197.8 статті 197 ПК України звільняються від оподаткування операції з постачання послуг з перевезення (переміщення) пасажирів та вантажів транзитом через митну територію України, а також з постачання послуг, пов'язаних із таким перевезенням (переміщенням).
Звільнення від оподаткування, передбачене абзацом першим цього пункту, не поширюється на операції з постачання послуг, що виконуються (надаються) для забезпечення переміщення (транспортування) природного газу транскордонними газопроводами (транспортування природного газу територією України в митному режимі транзиту).
Враховуючи те, що переміщення аміаку, яке здійснено ДП «Укрхімтрансаміак» відповідає визначенню поняття транзит (прохідний і внутрішній), послуги з такого переміщення товарів звільняються від оподаткування податком на додану вартість згідно з нормами п. 197.8 статті 197 ПК України, що також підтверджено індивідуальною податковою консультацією ДФС України від 17.10.2018 №4458/6/99-99-15-03-02/15/ІПК.
Відповідно до п. 53.1 статті 53 ПК України не може бути притягнуто до відповідальності, включаючи фінансової (штрафні санкції та/або пеня), платника податків (податкового агента та/або його посадову особу), який діяв відповідно до індивідуальної податкової консультації, наданої йому у письмовій формі, а також узагальнюючої податкової консультації, за діяння, що містить ознаки податкового правопорушення, зокрема на підставі того, що у подальшому така податкова консультація була змінена або скасована.
У зв'язку з наявністю індивідуальної податкової консультації ДП «Укрхімтрансаміак» складена бухгалтерська довідка від 21.12.2018 та 22.12.2018 подані уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість та розрахунок коригування вартісних та кількісних показників у звязку з самостійним виправленням виявлених помилок, а саме: за звітний період, що уточнюється - червень 2018 року, зменшено податкові зобов'язання з ПДВ на суму 1 657 736грн., на підставі розрахунку коригувань кількісних та вартісних показників складеного та зареєстрованого у грудні 2018 року із зазначенням причини коригування та за звітний період, що уточнюється - липень 2018 року, зменшено податкові зобов'язання з ПДВ на суму 2 328 973грн. на підставі розрахунку коригувань кількісних та вартісних показників складеного та зареєстрованого у грудні 2018 року із зазначенням причин коригування.
Разом з тим, судом встановлено, що ДП «Укрхімтрансаміак» до матеріалів перевірки було надано індивідуальну податкову консультацію ДФС України від 17.10.2018 №4458/6/99-99-15-03-02/15/ІПК, що також підтверджується відповіддю Офісу великих платників податків ДПС від 21.02.2020 №7595/10/28-10-42-02-11 на заперечення ДП «Укрхімтрансаміак» до Акту перевірки.
Вказана індивідуальна податкова консультація є чинною та розміщена в Єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
Також, судом встановлено, що позивачем до перевірки були надані наступні документи: митні декларації №UA903080/2018/000358, №UA903080/2018/000472, №UA903080/2018/000490, акти наданих послуг від 30.06.2018 та від 31.07.2018 та акти звірки балансу руху аміаку від 30.06.2018 та від 31.07.2018, згідно яких позивачем протягом червня - липня 2018 року надано послуги з транзиту аміаку у кількості 101 945,200т всього на суму 4 316 196,71 доларів США з них перевантажено на судна для вивезення за межі митної території України 79 092,663т та 24 210,300т залишено в ізотермічних ємностях ПАТ «Одеський припортовий завод».
Таким чином, висновки контролюючого органу, викладені в Акті перевірки є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 26.02.2020 №0000714202 є безпідставним та неправомірним, а тому підлягає скасуванню.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, з урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Державного підприємства «Укрхімтрансаміак».
З урахуванням норм ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 21020,00грн. з бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Державного підприємства «Укрхімтрансаміак» (м. Київ, 02002, вул. Євгена Сверстюка, 15, код ЄДРПОУ 31517060) задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Офісу великих платників податків ДПС від 26.02.2020 №0000714202.
Присудити на користь Державного підприємства «Укрхімтрансаміак» (м. Київ, 02002, вул. Євгена Сверстюка, 15, код ЄДРПОУ 31517060) здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 21020,00грн. з бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС (м. Київ, 04119, вул. Дегтярівська, 11-Г, код ЄДРПОУ 43141471).
Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Амельохін