27 листопада 2020 року м. Рівне №460/3627/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за втрату частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована йому в 2011 році та невиплачена станом на 1 жовтня 2019 року, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати"; 2) зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована йому в 2011 році та невиплачена станом на 1 жовтня 2019 року, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати"; 3) визнати протиправними дій відповідача з відмови нарахувати та виплатити позивачу згідно з статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" доплату до пенсії та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії; 4) зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу згідно з статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" доплату до пенсії та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії за період з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2019 року. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорії), перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії по інвалідності. Також, позивач вказує, що у зв'язку з набуттям статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи він набув право на отримання згідно зі статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та державної пенсії особам, віднесеним до 1 категорії постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Разом з тим, позивач стверджує, що нарахування та виплату вказаних пенсій відповідач здійснював в меншому розмірі, аніж було передбачено чинним законодавством. Зокрема, позивач звертає увагу на те, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» не встановлював жодних обмежень з приводу застосування статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Тобто, орган Пенсійного фонду України мав нараховувати позивачу додаткову та державну пенсії в розмірах, передбачених безпосередньо нормами статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не встановленому Кабінетом Міністрів України. Однак, всупереч вимогам чинного законодавства нарахування та виплату спірних додаткової та державної пенсій у 2014 році відповідач здійснював у розмірах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210. Також, позивач вказує, що з 1 січня 2015 року виплату особам, віднесеним до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, додаткової та державної пенсій в розмірах, передбачених нормами статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було припинено у зв'язку з внесенням змін до названого Закону. Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 вказані зміни були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), чим, на переконання позивача, було відновлено його право на отримання додаткової та державної пенсії в розмірах, передбачених безпосередньо нормами статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Крім того, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, у зв'язку із порушенням термінів виплати пенсії він має право на компенсацію втрати частини доходів на підставі постанови Володимирецького районного суду Рівненської області від 10 грудня 2009 року в справі № 2-а-2023/09, яка набрала законної сили 08 лютого 2011 року, оскільки з вини відповідача вказане судове рішення залишається фактично невиконаним станом на 1 жовтня 2019 року. З наведених підстав, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
У встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що 19 червня 2011 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік», яким передбачено, зокрема, що у 2011 році положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Таким чином, з прийняттям Верховною Радою України зазначеного Закону, визначення порядку та розмірів виплат вказаній категорії громадян делеговано Кабінету Міністрів України. В подальшому Кабінетом Міністрів України прийняті постанови від 6 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вказані постанови Уряду були чинними й підлягали застосуванню, зокрема, впродовж 2014 - 2019 років. Крім того, відповідач вказує на відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходу, оскільки перерахунок пенсії останнього на виконання судового рішення проведений своєчасно та у повному обсязі. Також, відповідач звертає увагу на те, що виплата коштів на виконання судового рішенню носить разовий характер та, відповідно, не підпадає під дію норм Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати". Більше того, на переконання відповідача, така компенсація є видом цивільно-правової відповідальності, яка застосовується за порушення зобов'язання, та не може застосовуватися в правовідносинах щодо пенсійного забезпечення. Поряд з цим, відповідач зазначив, що позивач фактично повторно хоче отримати виплачені кошти у вигляді компенсаційної виплати, а тому така не підлягає виплаті. Водночас, відповідач звернув увагу на те, що позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до суду, встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки пенсія є щомісячним платежем та про порушення свої прав позивач мав дізнатися у наступному місяці після отримання пенсії в неналежному розмірі (проведення виплати на виконання судового рішення). З огляду на вказане вище, відповідач стверджує, що в спірних правовідносинах він діяв в межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, тобто не порушуючи вимог статті 19 Конституції України, а тому просить відмовити в задоволенні позовної заяви повністю.
Заяви, клопотання учасників справи, процесуальні дії у справі:
26 листопада 2019 року позовна заява надійшла до суду.
29 листопада 2019 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Того ж дня, ухвалою суду провадження у справі було зупинене.
18 грудня 2020 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву.
08 вересня 2020 року ухвалою суду провадження у справі було поновлене.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.
Обставини справи, встановлені судом:
ОСОБА_1 є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорії), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 11 лютого 2000 року.
Позивачу встановлена перша група інвалідності (захворювання пов'язане з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС), що підтверджується довідкою серії НОМЕР_2 , виданою 01 червня 2018 року.
Позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків за нормами Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Крім того, згідно з довідкою Управління з питань виплати пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 10 грудня 2019 року № 186/04-3-16, у період з 1 січня по 2 серпня 2014 року позивач перебував на обліку в територіальному органі Пенсійного фонду України та отримував пенсію по інвалідності ІІ групи в розмірі відшкодування фактичних збитків за нормами Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 1433,92грн, в тому числі: додаткова пенсія по статті 50 вказаного Закону - 227,76грн; державна пенсія по статті 54 вказаного Закону - 1186,25грн.
Постановою Володимирецького районного суду Рівненської області від 10 грудня 2009 року в справі № 2-а-2023/09, яка набрала законної сили 08 лютого 2011 року, зокрема, частково задоволено позов ОСОБА_1 , а саме: зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 у відповідності до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 1 листопада 2006 року по 31 грудня 2007 року та починаючи з 22 травня 2008 року, виходячи із розрахунку 8 (восьми) розмірів мінімальної пенсії за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 % (семидесяти п'яти відсотків) від встановленого законодавством розміру мінімальної пенсії за віком, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлених чинним законодавством протягом вказаного часу з урахуванням фактично виплачених сум.
На виконання вказаного вище судового рішення, відповідачем здійснено відповідний перерахунок пенсії позивачеві та нараховано кошти в сумі 179981,15грн, що підтверджується протоколом від 18 квітня 2011 року.
Також судом встановлено, що постановою державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області Синіцькою Н.П. від 11 березня 2011 року ВП № 25015938 відкрите виконавче провадження щодо примусового виконання постанови Володимирецького районного суду від 10 грудня 2009 року по справі № 2-а-2023/09 в частині, що стосується перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1
23 травня 2012 року державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області Синіцькою Н.П. винесена постанова про закінчення виконавчого провадження № 25015938 у зв'язку з фактичним повним виконанням судового рішення.
В жовтні 2019 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив провести перерахунок та виплату згідно зі статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» додаткової та державної пенсій, в розмірах, передбачених безпосередньо наведеними нормами права, а також провести розрахунок і виплату компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії згідно з постановою Володимирецького районного суду Рівненської області від 10 грудня 2009 року в справі № 2-а-2023/09.
Листом від 30 жовтня 2019 року за № М-2482/07.1-59 відповідач повідомив позивачу про відсутність підстав для перерахунку вказаних пенсійних виплат, оскільки їх обчислення та виплата здійсненні у відповідності до вимог чинного законодавства України. Також відповідач вказав на відсутність підстав для виплати компенсації. Свою позицію відповідач обґрунтував тим, що сума перерахованої та сплаченої на виконання судового рішення пенсії носить разовий характер і не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати", за порушення строків виплати яких сплачується компенсація. Крім того, пенсійний орган повідомив позивачу, що виплата коштів, нарахованих на виконання судових рішень, проводилась Державною казначейською службою України.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058), який набрав чинності 1 січня 2004 року.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1058 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058 передбачено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
При цьому, пунктом 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону призначається одна пенсія за її вибором.
Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон № 796) визначені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Статтею 49 Закону № 796 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Аналіз вказаних вище правових норм дозволяє прийти до висновку, що законодавцем надано право особі обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом № 1058, або спеціальним Законом № 796.
Статтею 50 Закону № 796 в редакції, що діяла до 1 січня 2008 року, було передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах:
- інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком;
- інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком;
- інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Також, стаття 54 Закону № 796 в редакції, що діяла до 1 січня 2008 року, визначала підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, зокрема, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:
по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;
по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;
по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;
дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
В подальшому, дія норм статей 50, 54 Закону № 796 неодноразово обмежувалася законодавцем. Такі обмеження реалізовувалися Верховною Радою України у законах про Державний бюджет України шляхом делегування Кабінету Міністрів України повноважень щодо визначення порядку та розміру доплати до пенсії, додаткової та державної пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796 відповідно, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на відповідний календарний рік.
Так, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14 червня 2011 року № 3491-VI (далі - Закон № 3491) розділ VІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» доповнений пунктом 4, яким встановлено, зокрема, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону № 796 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік (положення пункту 4 розділу VІІ визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року N 20-рп/2011).
Відтак, Законом № 3491 Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону № 796, розміри додаткової та державної пенсій особам, віднесеним до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
На виконання пункту 7 Закону № 3491, 6 липня 2011 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» № 745 (далі - Постанова № 745), яка набрала чинності з 23 липня 2011 року та приписами якої визначені інші розміри додаткової та державної пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796 відповідно.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 року № 1210 був затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок № 1210).
Разом з тим, Закон України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16 січня 2014 № 719-VII (далі - Закон № 719), який набрав чинності з 1 січня 2014 року, не встановлював будь-яких обмежень з приводу застосування положень статей 50, 54 Закону № 796.
Таким чином, суд констатує, що з 1 січня 2014 року Законом № 719 не було передбачено жодних змін чи обмежень для застосування розмірів додаткової та державної пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796 відповідно.
Чинним залишався й Порядок № 1210, який встановлював менші розміри таких пенсії.
В даному випадку, враховуючи принцип пріоритетності Закону № 796 над підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком № 1210, на переконання суду, з 1 січня 2014 року нарахування та виплата позивачу додаткової та державної пенсій як особі, віднесеній до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи повинні були здійснюватися у розмірі та на підставі, передбачених безпосередньо статтями 50, 54 Закону № 796.
Обмеження дії норм статей 50, 54 Закону № 796 у 2014 році відбулося після прийняття Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік"» від 31 липня 2014 року № 1622-VII (далі - Закон № 1622), який набрав чинності 3 серпня 2014 року.
Так, Законом № 1622 розділ «Прикінцеві положення» Закону № 719 були доповнені, зокрема, пунктом 6-7, згідно з яким норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону № 796 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
А тому, 3 серпня 2014 року Законом № 719 Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону № 796, розміри додаткової та державної пенсій особам, віднесеним до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Оскільки на цей час був також чинний Порядок № 1210, яким визначений механізм обчислення додаткової та державної пенсій, щодо яких виник спір, то за загальним правилом дії норм права у часі, оскільки Закон № 719 в редакції Закону № 1622 був прийнятий пізніше Закону № 796, то саме положення Закону № 719 та Порядку № 1210 підлягають пріоритетному застосуванню до спірних відносин з 3 серпня 2014 року.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених вище норм матеріального права висловлена у постанові Верховного Суду України від 26 квітня 2016 року в справі № 285/4300/14-а, а також у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року в справі № 619/2262/17.
Отже, в період з 1 січня по 2 серпня 2014 року відповідач мав нараховувати та виплачувати позивачу:
- додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачену статтею 50 Закону № 796, в розмірі 100 процентів мінімальної пенсії за віком;
- державну пенсію, передбачену статтею 54 Закону № 796, в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем за змістом відзиву, що нарахування та виплата позивачу спірних додаткової та державної пенсій у період з 1 січня по 2 серпня 2014 року здійснювалися в розмірах, передбачених Постановою № 745 та Порядком № 1210.
Таким чином, в ході судового розгляду, судом встановлено вчинення відповідачем протиправних дій, які виразилися у виплаті позивачу додаткової та державної пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796, у період з 1 січня по 2 серпня 2014 року в менших розмірах, ніж було передбачено чинним законодавством.
За наведених обставин, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в нарахуванні та виплаті додаткової та державної пенсій як особі, віднесеній до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, за період з 1 січня по 2 серпня 2014 року в належних розмірах, а також зобов'язання відповідача нарахувати та виплати позивачу такі додаткову та державну пенсії за вказаний період в належних розмірах є обґрунтованими, підтверджуються доказами, наявними у справі, а відтак підлягають до задоволення.
Водночас, підстави для задоволення вимог позивача щодо зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити вказані вище додаткову та державну пенсії за період з 3 серпня по 31 грудня 2014 року відсутні, оскільки їх нарахування та виплата мали провадитися в розмірах установлених Кабінетом Міністрів України, що і було зроблено відповідачем.
Щодо вимог позивача в частині нарахування та виплати в належних розмірах додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та також державної пенсії особам, віднесеним до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачених відповідно статтями 50, 51 Закону № 796, починаючи з 1 січня 2015 року, то суд враховує наступне.
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується учасниками справи згідно зі змістом заяв по суті, що нарахування та виплата позивачу додаткової пенсії, передбаченої статтею 50 Закону № 796, з 1 січня 2015 року здійснювалися у відповідності до Порядку № 1210.
Відповідно до статті 63 Закону № 796, фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.
Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначені у Бюджетному кодексі України (далі - БК України).
Відповідно до частини першої статті 23 БК України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачене законом про Державний бюджет України.
1 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VIII (далі - Закон № 79), пунктом 63 якого розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України доповнений пунктом 26, яким установлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону № 796 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому, суд вважає за необхідне наголосити, що вказані вище положення Закону № 79 не були визнанні неконституційними.
Таким чином, 1 січня 2015 року Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення розміру і порядку виплати пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796.
Наведене вище, на переконання суду, узгоджується з приписами пункту 3 статті 116 Конституції України, відповідно до яких Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту.
Згідно з бюджетними призначеннями Кабінет Міністрів України встановлює розмір окремих видів компенсацій і допомог, зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» був затверджений порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Таким чином, суд констатує, що із набуттям чинності Закону № 79, Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення розміру виплат передбачених, зокрема, статтями 50, 54 Закону № 796.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що виплачуючи позивачу з 1 січня 2015 року додаткову та державну пенсії, передбачені відповідно статтями 50, 54 Закону № 796, у порядку та розмірах, встановлених Порядком № 1210, відповідач діяв правомірно та, відповідно, жодним чином не порушив законні права та інтереси позивача щодо належного соціального забезпечення у старості.
Аналогічна правова позиція щодо визначення розмірів пенсійних виплат, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796, з 1 січня 2016 року висловлена Верховним Судом в постановах від 21 лютого 2018 року по справі № 619/2262/17 (адміністративне провадження № К/9901/1564/17), від 19 червня 2018 року по справі № 344/14522/17 (адміністративне провадження № К/9901/50716/18) та від 6 листопада 2018 року по справі № 303/6762/16-а (адміністративне провадження № К/9901/24630/18).
Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату в належних розмірах додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та державної пенсії особам, віднесеним до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачених відповідно статтями 50, 54 Закону № 796, починаючи з 1 січня 2015 року без обмеження кінцевим строком, є безпідставними, спростовуються наведеними вище положеннями чинного законодавства, а тому в їх задоволенні належить відмовити.
Щодо вимог позивача в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому компенсацію за втрату частини доходу у зв'язку з несвоєчасною виплатою пенсії на виконання постанови Володимирецького районного суду Рівненської області від 10 грудня 2009 року в справі № 2-а-2023/09, то суд виходить з такого.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159).
Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Отже, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується в усіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, в тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, зокрема, пенсії. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Аналіз наведених вище нормативно-правових актів дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим, виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. Водночас, слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року в справі № 21-518а14, від 11 липня 2017 року в справі № 21-2003а16, а також Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року в справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 року в справі № 523/1124/17, від 3 липня 2018 року в справі № 521/940/17, від 5 жовтня 2018 року в справі № 127/829/17, від 12 лютого 2019 року в справі № 814/1428/18, від 8 серпня 2019 року в справі № 638/19990/16-а.
Зміст і правова природа спірних правовідносин в розумінні положень статті 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави стверджувати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Доводи відповідача, що перерахунок пенсії позивача на виконання судового рішення не є доходом в розумінні статті 2 Закону № 2050-ІІІ, а має характер одноразової виплати, є безпідставними, оскільки вказані кошти нараховані в результаті перерахунку пенсії та з метою відновлення прав позивача, порушених при виплаті пенсії у розмірі меншому, ніж було передбачено чинним законодавством. Тобто, вказана сума є доходом в розумінні статті 2 Закону № 2050-ІІІ.
Висновки аналогічного характеру містяться у постанові Верховного Суду від 3 липня 2018 року в справі № 521/940/17.
Оскільки несвоєчасне нарахування належних позивачу сум пенсії відбулось у зв'язку з неправомірним нарахуванням пенсійним органом пенсії в меншому розмірі, що встановлено постановою Володимирецького районного суду Рівненської області від 10 грудня 2009 року в справі № 2-а-2023/09, тобто з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, то позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати.
А відтак, відмова відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, є протиправною.
Щодо тверджень відповідача про те, що виплату суми заборгованості позивачу проведено відповідно до вимог Закону України "Про гарантії держави з виконання судових рішень" та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою" від 3 вересня 2014 року № 440, якими передбачений інший механізм відшкодування Державною казначейською службою України коштів за рішенням суду, то суд зауважує, що спір у цій справі стосується нарахування компенсації на суму нарахованої, але несвоєчасно виплаченої пенсії, а тому спірні відносини не охоплюються дією зазначених нормативно-правових актів.
Згідно із статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до статті 14 КАС України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За приписами статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відтак враховуючи, що постанова Володимирецького районного суду Рівненської області від 10 грудня 2009 року в справі № 2-а-2023/09 набрала законної сили 8 лютого 2011 року, а фактичну виплату нарахованих позивачу сум пенсії здійснено у травні 2012 року, що підтверджується постановою державного виконавця від 23 травня 2012 року про закінчення виконавчого провадження № 25015938 у зв'язку з фактичним повним виконанням судового рішення, то компенсація за період затримки її виплати підлягає виплаті з наступного місця після місяця, коли пенсія мала бути нарахована та виплачена, тобто з квітня 2011 року по квітень 2012 року, а не по 1 жовтня 2019 року як вказує позивач.
Крім того, до позовної заяви позивачем були долучені копії постанов Володимирецького районного суду Рівненської області від 22 липня 2011 року та Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року по справі № 2-а-4156/11, якими Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі було зобов'язано здійснити перерахунок та пенсії ОСОБА_1 .
Разом з тим, суд зауважує, що обґрунтування позовної заяви не містить жодних доводів щодо порушення відповідачем прав та інтересів позивача в частині виплати компенсації за втрату частини доходу у зв'язку з несвоєчасною виплатою пенсії на виконання судових рішень по справі № 2-а-4156/11. Більше того, позовна заява взагалі не містить будь-яких посилань на вказані судові рішення.
Крім того, суд звертає увагу на те, що в прохальній частині позову позивачем не заявлено вимог, які стосуються несвоєчасної виплати пенсії на виконання судових рішень по справі № 2-а-4156/11. Так, позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в нарахуванні та виплати компенсації за втрату частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована у 2011 році. Проте, постанови Володимирецького районного суду Рівненської області та Житомирського апеляційного адміністративного суду в справі № 2-а-4156/11 набрали законної сили 11 квітня 2012 року, а тому на їх виконання пенсія позивачу не могла бути нарахована у 2011 році.
З урахуванням наведеного вище, суд приходить до висновку, що спірні правовідносини в цій справі не стосуються виконання судових рішень по справі 2-а-4156/11.
Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, з огляду на правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 24 квітня 2018 року в справі № 646/6250/17 (адміністративне провадження № К/9901/2128/18). Так, у вказаній постанові, враховуючи позицію Конституційного Суду України, що міститься в рішеннях № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013, а також на підставі аналізу положення частини першої статті 99 КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) в системному зв'язку з положенням частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» колегія суддів Верховного Суду дійшла до висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході розгляду справи не довів повну правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.
Натомість, доводи та аргументи позивача, якими останній обґрунтовував позовні вимоги, знайшли лише часткове підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому позовну заяву належить задовольнити частково.
Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до статті 139 КАС України відсутні, оскільки на підставі пунктів 9, 10 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших судових витрат учасниками справи суду не надано
Керуючись статтями 241-246 КАС України, суд
Позовну заяву задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 згідно з Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії на виконання постанови Володимирецького районного суду Рівненської області від 10 грудня 2009 року в справі № 2-а-2023/09.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 за період з 1 січня по 2 серпня 2014 року включно: додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; державної пенсії особам, віднесеним до категорії 1 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 згідно з Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії на виконання постанови Володимирецького районного суду Рівненської області від 10 грудня 2009 року в справі № 2-а-2023/09, за період з квітня 2011 року по квітень 2012 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплатити за період з 1 січня по 2 серпня 2014 року включно: додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; державну пенсію особам, віднесеним до категорії 1 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
В задоволенні позовних вимог в частині: визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 за період з 3 серпня 2014 року по 30 вересня 2019 року додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та державної пенсії особам, віднесеним до категорії 1 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплатити за період з 3 серпня 2014 року по 30 вересня 2019 року додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та державну пенсію особам, віднесеним до категорії 1 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 згідно з Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії на виконання постанови Володимирецького районного суду Рівненської області від 10 грудня 2009 року в справі № 2-а-2023/09, за період з 1 травня 2012 року по 1 жовтня 2019 року, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 );
2) відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Короленка, 7, код ЄДРПОУ 21084076).
Суддя Т.О. Комшелюк