справа № 380/5754/20
16 листопада 2020 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Сидор Н.Т.,
за участю секретаря судового засідання Колодій О.Р.,
позивача,
представника відповідача Жук М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області від 19.04.2020 № 34-к-1 «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області з 23.06.2020;
- стягнути з Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що звільнення є незаконним та таким, що не узгоджується із чинним законодавством, оскільки відповідачем помилково застосовано п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» за відсутності факту скорочення посади державної служби, яку він обіймав. Вважає, що фактично змінилося найменування структурного підрозділу, в якому він працював із відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації на відділ освіти, молоді та спорту Дрогобицької районної державної адміністрації.
Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Вказав, що спірний наказ винесено на підставі та в межах повноважень, встановлених законом, а тому підстави для його скасування відсутні.
Відносно процесуальних дій, вчинених у зв'язку із розглядом справи, слід зазначити наступне.
Ухвалою судді від 27.07.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання; витребувано у відповідача, Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. 22 Січня, буд. 37) належним чином засвідчену особову справу ОСОБА_1 та довідку про розмір середньоденної та середньомісячної заробітної плати позивача відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.
26.08.2020 вх.42252 відповідачем надано суду витребувані докази.
21.09.2020 ухвалою суду витребувано у Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області (82100, м. Дрогобич, вул. 22 Січня, буд.37, ЄДРПОУ 04056477):
1) список наявних вакантних посад в Дрогобицькій районній державній адміністрації за період з 20.05.2020 по 19.06.2020;
2) інформацію чи на всі посади згідно штатного розпису на 2020 рік, введеного в дію з 23.06.2020 прийняті на роботу працівники;
3) посадову інструкцію посади начальника відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації (згідно штатного розпису на 2020 рік, введеного в дію з 01.01.2020) та посадову інструкцію посади начальника відділу культури та туризму Дрогобицької районної державної адміністрації (згідно штатного розпису на 2020 рік, введеного в дію з 23.06.2020).
12.10.2020 ухвалою суду підготовче провадження в адміністративній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
15.10.2020 на виконання ухвали суду про витребування доказів відповідачем подано витребувані судом докази.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, наведених у відзиві, просила у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши вступне слово сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Так, суд встановив, що позивач з 01.09.2005 працював на публічній службі в Дрогобицькій районній державній адміністрації Львівської області, зокрема з 14.11.2016 на посаді начальника відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області.
Розпорядження Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області від 19.05.2020 № 138 «Про впорядкування структури районної державної адміністрації» прийняте відповідно до статей 5, 6, 41, 44, 47 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.2005 № 179 «Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій» (із змінами), постанови Кабінету Міністрів України від 18.04.2012 № 606 «Про затвердження рекомендаційних переліків структурних підрозділів обласної, Київської та Севастопольської міської, районної, районної в мм. Києві та Севастополі державних адміністрацій», з метою оптимізації та впорядкування структури районної державної адміністрації, згідно якого закріплено зокрема наступне:
- п.1.2. перейменувати з 23.06.2020 юридичну особу публічного права Відділ освіти Дрогобицької районної державної адміністрації (із статусом юридичної особи публічного права) у відділ освіти, молоді та спорту Дрогобицької районної державної адміністрації (із статусом юридичної особи публічного права).
- п. 1.4. затвердити з 23.06.2020 положення про відділ освіти, молоді та спорту Дрогобицької районної державної адміністрації згідно додатку 2.
- п. 2. вивести з 23.06.2020 із штатного розпису відділу культури, молоді та спорту райдержадміністрації і відділу освіти райдержадміністрації посади: начальника відділу культури, молоді та спорту; начальника відділу освіти.
- п. 3. ввести з 23.06.2020 в штатний розпис відділу культури та туризму райдержадміністрації посади: начальника відділу культури та туризму, начальника відділу освіти, молоді та спорту.
Відповідно до розпорядження Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області від 20.05.2020 № 139 «Про затвердження та введення в дію з 23 червня 2020 штатних розписів структурних підрозділів Дрогобицької райдержадміністрації на 2020 рік», затвердити та ввести в дію штатні розписи структурних підрозділів Дрогобицької райдержадміністрації на 2020 рік, зокрема штатний розпис відділу освіти, молоді та спорту.
Відповідно до розпорядження Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області від 19.05.2020 № 138 «Про впорядкування структури районної державної адміністрації» та розпорядження Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області від 20.05.2020 № 139 «Про затвердження та введення в дію з 23 червня 2020 штатних розписів структурних підрозділів Дрогобицької райдержадміністрації на 2020 рік» позивача повідомлено про наступне вивільнення згідно з пунктом 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», яке відбудеться 22.06.2020.
Із попередженням про вивільнення позивач ознайомлений 20.05.2020.
Розпорядженням Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області від 19.06.2020 № 34-к-1 «Про звільнення ОСОБА_1 », відповідно до статті 87 Закону України «Про державну службу», статті 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» звільнено ОСОБА_1 з посади начальника відділу освіти райдержадміністрації, у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури і штатного розпису 22 червня 2020 на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу».
Не погоджуючись із розпорядженням Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області від 19.06.2020 № 34-к-1 «Про звільнення ОСОБА_1 », позивач оскаржив таке до суду.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач не згідний із його звільненням, відтак, вважає оскаржуване розпорядження протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а він поновленню на посаді із виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07 червня 2001 року № 2493-ІІІ (далі - Закон № 2493-ІІІ), служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Також ч. 1 ст. 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» передбачено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», цим та іншими законами України.
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», дія Закону України «Про державну службу» поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.
У рішенні Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8- рп/202 зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначено основні трудові права працівників.
Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VII на час прийняття оскаржуваного розпорядження було врегульовано процедуру звільнення державного службовця, у зв'язку із скороченням чисельності або штату працівників, то обґрунтовано застосовуються до спірних правовідносин окремі положення цього закону.
Частина 3 ст. 5 Закону України «Про державну службу» визначає, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Пунктом 4 ст. 83 Закону України «Про державну службу» серед підстав для припинення державної служби передбачено її припинення за ініціативою суб'єкта призначення.
Підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу (п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу»).
Частини 3 та 4 ст. 87 Закону України «Про державну службу» визначають процедуру, якої слід дотримуватися суб'єкту владних повноважень під час звільнення державного службовця.
Так, суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів (строк попередження зменшено до 30 днів Законом № 440-IX від 14.01.2020, а до того такий строк становив 60 днів). Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Частиною 6 ст. 49-2 КЗпП України передбачено, що вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу», здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:
- про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;
- у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті.
В силу вимог п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Водночас ч. 2 ст. 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 19 постанови № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Отже, суду для прийняття законного та обґрунтованого рішення необхідно з'ясувати чи була підстава для припинення державної служби ОСОБА_1 та чи дотримана процедура звільнення.
Судом встановлено, що спірним Розпорядженням Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області від 19.06.2020 № 34-к-1 «Про звільнення ОСОБА_1 », відповідно до статті 87 Закону України «Про державну службу», статті 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» звільнено ОСОБА_1 з посади начальника відділу освіти райдержадміністрації, у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури і штатного розпису 22 червня 2020 на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу».
Підставою прийняття спірного розпорядження відповідачем зазначено: розпорядження Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області від 19.05.2020 № 138 «Про впорядкування структури районної державної адміністрації» та розпорядження Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області від 20.05.2020 № 139 «Про затвердження та введення в дію з 23 червня 2020 штатних розписів структурних підрозділів Дрогобицької райдержадміністрації на 2020 рік»
Розпорядження Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області від 19.05.2020 № 138 «Про впорядкування структури районної державної адміністрації» прийняте відповідно до статей 5, 6, 41, 44, 47 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», із врахованням постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.2005 № 179 «Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій» (із змінами), постанови Кабінету Міністрів України від 18.04.2012 № 606 «Про затвердження рекомендаційних переліків структурних підрозділів обласної, Київської та Севастопольської міської, районної, районної в мм. Києві та Севастополі державних адміністрацій», з метою оптимізації та впорядкування структури районної державної адміністрації, згідно пунктів якого:
- п.1.2. перейменувати з 23.06.2020 юридичну особу публічного права Відділ освіти Дрогобицької районної державної адміністрації (із статусом юридичної особи публічного права) у відділ освіти, молоді та спорту Дрогобицької районної державної адміністрації (із статусом юридичної особи публічного права).
- п. 1.4. затвердити з 23.06.2020 положення про відділ освіти, молоді та спорту Дрогобицької районної державної адміністрації згідно додатку 2.
- п. 2. вивести з 23.06.2020 із штатного розпису відділу культури, молоді та спорту райдержадміністрації і відділу освіти райдержадміністрації посади: начальника відділу культури, молоді та спорту; начальника відділу освіти.
- п. 3. ввести з 23.06.2020 в штатний розпис відділу культури та туризму райдержадміністрації посади: начальника відділу культури та туризму, начальника відділу освіти, молоді та спорту.
Відповідно до розпорядження Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області від 20.05.2020 № 139 «Про затвердження та введення в дію з 23 червня 2020 штатних розписів структурних підрозділів Дрогобицької райдержадміністрації на 2020 рік», затвердити та ввести в дію штатні розписи структурних підрозділів Дрогобицької райдержадміністрації на 2020 рік, зокрема штатний розпис відділу освіти, молоді та спорту.
Як зазначено вище розпорядженням Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області від 19.05.2020 № 138 «Про впорядкування структури районної державної адміністрації» перейменовано з 23.06.2020 юридичну особу публічного права Відділ освіти Дрогобицької районної державної адміністрації (із статусом юридичної особи публічного права) на Відділ освіти, молоді та спорту Дрогобицької районної державної адміністрації (із статусом юридичної особи публічного права).
Суд дослідив штатні розписи Відділу освіти Дрогобицької райдержадміністрації та Відділу освіти, молоді та спорту Дрогобицької райдержадміністрації та встановив таке.
У штатному розписі Відділу освіти Дрогобицької райдержадміністрації на 2020 рік, який вводиться в дію з 01 січня 2020 року, затверджений штат у кількості 3 штатні одиниці: начальник відділу (1 посада), головний спеціаліст (1 посада), головний спеціаліст (1 посада).
У штатному розписі Відділу освіти, молоді та спорту Дрогобицької райдержадміністрації на 2020 рік, який вводиться в дію з 23 червня 2020 року, затверджений штат у кількості 3 штатні одиниці: начальник відділу (1 посада), головний спеціаліст (1 посада), головний спеціаліст (1 посада).
Відтак, з аналізу цих штатних розписів суд дійшов висновку, що фактично відбулося лише перейменування структурного підрозділу в складі Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області, а саме Відділ освіти Дрогобицької районної державної адміністрації на Відділ освіти, молоді та спорту Дрогобицької районної державної адміністрації, що не призвело до змін структури або штатного розпису відділу, а також не призвело до скорочення чи зміни посади, яку обіймав позивач. Також вбачається, що посади не скорочувались та їх кількість не змінювалась, розміри посадових окладів кожної з посад у перейменованому відділі залишилися також не зміненими.
Зазначене не спростовано відповідачем.
Щодо покликання відповідача на той факт, що посаду начальника відділу освіти, яку обіймав позивач, виведено із штатного розпису та введено посаду начальника відділу освіти, молоді та спорту, суд зазначає таке.
Чинне законодавство України не містить такого поняття як «виведення посади зі штатного розпису», а трудове законодавство надає повноваження роботодавцю на звільнення за п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України в разі «скорочення чисельності або штату». Більш того, саме по собі формулювання «виведення посади поза штат» (яке на законодавчому рівні не визначено) не може трактуватись як скорочення штату та не може слугувати підставою для подальшого звільнення особи за п.1 ч. 1 ст.40 КЗпП України.
Дослідивши Положення про відділ освіти Дрогобицької районної державної адміністрації на Відділ освіти, молоді та спорту Дрогобицької районної державної адміністрації, суд резюмує, що вони майже ідентичні по змісту та цілям.
Відповідачем не надано до суду належних доказів зміни посадових обов'язків позивача за посадою у зв'язку із зміною назви Відділу освіти на Відділ освіти, молоді та спорту.
Вказані обставини свідчать про те, що зміни, які відбулися жодним чином не вплинули на штатну чисельність структурного підрозділу, в якому працював позивач, не стосувались й правового статусу цього відділу та обсягу функціонального розподілу посадових обов'язків між працівниками відділу.
Відповідно до частин 3 та 4 ст. 87 Закону України «Про державну службу», суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до розпорядження Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області від 19.05.2020 № 138 «Про впорядкування структури районної державної адміністрації» та розпорядження Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області від 20.05.2020 № 139 «Про затвердження та введення в дію з 23 червня 2020 штатних розписів структурних підрозділів Дрогобицької райдержадміністрації на 2020 рік» позивача повідомлено про наступне вивільнення згідно з пунктом 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», яке відбудеться 22.06.2020.
Із попередженням про вивільнення позивач ознайомлений 20.05.2020.
Також ч. 1 ст. 40, ч. 1, 3 ст. 49-2 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.
За приписами ч. 1 ст. 40, ч. 1, 3 ст. 49-2 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві, установі, організації протягом усього періоду та існували на день звільнення.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15 та залишена без змін Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.09.2018, справа № 800/538/17.
Звідси суд констатує помилкове твердження відповідача про відсутність у нього обов'язку запропонувати позивачу іншу роботу, чого як вбачається із матеріалів справи зроблено не було.
За наведених вище обставин, суд дійшов висновку, що оскільки відповідачем не надано достатніх аргументів та доводів, які би свідчили про те, що оскаржуване розпорядження видано на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а відтак не доведено правомірності застосування до позивача п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» та про порушення процедури звільнення із займаної посади, що, у свою чергу, свідчить про протиправність прийняття оскаржуваного розпорядження та доцільності його скасування.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, що розглядає трудовий спір.
Відтак, порушене відповідачем право ОСОБА_1 на проходження публічної служби підлягає відновленню шляхом його поновлення на посаді начальника відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області з 23.06.2020, тобто з наступного дня після дня його звільнення, оскільки згідно із п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 17.08.1993 № 110, днем звільнення вважається останній день роботи.
Позивач був звільнений згідно з оскаржуваним розпорядженням з посади начальника відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області з 22.06.2020, а відтак 22.06.2020 згідно з п. 2.27 зазначеної вище Інструкції є останнім днем роботи позивача, тому позивач підлягає поновленню на посаді, яку обіймав до його звільнення з 23.06.2020.
Поновлюючи позивача на посаді, суд також задовольняє вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Верховний Суд України у постанові від 14.01.2014 (справа №21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).
Відповідно до п. 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
За приписами абз. 3 п. 3 Порядку №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
В п. 6 Постанови Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24.12.1999 №13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
З довідки про доходи від 14.08.2020 № 306, яка видана Дрогобицькою районною державною адміністрацією Львівської області, вбачається, середньоденна заробітна плата позивача становить 579,04 грн, середньомісячна заробітна плата - 11580,80 грн.
Оскільки день звільнення позивача (22.06.2020) є останнім днем його роботи, період вимушеного прогулу, що підлягає оплаті - це період з 23.06.2020 по день ухвалення судом рішення про поновлення позивача.
Середній заробіток за час вимушеного прогулу, що належить стягненню за період з 23.06.2020 по 16.11.2020 (102 робочих дні) складає 59062,08 грн. (579,04 грн. x 102 робочих дні).
Відтак, загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача становить 59062,08 грн.
Однак суд враховує дані із довідки Дрогобицького міськрайонного центру зайнятості від 11.11.2020, згідно яких позивач за період з липня 2020 року по жовтень 2020 року отримав дохід в розмірі 28631,87 грн як безробітний, то зазначена сума підлягає відрахуванню, тому загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 30 430,21 грн (59062,08 грн - 28631,87 грн).
Отже, суд дійшов висновку задовольнити позов в цій частині позовних вимог та стягнути з Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 30 430,21 грн без урахування сум обов'язкових до сплати податків та зборів.
Резюмуючи вище наведене, суд зазначає наступне.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Так, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Адміністративні суди у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить переконання, що оскаржуване рішення не відповідає критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, що визначені ч. 2 ст. 2 КАС України, а відтак робить висновок про задоволення позову в повному обсязі.
Згідно з п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Враховуючи викладене, суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області з 23.06.2020 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 11580,80 грн без урахування сум обов'язкових до сплати податків та зборів.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично не сплачувався, тому відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295, п. 3 розділу VI Прикінцевих положень, пп. 15.5 п.15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 до Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області від 19.04.2020 № 34-к-1 «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області з 23.06.2020.
Стягнути з Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 30 430,21 гривень (тридцять тисяч чотириста тридцять гривень двадцять одна копійка) без урахування сум обов'язкових до сплати податків та зборів.
Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області з 23.06.2020 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 11580,80 грн (одинадцять тисяч п'ятсот вісімдесят гривень вісімдесят копійок) без урахування сум обов'язкових до сплати податків та зборів.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положення п. 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. При цьому, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до або через суд першої інстанції, який ухвалив рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Дрогобицька районна державна адміністрація у Львівській області (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. 22Січня, 37, код ЄДРПОУ 04056477).
Повний текст рішення складений та підписаний 26.11.2020.
Суддя Сидор Н.Т.