16 листопада 2020 року справа №380/7343/20
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/7343/20 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 у якій просив:
- визначити протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , заборгованості індексації грошового забезпечення за період часу із 01.01.2015 року по 01.05.2018 року у сумі 33183.63 грн.
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 , заборгованість з індексації грошового забезпечення за період часу із 01.01.2015 року по 01.05 2018 року у сумі 33 183.63 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з отриманої відповіді відповідача від 20.08.2020 року №11/К-22213 та долученими до неї фінансовими документами на день звільнення відповідачем було недораховано та не виплачено індексацію грошового забезпечення позивачу за період часу з 01.01.2015 року по 01.05.2018 рік у розмірі - 33 183.63 грн. На думку позивача відповідач протиправно у своїй відповіді вказує, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення буде проведено відповідно до розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 03 березня 2020 року №Т/116-1743, при наявності реквізитів, після надходження коштів для відповідних виплат.
Тобто в подальшому нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення відповідач ставить у залежність від відомчого наказу та від поступлення відповідних коштів.
Позивач вважає протиправними вказані дії відповідача, оскільки до виключення позивача із списків особового складу військової частини відповідач всупереч Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ, Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-ХІІ та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 не провів нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивачу у період з 01.01.2015 по 01.05.2018 року.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву, який поданий через канцелярію суду 13.10.2020 року, про те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) є установою, що фінансується з державного бюджету і як розпорядник бюджетних коштів, відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України може брати бюджетні зобов'язання та провадити видатки лише в межах бюджетних асигнувань. Окрім того, вказує, що аналіз положень ст. 9, 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дає підстави стверджувати, що грошова винагорода не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується та виплачується одноразова грошова допомога при звільненні, матеріальна допомоги на оздоровлення. Стверджує, що винагорода має окремий, особливий і разовий вираз виплати. Просить відмовити в задоволенні позову.
Ухвалою судді від 15.09.2020 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та відповідачу встановлено строк для подання відзиву до суду протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.
Судом встановлені наступні обставини:
Наказом Начальника 93 прикордонного загону (І категорії) Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України від 12.04.2018 № 95-ос ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 12.04.2018 за пунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
ОСОБА_1 з метою встановлення повного розрахунку при виключенні його зі списків особового складу та всіх видів забезпечення звернувся до 93 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України із запитом № К-213.
93 прикордоний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України листом від 20.08.2020 № 11/К-213 надав ОСОБА_1 особисті картки грошового забезпечення; розрахунок індексації грошового забезпечення.
Згідно розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 року по 01.05.2018 року нараховано 34462,74 грн. індексацію грошового забезпечення, виплачено 1279,11 грн., до виплати 33183,63 грн.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає бездіяльність відповідача протиправною щодо не нарахування й виплатити заборгованості індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 року по 01.05.2018 року.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).
Частинами 1-4 статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
При цьому, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Абзацом 2 частини 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-ХІІ).
Згідно з статтею 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно статей 4, 6 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).
Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (у 2016 році - 103 відсотка, у 2017 році -103 відсотка, у 2018 році -103 відсотка).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Згідно з пунктом 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Таким чином, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, а грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації відповідно до закону.
Проте, судом встановлено, що за період з 01.01.2015 року по 01.05.2018 року, позивачу нараховано 34462,74 грн. індексацію грошового забезпечення та виплачено 1279,11 грн.
Згідно відповіді відповідача від 20.08.2020 року нарахування та виплата індексації грошового забезпечення буде проведено відповідно до розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 03 березня 2020 року №Т/116-1743, при наявності реквізитів, після надходження коштів для відповідних виплат.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 зазначено, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення).
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У рішеннях Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 та від 23.03.2002 №5-рп/2002 суд зазначив, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності громадян, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань, тощо, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
З огляду на викладене, відсутність коштів для виплати індексації не позбавляють відповідача обов'язку провести індексацію грошового забезпечення позивачу у встановленому законом порядку.
Згідно розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 року по 01.05.2018 року нараховано 34462,74 грн. індексацію грошового забезпечення, виплачено 1279,11 грн., до виплати 33183,63 грн.
На підставі наведеного, бездіяльність Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо невиплати позивачу при звільненні з військової служби, індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 року по 01.05.2018 року є протиправною, відтак для належного способу захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2015 року по 01.05.2018 року у сумі 33183,63 грн.
З цих же підстав судом не враховуються заперечення відповідача зазначені у відзиві на позовну заяву.
Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 ст. 74 КАС України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Судові витрати відповідно до ст.139 КАС України стягненню зі сторін не підлягають.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 262-263, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного територіального управління Державної прикордонної служби України (81300, Львівська обл., м. Мостиська, вул. Ярослава Мудрого, 113) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, - задоволити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо невиплати ОСОБА_1 при звільненні з військової служби, заборгованості індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 року по 01.05.2018 року у сумі 33183,63 грн.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України виплатити на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 року по 01.05.2018 року у сумі 33183,63 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення цього Кодексу.
Рішення складено в повному обсязі26.11.2020 року.
Суддя Гавдик З.В.