27 листопада 2020 року справа №320/6201/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області та Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення надміру сплачених сум,
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві (далі - відповідач-1, ГУ ДФС України у місті Києві), Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області (далі - відповідач-2, ГУ ДКС України у Київській області), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ДФС України у місті Києві, яка виявилася у ненаданні Обухівському управлінню державної казначейської служби України у Київській області висновку про повернення ОСОБА_1 надміру сплачених сум податку з доходів фізичних осіб у сумі 61878,80 грн. та військового збору у сумі 18563,64 грн.;
- стягнути з місцевого бюджету Обухівського району Київської області через ГУ ДКС України у Київській області на користь ОСОБА_1 надміру сплачені суми податку з доходів фізичних осіб у сумі 61878,80 грн. та військового збору у сумі 18563,64 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.12.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №320/6201/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.01.2020 залучено до участі у справі №320/6201/19 співвідповідача Головне управління ДПС у Київській області (далі - відповідач-3, ГУ ДПС у Київській області). Зупинено провадження в адміністративній справі №320/6201/19 у зв'язку з витребуванням доказів у справі - до 07.04.2020. Призначено наступне підготовче судове засідання у справі на 07.04.2020.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2020 поновлено провадження в адміністративній справі №320/6201/19.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2020 зупинено провадження в адміністративній справі №320/6201/19 у зв'язку з витребуванням доказів у справі - до 12.05.2020. Призначено наступне підготовче судове засідання у справі на 12.05.2020.
Судове засідання 12.05.2020 було знято з розгляду у зв'язку з перебуванням судді у відпустці. Наступне підготовче засідання призначено на 09.06.2020.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 поновлено провадження у справі №320/6201/19.
У підготовчому судовому засіданні 09.06.2020 представником позивача - адвокатом Григор'євою К.Є. подано заяву від 09.06.2020 про залишення позовних вимог ОСОБА_1 до ГУ ДФС України у місті Києві про визнання бездіяльності протиправною без розгляду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 позовну заяву ОСОБА_1 до ГУ ДФС України у місті Києві про визнання бездіяльності протиправною, - залишено без розгляду. Закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 30.06.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 17 серпня 2018 року був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, який був посвідчений нотаріально. Продавцем за договором виступила ОСОБА_1 . За наслідком укладення даного договору нею помилково був сплачений податок на доходи фізичних осіб від продажу нерухомого майна на загальну суму 61878,80 грн. та військовий збір в сумі 18563,64 грн., що стало підставою для неодноразових звернень до відповідачів для повернення таких. Проте відповідачі жодних дій по поверненню цих коштів не вчинили.
Позивач пояснює, що відповідно до пункту 172.1 статті 172 Податкового кодексу України дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.
Об'єкт, що був предметом договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17 серпня 2018 року, є частиною земельної ділянки, право власності на яку виникло у позивача ще у 2003 році. Отже, кошти, отримані в результаті продажу такого об'єкту, є тим доходом, який не оподатковується у розумінні пункту 172.1 статті 172 Податкового кодексу України.
Відповідач-1 позов не визнав та подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що об'єкт, що був предметом договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17 серпня 2018 року знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Цей договір посвідчено приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В.
Відповідно до квитанцій від 22.08.2019 №П3897, №П3919 позивачем було сплачено податок з доходів фізичних осіб у сумі 61878,80 грн. та військовий збір у сумі 18563,64 грн., отримувач коштів зазначений ОБУХ УК/ОБУХІВ.
З огляду на це, відповідач-1 стверджує, що грошові кошти позивачем були сплачені не до бюджету міста Києва, а до бюджету Київської області. Тому ГУ ДФС України у місті Києві неправомірно визначено відповідачем у справі.
Також відповідач-1 вказує, що згідно з копій інтегрованих карток платника податку в частині податку з доходів фізичних осіб та військового збору, у позивача відсутні надміру сплачені суми податку з доходів фізичних осіб у сумі 61878,80 грн. та військового збору у сумі 18563,64 грн., що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
У відповіді на відзив відповідача-1 на позовну заяву позивач, зокрема зазначила про те, що інтегровані картки платника є відображенням внутрішньої облікової системи відповідача-1, на яку платник податку вплинути жодним чином не може, а тому питання відображення/не відображення сплачених сум в такій картці лежить у прямій залежності від дій/бездіяльності останнього.
Відповідач-2 позов також не визнав та подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що органи Державної казначейської служби України не приймають участі у процесі стягнення податків, зборів та інших доходів.
При цьому, відповідач-2 наголосив, що повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного бюджету здійснюється органом Казначейства лише за поданням відповідного органу, що контролює справляння надходжень бюджету.
Скористався правом подати відзив на позовну заяву також і відповідач-3. Він зазначив, що земельна ділянка, яка була предметом договору купівлі-продажу від 17 серпня 2018 року, перебуває у власності позивача менше трьох років, оскільки її державна реєстрація відбулася 14 серпня 2018 року.
Крім того, відповідач-3 звернув увагу, що нормами Податкового кодексу України не передбачено повернення податку, який сплачений під час нотаріального договору купівлі-продажу нерухомого майна.
При цьому, відповідач-3 також вказав, що позивач звертався до ГУ ДПС у Київській області із заявами про повернення помилково утриманих коштів в сумі 61878,80 грн. з податку з доходів фізичних осіб та військового збору сумі 18563,64 грн., однак при розгляді таких в ІТС «Податковий блок» у розділі «місце реєстрації» встановлені розбіжності, а саме: податкова адреса позивача, яка зазначена у даному розділі значиться: АДРЕСА_2 , а адреса у згаданих вище заявах: АДРЕСА_3 , що не дало змогу ГУ ДПС у Київській області їх опрацювати.
Присутній у судовому засіданні 30.06.2020 представник позивача підтримав позов в повному обсязі та просив суд його задовольнити.
Представник відповідача-3, присутній у судовому засіданні по справі 30.06.2020, проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідач-2 у судове засідання, призначене на 30.06.2020, не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
У судовому засіданні 30.06.2020 суд за письмовими клопотаннями представника позивача та представника відповідача-3 поставив на обговорення сторін питання про можливість продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.
Представники сторін щодо продовження розгляду справи у порядку письмового провадження не заперечували.
Відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до частиною третьою статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Протокольною ухвалою суду від 30.06.2020 постановлено здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі, суд
встановив:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , виданого Ірпінським МВ ГУ МВС України в Київській області 15.07.1999 (том 1, а.с. 60-68).
17 серпня 2018 року між ОСОБА_1 , як продавцем та покупцем ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:024:0622, загальною площею 0,2514 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Продаж вчинено за 1237576 грн.
Договір купівлі-продажу земельної ділянки посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. Зареєстровано в реєстрі за №3856 (том 1, а.с. 11-12).
Позивачем в ході проведення вказаної операції з продажу об'єкта нерухомості було сплачено ПДФО 5% у сумі 61878,80 грн. та 18563,64 грн. військового збору згідно з договором купівлі-продажу від 17 серпня 2018 року, що підтверджується копіями квитанцій від 22 серпня 2018 року №П3897 та від 22 серпня 2018 року №П3919 (том 1, а.с. 10).
Разом із тим позивач вважає, що вищезазначені суми податків було сплачено помилково відповідно до положень пункту 172.1 статті 172 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим остання втричі зверталася до ГУ ДПС у Київській області із заявами від 31 січня 2020 року, від 30 березня 2020 року та від 26 квітня 2020 року про повернення таких коштів (том 1, а.с. 218-219, 214-215, 211-212).
Листом ГУ ДПС у Київській області від 05 лютого 2020 року №4276/ФОП/10-36-55-05 у відповідь на заяви позивача від 31 січня 2020 року №11671/ФОП/10-36 та від 31 січня 2020 року №11663/ФОП/10-36 щодо повернення помилково сплачених коштів було повідомлено про те, що при опрацюванні даних заяв в ІТС «Податковий блок» у розділі «місце реєстрації» встановлені розбіжності, а саме: податкова адреса позивача, яка зазначена у цьому розділі значиться: АДРЕСА_2 , а адреса вказана у згаданих вище заявах: АДРЕСА_3 . З огляду на це запропоновано позивачу звернутися до контролюючого органу за місцем реєстрації для заповнення заяв про помилково сплачених коштів та внесення змін до державного реєстру фізичних осіб (том 1, а.с. 216-217).
Листом ГУ ДПС у Київській області від 02 квітня 2020 року №12393/ФОП/10-36-55 у відповідь на заяви позивача від 31 березня 2020 року №35377/ФОП/10-36-55 та від 31 березня 2020 року №35408/ФОП/10-36-55 щодо повернення помилково сплачених коштів було повідомлено про неможливість виконання даних заяв у зв'язку з тим, що у таких не вказаний рахунок та код класифікації доходів бюджету, з якого повертаються кошти (том 1, а.с. 213).
Листом ГУ ДПС у Київській області від 07 травня 2020 року №15015/К/10-36-33-01 у відповідь на заяви позивача від 27 квітня 2020 року №41705/ФОП/10-36-55 та від 27 квітня 2020 року №41742/ФОП/10-36-55 щодо повернення помилково сплачених коштів було повідомлено про те, що оскільки право власності позивачем на земельну ділянку площею 0,2514 га, кадастровий номер: 3223155400:03:024:0622 було зареєстровано 14 серпня 2018 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В., то при складанні договору купівлі-продажу від 17 серпня 2018 року було утримано податок на доходи фізичних осіб у сумі 61878,80 грн. та військовий збір у сумі 18563,64 грн. (том 1. а.с. 209-210).
Не погоджуючись з відмовою відповідача-3 повернути безпідставно сплачені кошти з податку на доходу фізичних осіб у сумі 61878,80 грн. та військового збору у сумі 18563,64 грн., позивач звернулась до суду з позовною вимогою про їх стягнення з бюджету.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 172.4 статті 172 ПК України передбачено, що під час проведення операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомості між фізичними особами нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна (зареєстрованої відповідно до пункту 172.3 цієї статті) та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору та щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про такий договір, включаючи інформацію про його вартість та суму сплаченого податку в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.
Разом з тим, згідно з пунктом 172.1 статті 172 ПК України дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.
Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку понад три роки не розповсюджується на майно, отримане таким платником у спадщину.
Аналізуючи зміст наведеної норми суд приходить до висновку, що законодавець надає пільги при оподаткуванні доходу, отриманого фізичною особою від відчуження власної земельної ділянки за певних умов, а саме:
- у випадку якщо фізична особа відчужує майно не частіше ніж одного разу протягом звітного податкового року;
- відчужуване майно повинно перебувати у власності фізичної особи в термін більше ніж 3 роки;
- розмір відчужуваної земельної ділянки повинен бути в межах, визначених нормами безоплатної передачі земельної ділянки, визначеної у статті 121 ЗК України, залежно від призначення такої.
Відповідачами не представлено доказів відчуження позивачем протягом звітного податкового року більше ніж одного об'єкту нерухомості.
Також судом встановлено, що відчужувана земельна ділянка за своїм цільовим призначенням віднесена до земель для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га.
Відтак, розмір відчуженої земельної ділянки площею 0,2514 га не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 ЗК України.
Встановлюючи час та підстави виникнення права власності позивача на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:024:0622, загальною площею 0,2514 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка в подальшому стала предметом договору купівлі-продажу від 17 серпня 2018 року, судом встановлено таке.
Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю від 22 квітня 2003 року серії РІ №245687 ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу Ради народних депутатів від 26 березня 2002 року №1447, №1450 від 21 травня 2002 року №2200, №2206 та від 04 квітня 2003 року №1549 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 0,9001 га, яка розташована на території АДРЕСА_1 та має призначення - для будівництва індивідуального житлового будівництва, ведення особистого підсобного господарства. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №8217 (том 1, а.с. 14).
Згідно з довідки Управління земельних ресурсів у Обухівському районі Головного управління земельних ресурсів у Київській області Держземагентства України від 03.10.2008 №05-03/3145 вказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3223155400:03:024:0158 (том 1, а.с. 15).
Надалі ця земельна ділянка була поділена на дві частини.
Так, після поділу земельної ділянки загальною площею 0,9001 га утворились земельні ділянки площами 0,2918 га та 0,6083 га.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02 серпня 2018 року №133047006 на рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 серпня 2018 року №42361743 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,6083 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та має призначення - для ведення особистого селянського господарства (том 1, а.с. 16-20).
В подальшому на підставі заяви позивача від 03 серпня 2018 року земельна ділянка площею 0,6083 га, кадастровий номер 3223155400:03:024:0158, що надана для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , була знову поділена на дві земельні ділянки площами 0,2514 га та 0,3569 га з виділом в натурі та отримання двох правовстановлюючих документів, згідно чинного законодавства (том 1, а.с. 22).
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14 серпня 2018 року №НВ-3212264552018 на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,2514 га, кадастровий номер 3223155400:03:024:0622, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та має призначення - для ведення особистого селянського господарства (том 1, а.с. 30-34).
Відповідно до частини першої-четвертої статті 79-1 ЗК України (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Згідно з частиною шостою статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (частина дев'ята статті 79-1 ЗК України).
Отже, власник самостійно на свій розсуд вирішує долю своєї земельної ділянки і може її поділити. У разі поділу такого об'єкта цивільного права як земельна ділянка утворюється два чи більше самостійних об'єктів, проте їх походження очевидне - розподіл первинної земельної ділянки.
З урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що земельна ділянка, яка була предметом договору купівлі-продажу від 17 серпня 2018 року є частиною земельної ділянки, яка належала позивачу ще з 22 квітня 2003 року та яка підлягала поділу. Фактично у даному випадку поділ не може свідчити про зміну власника майна.
Таким чином, суд вважає, що вищезазначена земельна ділянка є такою, що не підлягає оподаткуванню.
Щодо процедури повернення помилково сплачених коштів у цьому спорі, суд вказує наступне.
Пунктом 43.1 статті 43 ПК України передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
За приписами пункту 43.3 статті 43 ПК України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.
Згідно з пунктом 43.4 статті 43 ПК України платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.
Пунктом 43.5 статті 43 ПК України встановлено, що контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
У разі якщо повернення сум податку на доходи фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу, відповідне повідомлення надсилається контролюючим органом до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення шістдесятиденного строку з дня отримання відповідної податкової декларації.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Відповідно до пункту 43.6 статті 43 ПК України повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.
Згідно з абзацом першим пункту 3 розділу І Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 03 вересня 2013 року №787, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за №1650/24182 (далі - Порядок №787), повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється Казначейством або головними управліннями Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.
Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або Казначействі, вказані у заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, які не мають рахунків у банках, може здійснюватись шляхом повернення у готівковій формі коштів за чеком головного управління Казначейства з відповідних рахунків, відкритих у банках на ім'я головного управління Казначейства, або поштовим переказом через підприємства поштового зв'язку, вказані у заяві платника (його довіреної особи) (абз. 2 п. 3 розд. І Порядку №787).
Абзацом першим пункту 5 розділу І Порядку №787 встановлено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України (далі - органи ДПС) та органи Державної митної служби України (далі - органи Держмитслужби)) подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку (абз. 2 п. 5 розд. І Порядку №787).
Подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету (абз. 4 п. 5 розд. І Порядку №787).
Аналіз положень вищезазначених нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що у разі підтвердження факту помилкової сплати коштів до бюджету, вони можуть бути повернуті за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13.02.2018 р. у справі № 826/1460/16.
Як було встановлено судом вище, позивачем під час нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17 серпня 2018 року було сплачено ПДФО 5% у сумі 61878,80 грн. та 18563,64 грн. військового збору.
Водночас оскільки відповідно до приписів пункту 172.1 статті 172 ПК України суд дійшов висновку, що в даному випадку позивач звільнена від оподаткування операції з продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:024:0622, загальною площею 0,2514 га, що розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Старокиївська, яка була предметом вищевказаного договору, тому помилково сплачена сума таких податку та збору підлягає поверненню позивачу.
Втім, суд зазначає, що такі кошти мають бути повернуті лише на підставі подання відповідача-3 до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 61878,80 грн. згідно з квитанцією від 22 серпня 2018 року №П3897 та військового збору в сумі 18563,64 грн. згідно з квитанцією від 22 серпня 2018 року №П3919.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Частиною другою статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Оскільки, будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про наявність у неї права на повернення помилкового сплачених податку з доходів фізичних осіб та військового збору з операції купівлі-продажу земельної ділянки, відповідачем-3 не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Враховуючи те, що повернення помилкового сплачених податку з доходів фізичних осіб та військового збору з операції купівлі-продажу земельної ділянки здійснюється органами Державної казначейської служби України лише за умови надходження до них подання органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, суд дійшов висновку про те, що в даному випадку належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача на отримання помилкового сплачених коштів є визнання протиправними дій Головного управління ДПС у Київській області щодо відмови сформувати подання до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про повернення позивачу помилково сплачених податку на доходи фізичних осіб в сумі 61878,80 грн. та військового збору в сумі 18563,64 грн. та зобов'язання Головного управління ДПС у Київській області сформувати та видати позивачу подання до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, про повернення ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб в сумі 61878,80 грн. та військового збору в сумі 18563,64 грн., помилково сплачених нею при укладенні договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17 серпня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. та зареєстрованого в реєстрі за №3856.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1573,00 грн., що підтверджується квитанціями від 01 листопада 2019 року №0.0.1511376251.1 та від 27 листопада 2019 року №0.0.1536422579.1 (том 1, а.с.2, 59).
Частиною першою статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, встановлюється ставка судового збору - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Положеннями статті 7 Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено, що у 2019 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року становить 1921 гривня.
При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.
Така правова позиція викладена, зокрема в Довідці про аналіз практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" у редакції Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", затвердженій Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 №2.
При цьому, суд вбачає за доцільне зауважити про те, що такі вимоги мають бути пов'язані одна з одною.
Враховуючи, що визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень сформувати подання про повернення помилково сплачених податків та зборів та зобов'язання суб'єкта владних повноважень сформувати таке подання є однією вимогою немайнового характеру, сплаті при подачі даного позову підлягав судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Враховуючи задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області, становить 768,40 грн.
При цьому, задовольняючи адміністративний позов суд враховує, що саме дії Головного управління ДПС у Київській області, розумних і правових підстав яким судом не встановлено, спричинили відмову у поверненні помилково сплачених сум податку та збору.
Вказане повністю узгоджується із положеннями частини 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону №3674-VI в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Беручи до уваги відсутність такого клопотання у матеріалах справи, питання про повернення позивачеві надміру сплаченої суми судового збору в сумі 804,60 грн. судом під час розподілу судових витрат не вирішується.
Враховуючи, що позивачем під час звернення до суду судовий збір було сплачено у розмірі, більшому, ніж встановлено законом, сплачена надмірно сума судового збору у розмірі 804,60 грн. може бути повернута за ухвалою суду за клопотанням позивача у порядку письмового провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд
вирішив:
1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
2. Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 сформувати подання до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про повернення помилково сплачених податку на доходи фізичних осіб в сумі 61878,80 грн. та військового збору в сумі 18563,64 грн.
3. Зобов'язати Головне управління ДПС у Київській області сформувати та видати ОСОБА_1 подання до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про повернення ОСОБА_1 61878,80 грн. (шістдесят одна тисяча вісімсот сімдесят вісім грн. 80 коп.) помилково сплаченого податку на доходи фізичних осіб та 18563,64 грн. (вісімнадцять тисяч п'ятсот шістдесят три грн. 64 коп.) помилково сплаченого військового збору з операції купівлі - продажу земельної ділянки від 17 серпня 2018 року.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) судовий збір у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код: 43141377, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 5-а).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складено та підписано - 27.11.2020.
Суддя Кушнова А.О.