27 листопада 2020 р.Справа № 280/4538/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Верба І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін питання щодо закриття провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Запорізького окружного адміністративного суду про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії , -
встановив:
І. ПРОЦЕДУРА
1. 24.04.2020 ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області, Запорізького апеляційного суду, Господарського суду Запорізької області, Територіального управління Державної судової адміністрації в Волинській області, Волинського апеляційного суду, Волинського окружного адміністративного суду, Господарського суду Волинської області, Територіального управління Державної судової адміністрації в Вінницькій області, Вінницького апеляційного суду, Вінницького окружного адміністративного суду, Господарського суду Вінницької області, Територіального управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області, Дніпровського апеляційного суду, Дніпропетровського окружного адміністративного суду, Господарського суду Дніпропетровській області, Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, Донецького апеляційного суду, Донецького окружного адміністративного суду, Господарського суду Донецької області, Територіального управління Державної судової адміністрації в Житомирській області, Житомирського апеляційного суду, Житомирського окружного адміністративного суду, Господарського суду Житомирської області, Територіального управління Державної судової адміністрації в Закарпатській області, Закарпатського апеляційного суду, Закарпатського окружного адміністративного суду, Господарського суду Закарпатської області, Територіального управління Державної судової адміністрації в Івано-Франківській області, Івано-Франківського апеляційного суду, Івано-Франківського окружного адміністративного суду, Господарського суду Івано-Франківської області, Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області, Київського апеляційного суду, Київського окружного адміністративного суду, Господарського суду Київської області, Територіального управління Державної судової адміністрації в місті Києві, Окружного адміністративного суду міста Києва, Господарського суду міста Києва, Територіального управління Державної судової адміністрації в Кіровоградській області, Кропивницького апеляційного суду, Кіровоградського окружного адміністративного суду, Господарського суду Кіровоградської області, Територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області, Луганського апеляційного суду, Луганського окружного адміністративного суду, Господарського суду Луганської області, Територіального управління Державної судової адміністрації в Львівській області, Львівського апеляційного суду, Львівського окружного адміністративного суду, Господарського суду Львівської області, Територіального управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області, Миколаївського апеляційного суду, Миколаївського окружного адміністративного суду, Господарського суду Миколаївської області, Територіального управління Державної судової адміністрації в Одеській області, Одеського апеляційного суду, Одеського окружного адміністративного суду, Господарського суду Одеської області, Територіального управління Державної судової адміністрації в Полтавській області, Полтавського апеляційного суду, Полтавського окружного адміністративного суду, Господарського суду Полтавської області, Територіального управління Державної судової адміністрації в Рівненській області, Рівненського апеляційного суду, Рівненського окружного адміністративного суду, Господарського суду Рівненської області, Територіального управління Державної судової адміністрації в Сумській області, Сумського апеляційного суду, Сумського окружного адміністративного суду, Господарського суду Сумської області, Територіального управління Державної судової адміністрації у Тернопільській області, Тернопільського апеляційного суду, Тернопільського окружного адміністративного суду, Господарського суду Тернопільської області, Територіального управління Державної судової адміністрації у Харківській області, Харківського апеляційного суду, Харківського окружного адміністративного суду, Господарського суду Харківської області, Територіального управління Державної судової адміністрації в Херсонській області, Херсонського апеляційного суду, Херсонського окружного адміністративного суду, Господарського суду Херсонської області, Територіального управління Державної судової адміністрації в Хмельницькій області, Хмельницького апеляційного суду, Хмельницького окружного адміністративного суду, Господарського суду Хмельницької області, Територіального управління Державної судової адміністрації у Черкаській області, Черкаського апеляційного суду, Черкаського окружного адміністративного суду, Господарського суду Черкаської області, Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернівецькій області, Чернівецького апеляційного суду, Чернівецького окружного адміністративного суду, Господарського суду Чернівецької області, Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернігівській області, Чернігівського апеляційного суду, Чернігівського окружного адміністративного суду, Господарського суду Чернігівської області, Першого апеляційного адміністративного суду, Другого апеляційного адміністративного суду, Третього апеляційного адміністративного суду, П'ятого апеляційного адміністративного суду, Шостого апеляційного адміністративного суду, Сьомого апеляційного адміністративного суду, Восьмого апеляційного адміністративного суду, Західного апеляційного господарського суду, Південно-Західного апеляційного господарського суду, Північного апеляційного господарського суду, Північно-Західного апеляційного господарського суду, Східного апеляційного господарського суду, Центрального апеляційного господарського суду, Державної судової адміністрації України, Верховного суду України, Вищого адміністративного суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України, Вищого антикорупційного суду, Верховного суду, про визнання дії відповідачів щодо нарахування суддівської винагороди та її виплати суддям не у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» протиправними; зобов'язати відповідачів нараховувати суддівську винагороду суддям та виплачувати у розмірі, визначеному статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
2. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 07.07.2020 позовні вимоги ОСОБА_1 роз'єднано в окремі провадження, позовні вимоги до Запорізького окружного адміністративного суду відокремлено в окреме провадження, позовні вимоги до інших відповідачів залишено у провадженні справи № 280/2727/20.
3. Після роз'єднання позовних вимог провадженню за позовом ОСОБА_1 до Запорізького окружного адміністративного суду присвоєно єдиний унікальний номер 280/4538/20.
4. Розпорядженням голови Запорізького окружного адміністративного суду від 08.07.2020 року № 345 справу № 280/4538/20 передано до Третього апеляційного адміністративного суду для вирішення питання про визначення підсудності.
5. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.07.2020 у справі визначено підсудність справи № 280/4538/20 за Дніпропетровським окружним адміністративним судом та направлена справа на розгляд суду.
6. Справа № 280/4538/20 надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 23.07.2020 та за результатами автоматизованого розподілу передана на розгляд судді І.О. Верба.
7. Позивач, з урахуванням уточнень позовних вимог від 02.07.2020, звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом про:
- визнання дій Запорізького окружного адміністративного суду щодо нарахування суддівської винагороди та виплати її суддям не у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» протиправними;
- зобов'язання Запорізького окружного адміністративного суду нараховувати суддівську винагороду суддям та виплачувати у розмірі, визначеному статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
8. Ухвалою суду від 28.07.2020: прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 280/4538/20; призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; учасникам справи надано строк для подання заяв по суті спору; позивачу запропоновано надати обґрунтування змісту його порушених прав, свобод та інтересів, на захист яких від протиправних дій відповідача подано позов до адміністративного суду.
9. 27.08.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з доказом його направлення позивачу.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
10. Враховуючи пряму дію норм Конституції України та те, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» № 553-ІХ є прямим посяганням на незалежність судової влади, що порушує конституційні та конвенційні права позивача на незалежний суд в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав і основоположним свобод людини.
11. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» № 553-ІХ порушує конституційні гарантії незалежності суддів, прав людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом.
12. З огляду саме на статтю 130 Конституції України розмір суддівської винагороди визначається Законом України «Про судоустрій та статус суддів» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, а фінансова складова є невід'ємною частиною забезпечення незалежного судочинства.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
13. Відповідач проти позову заперечив, зазначив, що Запорізький окружний адміністративний суд як розпорядник коштів не мав правових підстав для неврахування та виплати суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету та без застосування обмежень, встановлених Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону № 553-ІХ).
14. У позові жодним чином не обґрунтовано якими діями чи рішеннями Запорізького окружного адміністративного суду щодо виконання Закону № 553-ІХ в частині застосування обмеження максимального розміру суддівської винагороди порушено права позивача.
ІV. ОЦІНКА ТА ВИСНОВОК СУДУ
15. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
16. Справедливість судового рішення вимагає, аби таке рішення достатньою мірою висвітлювало мотиви, на яких воно ґрунтується. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди повинні дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав і свобод, гарантованих Конвенцією.
17. У пункті 53 рішення від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення ЄСПЛ від 28.05.1985 у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).
18. Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
19. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
20. Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
21. Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
22. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
23. Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
24. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
25. Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
26. Позивач оскаржує дії відповідача щодо нарахування суддівської винагороди та її виплати суддям не у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» протиправними, оскільки, на його думку, при застосуванні обмежень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону № 553-ІХ) було порушено принципи незалежність судових органів, незворотності дії в часі та стримувань і противаг.
27. Суд звертає увагу, що обмеження, встановлені Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону № 553-ІХ) жодним чином не впливають на права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_1 і не створюють жодних обмежень у реалізації прав позивача, у тому числі на звернення до суду.
28. На пропозицію суду надати обґрунтування змісту порушених прав, свобод та інтересів позивача, на захист яких від протиправних дій відповідача подано позов до адміністративного суду позивач не відреагував та з позовної заяви судом не встановлено, що при застосуванні відповідачем при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди обмежень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону №553-ІХ) порушуються його права або інтереси.
29. Оскаржувані дії Запорізького окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплаті суддівської винагороди обмежень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону №553-ІХ) не порушують безпосередніх конкретних прав, свобод чи інтересів позивача, а отже, не породжують права на захист, тобто права на звернення до суду із цим адміністративним позовом.
30. Аналогічну правову позицію Велика Палата Верховного Суду висловила, зокрема, у постановах від 16.10.2018 у справі № 9901/415/18 (ЄДРСР 77654117), від 09.04.2019 у справі № 9901/611/18 (ЄДРСР 81573942), від 21.08.2019 у справі № 9901/283/19 (ЄДРСР 84229880), від 08.04.2020 у справі № 9901/580/19 (ЄДРСР 88979680).
31. При цьому, суд зауважує, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
32. У зв'язку з наведеним, а також з огляду на те, що оскаржувані дії відповідача не створюють безпосередньо для позивача жодних юридичних прав та/чи обов'язків, звернення до суду з позовом є необґрунтованим.
33. Відповідно до пункту першого частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
34. За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній справі, оскільки дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
35. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 07.09.2020 закрито провадження у справі № 280/2727/20 на підставі пункту першого частини першої статті 238 КАС України.
36. Ухвала Запорізького окружного адміністративного суду від 07.09.2020 у справі № 280/2727/20 набрала законної сили 07.09.2020 відповідно до приписів частини другої статті 256 КАС України.
37. Конституційний Суд України у рішенні від 28.08.2020 № 10-р/2020 у справі № 1-14/2020(230/20) визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:
- частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 № 294-ІХ зі змінами;
- абзацу дев'ятого пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 № 553-IX.
38. Отже, на момент прийняття судового рішення у цій справі були визнані неконституційними положення щодо обмеження у нарахуванні та виплаті суддівської винагороди.
39. Керуючись статтями 238, 239, 243, 248 КАС України, суд, -
ухвалив:
40. Закрити провадження у справі № 280/4538/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Запорізького окружного адміністративного суду про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
41. Роз'яснити позивачу, що на підставі частини другої статті 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
42. Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України.
Суддя І.О. Верба