Ухвала
Іменем України
26 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 335/11880/18
провадження № 51-1832 ск 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2020 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 20 серпня 2020 року,
встановив:
Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2020 року задоволено клопотання представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 про скасування арешту майна та скасованоарешт на корпоративні права ТОВ «СУ-112», накладений ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2019 у справі № 335/11880/18 (провадження № 1-кс/335/6786/2019).
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, представник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 оскаржила її в апеляційному порядку.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 20 серпня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2020 року на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України, оскільки апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 ставить питання про скасування ухвал суду першої та апеляційної інстанцій у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Посилається на те, що слідчим суддею під час постановлення оскаржуваної ухвали не було фактично досліджено розмір матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину ОСОБА_6 та чи відбувалось фактичне відшкодування шкоди потерпілому та в якому розмірі. Також слідчим суддею було порушено принцип змагальності та рівноправності сторін. У свою чергу, суд апеляційної інстанції у порушення вимог ст. 129 Конституції України безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження та не переглянув ухвалу слідчого судді по суті, що суперечить вимогам закону, чим позбавив потерпілу сторону права на справедливий суд. При обгрунтуванні своїх вимог представник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 також посилається на правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду у справі № 711/5912/17 від 05 липня 2018 року та у справі № 757/2200/17-к від 15 лютого 2018 року та у постанові Верховного Суду України у справі № 757/49263/15-к від 12 жовтня 2017 року.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши додані до скарги копії судових рішень, обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги та наданих йому повноважень, у зв'язку із чим Суд не дає оцінку доводам касаційної скарги представника щодо незаконності ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2020 року, яка відповідно до ст. 424 КПК України не є судовим рішенням, яке може бути переглянуте в касаційному порядку.
Так, відповідно до вимог ч. 3 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування, визначено ч. ч. 1, 2 ст. 309 КПК України.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про арешт майна, або відмову в ньому, тобто судові рішення, постановлені в порядку ст. 173 КПК України.
При цьому можливості оскарження ухвал слідчого судді, прийнятих у порядку ст. 174 КПК України, зокрема про скасування арешту майна, кримінальний процесуальний закон не передбачає.
Крім того, висновок щодо правозастосування положень ст. ст. 422, 399 КПК України сформульовано в ухвалі Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 569/17036/118 (провадження № 51 - 598 кмо 19) від
19 лютого 2019 року, згідно якого в аспекті положень ст. 309 КПК України, ухвала слідчого судді про повне або часткове скасування арешту майна, постановлена за правилами ст. 174 КПК України, не підлягає апеляційному оскарженню.
Так, положеннями ч. 4 ст. 399 КПК України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Суддя апеляційного суду, відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 07 серпня 2020 року, застосував положення статті 309 КПК України, яка містить вичерпний перелік ухвал слідчого судді, що підлягають оскарженню під час досудового розслідування.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, з огляду на позицію Конституційного Суду України, відповідно до якої обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абзац шостий пп. 3 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009).
Доводи касаційної скарги представника про порушення апеляційним судом вимог ст. 129 Конституції України та загальних засад кримінального процесуального законодавства не заслуговують на увагу, оскільки ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, у відповідності з чим КПК України визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку. Норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).
Про те, що доступ до правосуддя не є абсолютним вказується у практиці Європейського суду з прав людини і національним законодавством може обмежуватися, зокрема для дотримання правил судової процедури.
Тобто, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях звертає увагу, що апеляційне та касаційне оскарження судових рішень має залежати від особливостей процесуального характеру, та з огляду на вимоги національного законодавства.
Щодо посилання представника на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові у справі № 711/5912/17 від 05 липня 2018 року щодо необхідності перегляду в апеляційному порядку ухвали слідчого судді, постановленої порядку ст. 206 КПК України, то вони є необґрунтованими, оскільки постановою Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 766/22242/17 від 27 травня 2019 року зроблено висновок про неможливість застосування аналогічних висновків, викладених в постановах Верховного Суду, оскільки вони стосувалися перегляду в апеляційному порядку лише ухвал слідчого судді, постановлених в порядку ст. 206 КПК України, тобто ухвал слідчих суддів постановлених під час судового провадження, а не під час досудового розслідування.
Верховний Суд також вважає необґрунтованими посилання представника ОСОБА_4 -адвоката ОСОБА_5 на правові позицію, викладену в постанові Верховного Суду у справі № 757/2200/17-к від 15 лютого 2018 року, в якій зазначено, що відмова апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження у зв'язку із оскарженням того судового рішення слідчого судді, що не передбачене законом, не є свідченням обмеження доступу до правосуддя.
Кім того, посилання представника на позицію Верховного Суду України, викладену в постанові у справі № 757/49263/15-к від 12 жовтня 2017 року, є безпідставним, оскільки в цьому рішенні йдеться про можливість оскарження в апеляційному порядку ухвал слідчих суддів, які не передбачені КПК України, тоді як в цій справі слідчий суддя ухвалив рішення відповідно до вимог ст. 174 КПК України.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що ухвала слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2020 року, якою задоволено клопотання представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 про скасування арешту майната скасованоарешт на корпоративні права ТОВ «СУ-112», накладений ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27вересня 2019 у справі № 335/11880/18 (провадження № 1-кс/335/6786/2019), окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Таким чином, на думку колегії суддів, доводи представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про істотні порушення кримінального процесуального закону Запорізьким апеляційним судом при постановленні ухвали від 20 серпня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження є непереконливими.
Враховуючи наведене, апеляційний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 -адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2020 року, діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення скарги та вважає, що у відкритті провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 -адвоката ОСОБА_5 слід відмовити на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 -адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від
20 серпня 2020 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3