іменем України
26 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 761/10490/20
провадження № 51-5715ск20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду
від 27 жовтня 2020 року.
Встановлені обставини
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10 квітня
2020 року ОСОБА_4 повернуто його скаргу на бездіяльність слідчого ГСУ СБ України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Київський апеляційний суд ухвалою від 27 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на зазначене рішення слідчого судді залишив без задоволення.
Суть питання
У касаційній скарзі ОСОБА_4 посилається на незаконність ухвали апеляційного суду через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
На підставі цього просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і постановити своє рішення, яким задовольнити його скаргу на бездіяльність слідчого та зобов'язати уповноважену особу ГСУ СБ України внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення, викладені в заяві скаржника від 7 лютого 2020 року.
Мотиви Верховного Суду
У рішенні Європейського суду з прав людини від 8 січня 2008 року щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі «Скорик проти України» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо стосовно умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження
не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, якої намагаються досягнути.
За таких обставин наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищої інстанції в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже, не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.
Згідно з ч. 2 ст. 19, п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначені норми гарантують право на касаційне оскарження судового рішення тільки у випадках, прямо визначених законом.
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду є судом права і перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі касаційних скарг, поданих у порядку та у строки, які встановлено Кримінальним процесуальним кодексом України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», на судові рішення, що підлягають оскарженню в касаційному порядку.
Відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК ухвала слідчого судді після її перегляду в апеляційному порядку, а також ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на таку ухвалу оскарженню в касаційному порядку
не підлягають.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Як убачається зі змісту касаційної скарги та долученої до неї копії судового рішення, ОСОБА_4 звернувся до касаційного суду з касаційною скаргою на ухвалу суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, тобто на судове рішення, яке відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК не підлягає оскарженню в касаційному порядку, тому Верховний Суд вважає за необхідне
на підставі ч. 4 ст. 424 КПК та відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 428 цього Кодексу відмовити скаржникові у відкритті касаційного провадження.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою
ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3