Ухвала
26 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 401/1708/18
провадження № 61-13670ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 13 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення місця проживання дитини, про позбавлення батьківських прав, про встановлення опіки над дитиною та про стягнення аліментів, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Світловодської міської ради, орган опіки та піклування Луцької районної державної адміністрації Волинської області, про відібрання малолітньої дитини,
У липні 2018 року ОСОБА_1 в інтересах свого малолітнього онука ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Світловодської міської ради.
Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що вона є рідною бабусею малолітнього ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві. Батьками онука ОСОБА_2 є її донька ОСОБА_3 та колишній зять ОСОБА_4 . На час народження онука його батьки були студентами, проживали у гуртожитку в Києві та перебували у зареєстрованому шлюбі. Відповідачі власного житла не мають.
Починаючи із жовтня 2015 року за усною домовленістю із відповідачами малолітній ОСОБА_2 постійно проживає із нею у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та знаходиться на її повному утриманні і вихованні, батьки дитиною не цікавляться, матеріальної допомоги на утримання дитини не надають. Онук ОСОБА_2 страждає на ряд захворювань, потребує постійного лікування та догляду. Вона забезпечує лікування онука, разом з дитиною перебуває у лікарнях, на обстеженнях, на лікарських консультаціях. Жодний з батьків станом здоров'я дитини не цікавиться. Мати дитини декілька раз у рік на декілька годин приїжджала погостювати, при цьому влаштовувала сварки, періодично виїжджає на заробітки за кордон. Під час останнього приїзду у квітні 2018 року вчинила сварку та нанесла їй та своїй бабусі побої в присутності онука. Батько до дитини не приїжджав, життям дитини не цікавився, матеріальної допомоги їй не надавав. Дитина не знає батька і не бачила його жодного разу. Після її звернення до суду батько почав надавати матеріальну допомогу, приїжджати, цікавитися життям свого сина. У її будинку для малолітнього онука створені необхідні для проживання і розвитку умови, є окрема кімната, меблі, іграшки, належне харчування, що підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов.
Посилаючись на вказані обставини, позивач із урахуванням уточнених позовних вимоги просила визначити місцем проживання малолітньої дитини - онука ОСОБА_2 за її місцем проживання та її реєстрації: у будинку на АДРЕСА_1 , стягнути з відповідачів на її користь аліменти на утримання онука у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу), але не менше прожиткового мінімуму на одну дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подання позову та до повноліття дитини, позбавити відповідачів батьківських прав, та призначити її опікуном малолітнього ОСОБА_2 .
У березня 2019 року ОСОБА_3 подала зустрічний позов до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_4 , орган опіки та піклування виконавчого комітету Світловодської міської ради, в якому просила відібрати малолітнього ОСОБА_2 від ОСОБА_1 та передати їй.
Свої вимоги ОСОБА_3 обґрунтовувала тим, що вона є матір'ю малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина народилася від шлюбу з ОСОБА_4 , на той час вона була студенткою останнього курсу Київського політехнічного інституту та проживала у гуртожитку сімейного типу разом із ОСОБА_4 в м. Києві.Після народження її син захворів і вона з ним перебувала у лікарні. Після лікарні її мати ОСОБА_1 забрала її з дитиною до місця свого проживання у м. Світловодськ. Вона ніколи не ухилялася від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. У неї з матір'ю ОСОБА_1 у жовтні 2015 року досягнута домовленість про тимчасове проживання її сина ОСОБА_2 у м. Світловодську, доки дитина виросте та почне відвідувати дошкільний навчальний заклад, а вона закінчить навчання та влаштується на роботу. Залишивши сина у матері ОСОБА_1 , вона повернулася до Києва, там працевлаштувалася, потім виїхала на заробітки до Польщі, щоб заробляти гроші на утримання дитини. Вона періодично приїжджала до м. Світловодська, де жила у матері, допомагала матеріально утримувати дитину, спілкувалася із сином, брала участь у його вихованні та лікуванні. З квітня по грудень 2018 року вона працювала у Польщі. У грудні 2018 року повернулася в Україну та дізналася про звернення ОСОБА_1 з цими позовними вимогами. З грудня 2018 року вона проживає в орендованій окремій кімнаті зі своїм співмешканцем ОСОБА_8 у житловому одноповерховому чотирьохкімнатному будинку на АДРЕСА_2 . Із січня 2019 року вона працевлаштована у Приватному підприємстві «Каіс Плюс» у м. Луцьку Волинської області, яке знаходиться у м. Луцьку Волинської області, отримує заробітну плату. Після приїзду із Польщі вона хотіла забрати дитину та проживати з нею в Києві, але ОСОБА_1 їй відмовила. Вона не заперечує, що ОСОБА_1 належним чином турбується про життя і здоров'я її сина, однак бажає, щоб син проживав разом з нею та виховувався в її сім'ї.
Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 листопада 2019 року прийнято відмову ОСОБА_1 від вимог про позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 щодо малолітнього сина ОСОБА_2 та закрито у цій частині провадження у справі.
Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , задоволено частково.
Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з його бабусею ОСОБА_1 за місцем її реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів її доходу (заробітку), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12 липня 2018 року, з врахуванням сплачених сум, і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходу (заробітку), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16 липня 2018 року, з врахуванням сплачених сум, і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відмовлено у задоволенні позову у частині вимог про позбавлення батьківських прав та встановлення опіки над дитиною.
Попереджено ОСОБА_3 про неприпустимість у подальшому порушення з її сторони батьківських обов'язків щодо її малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та про їх можливі наслідки у разі їх неналежного виконання - позбавлення батьківських прав.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.
На час проживання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з його бабусею ОСОБА_1 за місцем її реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 , визначено порядок спілкування ОСОБА_3 з малолітнім сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у такий спосіб:
1. Після набрання рішенням суду законної сили перші три місяці у першу та третю неділю щомісяця з 09-ї до 11-ї години за місцем проживання ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 , та за присутності ОСОБА_1 , або з її дозволу на території подвір'я вказаного будинку.
2. Четвертий, п'ятий та шостий місяці, після набрання рішенням суду законної сили, щонеділі щомісяця з 09-ї до 12-ї години на території подвір'я за місцем проживання ОСОБА_1 біля будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та за присутності ОСОБА_1 , або з її дозволу без її присутності в будинку та на території подвір'я вказаного будинку.
3. Починаючи з сьомого місяця після набрання рішенням суду законної сили щонеділі щомісяця з 09-ї до 13-ї години у м. Світловодську Кіровоградської області.
4. У день народження сина ОСОБА_2 щороку ІНФОРМАЦІЯ_1 з 09-ї до 14-ї години в м. Світловодську Кіровоградської області.
ОСОБА_1 має право обмежити час зустрічей ОСОБА_3 із сином або відмовити у зустрічі у разі хвороби дитини, але із подальшим узгодженням наступної дати та часу їх зустрічі.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення допущено до негайного виконанню у межах стягнення аліментів на утримання дитини за один місяць.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 із жовтня 2015 року свідомо самоусунулася від постійного та систематичного виконання обов'язків матері малолітньої дитини, тривалий час ухилялась від виховання свого малолітнього сина ОСОБА_2 , належно не піклувалась про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, що на час звернення ОСОБА_1 до суду є достатньою підставою для застосування відповідальності, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України, у виді позбавлення батьківських прав. Фактично відповідачі як батьки новонародженого ОСОБА_2 добровільно визначили постійне місце проживання своєї дитини із позивачем, передавши свого сина останній. ОСОБА_3 з жовтня 2015 року і до звернення ОСОБА_1 до суду особисто не оспорювала факт визначеного місця проживання сина з бабою, тому погоджувалася із цим фактом. ОСОБА_1 замінила дитині рідну матір, оскільки ОСОБА_3 свідомо самоусунулася від виховання новонародженого сина та продовжила займатися власним життям, навчанням та роботою.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо ОСОБА_2 не буде відповідати меті: захисту інтересів дитини та стимулювання матері щодо належного виконання своїх обов'язків.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 13 серпня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_9 задоволено частково.Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 листопада 2019 року у частині визначення місця проживання дитини малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ОСОБА_1 , стягнення аліментів, визначення порядку спілкування ОСОБА_3 з малолітнім сином ОСОБА_2 у частині відмови у задоволення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відібрання дитини та передання її матері скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення. Позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , у частині вимог про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів залишено без задоволення. Позов ОСОБА_3 задоволено. Відібрано малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від ОСОБА_1 , та передано його матері ОСОБА_3 .
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що місцевий суд не мотивував своє рішення в частині визначення місця проживання дитини з бабою ОСОБА_1 , а не з матір'ю ОСОБА_3 , обмежившись посиланням на встановлення неналежного виконання батьківських обов'язків ОСОБА_3 щодо сина, моральний та психологічний стан дитини, рівність прав батьків, залишивши поза увагою, що позивачем у цій частині є баба дитини, а не його батько. Апеляційним судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що проживання дитини з матір'ю суперечитиме її інтересам. Натомість, судом встановлено, що ОСОБА_3 спроможна забезпечити належні умови для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку та матеріального забезпечення малолітнього ОСОБА_2 .
12 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Кропивницького апеляційного суду від 13 серпня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано для усунення зазначених вище недоліків строк до 26 жовтня 2020 року, але не більше десяти днів з дня вручення цієї ухвали, а саме надати суду уточнену касаційну скаргу, у якій зазначити підстави касаційного оскарження судового рішення, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України.
У листопаді 2020 року до Верховного Суду надійшла уточнена касаційна скарга.
Уточнена касаційна скарга ОСОБА_1 не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню із таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У поданій уточненій касаційній скарзі заявниця, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не наводить передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судового рішення. Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.
У пункті 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).
За змістом статті 185 ЦПК України, якщо заявник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається заявнику.
Оскільки заявниця не усунула недоліків касаційної скарги, а саме не виконала вимог процесуального закону щодо наведення підстав касаційного оскарження судового рішення, тому касаційна скарга підлягає поверненню заявниці.
Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статями 185, 389, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 13 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення місця проживання дитини, про позбавлення батьківських прав, про встановлення опіки над дитиною та про стягнення аліментів, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Світловодської міської ради, орган опіки та піклування Луцької районної державної адміністрації Волинської області, про відібрання малолітньої дитини вважати неподаною та повернути заявниці.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Ступак