Ухвала
26 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 442/1648/13-ц
провадження № 61-16634ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 травня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
У березні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Позов обґрунтовано тим, що з 2004 року по 2014 рік сторони перебували в зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 . Позивач вказувала, що у 2008 році відповідач виїхав на роботу до Республіки Чехія, з того часу коштів на утримання сина не надавав. Зазначала, що жодної домовленості з відповідачем з приводу утримання їхнього сина не було, оскільки на час його виїзду за кордон вони ще перебували у зареєстрованому шлюбі. На підставі викладеного просила суд стягувати з відповідача на її користь аліменти на неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини зі всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Заочним рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 квітня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено, ухвалено стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини зі всіх видів його заробітку щомісячно, починаючи з 04 березня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 листопада 2019 року заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 задоволено. Скасовано заочне рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 квітня 2013 року. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, ухвалене у м. Дрогобичі 27 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року,позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини зі всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 01 січня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття. В решті позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що після ухвалення заочного рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 квітня 2013 року, між сторонами досягнуто усної домовленості щодо утримання сина шляхом надання відповідачем коштів у твердій грошовій сумі в розмірі 100,00 дол. США щомісячно. Оскільки, отримавши у березні 2013 року виконавчий лист не вчинила жодних дій для примусового виконання рішення на території України органами державної виконавчої служби. При цьому, суди відхилили посилання позивача на неможливість пред'явлення виконавчого листа до компетентних органів в Республіці Чехія до березня 2019 року, у зв'язку з відсутністю грошових коштів необхідних для здійснення належного перекладу та вчинення інших дій пов'язаних з оформленням клопотання про виконання рішення суду в Республіці Чехія, оскільки такі не підтверджені належними та допустимими доказами.
У листопаді 2020 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, ухвалене у м. Дрогобичі 27 травня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року у вищевказаній справі в частині визначення
В касаційній скарзі заявник просить, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення або передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із оспорюванням батьківства (материнства).
Предметом спору у цій справі є вимоги про стягнення аліментів на дитину, а тому у розумінні ЦПК України справа є малозначною.
Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 грудня 2019 року у справі № 922/788/19, від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц, від 07 листопада 2019 року у справі № 712/524/17-ц, 17 червня 2020 року у справі № 624/80/18 є безпідставними, оскільки предмет спору та встановлені судами фактичні обставини справи не є подібними.
З огляду на наведене відсутні підстави вважати, що касаційна скарга ОСОБА_1 стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
Випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у цій справі не встановлено Верховним Судом.
Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у даній справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у загальних положеннях цього Кодексу, то вона поширюються й на касаційне провадження.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
При цьому Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не наведені, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 травня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик