Ухвала
Іменем України
25 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 711/7137/19
провадження № 61-16533ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Новікова О. М., Бондаренка С. І., Вініченка Б. Б.,
У вересні 2019 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
14 лютого 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до суду клопотання про залишення позовної заяви АТ «Універсал Банк» без розгляду.
Заява обґрунтована тим, що позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності, так як позов підписаний адвокатом без надання відповідного ордеру про надання правової допомоги та довіреності на ім'я адвоката Сербіної А. О.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 вересня 2020 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.
Не погодившись із такою ухвалою представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 оскаржила її в апеляційному порядку.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 вересня 2020 року повернуто особі, яка її подала.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у листопаді 2020 року засобами поштового зв'язку звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року у вищевказаній справі, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та передати справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.
Серед основних засад судочинства Конституцією України встановлено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом пункту 16 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про залишення позову (заяви) без розгляду.
Верховний Суд у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 вересня 2018 року у справі № 61-19138сво18 дійшов висновку, що право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення.
Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 623/3792/15-ц.
З урахуванням наведеного, тлумачення пункту 16 частини першої статті 353 ЦПК України свідчить про те, що оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про залишення позову без розгляду, в апеляційному порядку не передбачено.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Ураховуючи наведене, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про залишення позову без розгляду не віднесена до визначеного частиною першою статті 353 ЦПК України переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду та обґрунтовано повернув апеляційну скаргу заявнику на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України.
Посилання у касаційній скарзі на не врахування апеляційним судом рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2014 року у справі № 4-рп/2014, в якому зроблено висновок про можливість апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції про відмову у внесенні виправлень у рішення в такому самому порядку, як і ухвал щодо внесення виправлень у рішення, що узгоджується з визначеними у частині третій статті 129 Конституції України є безпідставними та зводяться до власного тлумачення заявником норм Цивільного процесуального кодексу України.
В ухвалі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі «Скорик проти України» (Skorik v. Ukraine) зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, якої намагаються досягти.
Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд, повертаючи апеляційну скаргу порушив право заявника на доступ до суду Верховним Судом відхиляються, з огляду на наступне.
ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду, такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою та запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. United Kingdom, заява 8225/78, § 57, від 13 лютого 2001 року у справі «Кромбах проти Франції» (Krombach v. France, заява 29731/96, § 96).
Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не передбачених у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентується процесуальним законом. Звертаючись із апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може виступати самостійним об'єктом апеляційного оскарження, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у пункті 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України. Так, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 127/13362/13-ц (провадження 61-14123св19).
За результатами оцінки змісту касаційної скарги, оскарженої ухвали апеляційного суду не встановлено порушення апеляційним судом норм процесуального права.
Керуючись частинами четвертою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик