Ухвала
18 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 278/3518/19
провадження № 61-16626ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 13 липня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання,
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 грн та в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання та у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги.
Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що з нею проживає спільний син сторін ОСОБА_4 , який продовжує навчання у вищому навчальному закладі та потребує матеріальної допомоги. Відповідач не надає матеріальної допомоги сину, хоча має таку можливість. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила задовольнити позов.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 13 липня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, в розмірі 1 000 грн щомісячно, починаючи з 27 грудня 2019 року до досягнення ОСОБА_4 двадцяти трьох років. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 13 липня 2020 року - без змін.
05 листопада 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 13 липня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та змінити рішення місцевого суду в частині розміру стягнутих аліментів.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
Предметом позову в цій справі є стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання. Тобто справа № 278/3518/19 є малозначною в силу вимог закону.
Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
Необхідність розгляду справи в касаційному порядку представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 обґрунтував тим, що касаційна скарга стосується питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (визначення відповідного розміру аліментів на повнолітню особу, яка продовжує навчання). Крім того, справа має виняткове значення для позивача у зв'язку з необхідністю забезпечити гармонійний розвиток її сина та належні умови його навчання з метою здобуття ним освіти.
Наведені заявником обставини не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Сформульована заявником проблема «щодо питання визначення відповідного розміру аліментів на повнолітню особу, яка продовжує навчання» не мітить обґрунтування питання права (проблеми застосування судами конкретних правових норм), яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Крім того, прикладів неоднакового застосування судами одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах заявником не наведено і доказів на їх підтвердження не надано.
Оцінка судом «винятковості справи» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Тому особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин в такій скарзі. Обґрунтування поданої в цій справі скарги зводиться до незгоди заявника з визначеним судами розміром аліментів, тобто з результатом судового розгляду. Однак представник позивача не пояснив, яким чином стягнутий судами розмір аліментів впливає на винятковість значення цієї справи для позивача. Враховуючи наведене, доводи касаційної скарги також не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки незгода заявника з оскаржуваними судовими рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, тому що це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, ціну позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
ЄСПЛ вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 3 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 13 липня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:В. А. Стрільчук
С. О. Карпенко
М. Ю. Тітов