27 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 804/2059/18
адміністративне провадження № К/9901/24610/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М.,
перевіривши касаційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року у справі №804/2059/18 за позовом Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» до Державної фіскальної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Державна податкова служба України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року у справі №804/2059/18.
Одночасно Державною податковою службою України було заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке вмотивоване тим, що вперше касаційна скарга у цій справі подавалася в строки, визначені процесуальним законодавством, проте ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2020 року повернута, оскільки скаржником у касаційній скарзі не наведено конкретної підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга. Крім того, просила врахувати ситуацію, що для убезпечення від ризику життя та здоров'я людей та враховуючи щоденне погіршення епідеміологічної ситуації в країні, з метою попередження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, на всій території України установлено карантин, а встановлення карантину обмежує учасників процесу від вчинення деяких дій.
Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, Верховний Суд ухвалою від 16 жовтня визнав їх неповажними та запропоновав скаржнику у десятиденний строк усунути недоліки касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції обґрунтованої заяви про поновлення строку на касаційне оскарження вказавши інші підстави та надавши належні докази на підтвердження поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження, а також надати суду документ про сплату судового збору.
На виконання вимог цієї ухвали, від Державної податкової служби України 24 листопада 2020 року надійшли платіжне доручення від 02 листопада 2020 року №2821 на суму 3842,00 грн та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке вмотивоване тим, що у зв'язку із складною епідеміологічною ситуацією у регіоні, підтвердження у працівників ДПС України чергових випадків захворювання на COVID-19, зокрема й у Департаменті, до функціональних повноважень якого відноситься забезпечення представництва інтересів ДПС у судах, систематичного проведення профілактичних заходів, унеможливили здійснення ефективного робочого графіку в межах звичайної завантаженості на працівників, у зв'язку з чим ДПС України була позбавлена можливості у невідкладному повторному зверненні з касаційною скаргою.
Однак, організація трудового процесу з боку відповідальних осіб не є обставиною, яка впливає на оцінку поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження. Посилання на перехід на дистанційну форми роботи як на поважність причини пропуску строку є безпідставними, оскільки, по-перше, скаржник не зазначає для кого саме було запроваджено дистанційний режим роботи, а по-друге, така форма роботи за своїм змістом передбачає виконання посадових і службових обов'язків. Отже, доводи клопотання не дають підстав для висновку, що причини пропуску строку зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Суд повторно звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава повинна дотримуватися раніше згаданого принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
Відповідно до статті 129 Конституції України та статей 2, 8 Кодексу адміністративного судочинства України однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Виникнення організаційних чи фінансових складнощів у суб'єкта владних повноважень для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Ураховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, якщо вона не залежить від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Подане клопотання про продовження строку виконання вимог ухвали в частині надання документу про сплату судового збору є недоцільним і задоволенню не підлягає, оскільки скаржнику для відшукання можливості сплатити судовий збір за поданою ним скаргою давалось достатньо часу.
Відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач, який діє як суб'єкт владних повноважень, однак має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту, для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти в можливі та залежні від нього дії, використовувати всі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
За змістом пункту 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Отже, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення такого строку є неповажними.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 329, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити в задоволенні клопотання Державної податкової служби України про поновлення строку на касаційне оскарження, визнавши зазначені в ньому причини пропуску строку неповажними.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Державної податкової служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року у справі №804/2059/18 за позовом Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» до Державної фіскальної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Дашутін
Судді О. О. Шишов
М. М. Яковенко