26 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 160/7046/19
адміністративне провадження № К/9901/10016/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Дніпрометиз»
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2020 року (судді - Чередниченко В.Є. (доповідач), Іванов С.М., Панченко О.М.)
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Дніпрометиз»
до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби,
третя особа: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Приватне акціонерне товариство «Дніпрометиз» (надалі також - Позивач, ПАТ «Дніпрометиз») звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (надалі також - Відповідач), третя особа: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (надалі також - Мінекономрозвитку), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 квітня 2019 року №0003894618.
Позов обґрунтовано тим, що зафіксовані Відповідачем в акті перевірки висновки щодо порушення Позивачем строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності є безпідставними. За твердженнями Позивача, ухвалюючи оскаржуваний індивідуальний акт, Відповідачем не враховано факт оскарження у судовому порядку дій Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо відмови у подовженні відповідних строків.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2019 року позов задоволено повністю.
Ухвалюючи рішення, яким скасовано оскаржуваний індивідуальний акт, суд першої інстанції сформував такі висновки:
- оскільки Позивачу було продовжено строки розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з 1 серпня 2018 року до 20 вересня 2018 року, а потім з 28 вересня 2018 року до 10 жовтня 2018 року, а відповідний товар ввезено 16 жовтня 2018 року контролюючий орган помилково визначив кількість днів прострочення:15 днів замість 12 дванадцяти;
- враховуючи невиконання Мінекономрозвитку рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року у справі №160/9312/18, яке набрало законної сили, спірним є питання щодо прострочення Позивачем строків розрахунків у період з 11 жовтня 2018 року по 15 жовтня 2018 року; фактично лист-звернення ПАТ «Дніпрометиз» від 08 жовтня 2018 року №40/26 про видачу висновку щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією за контрактом на строк з 10 жовтня 2018 року до 16 жовтня 2018 року, не розглянуто.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано, визнано протиправним та скасовано прийняте Офісом великих платників податків ДФС податкове повідомлення-рішення від 22 квітня 2019 року № 0003894618 в частині визначення суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) або пені в розмірі 20053,58 грн; у задоволені позову в іншій частині вимог відмовлено.
Суд апеляційної інстанції, вважаючи безпідставним нарахування на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення пені в розмірі 20053,58 грн, зазначив, що у Відповідача були відсутні підстави для нарахування пені за порушення розрахунків у день, коли відбулась відповідна поставка товару.
Вважаючи відсутніми підстави для задоволення позову в частині, суд апеляційної інстанції зазначив:
- відповідно до висновків про продовження строків на розрахунки останнім днем надходження імпортної продукції вважається 19 вересня 2018 року та в іншому періоді 10 жовтня 2018 року, тобто день, що передує даті, зазначеній у висновку, оскільки в тексті висновку зазначено «до» дати.
- оскільки рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року у справі №160/9312/18 не було виконано Мінекономрозвитку та рішення останнім щодо повторного розгляду листа-звернення ПАТ «Дніпрометиз» від 8 жовтня 2018 року №40/26 не прийнято, період з 11 жовтня 2018 року по 15 жовтня 2018 року обґрунтовано вважався Відповідачем таким протягом якого порушено термін зарахування виручки в іноземній валюті або надходження імпортного товару.
Крім того, колегія суддів апеляційного суду зауважила, що Позивач не позбавлений права на перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у разі прийняття Мінекономрозвитку рішення щодо повторного розгляду листа-звернення ПАТ «Дніпрометиз» від 8 жовтня 2018 року №40/26.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
Вважаючи рішення суду апеляційної інстанції таким, що ухвалене без дотримання вимог законності та обґрунтованості, Позивач в касаційній скарзі просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Посилаючись на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та в обґрунтування неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права Позивач посилається на те, що, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, не з'ясовано повно та всебічно обставини справи, не взято до уваги аргументів Позивача.
Так, Позивач зазначає про те, що Відповідачем безпідставно не враховано фактичної наявності судового рішення, яке свідчить про протиправність поведінки Мінекономрозвитку щодо подовження строків розрахунків за відповідним контрактом, що випливає на кількість днів прострочення та на розмір пені, що застосована на відповідне порушення.
Також Позивач вважає помилковим віднесення судом першої інстанції цієї справи до справ незначної складності.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить судове рішення в частині відмови у задоволенні позову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
В обґрунтування наведеного Відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Відповідач вважає помилковою позицію Позивача щодо обізнаності податкового органу із фактом оскарження в судому порядку дій Мінекономрозвитку, що пов'язані із наданням висновку щодо продовження строків розрахунку за зовнішньоекономічним контрактом.
Також Відповідач наполягає на тому, що судом першої інстанції з дотриманням вимог процесуального законодавства віднесено цю справу до справ незначної складності.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
Згідно з обставинами, встановленими судами першої та апеляційної інстанцій, 3 січня 2018 року між ПАТ «Дніпрометиз» та М.F.L. SA Lussemburgo, succursale di Lugano, Лугано, Швейцарія (продавець, виробник) укладено імпортний контракт №122/18 щодо поставки волочильної лінії.
На виконання умов цього контракту Позивачем 1 лютого 2018 року на користь продавця був оплачений перший авансовий платіж в сумі 212 000,00 Євро.
Міністерством економічного розвитку і торгівлі України 28 лютого 2018 року за зверненням Позивача був наданий висновок №122 щодо продовження строків розрахунків операцією на строк з 1 серпня 2018 року до 20 вересня 2018 року.
14 серпня 2018 року ПАТ «Дніпрометиз» вдруге звернулось до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо продовження строку розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією, установленого у раніше виданому висновку на строк з 20 вересня 2018 року до 10 жовтня 2018 року.
Мінекономрозвитку було підготовлено та направлено на адресу підприємства лист від 26 вересня 2018 року №4102-10/368 щодо відмови у видачі висновку.
28 вересня 2018 року ПАТ «Дніпрометиз» звернулося до Мінекономрозвитку з окремим листом-зверненням №07/12903/2-18, яким було надано необхідні документи.
11 жовтня 2018 року Міністерством економічного розвитку та торгівлі України видано висновок №661 щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією за контрактом на суму 212 000,00 Євро, з 28 вересня 2018 року до 10 жовтня 2018 року.
8 жовтня 2018 року Позивач втретє звернувся до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України із заявою №40/26. У відповідному зверненні зазначено, що оскільки 18 вересня 2018 року в ході попереднього приймання обладнання по контракту від 23 січня 2018 року №122/18 в м. Мольтена (Італія) Позивачем виявлено невідповідність комплектації обладнання умовам контракту, у зв'язку з цим просив видати висновок щодо продовження строку розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією, установленого у раніше виданих висновках Міністерства з 10 жовтня 2018 року по 22 жовтня 2018 року.
Листом від 17 жовтня 2018 року №4102-10/395 Мінекономрозвитку відмовило у наданні висновку ПАТ «Дніпрометиз» щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією.
Вказана відмова Мінекономрозвитку була оскаржена в судовому порядку.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року у справі №160/9312/18 позовні вимоги ПАТ «Дніпрометиз» задоволено частково, зобов'язано Мінекономрозвитку повторно розглянути лист-звернення ПАТ «Дніпрометиз» від 8 жовтня 2018 року №40/26 про видачу висновку щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією за контрактом від 23 січня 2018 року №122/18 на суму оплати у розмірі 212 000,00 Євро на строк з 10 жовтня 2018 року до 16 жовтня 2018 року.
Рішення набрало законної сили 22 липня 2019 року.
Обладнання було ввезено на митну територію України 16 жовтня 2018 року.
Відповідачем за результатами проведеної перевірки складено акт від 1 квітня 2019 року №50/28-10-46-16/05393145, згідно з висновками якого Позивачем порушено вимоги статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Фактичною підставою для цього висновку стало те, що імпортна продукція по контракту від 23 січня 2018 року №122/18 з М.F.L. SA Lussemburgo, succursale di Lugano (Лугано, Швейцарія) на суму 212000,00 Євро надійшла з порушенняс визначеного Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» строку на 15 днів.
11 квітня 2019 року Позивачем подано заперечення до акта перевірки.
Як підтверджується цими запереченнями, Позивач посилався на факт наявності судового спору із Мінеконмрозвитку щодо не продовження останнім строків розрахунків за операціями.
За результатами розгляду цього заперечення Відповідачем надано відповідь, оформлену листом від 19 квітня 2019 року №0/20376/10/28-10, згідно з яким висновки акта перевірки визнані правомірними та обґрунтованими.
На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 22 квітня 2019 року №0003894618, яким застосовано пеню за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 300 803,63 грн.
Позивач звернувся із скаргою на податкове повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України.
За результатами розгляду скарги вона залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.
3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
3.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
Згідно із частиною першою статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (який був чинний та діяв на час виникнення спірних правовідносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
Статтею 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачено, що строки, зазначені у статтях 1 і 2 цього Закону, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.
Порядок віднесення операцій резидентів до зазначених у частині першій цієї статті та умови видачі висновків на перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, протягом п'яти робочих днів з дати видачі висновку, зазначеного у частині другій цієї статті, інформує Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, про видачу такого висновку.
Отже, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство умовою звільнення від відповідальності за перевищення 180 денного строку здійснення імпортних операцій з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг) визначало отримання висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
Указом Президента України від 31 травня 2011 року № 634/2011 затверджено Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.
Згідно за абзацом другим пункту 1 цього Положення (чинне на час виникнення спірних правовідносин) Мінекономрозвитку України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики економічного розвитку.
На час виникнення спірних правовідносин між Позивачем та Третьою особою порядок розгляду Мінекономрозвитку України документів, необхідних для отримання висновку щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями (далі - висновок), а також підстави для відмови у його видачі регулювався Положенням про порядок видачі висновків щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, затвердженим наказом Міністерства економіки України від 18 січня 2008 року №15 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 9 лютого 2008 року за №115/14806 (надалі також - Положення №15).
Згідно з пунктом 6 Положення №15 у разі продовження строку розрахунків за зовнішньоекономічною операцією, установленого у раніше виданому висновку, резидент подає відповідне обґрунтування необхідності такого продовження та підтверджуючі документи.
Отже, висновок Мінекономрозвитку щодо продовження строків розрахунків за експортною зовнішньоекономічною операцією є індивідуальним юридичним актом, виданим на перевищення встановлених законодавством строків розрахунків, який, у тому числі, усуває відповідальність за правопорушення й звільняє Позивача від відповідальності у вигляді сплати пені.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, і в постанові Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі №813/6485/14 (провадження №К/9901/27702/18), а також у постанові від 10 квітня 2020 року у справі №810/1221/16 (провадження №К/9901/28279/18).
При цьому згідно із підпунктом 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року №136, день виникнення порушення - перший день після закінчення встановленого законодавством строку розрахунків за експортною, імпортною операцією або строку, встановленого відповідно до раніше одержаних за цією операцією висновків
За вказаних підстав, Суд касаційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, про те, що першим днем виникнення порушення у сфері ЗЕД, за умови одержання Позивачем відповідного висновку Мінекономрозвитку, є перший день після закінчення строку, який в такому був встановлений.
При цьому суд звертає увагу на те, що згідно з позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 13 червня 2018 року (справа №815/1298/17, провадження № К/9901/41585/18), прийменник «до» в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь.
Як встановлено судами попередніх інстанцій Міністерством економічного розвитку і торгівлі України надані Позивачу висновки щодо продовження строків розрахунків з 1 серпня 2018 року до 20 вересня 2018 року, з 28 вересня 2018 року до 10 жовтня 2018 року, при цьому товар надійшов 16 жовтня 2018 року.
А відтак, з урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Відповідачем безпідставно взято для розрахунку розміру пені такі дні як 20 вересня 2018 року, 10 жовтня 2018 року, а також 16 жовтня 2018 року.
При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано послався на те, що Відповідач при ухваленні оскаржуваного індивідуального акта, яким визначено до сплати пеню, безпідставно не врахував обставини оскарження ПАТ «Дніпрометиз» дій Мінекономрозвитку щодо відмови у видачі висновку про продовження строку розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією, установленого у раніше виданих висновках Міністерства, з 10 жовтня 2018 року по 15 жовтня 2018 року.
Суд звертає увагу на те, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року у справі №160/9312/18, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2019 року, позов задоволено частково та зобов'язано розглянути відповідне звернення щодо подовження строків розрахунків.
Разом з тим, Мінекономрозвитку судове рішення у справі №160/9312/18, яке набрало законної сили, не виконало та не здійснило дій щодо повторного розгляду заяви Позивача щодо видачі висновку про подовження строків розрахунків, за прострочення яких (з 11 жовтня 2018 року по 15 жовтня 2018 року) Відповідачем нараховано пеню.
Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що невиконання судового рішення свідчить про те, що питання щодо прострочення Позивачем строків розрахунків у період з 11 жовтня 2018 року по 15 жовтня 2018 року перебуває поза межами правової визначеності, оскільки фактично до цього часу лист-звернення про видачу висновку щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом в порушення вимог чинного законодавства не розглянуто.
При цьому суд акцентує увагу на тому, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
За приписами статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами на всій території України.
Європейський суд з прав людини у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), досліджуючи складові принципу «належного урядування», наголошував на тому, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати «вигоду» від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
З урахуванням цього недотримання Мінекономрозвитку відповідних положень законодавства не може слугувати підставою для притягнення до відповідальності Позивача.
Водночас суд звертає увагу на те, що зміст установлених судами під час розгляду справи обставин свідчить про те, що фактично Позивачем допущено порушення визначених статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» строків з 21 по 27 вересня 2018 року, оскільки висновки Мінекономрозвитку видані лише щодо продовження строків з 1 серпня 2018 року до 20 вересня 2018 року, з 28 вересня 2018 року до 10 жовтня 2018 року.
Проте суд касаційної інстанції позбавлений можливості щодо обрахунку розміру пені, що застосована Відповідачем за вчинені порушення за ці дні.
Щодо доводів Позивача про безпідставне віднесення судом першої інстанції цієї справи до справ незначної складності, то варто зазначити, що згідно з пунктом 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки ця справа не є такою, що не може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, суд першої інстанції обґрунтовано відніс її до справ незначної складності.
Водночас, суд апеляційної інстанції без наявних на те законодавчих підстав вважав правомірним нарахування Відповідачем пені на підставі оскаржуваного податкового повідомлення рішення за 20 вересня 2018 року, 10 жовтня 2018 року, а також з 11 по 15 жовтня 2018 року та скасував судове рішення, яке відповідало закону.
З урахуванням цього, суд дійшов висновку про необхідність залишення в силі рішення суду першої інстанції.
4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні рішення, суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду апеляційної інстанції - скасувати із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України).
4.3. Судові витрати
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь Позивача судових витрат, а саме, сплаченого на підставі платіжного доручення у розмірі 9024,13 грн.
Керуючись статтями 3, 345, 349, 352, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Дніпрометиз» задовольнити.
Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2020 року скасувати.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2019 року залишити в силі.
Стягнути з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (і.к.ю.о. 39440996, місцезнаходження: 04119, місто Київ, вул. Дегтярівська, будинок 11 Г) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства «Дніпрометиз» (і.к.ю.о. 05393145, місцезнаходження 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, проспект Слобожанський, будинок 20) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 9024,13 грн (дев'ять тисяч двадцять чотири гривні тринадцять копійок)
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська
Судді О.В. Білоус
І.Л. Желтобрюх