26 листопада 2020 року
Київ
справа №140/730/20
адміністративне провадження №К/9901/29772/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року
у справі №140/730/20
за позовом ОСОБА_1
до Прокуратури Волинської області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Прокуратури Волинської області про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати вихідної допомоги при звільненні у розмірі середньомісячного заробітку в сумі 32 395,97 грн. та зобов'язання виплатити зазначену допомогу; зобов'язання відповідача виплатити середній заробіток за весь час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні, починаючи з 04 грудня 2019 по день фактичного розрахунку із компенсацією втрати частини доходів (індексацією) у зв'язку із порушенням строків їх виплат.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.
09 листопада 2020 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року у справі №140/730/20.
Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом -КАС України), Суд дійшов висновку, що вказану скаргу належить залишити без руху з огляду на наступне.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Водночас, пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Частиною шостою статті 12 КАС України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина третя статті 12 КАС України).
Аналіз зазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмета доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження.
Такими справами є: справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Як вбачається із даних Єдиного державного реєстру судових рішень, суд першої інстанції, урахувавши вимоги статті 257 КАС України, розглянув дану справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Разом з цим, у касаційній скарзі скаржник посилається на те, що вона стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки при розгляді питання невиплати органами прокуратури України вихідної допомоги працівникам, яких звільнено на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» Восьмим апеляційним адміністративним судом ухвалено протилежні за правовими висновками рішення по двом справам (№140/730/20 та №1.380.2019.006923), що вказує на відсутність єдиної правової позиції в суді касаційної інстанції.
Крім цього, позивачем зауважено, що на час розгляду її апеляційної скарги Верховним Судом не винесено жодного рішення щодо виплати вихідної допомоги у разі звільнення працівника на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-IX від 19 вересня 2019 року, що, на переконання скаржника, також стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Проаналізувавши зміст та доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що зазначена справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, тобто про наявність в даному випадку обставин, наведених у підпункті «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Також, підставою касаційного оскарження судових рішень у даній справі скаржник зазначає пункт 1 частини 4 статті 328 КАС УКраїни, а саме застосування судами попередніх інстанцій норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №823/276/16 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №755/10947.
Таким чином, на думку скаржника, судом апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, що потребує перевірки судом касаційної інстанції.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 порушено питання про визнання причин пропуску строку на касаційне оскарження поважними та поновлення такого строку.
В обґрунтування такого клопотання зазначено, що повний текст постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року отримано нею лише 07 жовтня 2020 року та надає на підтвердження зазначеного дані трекінгу відправлень на офіційному сайті ПАТ «Укрпошта».
05 листопада 2020 року позивачем направлено касаційну скаргу до Верховного Суду.
Вказані обставини підтверджуються доданими до касаційної скарги документами.
Відповідно до вимог частини другої статті 329 КАС України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
За наведених обставин, Суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, в зв'язку з чим такий строк слід поновити.
Скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкриті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328, 330,334 КАС України в редакції Закону № 2147-VІІІ, Суд-
1. Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
2. Визнати причини пропуску строку на касаційне оскарження поважними та поновити процесуальний строк.
3. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року у справі №140/730/20.
4. Встановити десятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття касаційного провадження для подання учасниками справи до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу в письмовій формі, доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи та заперечень щодо поданих заяв та клопотань.
5. Витребувати з Волинського окружного адміністративного суду справу №140/730/20.
6. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко ,
Судді Верховного Суду