26 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 826/5478/17
адміністративне провадження № К/9901/29461/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року у справі №826/5478/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" до Вишгородської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області, третя особа: Офіс великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій,-
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 11.11.2016 №000058/10-08-21-00/32104254, винесене Вишгородською ОДПІ у Київській області, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 51000,00 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2020 року залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року позовні вимоги задоволено.
Головне управління ДПС у Київській області із зазначеними судовими рішеннями не погодилось, оскаржило їх у касаційному порядку. В обґрунтування касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, ненадання належної оцінки усім обставинам справи.
При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно пункту 6 частини шостої статті 12 КАС України, для цілей цього Кодексу справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, віднесено до категорії справ незначної складності.
У цій справі оскаржується рішення про застосування фінансових санкцій в загальному на суму 51000,00 грн.
Поняття справи незначної складності (малозначної справи) міститься у пункті 20 частини першої статті 4 КАС України, а частиною шостою статті 12 цього Кодексу передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ цієї категорії, який, втім, не є вичерпним.
Так, за змістом пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України справами незначної складності є також такі, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Отже, за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у переліку, наведеному у частині шостій статті 12 КАС України, крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
Резюмуючи викладене, колегія суддів дійшла таких висновків.
КАС України визначає дві форми адміністративного судочинства: загальну і спрощену. Усі справи умовно поділені на три групи: до першої віднесені ті, що обов'язково мають розглядатися у загальному позовному провадженні (частина четверта статті 12 КАС України); другу групу справ складають ті, що в силу закону визнані справами незначної складності (частина шоста статті 12 КАС України). Розгляд решти справ, що не віднесені до жодної з означених груп, у тому чи іншому провадженні, залишено на розсуд суду. При цьому умови віднесення справ до тієї чи іншої категорії, визначаються Кодексом (частина п'ята статті 12 КАС України).
Згідно з приписами частини другої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком тих, що визначені частиною четвертою статті 257 КАС України.
З огляду на наведене та виходячи з того, що сума щодо якої може бути заявлено вимогу про її стягнення на підставі оскаржуваних рішень, становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб колегія суддів вважає, що вищезгадану касаційну скаргу подано на судові рішення у справі незначної складності.
За правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України в редакції, чинній на час подання цієї касаційної скарги, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
У касаційній скарзі міститься застереження щодо застосування положень підпункту «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а саме: скаржник вважає, що справа має виняткове значення для податкового органу, оскільки неможливість перегляду оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції у касаційному порядку призведе до значних втрат з Державного бюджету України.
Проаналізувавши вказані скаржником доводи та матеріали касаційної скарги, Судом встановлено, що посилання скаржника на існування обставин визначених підпунктом "в" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України має загальний характер та притаманне кожній аналогічній справі тому не може вважатись, як винятковий випадок.
Скаржник у касаційній скарзі не наводить обґрунтованих доводів, які б спростовували правильність висновків судів першої та апеляційної інстанції, натомість, його доводи зводяться до переоцінки встановлених судами у цій справі обставин.
Суд касаційної інстанції, в свою чергу, перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі вже встановлених ними обставин справи, та не має права встановлювати обставини, що не були встановлені у судових рішеннях судів попередніх інстанцій, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (стаття 341 КАС України).
Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Таким чином, оскільки оскаржувані судові рішення прийняті у справі незначної складності, передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткові обставини відсутні, тому у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року у справі №826/5478/17.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: І.Л. Желтобрюх
Судді О.В. Білоус
Н.Є. Блажівська