26 листопада 2020 року
Київ
справа №640/17582/19
адміністративне провадження №К/9901/30354/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,
перевіривши касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020 у справі №640/17582/19 за позовом Акціонерного товариства «БМ-2018» до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
13.11.2020 до суду надійшла касаційна скарга Офісу великих платників податків ДПС (далі - Офіс ВПП ДПС, скаржник), направлена засобами поштового зв'язку 11.11.2020.
При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.
Відповідно до частини четвертої статті 328 і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У касаційній скарзі міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме:
1) у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №820/6439/13-а (касаційне провадження №К/9901/2535/18) зазначено: «з відкликанням банківської ліцензії банк не припиняє своє існування до його повної ліквідації. З відкликанням ліцензії та виключенням банківської установи з Державного реєстру банків припиняється саме банківська діяльність банку. Уся діяльність банку у процесі ліквідації спрямована на завершення усіх процесів установи, продаж майна, погашення заборгованостей та припинення юридичної особи. З відкликанням банківської ліцензії банк більше не має права відкривати рахунки, залучати депозити, але зберігає за собою статус банку та може закривати уже відкриті рахунки з метою завершення своєї діяльності».
Як зазначає скаржник, не врахування зазначеного висновку Верховного Суду призвело до неправильного застосування підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139, пункту 50 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи.
2) у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №807/68/18 (адміністративне провадження №К/9901/63488/18) зазначено: «порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для застосування до такого платника штрафу, за виключенням випадку порушення строку реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою. Тобто, для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України необхідна наявність двох обов'язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою».
3) аналогічна правова позиція висловлена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №816/1488/17.
Як зазначає скаржник, не врахування зазначеного висновку Верховного Суду призвело до неправильного застосування пункту 198.5 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи.
Зазначене обґрунтування колегія суддів вважає недостатнім для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки при поданні касаційної скарги на цій підставі недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо застосування норми права. Обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, не можна визнати подібними.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що посилання на постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №820/6439/13-а скаржник пов'язує із висновками судів попередніх інстанції про наявність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень № 0004411402 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток банківських організацій на 53241462,50 грн та № 0004401402 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2018 року у розмірі 265600930,00 грн. Посилання на постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №807/68/18 та від 04.09.2018 у справі №816/1488/17 скаржник пов'язує із висновками судів попередніх інстанції про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 0004431402 про застосування штрафу в сумі 1116254,00 грн за те, що підприємство не склало та не зареєструвало податкові накладні.
Колегія суддів, проаналізувавши зміст наведених скаржником постанов Верховного Суду позбавлена можливості встановити їх взаємозв'язок зі справою, у якій подано касаційну скаргу, виходячи з такого.
У справі №820/6439/13-а висновок Верховного Суду стосується припинення банківської діяльності банку після відкликання банківської ліцензії, проте, не припинення існування банку. Предметом спору у цій справі було застосування фінансових санкцій до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Базис» за несвоєчасне повідомлення про закриття рахунків. Норми права, які врегульовували спір у цій справі були пункти 37.1 та 37.3 статті 37, пункт 38.3 статті 38 Податкового кодексу України, стаття 91 Закону України «Про банки і банківську діяльність», правильність застосування яких і було предметом касаційного перегляду.
Натомість, у справі, у якій подано касаційну скаргу, предметом спору, зокрема, є висновки податкового органу про порушення позивачем підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139, пункту 50 підрозділу 4 розділу XX ПК України, в результаті чого підприємством: 1) занижено податкові різниці на суму 502229650 грн; 2) завищено збитки на суму 265600930 грн; 3) занижено об'єкт оподаткування на суму 236628720 грн; 4) як наслідок, занижено податок на прибуток на суму 42593170 грн.
Зазначене порушення відповідач пов'язував з тим, що з 06.11.2018 Правління Національного банку України рішенням від 06.11.2018 № 749-рш відкликало банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій у АТ "БМ БАНК" та виключило його з Державного реєстру банків, внаслідок чого АТ втратило статус банка та фінансової установи. При цьому, відповідач вважає, що зазначений пункт 50 підрозділу 4 розділу XX ПКУ розповсюджується тільки на банки та небанківські фінансові установи, а тому не може застосовуватись АТ, починаючи з дати втрати ним статусу банка.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на постанову Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №820/6439/13-а, зазначає про неправильне застосування судами підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139, пункту 50 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України. Проте, ці норми не застосовувалися у справі №820/6439/13-а, висновку щодо їх застосування Верховний Суд не висловлював. Більш того, суб'єктний склад учасників відносин, об'єкт та предмет правового регулювання у справі №820/6439/13-а суттєво відрізняється від справи № 640/17582/19, у якій подано касаційну скаргу.
У справах №807/68/18 та №816/1488/17 Верховний Суд вирішував питання застосування норми права - пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України в частині розуміння виключних випадків звільнення від відповідальності за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних. У цих справах було встановлено, що позивачі не вчасно зареєстрували податкові накладні / зведені податкові накладні, які не надавалися покупцю.
Натомість, у справі, у якій подано касаційну скаргу, суди попередніх інстанцій, скасовуючи податкове повідомлення-рішення № 0004431402 про застосування штрафу 1116254,00 грн виходили з того, що акт перевірки не містить викладу обставин та переліку документів, на підставі яких контролюючим органом було установлено заниження позивачем податкового зобов'язання. Натомість, у акті перевірки відповідач констатує виявлене порушення та стверджує, що позивачем не було складено та зареєстровано податкові накладні. Акт перевірки не містить жодної інформації ні про постачання позивачем робіт/послуг, ні про зарахування на рахунок останнього коштів. При цьому, відсутність деталізації опису виявленого порушення нівелює правомірність притягнення платника податків до відповідальності, що також позбавляє можливості встановити у діях платника склад правопорушення.
Отже, об'єкт та предмет правового регулювання у справах №807/68/18 та №816/1488/17 є відмінним від справи № 640/17582/19, у якій подано касаційну скаргу.
Зазначене у сукупності свідчить про те, що скаржником зазначено постанови Верховного Суду безвідносно до предмета спору у цій справі.
Враховуючи, що відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд, скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судового рішення має бути викладено з урахуванням таких мотивів.
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов'язковим є взаємозв'язок усіх чотирьох умов між собою.
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав вимог та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Також обов'язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.
Колегія суддів звертає увагу на необхідність врахування скаржником, що відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або які зібрані у справі докази судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про не дослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику строку для усунення виявлених недоліків.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020 у справі №640/17582/19 - залишити без руху.
Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали, але не пізніше п'яти днів з дня закінчення строку дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:
- для надання суду уточненої касаційної скарги, зміст якої, зокрема щодо підстав касаційного оскарження, має бути викладено з урахуванням мотивів, наведених у цій ухвалі;
У разі невиконання вимог ухвали в іншій частині в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
Роз'яснити, що відповідно до пункту 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, в редакції Закону України від 18.06.2020 №731-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон М.Б. Гусак Є.А. Усенко