27 листопада 2020 року
Київ
справа №640/14748/19
адміністративне провадження №К/9901/20700/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желєзного І.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву Державного підприємства Завод "Арсенал" про відвід суддів: Берназюка Яна Олександровича та Коваленко Наталії Володимирівни від участі у справі № 640/14748/19 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до Державного підприємства завод "Арсенал" про стягнення заборгованості,
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державного підприємства завод "Арсенал", в якому просило стягнути з Державного підприємства завод "Арсенал" заборгованість на відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з 01 листопада 2017 року по 30 червня 2019 року за Списком 1 та Списком 2 у загальному розмірі 1764796,67 грн на користь Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2019 позов задоволено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2020 року апеляційну скаргу Державного підприємства завод "Арсенал" задоволено. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2019 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовлено.
17 серпня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2020 року у справі №640/14748/19.
Ухвалою від 21 серпня 2020 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду залишив без руху касаційну скаргу у зв'язку із її невідповідністю вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки в такій не обґрунтовано наявності підстав касаційного оскарження згідно з частиною 4 статті 328 КАС України.
На виконання вимог вищезазначеної ухвали, скаржник надіслав до суду заяву про усунення недоліків із зазначенням підстав касаційного оскарження.
Ухвалою Верховного суду від 04 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2020 року у справі №640/14748/19. Витребувано справу з Окружного адміністративного суду м. Києва.
23 листопада 2020 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла заява Державного підприємства завод "Арсенал" про відвід суддів: Берназюка Я.О. та Коваленко Н.В.
В обґрунтування заявленого відводу зазначено, що підставою для відкриття касіційного провадження у цій справі стало неврахування судом апеляційної інстанції висновоку Верховного Суду викладеного у постанові від 16 червня 2020 року у справі №826/5835/14. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Коваленко Н.В. та Шарапи В.М. від 16 червня 2020 року у справі №826/5835/14 касаційну скаргу Державного підприємства завод "Арсенал" залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2017 року залишено без змін. Тобто утворилась ситуація, що справу № 640/14748/19 розглядають судді (Берназюк Я.О. та Коваленко Н.В.) які вже приймали участь у розгляді справи №826/5835/14 з подібними правовідносинами та між тими ж сторонами, а тому вони не зможуть прийняти неупереджене об'єктивне рішення у цій справі, оскільки воно може суперечити їх же рішенню викладеного у постанові Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 826/5835/14.
Таким чином, зазначені обставини викликають у заявника сумнів у неупередженості та об'єктивності суддів Берназюка Я.О. та Коваленко Н.В. під час прийняття рішення у цій справі.
Відповідно до частини 1 статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою зазначеної статті суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (щодо недопустимості повторної участі судді в розгляді адміністративної справи).
Відповідно до частини 3 статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим.
При розгляді та вирішенні вказаної заяви суд враховує наступне.
Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи утручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості Суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
(і) "об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Тим часом вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною.
(іі) "суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Водночас як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року №2006/23, об'єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.
Сприйняття об'єктивності визначається за допомогою критерію "розумного спостерігача". У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ'єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв'язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.
Тому коли сторони стверджують про те, що судді недостатньо об'єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже "правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене". Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.
Водночас колегія суддів підкреслює, що не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Слід відзначити, що наведені заявником доводи щодо сумнівів у неупередженості або об'єктивності суддів Берназюка Я.О. та Коваленко Н.В. мають суб'єктивний характер, оскільки зазначені ним обставини не свідчать про упередженість суддів та не ставлять під сумнів їх безсторонність, об'єктивність. А незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для їх відводу (частини 4 статті 36 КАС України).
За таких обставин заява Державного підприємства завод "Арсенал" про відвід суддів Берназюка Я.О. та Коваленко Н.В. (які у складі колегії суддів Верховного Суду ухвалили постанову від 16 червня 2020 року у справі №826/5835/14 про залишення без задоволення касаційної скарги Державного підприємства завод "Арсенал") від участі у розгляді справи №640/14748/19 є необґрунтованою.
Згідно з частиною 4 статті 40 КАС України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною 1 статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
За приписами частини 1 статті 31 КАС України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині 2 статті 18 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.
Керуючись статтями 36, 39, 40 КАС України,
Визнати заяву Державного підприємства завод "Арсенал" про відвід суддів: Берназюка Яна Олександровича та Коваленко Наталії Володимирівни від участі у справі №640/14748/19 необґрунтованою.
Передати заяву Державного підприємства завод "Арсенал" про відвід суддів: Берназюка Яна Олександровича та Коваленко Наталії Володимирівни від участі у справі №640/14748/19 до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає цю справу, в порядку, передбаченому КАС України, для вирішення питання про відвід.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.В. Желєзний
Судді Я.О. Берназюк
Н.В. Коваленко