17 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 910/24323/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Огородніка К.М., Погребняка В.Я.
за участі помічника судді Нестерова Д.О. (за дорученням судді)
за участю представника:
відповідача - адвоката Салашної Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду
від 08.07.2020
у складі колегії суддів: Копитової О.С. (головуючого), Отрюха Б.В., Остапенка О.М.
та на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 18.09.2019
у складі судді: Чеберяка П.П.
за позовом ОСОБА_1
до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд"
про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, втрат від інфляції, відсотків в загальному розмірі 771 515,85 грн
в межах справи № 910/24323/16
за заявою Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"
до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд"
про банкрутство,-
1. У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/24323/16 за заявою Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.02.2017.
2. 17.12.2018 до Господарського суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до ПАТ "Мостобуд" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку, втрат від інфляції та відсотків в загальному розмірі 771 515,85 грн.
Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції
3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 позов задоволено частково; стягнуто з ПАТ "Мостобуд" на користь ОСОБА_1 нараховану, але невиплачену заробітну плату в розмірі 51 110,65 грн, в іншій частині позовну заяву залишено без задоволення, видано наказ.
4. 21.11.2019 Господарським судом міста Києва, з посланням на статтю 244 Господарського процесуального кодексу України, з підстав не вирішення питання про розподіл судових витрат прийнято додаткову ухвалу, якою присуджено до стягнення з ОСОБА_1 7 133,98 грн. та з ПАТ "Мостобуд" 1 762 грн. судового збору в дохід Державного бюджету України.
5. Не погоджуючись, з вказаними ухвалами суду першої інстанції ОСОБА_1 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2020, зокрема:
6.1. Апеляційні скарги ОСОБА_1 задоволено частково.
6.2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 у справі № 910/24323/16 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з ПАТ "Мостобуд" на користь ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати на суму 79 979,29 грн та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на суму 193 539,64 грн.
6.3. Прийнято в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_1 про стягнення з ПАТ "Мостобуд" 273 518,93 грн, з яких компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати на суму 73 979,29 грн, середнього заробітку за затримку розрахунків при звільненні на суму 193 539,64 грн задоволено.
6.4. Стягнуто з ПАТ "Мостобуд" на користь ОСОБА_1 273 518,93 грн, з яких компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати на суму 73 979,29 грн, середнього заробітку за затримку розрахунків при звільненні на суму 193 539,64 грн.
6.5. В іншій частині залишено ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 року по справі №910/24323/16 без змін.
6.6. Додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 року у справі № 910/243232/16 змінено, викладено резолютивну частину наступним чином:
«Стягнути з публічного акціонерного товариства "Мостобуд" (01033, м. Київ, вул. Паньківська, буд. 5; ідентифікаційний код 01386326) на користь Державного бюджету України 4 779 (чотири тисячі сімсот сімдесят дев'ять гривень) грн. 44 коп.».
6.7.Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Державного бюджету України 4 230 (чотири тисячі двісті тридцять гривень) 89 грн.»
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
7. 06.08.2020 ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою від 06.08.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2020 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 у справі № 910/24323/16, в частині стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати та середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 910/24323/16 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Васьковського О.В., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 22.09.2020.
9. Ухвалою Верховного Суду від 08.10.2020 касаційну скаргу ОСОБА_1 від 06.08.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2020 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 у справі № 910/24323/16, в частині стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати та середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні, залишено без руху. Повідомлено ОСОБА_1 про право у термін до 22 жовтня 2020 року звернутись до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку навівши інші підстави для поновлення строку та надавши докази отримання повного тексту оскаржуваного ним судового рішення.
10. ОСОБА_1 усунула недоліки касаційної скарги у встановлений ухвалою Верховного Суду термін.
11. Крім того, матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 від 06.08.2020 містять клопотання про звільнення її від сплати судового збору за подання цієї касаційної скарги з посиланням на ст. 8 Закону України "Про судовий збір", яке мотивоване тим, що скаржник є пенсіонером, його доходом є тільки пенсія, розмір якої за рік становить 52 203,25 грн, що підтверджується копією довідки Лівобережного об'єднаного управління ПФУ в м. Дніпрі в Дніпропетровській обл. про доходи ОСОБА_1 № НОМЕР_2 за період з серпня 2019 року по липень 2020 року.
12. Беручи до уваги доводи вищевказаного клопотання про звільнення від сплати судового збору, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", колегія суддів дійшла висновку про задоволення клопотання ОСОБА_1 про звільнення її від сплати судового збору за подання касаційної скарги та про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги від 06.08.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2020 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 у справі № 910/24323/16, в частині стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні.
13. Ухвалою Верховного Суду від 26.10.2020 у справі № 910/24323/16, зокрема, звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги від 06.08.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2020 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 у справі № 910/24323/16, в частині стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні; поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2020 та ухвали Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 у справі № 910/24323/16; відкрито касаційне провадження у справі № 910/24323/16 за касаційною скаргою ОСОБА_1 від 06.08.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2020 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 у справі № 910/24323/16, в частині стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати та середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні; призначено розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 від 06.08.2020 на 17 листопада 2020 року о 10:00.
14. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 13.11.2020 № 29.3-02/3005, у зв'язку зі запланованою відпусткою судді Ткаченко Н.Г. та перебуванням судді Васьковського О.В. на лікарняному, відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (зі змінами та доповненнями), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/24323/16.
15. Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 13.11.2020 справу № 910/24323/16 розподілено колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Огородніка К.М., Погребняка В.Я.
16. Ухвалою Верховного Суду від 16.11.2020 прийнято касаційну скаргу ОСОБА_1 від 06.08.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2020 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 у справі № 910/24323/16, в частині стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати та середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні, колегією суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Огородніка К.М., Погребняка В.Я., прийнято до свого провадження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу
17. Не погоджуючись з прийнятою постановою, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати та середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні в повному обсязі; розглянути справу без її участі.
18. Касаційну скаргу мотивовано наступним.
18.1. Спір щодо стягнення не виплачених власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичної особою сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати є трудовим спором і підлягає судовому розгляду в порядку цивільного судочинства.
18.2. Судом мала б бути розрахована сума компенсації на дату ухвалення рішення, а не на дату подання заяви, оскільки на дату ухвалення рішення виплата заборгованості по заробітній платі проведена роботодавцем не була.
18.3. Середній заробіток мав бути присуджений за період з дня, наступного за днем звільнення, до дати ухвалення рішення. Скаржник зазначає, що працювала на повну ставку (8 робочих годин), а у наданих відповідачем копіях розрахункових листів за лютий та січень 2014 року тривалість робочого дня роботодавцем була скорочена, тоді як розрахунок середнього заробітку потрібно проводити шляхом визначення середнього заробітку помноженого на 8 годин робочого дня, відповідно у січні - 97 годин, у лютому - 82 години, відповідно роботодавець надав суду неправдиву інформацію у довідці № 105 від 06.02.2020 про розрахунок середньої заробітної плати.
18.4. Відповідач не надав інформації щодо підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, судом така інформація витребувана не була.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
19. ПАТ "Мостобуд" подано відзив на касаційну скаргу, в якому останнє просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
19.1. ПАТ "Мостобуд" погоджується з сумою середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні, яка, відповідно до оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, за уточненим розрахунком апеляційного суду, підлягає стягненню з відповідача та складає 193 539,64 грн, в решті заявленої позивачем суми середнього заробітку заперечує.
19.2. Відповідач вважає незаконним нарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми середнього заробітку.
20. Представник відповідача в судовому засіданні 17.11.2020 заперечила проти касаційної скарги з підстав викладених у відзиві.
Позиція Верховного Суду
21. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
22. Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон) зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України.
23. Вказаний Закон набрав чинності 08.02.2020.
24. Прикінцевими та перехідними положеннями цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
25. З огляду на викладене, в цьому випадку при розгляді вказаної касаційної скарги підлягають застосуванню норми Господарського процесуального кодексу України в редакції чинній з 08.02.2020, в редакції Закону від 15.01.2020 № 460-IX.
26. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги..
27. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
28. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 01.02.2005 року по 17.03.2014 року працювала у відокремленому підрозділі ПАТ "Мостобуд" - Мостобудівельний загін №12 ПАТ "Мостобуд" на посаді економіста планово-економічного відділу, а в подальшому начальника планування та економічного аналізу, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема копією трудової книжки та не заперечується сторонами. При цьому, за період з січня 2013 року по березень 2014 року заробітна плата їй в повному обсязі не виплачувалась. Згідно довідки № 48 від 23.10.2017 року відповідач має заборгованість по заробітній платі перед позивачем за період з січня 2013 року по березень 2014 року в розмірі 51 110,65 грн, яка боржником визнається та не заперечується. Решта суми заборгованості відповідачем не визнається.
29. Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України "Про оплату праці", за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
30. Крім того, на підставі статті 2 Закону України "Про оплату праці" структуру заробітної плати можна визначити, беручи до уваги положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за № 114/8713 (далі - Інструкція N 114/8713), розробленої відповідно до Закону України "Про державну статистику" та Закону України "Про оплату праці" з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків (за змістом преамбули цієї Інструкції).
31. Відповідно до пункту 1.3 Інструкції № 114/8713 для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
32. Відповідно пп. 2.2.7 і 2.2.8 вказаної Інструкції № 114/8713, суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників та суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням термінів її виплати віднесено до фонду додаткової заробітної плати.
33. За таких обставин суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників та суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням термінів її виплати фактично є заробітною платою працівника та підлягають виплаті в загальному порядку. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 по справі № 910/4518/16.
34. В своєму рішенні №1-18/2013 від 15.10.2013 Конституційний Суд України дійшов висновку що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
35. Щодо строків звернення з позовом до суду за стягненням вказаних сум, які визначені статтею 233 Кодексу законів про працю України, Конституційний Суд України у зазначеному рішенні визначив, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.
36. Відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
37. Згідно статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
38. Відповідно до статті 34 Закону України "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
39. Розрахунок компенсації частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати провадиться відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 "Порядок проведення компенсації громадянам частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати" (надалі по тексту - Порядок).
40. Згідно п.2 Порядку компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплат проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.
41. Пунктом 3 Порядку визначено, що заробітна плата підлягає компенсації.
42. Згідно п.4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
43. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці за який виплачується дохід по розрахунку не включаються. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
44. Відповідно до викладених вище положень закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
45. Під доходами слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (стаття 2 Закону).
46. Тобто, вказаними нормативними актами передбачено, зокрема нарахування компенсації втрати частини доходів за порушення строків виплати заробітної плати. При цьому і сама компенсація, як зазначено вище фактично відноситься до частини заробітної плати.
47. Нарахування ж та виплата середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні передбачена у статті 117 Кодексу законів про працю України, як вид відповідальності роботодавця за несвоєчасний розрахунок з робітником при звільненні і відповідно не відноситься ні до заробітної плати, ні до будь-якого іншого виду доходу, визначеного Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати". Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 по справі № 910/4518/16.
48. Крім того, вказаний вид відповідальності взагалі не має встановлених строків виплати від яких можливо б було відраховувати компенсаційні нарахування та відповідно казати про затримку вказаного платежу, носить разовий характер та відповідно нарахування компенсації на вказані суми є безпідставним.
49. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення компенсації підлягають частковому задоволенню, виходячи із нарахувань на заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі за уточненим розрахунком суду.
50. Суд апеляційної інстанції встановив, що доданий позивачем розрахунок суми компенсації не відповідає вказаному Порядку, індекси споживчих цін не відповідають тим, які опубліковані Держкомстатом. Крім того, позивач в порушення положень як Порядку так і Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" нараховує компенсацію в період квітень 2014 року по листопад 2018 на суму визначеного ним самостійно середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
51. Суд апеляційної інстанції зазначив, що розрахунок компенсації відповідно викладених вище положень діючого законодавства відбувається наступним чином. Якщо, нарахований але не виплачений грошовий дохід за січень 2013 року (2 320,28 грн) виплачується в листопаді 2018 року, то відповідно компенсація розраховується =2 320,28 грн*146.2 (приріст індексу споживчих цін за період невиплати грошового доходу, у відсотках розрахований шляхом множення щомісячних індексів споживчих цін з лютого 2013 року (наступний місяць після місяця в якому утворилась заборгованість) до жовтня 2018 року (місяць, що передує виплаті доходу):100= 3 392,25 грн.
52. Враховуючи той факт, що відповідачем нарахована заробітна плата виплачена не була суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про нарахування компенсації по листопад 2018 року, тобто період обраний позивачем, що є його правом та не суперечить діючому законодавству.
53. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача компенсації частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати в розмірі 73 979,29 грн.
54. Відповідно до частини 1 статті 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
55. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина 1 статті 117 зазначеного кодексу).
56. Тобто, за вказаними приписами закону визначений певний порядок остаточних розрахунків роботодавця з працівником при його звільненні, зокрема, або в день звільнення, або, якщо працівник в день звільнення не працював, то не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. В разі невиконання роботодавцем вказаних вимог законодавцем передбачений певний вид відповідальності у вигляді сплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
57. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 була звільнена відповідачем 17.03.2014 року за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію. Згідно довідки № 48 від 23.10.2017 року відповідач має заборгованість перед позивачем за період його роботи, зокрема з січня 2013 року по березень 2014 року, тобто по дату звільнення. Позивач стверджує, що працював весь період і в день звільнення також, однак відповідач з ним не розрахувався, чим порушив положення ст.. 116, 117 Кодексу законів про працю України.
58. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем жодним чином не доведено, що позивач в день свого звільнення не працював і обов'язок відповідача провести з ним повний розрахунок мав виникнути лише після його звернення, як і не доведено відсутність вини відповідача в невиконанні розрахунку з позивачем. Водночас, матеріали справи не містять і доказів про повідомлення позивача про розмір заборгованості перед ним станом на дату звільнення.
59. Розрахунок сум середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні проводиться за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 (надалі по тексту - Порядок).
60. Відповідно до абз. 3 п. 2 розділу ІІ вказаної вище постанови середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
61. Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем визначено розмір середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу без дотримання абз. 3 п. 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, оскільки вказаний розрахунок позивач здійснює із розрахунку за період заборгованості лютий-березень 2014 року. Водночас, як встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1 було звільнено 17.03.2014 року, тому останні два календарні місяці роботи, що передували вказаній події - лютий та січень 2014 року.
62. Відповідно до п. 8 розділу ІV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р. нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
63. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем до апеляційного суду подано довідку № 105 від 06.02.2020 року про розрахунок середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 , згідно якої середньоденна заробітна плата складає 165,56 грн. На підтвердження розрахунку відповідачем надано суду копії розрахункових листів за лютий та січень 2014 року.
64. Колегія суддів апеляційного суду дослідивши подані документи, дійшла висновку, що поданий відповідачем розрахунок середньоденної заробітної плати є вірним.
65. За таких обставин, виходячи із розміру встановленої середньоденної заробітної плати та кількості робочих днів у заявленому позивачем періоді (1169), суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягають частковому задоволенню на суму 193 539, 64 грн.
66. Доводи скаржника (пункт 18.1. постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
66.1. Відповідно до частини 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
66.2. Згідно частини 4 статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (який діяв під час розгляду справи судом першої інстанції) суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
66.3. Наведена норма кореспондується з положеннями пункту 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України згідно якого господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
66.4. Окрім того 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства.
66.5. Відповідно до приписів статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
66.6. ОСОБА_1 в грудні 2018 року, тобто після порушення справи про банкрутство боржника, звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з ПАТ "Мостобуд" заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку, втрат від інфляції та відсотків в загальному розмірі 771 515,85 грн.
66.7. З огляду на викладене, вказана позовна заява про стягнення з боржника заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, втрат від інфляції, відсотків в загальному розмірі 771 515,85 грн підлягає розгляду в порядку господарського судочинства в межах справи № 910/24323/16 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Мостобуд".
66.8. Окрім того, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки відповідно до частини шостої статті 302 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб'єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб'єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
66.9. З наведених норм права вбачається, що справа може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 302 Господарського процесуального кодексу України лише за відсутності всіх трьох указаних у цій частині ознак. У випадку наявності хоча б однієї з перелічених ознак справа не підлягає передачі до Великої Палати Верховного Суду (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № Б-39/02-09).
66.10. Разом з тим, скаржник не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб'єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах.
67. Доводи скаржника (пункт 18.2. постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на те, що частина 1 статті 117 Кодексу законів про працю України передбачає обов'язок підприємства, установи, організації виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір.
67.1. Водночас, зазначена норма стосується виплати середнього заробітку за час затримки належних звільненому працівникові сум, та не стосується стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
68. Доводи скаржника (пункт 18.3. постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
68.1. Згідно частини 4 статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (який діяв під час розгляду справи судом першої інстанції) суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
68.2. Наведена норма кореспондується з положеннями пункту 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України згідно якого господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
68.3. Окрім того 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства.
68.4. Відповідно до приписів статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
68.5. Згідно пунктів 2, 5 частини 3 статті 2 ГПК України одними з основних засад (принципів) господарського судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та диспозитивність.
68.6. Відповідно до статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
68.7. Згідно пункту 2 частини 2 статті 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
68.8. Враховуючи наведене, право на подачу заяви про збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, має диспозитивний характер, відображає волевиявлення позивача.
68.9. Відповідно до частини 2 статті 46 ГПК України у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.
68.10. Окрім того, згідно частини 3 статті 163 ГПК України у разі збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд із відповідною заявою.
68.11. За змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати. Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16).
68.12. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій правомірно розглянули цей позов саме в межах заявлених вимог, оскільки розгляд судом позовної заяви поза такими межами (з урахуванням відсутності заяви про збільшення розміру позовних вимог, відсутності доказів направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи та доказів доплати судового збору) міг мати наслідком порушення засад господарського судочинства, що поставило б позивача у більш вигідне становище порівняно з відповідачем щодо якого здійснюється провадження у справі про банкрутство.
68.13. Крім того, колегія суддів вважає необгрунтованими доводи скаржника щодо надання відповідачем суду неправдивої інформації у довідці № 105 від 06.02.2020 про розрахунок середньоденної заробітної плати та заниження її розмірів, оскільки судом апеляційної інстанції не встановлено, що позивач на вказаний розрахунок середньоденної заробітної плати давав заперечення чи докази отримання доходу у більшому розмірі ніж вказано відповідачем або щодо кількості відпрацьованих днів, в зв'язку з чим для визначення розміру середнього заробітку суд враховував дані надані відповідачем. Водночас, суд касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
69. Доводи скаржника (пункт 18.4. постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
69.1. Колегія суддів зауважує, що поза увагою скаржника залишилось друге речення наведеного ним пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995, в якому зазначено, що на госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей. Водночас, із змісту оскаржуваних судових рішень не вбачається про зазначення сторонами про підвищення посадових окладів і тарифних ставок у відповідача, відповідно і про необхідність коригування на коефіцієнт їх підвищення.
69.2. Згідно частини 1 статті 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом.
69.3. В силу вимог вже наведеної раніше статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
70. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
71. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
72. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин. Водночас, доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі компетенції Верховного Суду в силу приписів статті 300 ГПК України.
73. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
74. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2020 у справі № 910/24323/16 за заявою ОСОБА_1 про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, втрат від інфляції, відсотків в загальному розмірі 771 515,85 грн та ухвала Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 у справі № 910/24323/16 в нескасованій частині прийняті відповідно до фактичних обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх зміни або скасування не вбачається.
75. Оскільки підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, то судовий збір відповідно до статті 129 ГПК України за подання касаційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 від 06.08.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2020 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 у справі № 910/24323/16, в частині стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати та середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2020 у справі № 910/24323/16 за заявою ОСОБА_1 про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, втрат від інфляції, відсотків в загальному розмірі 771 515,85 грн та ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 у справі № 910/24323/16 у нескасованій частині залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. В. Білоус
Судді К. М. Огороднік
В. Я. Погребняк