29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"27" листопада 2020 р. Справа № 924/1253/20
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., розглянувши матеріали
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Пелком Дубна Машинобудівний Завод", м. Дубна, Росія
до фізичної особи - підприємця Ведернікова Сергія Леонідовича, м. Кам'янець - Подільський, Україна
про стягнення грошей (315 298, 85 євро)
встановив:
24.11.2020 до господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Пелком Дубна Машинобудівний Завод", м. Дубна, Росія до фізичної особи - підприємця Ведернікова Сергія Леонідовича, м. Кам'янець - Подільський про стягнення грошей (315 298, 85 євро).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2020 року вказану позовну заяву передано для розгляду судді Гладюку Ю.В.
Вирішуючи питання прийняття позовної заяви до розгляду, судом враховується наступне.
Між товариством з обмеженою відповідальністю "Пелком Дубна Машинобудівний Завод" м.Дубна, Росія та фізичною особою - підприємцем Ведерніковим Сергієм Леонідовичем, АДРЕСА_1 .12.2012р. укладено контракт №51652/8512.
Згідно п. 1.1 контракту продавець продає, а покупець купує нове виробниче обладнання для виготовлення склопакетів, вказаних в XVI розділу Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності, в подальшому назване - обладнання, згідно умовам даного контракту. Вартість, кількість і назва обладнання наведені в додатку №1 до даного контракту.
Пунктом 10 Контракту визначено, що продавець та покупець приймають всі необхідні міри для вирішення усіх спорів і розбіжностей, що виникають з даного контракту, шляхом переговорів. У випадку, якщо сторони не можуть дійти до згоди, то всі спори і розбіжності підлягають судовому вирішенню в нейтральній країні ( в даному випадку в Швеції, м. Стокгольм). Рішення Арбітражу будуть кінцевими, безапеляційними і обов'язковими для обох сторін. Рішення буде включати в себе вартість судового розгляду. Право, регулююче даний контракт, є матеріальне право нейтральної країни (в даному випадку Швеції). Кількість арбітрів - один. Арбітр визначається позивачем. Мова арбітражного розгляду - англійська.
Позовна заява містить обґрунтування вибору підсудності справи у зв'язку з частковою неможливістю виконання арбітражного застереження.
На переконання позивача арбітражне застереження вказане сторонами у п. 10 Контракту є таким, що не підлягає виконанню в частині розгляду справи у арбітражі виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.
Положеннями п. 5 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України № 04-5/608 від 31.05.2002 року «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій» встановлено, що сторони зовнішньоекономічного договору мають право передбачити у ньому або шляхом укладення окремої угоди (арбітражна умова, арбітражне застереження) передачу спорів, що виникають з такого договору, на вирішення третейського суду (постійно діючого або створеного для вирішення конкретного спору - аd hoc). Ця домовленість повинна чітко визначати, який саме орган вирішення спорів обрали сторони: Міжнародний комерційний арбітражний суд, Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України або інший третейський суд в Україні чи за кордоном.
Зазначає, що факт відсутності у арбітражному застереженні, що викладене у п. 10 Контракту, конкретної назви арбітражної установи, яка повинна розглядати спори за даним Контрактом свідчить про те, що арбітражне застереження не може бути виконане в частині звернення до арбітражу.
Наголошує, що аналогічної позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду у постанова від 28.08.2018 року по справі № 906/493/16.
Вказує, що положеннями ст. 365 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно з ч. 1 ст. 366 ГПК України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Положеннями ст. 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» встановлено, що спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України.
Відповідно до п. 2. ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання чи місце знаходження, рухоме або нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи-відповідача.
Враховуючи факт того, що відповідач у даній справі має зареєстроване місцезнаходження за адресою: 32300, Хмельницька обл., м. Кам'янець-Подільський, просп. Грушевського, буд. 64, кв. 58, з метою захисту своїх порушених прав, які полягають у невиконання відповідачем зобов'язань по сплаті грошових коштів за поставлене обладнання по контракту, позивач вважає за необхідне звернутися до Господарського суду Хмельницької області.
До суду 26.11.2020р. від фізичної особи - підприємця Ведернікова Сергія Леонідовича, електронною кореспонденцією надійшла заява про залишення позову товариства з обмеженою відповідальністю "Пелком Дубна Машинобудівний Завод", м. Дубна, Росія до фізичної особи - підприємця Ведернікова Сергія Леонідовича, м. Кам'янець - Подільський, Україна про стягнення грошей (315 298, 85 євро), без розгляду.
У вказаній заяві ФОП Ведерніков С.Л. вказує, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Пелком Дубна Машинобудівний Завод" м.Дубна, Росія та фізичною особою - підприємцем Ведерніковим Сергієм Леонідовичем, м.Кам'янець - Подільський, Україна 14.12.2012р. укладено контракт №51652/8512.
За п. 10 даного договору (Контракту) продавець і покупець дійшли згоди, що приймуть усі міри для вирішення усіх спорів шляхом переговорів, а в разі недосягнення такої, на території нейтральної країни в даному випадку в Швеції, м. Стокгольм за її законами.
У поданій заяві ФОП Ведерніков С.Л. посилаючись на ст. ст. 3, 4, 22 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 1, 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", ст. ст. 1, 2, 7, 8 Законом України "Про міжнародний комерційний арбітраж", Конвенцією про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 10 червня 1958р.), ст. ст. 3, 628 Цивільний кодекс України, зазначає, що наведені норми свідчать, що суди можуть приймати до свого провадження та розглядати справи з іноземним елементом, однак наведене не стосується тих випадків, коли між сторонами спору укладено арбітражну угоду, яка є дійсною, не втратила чинність та щодо якої не встановлено неможливості її виконання, оскільки суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, зобов'язаний, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, залишити позов без розгляду і направити сторони до арбітражу. Господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності арбітражної угоди.
Звертає увагу суду, що подібну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 28.08.2018 по справі № 906/493/16 та Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 01.04.2019 у справі №910/4272/18, від 24.07.2019 у справі №904/3096/18, від 16.01.2020 у справі № 908/2743/18.
Просить в порядку п. 7 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України залишити позов товариства з обмеженою відповідальністю "Пелком Дубна Машинобудівний Завод", м.Дубна, Росія, без розгляду.
Вирішуюче клопотання фізичної особи - підприємця Ведернікова Сергія Леонідовича про залишення позову без розгляду судом враховується наступне.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про міжнародне приватне право" приватноправові відносини - відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи; іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Відповідно до частини 1 статті 75 зазначеного Закону підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.
У пункті 1 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону (випадки виключної підсудності справ з іноземним елементом судам України).
За змістом статті 1 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном.
У статті 2 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" передбачено, що "арбітраж" - це будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.
За змістом статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, залишити позов без розгляду і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана. У разі подання позову, зазначеного в пункті 1 цієї статті, арбітражний розгляд проте може бути розпочато або продовжено і арбітражне рішення може бути винесено, поки сперечання про підсудність чекають розв'язання в суді.
Арбітражна угода має позитивний і негативний ефект: вона зобов'язує сторони передавати спори в арбітраж і надавати складу арбітражу компетенцію щодо спорів, охоплених арбітражною угодою (позитивний ефект). Якщо виникає спір, який належить до обсягу арбітражної угоди, будь-яка зі сторін може передати його на розгляд складу арбітражу. З іншої сторони, арбітражна угода перешкоджає сторонам у спробах вирішити їх спори в суді (негативний ефект). Уклавши арбітражну угоду, сторони визначили інший обов'язковий для них порядок реалізації належних їм прав застосування судових засобів правового захисту, саме у певному (або певних) міжнародному комерційному арбітражеві. Сторона, яка уклала арбітражну угоду, не може ігнорувати такі її умови і замість обраного арбітражу звернутися до суду держави, який був би компетентним вирішити спір у разі неукладення між сторонами такого роду арбітражної угоди.
Принцип автономності арбітражної угоди (separabiliti) свідчить, по-перше, що дійсність основного договору в принципі не впливає на дійсність включеної до нього арбітражної угоди і, по-друге, основний договір і арбітражна угода можуть бути підпорядковані різним законам. Така автономність арбітражної угоди дає можливість сторонам спірних правовідносин мати гарантію, що спір буде розглянуто у будь-якому випадку саме арбітражем, оскільки наявність арбітражного застереження унеможливлює звернення до державних судових установ.
За змістом Конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 10.06.1958, далі - Нью-Йоркська конвенція) кожна договірна держава визнає арбітражну угоду, за якою сторони зобов'язуються передавати до арбітражу всі або будь-які суперечки, які виникають або можуть виникнути між ними у зв'язку з якими-небудь конкретними договірними або іншими правовідносинами, об'єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Зазначений обов'язок визнання арбітражної угоди вимагає від суду також тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності (принцип імунітету та автономії арбітражної угоди).
З поданих матеріалі справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Пелком Дубна Машинобудівний Завод" м.Дубна, Росія та фізичною особою - підприємцем Ведерніковим Сергієм Леонідовичем, м.Кам'янець - Подільський, Україна 14 .12.2012р. укладено контракт №51652/8512.
Згідно п. 1.1 контракту продавець продає, а покупець купує нове виробниче обладнання для виготовлення склопакетів, вказаних в XVI розділу Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності, в подальшому назване - обладнання, згідно умовам даного контракту. Вартість, кількість і назва обладнення наведені в додатку №1 до даного контракту.
Пунктом 10 Контракту визначено, що продавець та покупець приймають всі необхідні міри для вирішення усіх спорів і розбіжностей, що виникають з даного контракту, шляхом переговорів. У випадку, якщо сторони не можуть дійти до згоди, то всі спори і розбіжності підлягають судовому вирішенню в нейтральній країні ( в даному випадку в Швеції, м. Стокгольм). Рішення Арбітражу будуть кінцевими, безапеляційними і обов'язковими для обох сторін. Рішення буде включати в себе вартість судового розгляду. Право, регулююче даний контракт, є матеріальне право нейтральної країни (в даному випадку Швеції). Кількість арбітрів - один. Арбітр визначається позивачем. Мова арбітражного розгляду - англійська.
З огляду на наявність в контракті (пункт 10) арбітражного застереження про вирішення спорів між сторонами у нейтральній країні ( в даному випадку в Швеції, м. Стокгольм) відповідач до початку розгляду справи по суті заперечив проти розгляду позову у господарському суді та заявив про залишення позову без розгляду на підставі пункту 7 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
У пункті 7 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Згідно з частиною 5 статті 4 зазначеного Кодексу угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що відповідає вимогам, визначеним законодавством України про міжнародний комерційний арбітраж, крім випадків, визначених законом. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
За змістом частин 1, 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу. Будь-які неточності в тексті угоди про передачу спору на вирішення до третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу та (або) сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь її дійсності, чинності та виконуваності.
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.08.2018 у справі № 906/493/16, у разі наявності арбітражної угоди між сторонами спору та поданого стороною відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України клопотання про припинення провадження господарський суд може продовжити розгляд справи за умови встановлення в передбаченому законом порядку недійсності, втрати чинності або неможливості виконання вказаної угоди не пізніше початку розгляду справи по суті; господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності арбітражної угоди; суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має відбуватися арбітражний розгляд. У разі невизначеності арбітражної установи сторона арбітражної угоди не має обов'язку перед зверненням до компетентного державного суду звертатися до однієї чи декількох арбітражних установ для того, щоб вони вирішили питання щодо своєї компетенції стосовно цього спору.
Під час вирішення питання залишення позову без розгляду з підстав, передбачених пунктом 7 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має встановити наявність сукупності таких умов: існування арбітражної угоди, за якою позов у питанні, що порушено у державному суді, належить до компетенції Міжнародного комерційного арбітражного суду; від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді; встановлення судом prima facie дійсності, чинності та виконуваності арбітражної угоди.
Як свідчать матеріали справи, згідно з п. 10 контракту від 14.12.2012р. №51652/8512 сторони домовилися що продавець та покупець приймають всі необхідні міри для вирішення усіх спорів і розбіжностей, що виникають з даного контракту, шляхом переговорів. У випадку, якщо сторони не можуть дійти до згоди, то всі спори і розбіжності підлягають судовому вирішенню в нейтральній країні ( в даному випадку в Швеції, м. Стокгольм). Рішення Арбітражу будуть кінцевими, безапеляційними і обов'язковими для обох сторін. Рішення буде включати в себе вартість судового розгляду. Право, регулююче даний контракт, є матеріальне право нейтральної країни (в даному випадку Швеції). Кількість арбітрів - один. Арбітр визначається позивачем. Мова арбітражного розгляду - англійська.
Водночас, відповідач заперечує проти вирішення спору в господарському суді Хмельницької області, з огляду на що подав до початку розгляду справи по суті (ще до порушення провадження у справі), як передбачають наведені положення процесуального законодавства заяву про залишення позову без розгляду; обставини щодо недійсності, втрати чинності, неможливості виконання арбітражної угоди суду не відомі. Не зазначення конкретної назви арбітражу в Стокгольмі, з врахуванням вищенаведених положень щодо тлумачення неточностей в угоді, не може оцінюватись судом як факт неможливості виконання умов арбітражного застереження.
Враховуючи викладене, суд вважає на необхідне на підставі пункту 7 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України залишити позов товариства з обмеженою відповідальністю "Пелком Дубна Машинобудівний Завод", м. Дубна, Росія до фізичної особи - підприємця Ведернікова Сергія Леонідовича, м. Кам'янець - Подільський, Україна про стягнення грошей (315 298, 85 євро), без розгляду.
Керуючись ст. ст. ст. 4, 22, 226, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Пелком Дубна Машинобудівний Завод", м. Дубна, Росія до фізичної особи - підприємця Ведернікова Сергія Леонідовича, м.Кам'янець - Подільський, Україна про стягнення грошей (315 298, 85 євро), залишити без розгляду.
Інформацію по справі, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://km.arbitr.gov.ua.
Ухвала набрала законної сили 27.11.2020р. та може бути оскаржена в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Ю.В. Гладюк
Віддрук. 4 прим.:
1- до справи
2, 3 - Адвокату Ілюк Андрію Івановичу (69035, м. Запоріжжя, вул..Незалежної України, 68-А; 04052, м. Київ, вул.. Глибочицька, 40)
4 - ФОП Ведернікову Сергію Леонідовичу ( АДРЕСА_2 )
Всім рекомендованим з повідомленням