"16" листопада 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2262/19
Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.
секретар судового засідання Драганова А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до відповідача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Курортний комплекс "Фієстатур" (65007, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, буд. 139, кв.46)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 )
про розірвання договору та скасування запису
за участю представників сторін:
від позивача: Брушньовська І.І. - ордер № 462314 від 07.10.2019р.
від відповідача: Приміч Д.В. - ордер № 423054 від 23.09.2019р.
від третьої особи ТОВ "Курортний комплекс "Фієстатур": Брушньовська І.І. - ордер №462335 від 13.11.2019р.
від третьої особи ОСОБА_3 : Приміч Д.В. - паспорт серія НОМЕР_1 , дата видачі 17.10.2012р.
Історія справи.
1. Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 .
07.08.2019р. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить суд розірвати договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Курортний комплекс "Фієстатур" від 07.09.2018р., що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та скасувати запис: зміна складу або інформації про засновників від 10.09.2018 р., проведений державним реєстратором Комунального підприємствв "Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради" Зубар Оленою Іванівною. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.
2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Одночасно з позовною заявою ОСОБА_1 також було подано до суду клопотання про витребування у ОСОБА_2 договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Курортний комплекс "Фієстатур", що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 07.09.2018р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.08.2019р. позовну заяву ОСОБА_1 за вх. №2316/19 від 07.08.2019р. залишено без руху, встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 1921 грн.
28.08.2019р. до канцелярії суду від позивача за вх.№2-4042/19 надійшла заява з додатками, згідно якої позивач, на виконання вимог вищевказаної ухвали суду, зазначені недоліки усунув.
Ухвалою суду від 02.09.2019р. відкрито провадження у справі №916/2262/19, прийнято справу до розгляду за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на "23" вересня 2019 р. о 16:15.
Вищезазначеною ухвалою ТОВ "Курортний комплекс "Фієстатур" залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
23.09.2019р. від ОСОБА_2 до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву (т.1 а.с.68-71), в якому відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
У судовому засіданні 23.09.2019р., враховуючи, що відповідачем разом з відзивом на позовну заяву було подано до суду копію договору від 07.09.2018р., про витребування якого позивачем було заявлено клопотання, ОСОБА_1 не наполягав на розгляді відповідного клопотання.
Вислухавши пояснення представників сторін, суд оголосив протокольну ухвалу про перерву до 09.10.2019р. о 10 год. 45 хв., про що ТОВ "Курортний комплекс "Фієстатур" було повідомлено ухвалою суду в порядку ст.120 ГПК України.
У судовому засіданні 09.10.2019р. представник позивача звернувся до суду з клопотанням про витребування від ОСОБА_2 оригіналу договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Курортний комплекс "Фієстатур", укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та доказів сплати вартості частки.
Суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання позивача про витребування доказів в частині витребування оригіналу договору купівлі-продажу, зобов'язав відповідача надати оригінал договору у наступному судовому засіданні та оголосив перерву у підготовчому засіданні до 28.10.2019р. о 15.00. Крім того, суд встановив строки позивачу для надання відповіді на відзив - до 18.10.2019 р. та відповідачу для надання заперечень - до 24.10.2019р.
22.10.2019р. позивачем до канцелярії суду подано відповідь на відзив (т.1 а.с.105-107).
У судовому засіданні 28.10.2019р. представник позивача заявив усне клопотання про поновлення строку на подання до суду відповіді на відзив, яке судом було задоволено та прийнято до розгляду відповідь на відзив.
Представником відповідача у судовому засіданні 28.10.2020р. було надано суду для огляду оригінал оскаржуваного договору.
Крім того, представник відповідача зазначив, що станом на 28.10.2019р. ним не було отримано відповідь на відзив, у зв'язку з чим просив суд надати йому час для підготовки заперечень та відкласти підготовче засідання.
Приймаючи до уваги, що строк підготовчого провадження у даній справі спливав 01.11.2019р., суд протокольною ухвалою продовжив його на 30 календарних днів, задовольнив клопотання відповідача та оголосив перерву у підготовчому засіданні до 13.11.2019р. о 12:30., про що третю особу було повідомлено ухвалою суду в порядку ст.120 ГПК України.
05.11.2019р. відповідачем до канцелярії суду подано заперечення на відповідь на відзив (т.1 а.с.120-122).
У судовому засіданні 13.11.2019р. представник позивача звернувся до суду з клопотанням (т.1 а.с.130-131) про витребування у Приморської ДПІ Південного управління у м. Одесі ГУ ДФС в Одеській області копії декларації про доходи фізичних осіб з додатками ОСОБА_2 за період з 2016р. по 2018 звітний рік. Крім того у вказаному клопотання позивач також просив суд зобов'язати ОСОБА_2 надати докази, що підтверджують наявність грошових коштів на момент укладання спірного договору.
Розглянувши відповідне клопотання позивача, суд відмовив у його задоволенні з підстав відсутності у клопотанні як відомостей щодо наявності у Приморської ДПІ Південного управління у м. Одесі ГУ ДФС в Одеській області таких доказів, так і обґрунтування неможливості самостійного отримання позивачем таких доказів.
Вислухавши пояснення представників сторін, враховуючи подане сторонами клопотання, у судовому засіданні 13.11.2019р. суд оголосив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та розпочав розгляд справи по суті із подальшим оголошенням протокольної ухвали про перерву до 11.12.2019р. об 11:30.
У судовому засіданні 11.12.2019р. судом було поставлено на обговорення сторін питання щодо доцільності зупинення провадження у справі №916/2262/19 до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення з подібних правовідносин у справі №916/667/18.
Представники сторін підтримали позицію суду, проти зупинення провадження у справі не заперечували.
Ухвалою суду від 11.12.2019р. зупинено провадження у справі №916/2262/20 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі №916/667/18.
21.10.2020р. до суду від ОСОБА_2 надійшло клопотання про поновлення провадження у справі у зв'язку із наявністю повного тексту постанови по справі №916/667/18 від 8.09.2020р.
Ухвалою суду від 28.10.2020р. провадження у справі №916/2262/19 поновлено з 16.11.2020р., судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 16.11.2020р. о 15 год. 30 хв.
05.11.2020р. до суду від позивача надійшли пояснення (т.2 а.с.17-21).
У судовому засіданні 16.11.2020р. представник позивача звернувся до суду із заявою про залучення до участі у справі третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3 .
Розглянувши подане представником позивача клопотання, суд, враховуючи відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які підтверджують, що ОСОБА_3 , внаслідок переходу до нього права власності на частку, що є предметом спірного договору від 7.09.2018р., наразі є одним із засновників ТОВ "Курортний комплекс "Фієстатур" із розміром внеску до статутного фонду 1009800 грн, суд дійшов висновку, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки останнього, у зв'язку із чим протокольною ухвалою залучив до участі у справі ОСОБА_3 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Крім того, звернувся до суду з усним клопотанням про надання можливості протягом п'яти днів після ухвалення рішення у даній справі подати докази понесення витрат на правничу допомогу.
Третя особа ОСОБА_3 повністю підтримав позицію відповідача, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник третьої особи ТОВ "Курортний комплекс "Фієстатур" правової позиції не висловив, залишив вирішення спору на розсуд суду.
3. Позиція учасників справи.
3.1. Доводи ОСОБА_1 .
07.09.2018р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Курортний комплекс "Фієстатур", що становить 60% частки ОСОБА_1 та у грошовому вирізі складає 1 009 800 грн. Крім того сторонами також було підписано акт приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства, відповідно до якого продавець передав, а покупець прийняв частку у статутному капіталі ТОВ "Курортний комплекс "Фієстатур".
Відповідно до умов договору купівлі-продажу частки, відповідач зобов'язався сплатити повну вартість частки протягом трьох місяців з моменту укладання цього .договору, тобто строк виконання настав ще 07.12.2018р.
Однак на момент звернення до суду відповідач не виконав свого зобов'язання зі сплати відчуженої за договором частки, що є істотним порушенням умов договору, внаслідок чого такий договір підлягає розірванню.
Оскільки запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань був внесений на підставі акту приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства, що укладався за договором купівлі-продажу частки від 07.09.2018р., який підлягає розірванню, існують підстави для скасування запису про належність частки у статутному капіталі ТОВ "Курортний комплекс "Фієстатур" ОСОБА_2 , оскільки підстава, на якій він був внесений, відпала.
Надану відповідачем редакцію договору купівлі-продажу частки ОСОБА_1 не підписував, дійсності відповідає лише остання сторінка, яка містить підписи сторін. ОСОБА_1 не отримував свій екземпляр договору після його підписання.
Надана відповідачем редакція договору складена з численними помилками, зокрема, не вірно визначено предмет договору у розмірі 60% у статутному капітали товариства, що еквівалентно 1 009 800 грн, оскільки фактично відчужувана частка становить 29,7 % частки у статутному капіталі ТОВ "Курортний комплекс "Фієстатур".
Крім того, у п.2.1. договору не зазначено ціну частки, а лише її грошовий вираз, тобто номінальну вартість частки.
Відповідачем не надано жодних доказів сплати грошових коштів за придбану за договором частку.
Обставини у справі №916/2262/19 повністю відрізняються від обставин справи №916/667/18, до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення по якій судом було зупинено провадження у даній справі.
3.2. Доводи ОСОБА_2 .
Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсно укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Курортний комплекс "Фієстатур" від 07.09.2018р., відповідно до п. 2.1. якого зазначено, що ціна частки, що складає 60%, в грошовому еквіваленті становить 1 009 800 грн.
Твердження позивача щодо порядку оплати частки не відповідають дійсності, оскільки п. 2.2. договору сторонами було погоджено, що оплата вартості частки, вказаної в п. 2.1. цього договору, здійснюється покупцем до підписання договору.
Також 7.09.2018р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було підписано акт приймання-передачі частки (частини частки), в якому зазначено, що продавець передав, а покупець прийняв частку в статутному капіталі ТОВ "Курортний комплекс "Фієстатур", що становить 60% частки учасника товариства, що в грошовому виразі складає 1 009 800 грн, а також те, що частка, яка передається, внесена (сформована) продавцем до статутного капіталу товариства в повному обсязі, а також оплачена покупцем згідно умов договору в повному обсязі.
Отже договір та акт-приймання передачі частки свідчать про те, що ОСОБА_2 сплатив вартість частки в статутному капіталі до підписання спірного договору, що свідчить про те, що позовна вимога про розірвання договору є необґрунтованою.
З зазначених підстав є також необґрунтованою вимога про скасування запису про належність частики в статутному капіталі ТОВ "Курортний комплекс "Фієстатур" ОСОБА_2 .
Твердження позивача щодо наявності іншої редакції договору є такими, що спрямовані на введення суду в оману, з урахуванням того, що позивачем доказів наявності іншої редакції договору суду не надано, при цьому відповідно до п. 10.4. договору останній складено в двох оригінальних примірниках, які мають однакову юридичну силу, та були отримані кожною стороною.
Доводи позивача щодо відсутності в договорі істотних умов не є підставою для розірвання такого договору та не відповідає обраному способу захисту.
3.3. Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Курортний комплекс "Фієстатур" та ОСОБА_3 .
Треті особи письмових пояснень з приводу позовної заяви до суду не подавали. Під час розгляду справи по суті ОСОБА_3 в повному обсязі підтримав позицію відповідача, заперечуючи проти позову. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Курортний комплекс "Фієстатур" правової позиції не висловив.
4. Фактичні обставини, встановлені судом.
07.09.2018р. між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Курортний комплекс "Фієстатур" (т.1 а.с.78-80) (оригінал договору судом оглянуто), відповідно до якого продавець передає покупцю частину частки у розмірі 60 % у статутному капіталі ТОВ "Курортний комплекс "Фієстатур", що еквівалентно 1 009 800 грн.
Згідно з п.1.4 продавцю належить частка у статутному капіталі товариства у розмірі 49,5% статутного капіталу товариства.
Відповідно до п.2.1 договору ціна частки Відповідно до п.2.2. договору оплата вартості частки, вказаної у п. 2.1. цього договору, здійснюється покупцем до підписання цього договору.
Валютою платежу за цим договором є грошова одиниця України - гривня (п.2.3. договору).
Згідно п. 3.2.1. договору, яким визначено обов'язки покупця, покупець оплатив продавцю вартість частки у статутному капіталі товариства згідно з п.2.1. та п.2.2. договору та приймає вказану частку у власність.
Положеннями п.3.3.5 договору сторони погодили, що після укладання даного договору та виконання своїх обов'язків сторонами продавець має забезпечити внесення змін до статуту товариства та зареєструвати їх відповідно до вимог чинного законодавства України.
За настання обставин, зазначених в п. 3.3.5. даного договору, продавець втрачає усі права та обов'язки по відношенню до товариства, що були передбачені відчужуваною часткою (п.4.1. договору).
Відповідно до п. 4.2. договору за настання обставин, зазначених в п. 3.3.5. даного договору, покупець стає по відношенню до товариства його учасником з усіма відповідними правами та обов'язками.
Згідно п. 4.3. договору перехід права власності на частку, що складає 30% статутного капіталу товариства, від продавця до покупця відбувається в момент укладання
цього договору. Перехід частини корпоративних прав учасника товариства від продавця до покупця відбувається в момент підписання акту приймання-передачі частки та державної реєстрації вказаних змін в відповідних органах державної влади та/або органах місцевого самоврядування.
Крім того, 07.09.2018р. позивачем та відповідачем також було складено та підписано акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Курортний комплекс "Фієстатур" (т.1 а.с.81), відповідно до якого продавець передав, а покупець прийняв частку в статутному капіталі ТОВ "Курортний комплекс "Фієстатур", що становить 60% частки учасника товариства, що в грошовому виразі складає 1 009 800 грн.
У п.2 акту сторони зазначили, що частка, що передається, внесена (сформована) продавцем до статутного (складеного) капіталу товариства в повному обсязі, а також оплачена покупцем згідно умов договору в повному обсязі.
Досліджуючи вказаний акт, суд зазначає, що останній містить реквізити та підписи сторін, а також є таким, що засвідчений нотаріально.
З метою перевірки, зокрема, складу засновників (учасників) ТОВ "Курортний комплекс "Фієстатур", судом одразу після надходження позовної заяви до суду було зроблено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.1 а.с.43-47), із змісту якого судом встановлено, що станом на момент звернення до суду учасниками товариства були: Холдинг "Молдсинбальнеотур" (розмір внеску до статутного фонду - 1 717 000 грн), ОСОБА_5 (розмір внеску до статутного фонду - 673 200 грн), ОСОБА_2 (розмір внеску до статутного фонду - 1 009 800 грн).
5. Позиція суду.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені положеннями статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина 1 статті 2 ГПК України).
Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Отже, позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен відштовхуватись від тих наданих йому законом прав, які були об'єктивно порушені відповідачем, і позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права.
Таким чином, право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного способу захисту змісту порушеного права. При цьому, обраний спосіб захисту не лише повинен бути встановлений договором або законом, але і бути ефективним засобом захисту, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Відповідно до частини першої статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Відсутність порушеного права, невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством чи обрання невірного способу захисту встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Так, звертаючись до суду з відповідною позовною заявою, позивач обрав способом захисту порушених, на його думку, прав розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Курортний комплекс "Фієстатур" від 07.09.2018р., що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Так, обраний позивачем спосіб захисту шляхом розірвання договору належить до загальних способів захисту прав сторін договору.
Водночас, глава 54 ЦК України містить спеціальне регулювання відносин щодо купівлі-продажу, зокрема і щодо способів захисту прав продавця, порушених покупцем.
Так, відповідно до частини четвертої статті 692 ЦК України, якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.
Зміст наведеної норми свідчить, що продавець може за своїм вибором або вимагати виконання договору з боку покупця, або відмовитися від договору лише у випадку, коли покупець відмовився і прийняти, і оплатити товар.
Поведінка покупця, пов'язана з невиконанням останнім обов'язку щодо оплати товару, а також з відмовою прийняти такий товар, що згідно положень ст. 692 ЦК України, є підставою для розірвання договору, свідчить про втрату інтересу покупця до виконання договору.
Продавець, в свою чергу, також може втратити інтерес до договору, при цьому він залишається володільцем товару і має можливість розпорядитися ним, зокрема, продати його іншій особі, аби отримати покупну ціну.
Тобто продавець теж вправі відмовитися від договору купівлі-продажу, тобто розірвати його шляхом вчинення одностороннього правочину чи вимагати виконання договору з боку покупця за умови, якщо покупець втратив інтерес до договору, не прийнявши та не оплативши товар. У таких випадках позовна вимога продавця про розірвання договору в судовому порядку задоволенню не підлягає, оскільки розірвання договору пов'язується законом із вчиненням одностороннього правочину, а не із судовим рішенням.
Натомість у даній справі покупець ( ОСОБА_2 ) отримав товар (частку у статутному капіталі товариства), що жодною стороною не заперечується та визнається, водночас оплату отриманої частки, як стверджує позивач, не здійснив.
За переконанням суду в такому випадку застосуванню підлягають положення частини 3 статті 692 ЦК України, відповідно до яких у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Відповідні положення Закону не передбачають можливості продавця за своїм вибором вдатися до іншого способу захисту, зокрема, не передбачають можливості розірвання договору в судовому порядку. Якщо порушення права продавця полягає в тому, що він не отримав грошових коштів від продавця, то способу захисту, який належним чином захистить саме це право, відповідає позовна вимога про стягнення неотриманих коштів.
Такі висновки викладені також у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №916/667/18 від 08.09.2020р.
При цьому, приймаючи у справі №916/667/18 відповідну постанову, Верховний Суд також звернув увагу на те, що виконання судового рішення про стягнення за розірваним судом договором може бути складнішим, ніж виконання судового рішення про стягнення коштів. Зокрема, майно може бути вже відчуженим добросовісній третій особі, щодо якої рішення суду про повернення майна від покупця не матиме значення, і від якої це майно не можна буде витребувати в іншому судовому процесі. Натомість застосування способу захисту, встановленого частиною третьою статті 692 ЦК України, призводить до повного поновлення порушеного права продавця.
При цьому суд зауважує, що загальні положення Цивільного кодексу України про розірвання договору, які містяться в ст.653 названого Кодексу, говорять про неможливість повернення того, що було виконане сторонами за зобов'язанням до моменту розірвання договору, оскільки розірвання договору на відміну від визнання договору недійсним передбачає наслідки лише з моменту розірвання договору, при цьому розірваним договір є з моменту набрання рішенням законної сили.
Враховуючи наведене у сукупності, з огляду на те, що розірвання договору, що вже частково виконаний з боку продавця, який передав товар, і покупця, який прийняв товар, не відповідає суті порушення договору, що полягає в несплаті грошових коштів, суд зауважує, що у даній справі позивач, пред'явивши позовну вимогу про розірвання спірного договору, обрав неналежний спосіб захисту, що має наслідком відмову у задоволенні позовних вимог.
При цьому, суд також вважає за необхідне зазначити, що, обґрунтовуючи необхідність розірвання договору у зв'язку з істотним його порушенням, позивач стверджував, що умовами договору сторонами було визначено строк оплати переданої частки у статутному капіталі товариства протягом трьох місяців з моменту укладання договору, а також те, що відповідачем відповідний платіж здійснено не було.
Водночас, суд зауважує, що з наявного в матеріалах справи договору, оригінал якого було оглянуто судом, не вбачається того змісту щодо порядку оплати відчужуваної частки, про який вказує позивач. Натомість умови договору визначають, що оплата вартості частки здійснюється покупцем до підписання цього договору.
Більш того, зміст наявного в матеріалах справи акту приймання-передачі частки, який в тому числі місить підпис позивача та дійсність якого ним не оспорюється, та який засвідчений нотаріально, в повній мірі відповідає змісту договору, який вказує на те, що оплата частки станом на момент підписання акту відбулась.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що обставини щодо істотного порушення умов договору з підстав, визначених позивачем, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.
При цьому, враховуючи обраний позивачем спосіб захисту, а також те, що в даному випадку питання щодо наявності підстав для стягнення (повернення) коштів чи питання щодо недійсності спірного договору не є предметом доведення та дослідження в рамках даної справи, суд не надає оцінку твердженням позивача щодо невірного визначення предмету договору (відсоток переданої частки у статутному капіталі товариства), а також не погодження ціни частки.
Враховуючи висновки суду щодо обрання позивачем неналежного способу захисту, що має наслідком відмову у задоволенні вимоги про розірвання договору, у суду відсутні підстави також для задоволення вимоги про скасування запису: зміна складу або інформації про засновників від 10.09.2018 р., проведеного державним реєстратором Комунального підприємства "Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради" Зубар Оленою Іванівною, як такої, що є похідною.
З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, суд, з урахуванням положень ст.129 ГПК України, покладає витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви на позивача.
При цьому, з урахуванням заявленого представником позивача клопотання про надання можливості подати докази на підтвердження розміру судових витрат (витрат на правничу допомогу), суд, керуючись ст.221 та п.5 ч.6 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 30.11.2020р. о 15 год. 30 хв.
Керуючись ст.ст.129,221,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
3. Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати (витрати на правничу допомогу) на 30.11.2020р. о 15:30.
Судове засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Одеської області за адресою: м. Одеса, пр-т Шевченка, 29, в залі судових засідань №13, (5-й поверх), тел.0(482)307-950.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Повний текст складено 26 листопада 2020 р.
Суддя Ю.М. Щавинська