65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"25" листопада 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3340/20
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г.
При секретарі судового засідання Аганін В.Ю.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дельта Вілмар” про забезпечення позову до відкриття провадження у справі (від 23.11.2020р. вх. №ГСОО 4-73/20) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрохолдінг Діс”, Фермерського господарства „Міф”, Товариства з обмеженою відповідальністю „Зернокомтранс”
За участю:
Від Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дельта Вілмар”: Черновол А.О., адвокат довіреність
Від Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрохолдінг Діс”: не з'явився
Від Фермерського господарства „Міф”: Марченко Ю.А., адвокат, ордер, Пономарьов М.В., адвокат ордер
Від Товариства з обмеженою відповідальністю „Зернокомтранс”: Марченко Ю.А., адвокат, ордер, Пономарьов М.В., адвокат ордер
Встановив: 23.11.2020р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дельта Вілмар” звернулося до господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову до відкриття провадження у справі до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрохолдінг Діс”, Фермерського господарства „Міф”, Товариства з обмеженою відповідальністю „Зернокомтранс”, у якій просить суд:
- накласти арешт на все рухоме майно та нерухоме майно, а також грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрохолдінг Діс” в межах 2508534,03 грн.;
- накласти арешт на все рухоме майно та нерухоме майно, а також грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю „Зернокомтранс” в межах 13144693,10 грн.;
- накласти арешт на все рухоме майно та нерухоме майно, а також грошові кошти Фермерського господарства „Міф” в межах 8642407,00 грн.
24.11.2020р. до господарського суду Одеської області від Фермерського господарства „Міф”, Товариства з обмеженою відповідальністю „Зернокомтранс” надійшло клопотання про застосування зустрічного забезпечення вх. № ГСОО 2-4107/20, відповідно до якого заявники просять суд застосувати зустрічне забезпечення шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дельта Вілмар” внести на депозитний рахунок суду грошові кошти в такому ж розмірі, арешту якого воно вимагає.
24.11.2020р. від Фермерського господарства „Міф”, Товариства з обмеженою відповідальністю „Зернокомтранс” надійшло клопотання про призначення розгляду заяви щодо забезпечення доказів (позову) до подання позову у судовому засіданні з викликом сторін та про ознайомлення з матеріалами справи.
24.11.2020р. до господарського суду Одеської області від Фермерського господарства „Міф”, Товариства з обмеженою відповідальністю „Зернокомтранс” надійшло клопотання про передачу справи на розгляд іншому складу суду, відповідно до якого останні просили суд передати заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дельта Вілмар” №916/3340/20 на розгляд господарському суду Кіровоградської області.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.11.2020р. розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дельта Вілмар” про забезпечення позову до відкриття провадження у справі (від 23.11.2020р. вх. №ГСОО 4-73/20) призначено в судовому засіданні на "25" листопада 2020 р. о 12:00. Викликано сторін в судове засідання на 25 листопада 2020р. о 12:00.
В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову до відкриття провадження у справі Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дельта Вілмар” було зазначено суду наступне.
Предметом позову по даній справі є стягнення штрафу та пені з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрохолдінг Діс”, Фермерського господарства „Міф”, Товариства з обмеженою відповідальністю „Зернокомтранс” за договорами поставки.
Як зазначає заявник, 23 грудня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дельта Вілмар” уклало договір поставки №300000950 із Товариством з обмеженою відповідальністю „Дельта Вілмар Україна”, за умовами якого заявник зобов'язався поставити та передати у власність, а Товариство з обмеженою відповідальністю „Дельта Вілмар Україна” зобов'язалось прийняти та оплатити олію соняшникову нерафіновану невиморожену.
Також заявником було зазначено, що у відповідності до п. 3.1 договору поставки №300000950 від 23 грудня 2019 року, постачальник зобов'язаний поставити товар у строк, визначений у відповідній специфікації.
15 жовтня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дельта Вілмар” та Товариство з обмеженою відповідальністю „Дельта Вілмар Україна” підписали специфікацію №4500024065 до договору поставки №300000950 від 23 грудня 2019 року, відповідно до якої було узгоджено умови поставки товару: олії соняшникової, нерафінованої, невимороженої у загальній кількості 8900 тон на загальну суму 181560000, 00 грн., терміном поставки з 15.10.2020 року до 31.10.2020 року.
Разом із тим, заявником було звернуто увагу суду та зазначено, що у відповідності до п.5 вищевказаної специфікації, встановлено, що з метою виявлення належної обачності та простежуваності ланцюгу постачання, постачальник повідомляє, що вищевказаний товар вироблено з насіння соняшника, поставленого за наступними договорами поставки насіння соняшника: Договір поставки №500005336 від 09.06,2020 року, що був укладений із Товариством з обмеженою відповідальністю „Зернокомтранс” на загальну кількість 5000 тон; Договір поставки №500005334 від 10.06.2020 року, що був укладений із Товариством з обмеженою відповідальністю „Зернокомтранс” на загальну кількість 5000 тон; Договір поставки №500005327 від 11.06.2020 року, що був укладений із Фермерським господарством „Міф” на загальну кількість 5000 тон; Договір поставки №500005328 від 12.06ю2020 року, що був укладений із Фермерським господарством „Міф” на загальну кількість 3000 тон; Договір поставки №500005330 від 12.06,2020 року, що був укладений із Товариством з обмеженою відповідальністю „Зернокомтранс” на загальну кількість 2000 тон; Договір поставки №500005336 від 09.06,2020 року, що був укладений із Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрохолдінг Діс” на загальну кількість 2000 тон.
Як було пояснено заявником, жодне з вищевказаних товариств не виконало прийняті на себе зобов'язання, у зв'язку із чим Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дельта Вілмар” вимушене сплатити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Дельта Вілмар Україна” штраф у розмірі 18156000 грн. та нести зобов'язання у вигляді компенсації різниці в ціні при закупівлі Товариством з обмеженою відповідальністю „Дельта Вілмар Україна” аналогічного товару у інших постачальників.
Разом із тим, як стверджує заявник, за умовами договорів поставки, Товариство з обмеженою відповідальністю „Агрохолдінг Діс”, Фермерське господарство „Міф”, Товариство з обмеженою відповідальністю „Зернокомтранс” зобов'язані сплатити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дельта Вілмар” штраф та пеню на загальну суму 24295634, 10 грн.
В обґрунтування поданої заяви заявником було зазначено суду, що враховуючи несумлінну, протиправну поведінку Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрохолдінг Діс”, Фермерського господарства „Міф”, Товариства з обмеженою відповідальністю „Зернокомтранс”, яка, як стверджує заявник, виражається у відмові поставити товар Товариству з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дельта Вілмар”, єдиним дієвим заходом забезпечення позову, який може в майбутньому гарантувати виконання рішення суду, на думку заявника, є накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти в межах суми пені та штрафів.
Тільки такий спосіб забезпечення позову, як вказує заявник суду, зробить можливим виконання законного рішення суду та буде відповідати принципу верховенства права та основним завданням та засадам господарського судочинства. Водночас, заявником було звернуто увагу суду та зазначено, що не вжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи взагалі унеможливить виконання рішення суду.
24.11.2020р. до господарського суду Одеської області від Фермерського господарства „Міф”, Товариства з обмеженою відповідальністю „Зернокомтранс” надійшло клопотання про передачу справи на розгляд іншому складу суду, відповідно до якого останні просили суд передати заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дельта Вілмар” №916/3340/20 на розгляд господарському суду Кіровоградської області.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 138 ГПК України, заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.
Згідно до ч. 1, ч. 2 ст. 27 ГПК України, позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Положеннями ч. 2 ст. 29 ГПК України встановлено, що позови у спорах за участю кількох відповідачів можуть пред'являтися до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання одного з відповідачів.
Як з'ясовано судом, територіальним місцем реєстрації Фермерського господарства „Міф”, Товариства з обмеженою відповідальністю „Зернокомтранс” є Кіровоградська обл., однак, територіальним місцем реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрохолдінг Діс” є Одеська обл., у зв'язку з чим суд вважає правомірним подання Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дельта Вілмар” заяви про забезпечення позову до відкриття провадження у справі (від 23.11.2020р. вх. № ГСОО 4-73/20) саме до господарського суду Одеської області, про що судом було постановлено у судовому засіданні протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання Фермерського господарства „Міф”, Товариства з обмеженою відповідальністю „Зернокомтранс” про передачу справи на розгляд іншому складу суду від 24.11.2020р. вх. № ГСОО 31410/20.
В обґрунтування заперечень, що були викладені у клопотанні про призначення розгляду заяви щодо забезпечення доказів (позову) до подання позову у судовому засіданні з викликом сторін від 24.11.2020р. вх. № ГСОО 31409/20 та клопотання про застосування зустрічного забезпечення від 24.11.2020р. вх. № ГСОО 2-4107/20, відповідно до якого заявники просили суд застосувати зустрічне забезпечення шляхом зобов'язання заявника - Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дельта Вілмар” внести на депозитний рахунок суду грошові кошти в такому ж розмірі, арешту якого він вимагає, Фермерським господарством „Міф” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Зернокомтранс” було зазначено суду наступне.
Суду було зазначено, що ні Фермерське господарство „Міф”, ні Товариство з обмеженою відповідальністю „Зернокомтранс” не перебувають із заявником у будь-яких договірних правовідносинах, за якими б Фермерське господарство „Міф” та/чи Товариство з обмеженою відповідальністю „Зернокомтранс” могли б мати будь-які невиконані договірні зобов'язання, тому, як було пояснено суду, Фермерське господарство „Міф” та Товариство з обмеженою відповідальністю „Зернокомтранс” не порушували не можуть порушувати будь-які законні договірні права або інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дельта Вілмар”.
Також було зазначено суду, що ні Фермерське господарство „Міф”, ні Товариство з обмеженою відповідальністю „Зернокомтранс” не вступали й не перебувають із заявником у будь-яких деліктних відносинах, тому своїми діями/бездіяльністю також не порушували й не можуть порушувати будь-які законні інші (не договірні) права або інтереси заявника.
Враховуючи зазначене, було вказано суду, що відсутні підстави для забезпечення позову до подання позову у справі №916/3340/20 шляхом накладення арешту на майно.
Фермерське господарство „Міф” та Товариство з обмеженою відповідальністю „Зернокомтранс” просили суд, з метою недопущення невиправного порушення прав відповідачів унаслідок забезпечення позову недобросовісного учасника процесу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дельта Вілмар” застосувати зустрічне забезпечення у справі №916/3340/20 шляхом зобов'язання заявника внести на депозитний рахунок суду грошові кошти в такому ж розмірі арешту якого він вимагає.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дельта Вілмар” про забезпечення позову до відкриття провадження у справі (від 23.11.2020р. вх. №ГСОО 4-73/20) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрохолдінг Діс”, Фермерського господарства „Міф”, Товариства з обмеженою відповідальністю „Зернокомтранс”, вислухавши присутніх у судовому засіданні 25.11.2020р. представників сторін, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача і з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
При цьому, за змістом наведеної норми під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
Сума підданих арешту грошових коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, належного до предмета спору (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18 та від 05.09.2019 у справі № 911/527/19).
Отже, Суд, розглядаючи вимогу про накладення арешту на нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Агрохолдінг Діс”, Фермерському господарству „Міф”, Товариству з обмеженою відповідальністю „Зернокомтранс” повинен враховувати наявність зв'язку між вказаним заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги, оскільки вказане нерухоме майно не належить до предмета спору, щодо якого подано відповідну заяву.
Окрім того, слід зазначити, що у заяві про забезпечення позову заявник просить накласти арешт на майно, однак не наводить ідентифікуючих ознак даного майна та його переліку.
Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити правомірність доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Достатнім обґрунтуванням для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, який застосовує господарський суд, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких його вжито. Оцінку такої відповідності здійснює господарський суд, зокрема з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із вартістю майна, на яке вимагається накласти арешт, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Суд зазначає, що обрання належного, відповідного до предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів під час виконання у разі задоволення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дельта Вілмар” було зазначено суду, що предметом позову по даній справі є стягнення штрафу та пені з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрохолдінг Діс”, Фермерського господарства „Міф”, Товариства з обмеженою відповідальністю „Зернокомтранс” за договорами поставки.
Вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з вимог статей 13, 15, 74 Господарського процесуального кодексу України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді арешту або заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно, чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.
Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у пункті 15 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18 та у пункті 7.2. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 910/1986/19.
При цьому, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду від 13.01.2020 №922/2163/17, від 21.12.2019 №904/2969/19, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18 та інших.
Як зазначає заявник, необхідність вжиття заходів забезпечення позову викликана тим, що належне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дельта Вілмар” свого основного зобов'язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю „Дельта Вілмар Україна” за специфікацію №4500024065 від 15 жовтня 2020 року до договору поставки №300000950 від 23 грудня 2019 року, пов'язане з належним виконанням зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрохолдінг Діс”, Фермерського господарства „Міф”, Товариства з обмеженою відповідальністю „Зернокомтранс” за відповідними договорами поставки.
В обґрунтування поданої заяви заявником було зазначено суду, що враховуючи несумлінну, протиправну поведінку Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрохолдінг Діс”, Фермерського господарства „Міф”, Товариства з обмеженою відповідальністю „Зернокомтранс”, яка, виражається у відмові поставити товар Товариству з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дельта Вілмар” за Договором поставки №500005336 від 09.06.2020 року, що був укладений із Товариством з обмеженою відповідальністю „Зернокомтранс” на загальну кількість 5000 тон; Договором поставки №500005334 від 10.06.2020 року, що був укладений із Товариством з обмеженою відповідальністю „Зернокомтранс” на загальну кількість 5000 тон; Договором поставки №500005327 від 11.06.2020 року, що був укладений із Фермерським господарством „Міф” на загальну кількість 5000 тон; Договором поставки №500005328 від 12.06.2020 року, що був укладений із Фермерським господарством „Міф” на загальну кількість 3000 тон; Договором поставки №500005330 від 12.06,2020 року, що був укладений із Товариством з обмеженою відповідальністю „Зернокомтранс” на загальну кількість 2000 тон; Договором поставки №500005336 від 09.06,2020 року, що був укладений із Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрохолдінг Діс” на загальну кількість 2000 тон., це призвело до того, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дельта Вілмар” вимушене сплатити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Дельта Вілмар Україна” штраф у розмірі 18156000 грн. та нести зобов'язання у вигляді компенсації різниці в ціні при закупівлі Товариством з обмеженою відповідальністю „Дельта Вілмар Україна” аналогічного товару у інших постачальників.
Однак, як вже зазначалося, саме лише посилання заявника на потенційну можливість не виконання відповідачем рішення суду, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідності вжиття відповідного заходу забезпечення позову. При цьому достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дельта Вілмар” про вжиття, визначених ним заходів забезпечення позову, не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності термінового забезпечення позову.
Статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Таким чином, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є, визначений в Господарському процесуальному кодексу України, обов'язок заявника у заяві наводити обґрунтуванням доцільності та необхідності вжиття кожного конкретного заходу забезпечення позову відповідними обставинами та надавати докази, що підтверджують такі обставини. Невиконання заявником вищенаведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом повертати заяву заявнику.
Приймаючи до уваги викладене та зазначене вище судом, враховуючи обрані заявником заходи забезпечення позову в порядку п. 1 ч. 1 ст. 138 ГПК України, які викладені ним у поданій ним заяві, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення майбутнього позову, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дельта Вілмар” про забезпечення позову до відкриття провадження у справі (від 23.11.2020р. вх. № ГСОО 4-73/20) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрохолдінг Діс”, Фермерського господарства „Міф”, Товариства з обмеженою відповідальністю „Зернокомтранс”, оскільки вказана заява не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку про неможливість або утруднення виконання рішення суду у майбутньому у разі невжиття таких заходів.
Щодо пояснень, які були надані представниками Фермерського господарства „Міф”, Товариства з обмеженою відповідальністю „Зернокомтранс” у судовому засіданні, то суд зазначає, що наразі судом не розглядаються заявлені позивачем вимоги по суті та судом не надається оцінка підставам та доказам, які будуть покладені заявником при заявлені відповідних позовних вимог та подання їх до суду з майбутнім позовом, у зв'язку з чим, надані доводи та міркування Фермерського господарства „Міф” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Зернокомтранс” щодо не підписання договорів поставки з заявником та стверджування факту того, щодо наразі не настав момент виконання зобов'язання за укладеними з Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дельта Вілмар” договорами поставки на підставі відповідних вимог (повідомлень), які містяться в матеріалах заяви та на які посилається заявник, не оцінюються судом та не приймаються до уваги.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ГПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Згідно до ч. 3 ст. 141 ГПК України, розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 141 ГПК України, питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення.
Суд зазначає, що враховуючи, що судом відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дельта Вілмар” у задоволенні заяви про забезпечення позову до відкриття провадження у справі (від 23.11.2020р. вх. № ГСОО 4-73/20) в повному обсязі, підстави задля розгляду клопотання про застосування зустрічного забезпечення від 24.11.2020р. вх. № ГСОО 2-4107/20 у суду відсутні.
Керуючись ст.ст.136-138, 140, 141, 234, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дельта Вілмар” у задоволенні заяви про забезпечення позову до відкриття провадження у справі (від 23.11.2020р. вх. № ГСОО 4-73/20) в повному обсязі.
Повний текст ухвали складено 26.11.2020р.
Ухвала набрала законної сили 25.11.2020р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом десяти днів з дня її підписання.
Суддя Т.Г. Д'яченко