65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"25" листопада 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3345/20
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Анклав і К» (61072, Харківська обл., м. Харків, вул. 23 серпня, буд. 62) про забезпечення позову вх. ГСОО №2-4104/20 від 23.11.2020 року подану по справі №916/3345/20:
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Анклав і К» (61072, Харківська обл., м. Харків, вул. 23 серпня, буд. 62)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова корпорація «Лексіум» (67668, Одеська обл., Біляївський район, село Великий Дальник, Перший провулок Кірова, буд.12)
про стягнення 352 083, 88 грн.
Суть спору: 23.11.2020 року до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Анклав і К» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова корпорація «Лексіум» за вх. ГСОО №3459/20, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 351 048 грн. та пеню у розмірі 1 035, 88 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення виконання відповідачем умов договору від 02.11.2020 року №334 в частині оплати переданого товару.
Разом з позовною заявою позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову (вх. ГСОО №2-/20), в порядку ст.ст. 136-137 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої заявник просить суд накласти арешт на кошти ТОВ «Торгова корпорація «Лексіум» у розмірі ціни позову - 352 083, 88 грн. та судового збору - 5281, 26 грн., які обліковуються на розрахунковому рахунку НОМЕР_1 в ПАТ «ПУМБ» МФО 334851, та на всіх інших належних йому банківських рахунках, а також на ті кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті ТОВ «Торгова корпорація «Лексіум» і знаходяться в нього в інших осіб, у розмірі ціни позову; накласти арешт на все нерухоме та рухоме майно ТОВ «Лексіум» в межах ціни позову; заборонити ОСОБА_1 здійснювати будь-які дії, спрямовані на відчуження третім особам частки у статутному капіталі ТОВ «Торгова корпорація «Лексіум» та зменшення розміру статутного капіталу.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст.138 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Згідно зі ст.136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч.1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України..
Положеннями ч.4 ст.137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно п.п.3, 4, 6 ч.1 ст.139 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.
У відповідності до ч.1 ст.140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Як встановлено судом, в обґрунтування поданої заяви заявник посилається на те, що наразі за обвинувачуванням власника та директора ТОВ «Торгова корпорація «Лексіум» ОСОБА_1 розглядається кримінальна справа №521/12426/20, відкрита за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України (шахрайство).
На думку заявника, директор ТОВ «Торгова корпорація «Лексіум» створив дану юридичну особу з метою укладання цивільно-правового договору з ТОВ «Анклав і К», щоб приховати справжній характер своїх дій, спрямованих на незаконне безоплатне заволодіння майном останнього. При цьому заявник зазначає, що відповідач систематично вводить в оману позивача щодо проведення оплати, затягує час з метою збуту отриманого товару, унеможливлення повернення майна ТОВ «Анклав і К» або стягнення коштів за товар, уникнення притягнення до відповідальності. Також, як зазначає позивач, згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у відповідача відсутнє будь-яке нерухоме майно.
З врахуванням наведених обставин, заявник вважає, що відповідач в особі власника та директора ОСОБА_1 буде ухилятись відвиконання рішення суду та створюватиме перешкоди для його виконання, що у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Так, одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести суду необхідність вжиття у справі заходів забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову, а також необхідним, в даному випадку, є обґрунтування заявником обставин, які б свідчили, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Водночас, достатньо обґрунтованою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається, а оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії або забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Крім того, види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає врахування господарським судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9).
Так, у заяві про забезпечення позову за вх.№ГСОО 2-4104/20, позивач посилається на потенційне можливе ухилення відповідача від виконання рішення суду через існування кримінальних справ через обвинувачування його директора та власника у скоєні кримінальних правопорушень. На думку заявника, накладення арешту на майно та на грошові кошти відповідача, заборона йому здійснювати будь-які дії, спрямовані на відчуження третім особам частки у статутному капіталі, зменшення розміру статутного капіталу є єдиним способом забезпечення реального виконання рішення.
Зі змісту заяви вбачається, що позивач припускає можливість ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду з даного спору у разі задоволення позову з підстав невиконання відповідачем договору та ухилення від сплати грошових коштів.
Між тим, на думку суду, наведені позивачем обставини не є достатньою підставою вважати імовірним утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття судом запропонованих заявником заходів, а також не обгрунтовано їх співмірність.
Наразі заявником не надано жодних доказів на підтвердження свого припущення щодо можливості вчинення відповідачем дій, що істотно ускладнять або унеможливлять виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення заявленого позову.
Суд зазначає, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, підтвердженого належними доказами, не є достатньою підставою для задоволення вимог щодо накладення арешту на кошти у розмірі ціни позову та на все рухоме і нерухоме майно ТОВ «Торгова корпорація «Лексіум».
Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на положення статей 13, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Отже, заявником при зверненні до суду із даною заявою про забезпечення позову не було подано належних та допустимих в розумінні приписів ГПК України доказів наявності підстав, що можуть ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких останній звернувся до суду.
Крім того, суд зауважує, що обтяження у вигляді накладення арешту на на все рухоме і нерухоме майно ТОВ «Торгова корпорація «Лексіум» та заборони директору відповідача здійснювати будь-які дії, спрямовані на відчуження третім особам частки у статутному капіталі або зменшення статутного капіталу, не пов'язані з предметом позовних вимог та не відповідають критерію адекватності та відповідності заходу з вимогою, на забезпечення якої він вживається.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а ще й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном може призвести до незворотних наслідків.
Враховуючи співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, дійшов висновку, що вжиття запропонованих позивачем заходів є надмірним втручанням у права відповідача.
Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, суд вважає, що позивачем не підтверджено належними доказами наявності на час подання заяви про забезпечення позову фактичних обставин, з якими пов'язується застосування даних заходів забезпечення позову та дані заходи є неспівмірними та невідповідними з вимогою на забезпечення якої вони вживаються.
При цьому суд зауважує, що відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Згідно з ч.6 ст. 75 ГПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, наявність відкритих відносно директора відповідача кримінальних проваджень не доводить винуватість його (посадових осіб) у певних злочинах, більше того, не свідчить про можливість ускладнення рішення суду у разі задоволення позову у даній справі.
Водночас, суд відзначає, що наявність/відсутність обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом будуть встановлюватись під час ухвалення рішення по суті спору.
Враховуючи вищезазначене, здійснивши оцінку необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням спвімірності, розумності, обґрунтованості та адекватності вимог щодо забезпечення позову, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Анклав і К» про забезпечення позову в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Анклав і К» за вх. ГСОО №2-4104/20 від 23.11.2020 року про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги в порядку ст. 256 ГПК України.
Суддя Ю.М. Невінгловська