ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.11.2020Справа № 910/7608/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Філон І.М., розглянувши матеріали господарської справи
За позовом Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав"
до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙПІЕС»
про розірвання договору та стягнення збитків
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Ткач В.Д.
Державна організація "Українське агентство авторських і суміжних прав" (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙПІЕС" (далі - відповідач) про розірвання договору № 8 від 01.03.2018, укладеного між Державною організацією "Українське агентство авторських і суміжних прав" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЙПІЕС"; стягнення збитків у розмірі 546 750, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок протиправних дій Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙПІЕС" позивач отримав по суті інше програмне забезпечення, а саме комп'ютерну програму "Портал "Медіа Сервіс" із доопрацьованим програмним забезпеченням, яке не відповідає технічному завданню та не функціонує шляхом його розгортання помодульно на технологічному та продуктивному середовищі позивача, у зв'язку з чим, на думку позивача, договір № 8 від 01.03.2018 підлягає розірванню. Крім того, позивач зазначає, що внаслідок порушення відповідачем договірних зобов'язань позивачу завдано збитки у розмірі 546 750, 00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2020 позовну заяву Державної організації "Українське агентство авторських і суміжних прав" залишено без руху. Встановлено Державній організації "Українське агентство авторських і суміжних прав" строк для усунення недоліків позовної заяви.
19.06.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від Державної організації "Українське агентство авторських і суміжних прав" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (надіслана засобами поштового зв'язку - 15.06.2020).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 30.07.2020.
21.07.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву в якому зазначає, що технічне завдання було підписано сторонами, що підтверджується актом виконаних робіт №30 від 29.03.2020, та в подальшому у відповідності до технічного завдання відповідач доопрацював комп'ютерну програму "Портал "Медіа Сервіс" та передав її позивачу. Також, відповідач у своєму відзиві зазначає, що позивач не надав доказів роботи Робочої групи, акту обстеження та складу членів робочої групи. Крім цього, відповідач у відзиві просить суд витребувати у позивача оригінал Технічних умов до договору та оригінал експертного висновку№19/9/1-136-СЕ/19.
27.07.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав доповнення до відзиву, в яких зазначає, про те, що ним належним чином виконано зобов'язання по договору та технічних умов.
29.07.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначає, що не підписував акту виконаних робіт №30 від 29.03.2020. Крім цього, позивач вказує, що саме результати роботи Робочої групи стали підставою для підписання Додаткової угоди №5 від 30.11.2018.
Також, 29.07.2020 позивач подав заяву, в якій просить суд перенести судове засідання призначене на 30.07.2020 для того, щоб надати можливість відповідачу скористатися правом на надання заперечень на відповідь на відзив.
У судовому засіданні 30.07.2020 оголошено перерву до 27.08.2020.
26.08.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав заяву про перенесення судового засідання, призначеного на 27.08.2020, в додатках до якої позивач подав відповідь на доповнення на відзив.
26.08.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав заперечення на відповідь позивача, разом з заявою про допит свідків, в яких відповідач просить суд допитати в якості свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
У судовому засіданні 27.08.2020 судом оголошено перерву до 08.10.2020.
06.10.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшла заява про проведення підготовчого судового засідання, призначеного на 08.10.2020 без участі представника позивача.
У судовому засіданні 08.10.2020, розглянувши заяву відповідача про допит свідків, суд відмовив у її задоволенні (мотиви викладені в ухвалі суду від 08.10.2020).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/7608/20 призначено на 12.11.2020.
У цьому судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, однак був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Приймаючи до уваги, що представник позивача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників позивача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 12.11.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва
01.03.2018 між Державною організацією "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЙПІЕС» (далі - виконавець) укладено договір № 8, умовами якого передбачено, що виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором надати замовнику наступні послуги:
1.1.1. Надати замовнику невиключне право на використання на території України комп'ютерної програми «Портал «МедіаСервіс», що додається на електронному носії DVD-R за номером MS8675, що не передбачає можливості запису, перезапису та внесення змін (далі - ПЗ), на умовах цього договору (далі - невиключна ліцензія) відповідно до функціональних можливостей, що вказані у додатку № 1 до даного договору «Функціональні можливості ПЗ».
1.1.2. Здійснити доопрацювання ПЗ та постачання доопрацьованого ПЗ у вигляді розгортання на середовище замовника, у тому числі помодульно, за наступними етапами:
1.1.2.1. Розробити технічне завдання на доопрацювання ПЗ (далі - ТЗ) для адаптації ПЗ до особливостей діяльності замовника. ТЗ має бути оформлено додатковою угодою до даного договору та включати календарний план доопрацювання ПЗ та постачання доопрацьованого ПЗ у вигляді розгортання на середовищі замовника згідно з умовами цього договору;
1.1.2.2. Доопрацювати ПЗ згідно з вимогами технічного завдання замовником (далі - доопрацьованого ПЗ) та надати замовнику невиключну ліцензію на використання доопрацьованого ПЗ;
1.1.2.3. Здійснити постачання доопрацьованого ПЗ у вигляді розгортання на середовищі замовника згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п. 1.2. договору, замовник зобов'язується оплатити невиключну ліцензію, розробку ТЗ на доопрацювання ПЗ. Доопрацювання ПЗ та постачання доопрацьованого ПЗ в порядку та на умовах передбачених цим договором.
Згідно п. 1.3. договору, сторони узгодили, що послуги за цим договором є такими, що надані у належній якості якщо замовнику в строки, встановленні цим договором, була надана невиключна ліцензія, виконане доопрацювання ПЗ та постачання доопрацьованого ПЗ у вигляді розгортання в технологічному середовищі замовника, а у замовника не виникло зауважень, в підтвердження чого сторонами підписано відповідні акти згідно з умовами цього договору.
Пунктом 2.3. договору передбачено, що виконавець, у термін визначений календарним планом, зобов'язується: здійснити доопрацювання ПЗ відповідно до ТЗ, наданого замовником, доопрацювання ПЗ здійснюється на майданчику виконавця; передати замовнику ПЗ та комплект експлуатаційної документації до ПЗ, що включає: інструкцію користувача та інструкцію адміністратора в електронному вигляді, шляхом розміщення його на ftp-сервері за адресою: ftp://ips.in.ua/ftp. Термін зберігання інформації на ftp-сервері становить 1 місяць з моменту розміщення; повідомити замовника засобами електронної пошти на адресу info@uacrr.gov.ua про розміщення ПЗ та експлуатаційної документації з інформацією про місце його розміщення на ресурсі та надати реквізити доступу (пароль, код тощо) на ftp-сервер.
За умовами п. 2.8. договору, на підтвердження готовності до експлуатації ПЗ та підтвердження результатів доопрацювання ПЗ, під час доопрацювання ПЗ, сторони проводять приймальне тестування доопрацьованого ПЗ на технологічному середовищі замовника у строк, що не перевищує 5 робочих днів з моменту отримання замовником доопрацьованого ПЗ. У разі виявлення недоліків (невідповідності ТЗ) у доопрацьованому ПЗ, сторони складають протокол невідповідності, у якому зазначають: перелік недоліків, строки їх усунення. Після усунення недоліків виконавцем, сторони у строк, що не перевищує 5 (п'ять) робочих днів з дня підписання протоколу невідповідності, проводять повторне приймальне тестування ПЗ та перевіряють усунення недоліків, зазначених у протоколі невідповідності. За результатами успішного тестування ПЗ сторони підписують технічний акт готовності до експлуатації ПЗ. Форма технічного акту готовності до експлуатації ПЗ затверджується сторонами окремо.
Відповідно до п. 5.1. договору, вартість цього договору складає 4 050 000, 00 грн, у тому числі:
5.1.1. надання невиключної ліцензії 2 700 000, 00 грн, без ПДВ (на підставі пп.196.1.6. ПКУ не підлягають оподаткуванню ПДВ);
5.1.2. здійснення доопрацювання ПЗ та постачання доопрацьованого ПЗ у вигляді розгортання на технологічному та продуктивному середовищі замовника - 1 350 000, 00 грн, без ПДВ (відповідно до п. 26-1, підрозділу 2, розділу ХХ ПКУ звільнені від оподаткування).
Згідно п. 5.2. договору, вартість договору, передбачено п. 5.1. договору, включає всі витрати, пов'язані з наданням послуг виконавцем за договором, в тому числі витрати на сплату податків та інших зборів і обов'язкових платежів тощо, а також витрати на гарантійне супроводження ПЗ протягом строку, визначеного п. 7.2. договору.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та діє до 02.09.2019 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по цьому договору (п. 11.1. договору).
Відповідно до п. 11.4. договору, кожна із сторін має право вимагати розірвання цього договору, письмово повідомивши про це іншу сторону не менше ніж за 30 календарних днів до передбаченої дати розірвання договору; незалежно від причин розірвання договору, сторони повинні провести розрахунки за надані послуги та виконані роботи, що підтверджені актами виконаних робіт або про надання послуг, а за виконавцем залишається обов'язок повернення протягом 5-ти календарних днів на банківський рахунок замовника, передбачений у розділі 15 даного договору, надмірно сплаченої замовником суми коштів за договором за надані послуги та виконані роботи, які були невиконані/неналежно виконані виконавцем.
29.03.2018 між Державною організацією "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЙПІЕС» (виконавець) укладено додаткову угоду № 1 до договору № 8 від 01.03.2018, відповідно до якої сторони затвердили технічне завдання на доопрацювання програмного забезпечення (далі - ТЗ) для адаптації програмного забезпечення до особливостей діяльності замовника згідно підпункту 1.1.2.1. пункту 1.1. розділу 1 договору № 8 від 01.03.2018, що надане у додатку 1 - Технічне завдання «Портал «Медіа Сервіс».
Також цією угодою сторони домовились затвердити календарний план доопрацювання програмного забезпечення та постачання доопрацьованого ПЗ у вигляді розгортання на середовищі замовника (далі - календарний план), що наданий у додатку 2 - «Календарний план доопрацювання програмного забезпечення та постачання доопрацьованого програмного забезпечення» (п. 1.2.) та виконувати передачу невиключних прав на використання на території України комп'ютерної програми «Портал «Медіа Сервіс» та доопрацьованого ПЗ помодульно згідно календарного плану шляхом оформлення відповідних актів здачі-приймання робіт (п.1.3.).
Додатком № 1 до договору № 8 від 01.03.2018 сторони погодили функціональні можливості ПЗ.
Додатком № 3 до договору № 8 від 01.03.2018 сторони погодили апаратні і програмні вимоги.
Крім того, 30.11.2018 між Державною організацією "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЙПІЕС» (виконавець) укладено додаткову угоду № 5 до договору № 8 від 01.03.2018, відповідно до якої сторони дійшли згоди додати до розділу 1 договору пункт 1.1.2.4 та викласти його у наступній редакції: « 1.1.2.4. Здійснити відповідні дії щодо поставлених задач з урахуванням пріоритетності, у строки, які передбачені додатком № 1 (календарний план) до додаткової угоди № 5 до договору. Додаток № 1 до додаткової угоди № 5 до договору є обов'язковим до виконання умов договору та є невід'ємною частиною додаткової угоди».
Відповідно до п.2 додаткової угоди, сторони домовились доопрацювати згідно затвердженого технічного завдання (яке є невід'ємною частиною договору) web-інтерфейс доопрацьованого ПЗ, наданого замовнику за цим договором (кабінети користувачів) в термін до 28.02.2019.
Згідно п. 3 додаткової угоди, сторони визначили необхідність протягом дії гарантійного супроводу (згідно розділу 7 договору) за вимогою замовника здійснити передбачену затвердженим технічним завданням синхронізацію ПЗ/Доопрацьованого ПЗ з програмою бухгалтерського обліку замовника. Замовник зобов'язаний надати інтерфейс для взаємодії з боку програми бухгалтерського обліку.
Додатком № 1 до додаткової угоди № 5 від 30.11.2018 сторони погодили календарний план доопрацювання в межах супроводу системи.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на виконання умов договору були надані послуги на загальну суму 4 050 000, 00 грн., а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 30 від 29.03.2018 на суму 300 000, 00 грн, № 37 від 24.06.2018 на суму 546 750, 00 грн, №35 від 25.05.2018 на суму 546 750, 00 грн, № 50 від 30.11.2018 на суму 834 000, 00 грн, № 37 від 30.11.2018 на суму 1 822 500, 00 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств (копія у матеріалах справи).
Як зазначає позивач, 02.11.2018 в.о. генерального директора Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" Бугаєнко І. було створено Робочу групу з незалежних спеціалістів, які на протязі місяця проводили аналіз діяльності комп'ютерного забезпечення, якою було надано «Звіт стосовно можливості функціонування програми «Портал «Медіа Сервіс» із Доопрацьованим програмним забезпеченням.
Також, як зазначає позивач, робочою групою було встановлено, що в Технічному завданні на доопрацювання програмного забезпечення відсутні всі важливі функції програмного забезпечення, а саме: відсутня технічна можливість в підтриманні всіх міжнародних форматів обміну даними; відсутня технічна можливість ліквідації ручної обробки звіту YouTube; відсутня технічна можливість обробки електронного формату звіту в автоматизованому режимі; відсутня технічна можливість, яка скорочує час на обробку заявок; відсутня технічна можливість, яка дозволяє отримання звітів та автоматизування процесу супроводження договорів.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 28.03.2019 між сторонами був підписаний Протокол тестування програмного забезпечення «Портал «МедіаСервіс», в якому наведено перелік функцій, які необхідні позивачу для повноцінного функціонування ПЗ, однак не передбачені ТЗ, а саме: внесення змін у алгоритм обробки періоду - «без періоду»; виключення при передачі правовласником до УААСП переліку об'єктів права; заходи (концерти, гастролі); синхронізація. Новий тип звіту, 2 типи договору з актами; заключення договору для інтернету; заключення договору для моб контенту; заключення договору для механіки; заключення договору для організаторів концертів; розробити фільтри договорів за параметрами: параметри для фільтру: серія договору, майданчик по назві або адресі, назва заходу, типу періодичності розрахунків, автопролонгація, представник.
Позивач зазначає, що станом на 28.03.2019 і на даний час комп'ютерна програма «Портал МедіаСервіс» (Доопрацьоване програмне забезпечення) не виконує головну функцію програмного забезпечення - автоматичного розподілу авторської винагороди.
Тож, позивач вважає, що відповідач порушив істотні умови договору, внаслідок чого позивач не отримав того на що розраховував при укладенні договору, а саме комп'ютерна програма «Портал МедіаСервіс» (із Доопрацьованим програмним забезпеченням) фактично не відповідає умовам укладеного договору в частині її відповідності технічній документації та функціональності програми, що унеможливлює її використання за функціональним призначенням; на базі комп'ютерної програми «Портал МедіаСервіс» в кінцевому результаті не створене - Доопрацьоване програмне забезпечення (з використанням бази ДО УААСП) та у вигляді його розгортання помодульно на технологічному та продуктивному середовищі ДО УААСП, а також програмне забезпечення не виконує головну функцію - автоматичний розподіл авторської винагороди.
Крім того, позивач зазначає, що 13.01.2020 Державним науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України було надано висновок № 19/9/1-136-СЕ/1 та № 19/23/2-1/20-СЕ/19, в якому зазначено, що комп'ютерна програма «Портал МедіаСервіс», що була надана для експертного дослідження і містилась на диску для лазерних систем зчитування Artex DVD-R 4,7 Gb 16x із написом «МS8675» є непрацездатною .
Позивач звертався до відповідача з претензією № 01/1618 від 30.10.2019, в якій у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором вимагав повернути Державній організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" суму 4 050 000, 00 грн протягом 5 днів з моменту отримання претензії.
Листом № 05 від 04.12.2019 відповідач надав відповідь на вищезазначену претензію позивача, в якому зазначив, що роботи виконані належним чином, що підтверджується актами здачі-приймання робіт, а невикористання позивачем програмного забезпечення «Портал МедіаСервіс» не є підставою для визначення, що система не працює.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що внаслідок протиправних дій відповідача позивач отримав інше програмне забезпечення, тобто комп'ютерну програму «Портал МедіаСервіс» із Доопрацьованим програмним забезпеченням, які не відповідають технічному завданню та не функціонують шляхом його розгортання помодульно та технологічному та продуктивному середовищі позивача, а тому договір № 8 від 01.03.2018, на думку позивача, підлягає розірванню.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 546 750, 00 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Як зазначає позивач, відповідач порушив істотні умови договору, внаслідок чого позивач не отримав того на що розраховував при укладенні договору, а саме комп'ютерна програма «Портал МедіаСервіс» (із Доопрацьованим програмним забезпеченням) фактично не відповідає умовам укладеного договору в частині її відповідності технічній документації та функціональності програми, що унеможливлює її використання за функціональним призначенням, у зв'язку з чим позивач вважає, що договір № 8 від 01.03.2018 підлягає розірванню.
Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається. Якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Отже, за змістом наведеної норми, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.
Одностороння відмова від договору не потребує узгодження так як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору, - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. (ч.4 ст.188 Господарського кодексу України).
Частинами першою та другою статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
У вказаній статті йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/3568/18, від 17.04.2019 у справі № 910/6381/18, від 14.08.2019 у справі №910/8819/18.
Крім того, оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
Наведена правова позиція викладена у постанові у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 910/6381/18, від 28.08.2019 у справі № 910/5381/18.
Так, відповідно до п. 1.1.1. договору, відповідач надає позивачу невиключне право на використання на території України комп'ютерної програми «Портал «МедіаСервіс», що додається на електронному носії DVD-R за номером MS8675, що не передбачає можливості запису, перезапису та внесення змін (далі - ПЗ), на умовах цього договору (далі - невиключна ліцензія) відповідно до функціональних можливостей, що вказані у додатку № 1 до даного договору «Функціональні можливості ПЗ».
Крім того, відповідно до п. 1.1.2.1. відповідач зобов'язався розробити технічне завдання на доопрацювання ПЗ (далі - ТЗ) для адаптації ПЗ до особливостей діяльності позивача. ТЗ має бути оформлено додатковою угодою до даного договору та включати календарний план доопрацювання ПЗ та постачання доопрацьованого ПЗ у вигляді розгортання на середовищі замовника згідно з умовами цього договору.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, а саме п. 1.1.2.1. відповідачем було надано невиключні права на ПЗ та розроблено технічне завдання на доопрацювання ПЗ для адаптації ПЗ до особливостей діяльності позивача та передане позивачу, що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 30 від 29.03.2018, який підписаний сторонами та скріплений печатками позивача та відповідача. Крім того, в акті зазначено, що позивач претензій по об'єму, якості та строкам виконаних робіт (наданих послуг) не має.
Згідно п. 1.3. договору, сторони узгодили, що послуги за цим договором є такими, що надані у належній якості якщо замовнику в строки, встановленні цим договором, була надана невиключна ліцензія, виконане доопрацювання ПЗ та постачання доопрацьованого ПЗ у вигляді розгортання в технологічному середовищі замовника, а у замовника не виникло зауважень, в підтвердження чого сторонами підписано відповідні акти згідно з умовами цього договору.
Суд зазначає, що відповідно до затвердженого сторонами календарного плану, технічного завдання, відповідачем були виконані роботи, що передбачені договором, про що між сторонами складено та підписано акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 37 від 24.06.2018 на суму 546 750, 00 грн, №35 від 25.05.2018 на суму 546 750, 00 грн, № 50 від 30.11.2018 на суму 834 000, 00 грн, № 37 від 30.11.2018 на суму 1 822 500, 00 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств (копія у матеріалах справи).
При цьому, у вказаних актах зазначено, що позивач претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має, тобто позивачем були прийняті виконані відповідачем роботи (надані послуги) без заперечень та зауважень, що свідчить про належне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.
Щодо тверджень позивача про створення 02.11.2018 Робочої групи з незалежних спеціалістів, які на протязі місяця проводили аналіз діяльності комп'ютерного забезпечення, якою було надано «Звіт стосовно можливості функціонування програми «Портал «Медіа Сервіс» із Доопрацьованим програмним забезпеченням та встановлено, що в Технічному завданні на доопрацювання програмного забезпечення відсутні всі важливі функції програмного забезпечення, а саме: відсутня технічна можливість в підтриманні всіх міжнародних форматів обміну даними; відсутня технічна можливість ліквідації ручної обробки звіту YouTube; відсутня технічна можливість обробки електронного формату звіту в автоматизованому режимі; відсутня технічна можливість, яка скорочує час на обробку заявок; відсутня технічна можливість, яка дозволяє отримання звітів та автоматизування процесу супроводження договорів, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази створення позивачем 02.11.2018 Робочої групи з незалежних спеціалістів, які на протязі місяця проводили аналіз діяльності комп'ютерного забезпечення, як і відсутній «Звіт стосовно можливості функціонування програми «Портал «Медіа Сервіс» із Доопрацьованим програмним забезпеченням, складений такою Робочою групою.
При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідача про створення такої робочої групи та необхідність участі у діяльності робочої групи, акт обстеження комп'ютерної програми «Портал «МедіаСервіс», склад такої робочої групи, у зв'язку з чим суд вважає безпідставним посилання позивача на таку робочу групу та, відповідно, не приймає до уваги висновок робочої групи, наведений Державною організацією "Українське агентство з авторських та суміжних прав" у позовній заяві.
Таким чином, відповідачем на виконання умов договору були надані послуги на загальну суму 4 050 000, 00 грн. (вартість договору згідно п. 5.1. договору), а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 30 від 29.03.2018 на суму 300 000, 00 грн, № 37 від 24.06.2018 на суму 546 750, 00 грн, №35 від 25.05.2018 на суму 546 750, 00 грн, № 50 від 30.11.2018 на суму 834 000, 00 грн, № 37 від 30.11.2018 на суму 1 822 500, 00 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств (копія у матеріалах справи).
Крім того, у позовній заяві, як на підставу для задоволення позовних вимог позивач посилається на Протокол тестування програмного забезпечення «Портал «МедіаСервіс» від 28.03.2019.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.03.2019 між сторонами був підписаний Протокол тестування програмного забезпечення «Портал «МедіаСервіс», в якому наведено перелік функцій, які необхідні позивачу для повноцінного функціонування ПЗ, однак не передбачені ТЗ, а саме: внесення змін у алгоритм обробки періоду - «без періоду»; виключення при передачі правовласником до УААСП переліку об'єктів права; заходи (концерти, гастролі); синхронізація. Новий тип звіту, 2 типи договору з актами; заключення договору для інтернету; заключення договору для моб контенту; заключення договору для механіки; заключення договору для організаторів концертів; розробити фільтри договорів за параметрами: параметри для фільтру: серія договору, майданчик по назві або адресі, назва заходу, типу періодичності розрахунків, автопролонгація, представник.
Суд зазначає, що перелік функцій, наведених у вказаному Протоколі, які додатково необхідні позивачу не передбачені в затвердженому до договору № 8 від 01.03.2018 Технічному завданні про що прямо зазначено у Протоколі тестування програмного забезпечення «Портал «МедіаСервіс» від 28.03.2019 та не є підставою для розірвання договору.
Щодо посилання позивача на висновок Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України № 19/9/1-136-СЕ/1 та № 19/23/2-1/20-СЕ/19 від 13.01.2020, наданого на виконання ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.05.2018 № 12018100100005715, суд зазначає наступне.
Так, у висновку Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України № 19/9/1-136-СЕ/1 та № 19/23/2-1/20-СЕ/19 від 13.01.2020 зазначено, що перевірити відповідність функціональності програми «Портал «МедіаСервіс», яка міститься на диску для лазерних систем зчитування Artex DVD-R 4,7 Gb 16x із написом «МS8675», наданому технічному завданню неможливо, у зв'язку з тим, що надана програма, яка міститься на диску для лазерних систем зчитування Artex DVD-R 4,7 Gb 16x не запускається.
Суд зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «АЙПІЕС» порушено/неналежним чином виконано умови договору та, що комп'ютерна програма «Портал МедіаСервіс» (із Доопрацьованим програмним забезпеченням) фактично не відповідає умовам укладеного договору в частині її відповідності технічній документації, як і не зазначено про завдання позивачу збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.
При цьому, вказана експертиза проводилась в рамках кримінального провадження та на підставі документів наданих позивачем, проте експертом у висновку зазначено, що комп'ютерна програма «Портал «МедіаСервіс», яка міститься на диску для лазерних систем зчитування Artex DVD-R 4,7 Gb 16x із написом «МS8675» не запускається у наданому на дослідження вигляді.
Таким чином, суд вважає безпідставним посилання позивача на висновок Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України № 19/9/1-136-СЕ/1 та № 19/23/2-1/20-СЕ/19 від 13.01.2020.
Крім того, суд звертає увагу на лист Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 22.11.2018 № 2301-07/50999-07 щодо комп'ютерної програми «Портал «МедіаСервіс», в якому зазначено, що відповідно до листа ДО «УААСП» станом на день складання листа комп'ютерну програму «Портал «МедіаСервіс» відповідно до умов договору від 01.03.2018 № 8, укладеного між ДО «УААСП» та ТОВ «АЙПІЕС» доопрацьовано та використовується ДО «УААСП» у тестовому режимі та Мінекономрозвитку вважає за доцільне введення комп'ютерної програми в роботу та подальше використання з метою здійснення належного колективного управління майновими правами авторів.
Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що позивачем не надано доказів неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, як підставу для розірвання договору, факт надання послуг (виконання робіт) за договором підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 30 від 29.03.2018 на суму 300 000, 00 грн, № 37 від 24.06.2018 на суму 546 750, 00 грн, №35 від 25.05.2018 на суму 546 750, 00 грн, № 50 від 30.11.2018 на суму 834 000, 00 грн, № 37 від 30.11.2018 на суму 1 822 500, 00 грн, які підписані позивачем без будь-яких заперечень та зауважень щодо об'єму, якості та строкам виконаних робіт (наданих послуг), відтак вимога позивача про розірвання договору № 8 від 01.03.2018, укладеного між Державною організацією "Українське агентство авторських і суміжних прав" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЙПІЕС" не підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача збиткі у розмірі 546 750, 00 грн.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Частинами 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Згідно приписів статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1)протиправної поведінки;
2)шкоди;
3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;
4)вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідача покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню (Постанова Вищого господарського суду України від 19 березня 2015 року у справі №910/19489/14).
Разом з тим, позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження вчинення відповідачем протиправних дій під час виконання умов спірного договору, як і не надано доказів наявності вини відповідача.
Наданий позивачем висновок експерта № 19/9/1-136-СЕ/1 та № 19/23/2-1/20-СЕ/19 від 13.01.2020 не є підставою для безспірного і безумовного визначення наявності порушення в діях відповідача і підставою для стягнення збитків.
При цьому, суд зазначає, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження розміру завданих збитків саме на суму 546 750, 00 грн. та яким чином вирахувана дана сума.
Отже, суд робить висновок, що позивач не довів суду належними засобами доказування причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та заподіянням збитків, зокрема, протиправність поведінки відповідача як заподіювача збитків та докази вини останнього.
Таким чином, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем порушення відповідачем узгоджених договірних зобов'язань, як підстави для застосування до нього цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків у розмірі 546 750, 00 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙПІЕС» про розірвання договору № 8 від 01.03.2018 та стягнення збитків у розмірі 546 750, 00 грн. не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.
Повний текст рішення складено: 23.11.2020.
Суддя С. О. Щербаков