Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
16 листопада 2020 р. Справа № 2040/6313/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шевченко О.В.,
при секретарі - Куриленко Н.В.,
за участі представників:
позивача - Куштим О.М., відповідача - Саєнко Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив:
- скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС, відповідач) №00008511315 від 10 липня 2018 року, №00008461315 від 10 липня 2018 року, №00008481315 від 10 липня 2018 року, №00008471315 від 10 липня 2018 року;
- рішення ГУ ДФС про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №00008491315 від 10 липня 2018 року;
- вимогу ГУ ДФС про сплату боргу (недоїмки) № Ф-00000981315 від 10 липня 2018 року.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимога про сплату боргу (недоїмки) ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.
Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні, надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому виклав власну правову позицію щодо обставин справи, зазначивши, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення та рішення про застосування штрафних санкцій, а також вимога про сплату боргу (недоїмки), є правомірними та не підлягають скасуванню.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2019 року, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2019 року, адміністративний позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 00008511315, № 00008461315, № 00008481315, № 00008471315 від 10.07.2018 року. Скасовано рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску за №00008491315 від 10.07.2018 року. Скасовано вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-00000981315 від 10.07.2018 року.
Постановою Верхового Суду від 19 червня 2020 року у справі №2040/6313/18 (адміністративне провадження №К/9901/25573/19) касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 5 лютого 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2019 року у справі № 2040/6313/18 скасовано. Справу № 2040/6313/18 направлено на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.
Ухвалою суду від 08.07.2020 року прийнято до провадження адміністративну справу. Призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 28.09.2020 року, занесеною до протоколу судового засідання від 28.09.2020 року, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Також замінено відповідача - ГУ ДФС у Харківській області на ГУ ДПС у Харківській області.
В судовому засіданні представник позивача зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав та мотивів, викладених у наданому до суду відзиві на позов у зв'язку з чим, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, дійшов наступного висновку.
Як свідчать матеріали справи, Головним управлінням ДФС у Харківській області проведено документальну планову виїзну перевірку самозайнятої особи ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, за результатами якої складено акт № 2382/20-40-13-15-07/ НОМЕР_1 .
В акті перевірки зазначено про порушення позивачем:
- підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України (далі - ПК України);
- підпункту 177.5.2 пункту 177.5 статті 177 ПК України не надання декларації про майновий стан та доходи за 2015 рік;
- підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, пункту 177.10 статті 177 ПК України відсутність обліку доходів та витрат за встановленою формою протягом 2016-2017 років;
- підпункту 296.1.1 пункту 296.1 статті 296 розділу XIV ПК України;
- пунктів 177.2, 177.3, 177.4 статті 177 ПК України, внаслідок чого занижено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 44351 грн., в тому числі за 2015 рік в сумі 18672,75 грн., за 2016 рік в сумі 24550,8 грн., за 2017 рік у сумі 1127,45 грн.
- статті 168, статті 176, підпунктів 1.2, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, чим занижено податкове зобов'язання зі сплати військового збору на загальну суму 4025,13 грн., в тому числі за 2015 рік в сумі 1867,28 грн., за 2016 рік в сумі 2045,90 грн., за 2017 р. в сумі 93,95 грн.;
- пункту 11 статті 8, пункту 2 статті 9 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI), внаслідок чого занижено суми єдиного внеску на загальну суму 72954,54 грн., в тому числі за 2015 рік в сумі 41949,82 грн., за 2017 рік в сумі 31448,86 грн.;
- пункту 49.1, пункту 49.2. статті 49, пункту 203.1 статті 203 ПК України - не надання декларацій по податку на додану вартість за період з січня 2016 року по березень 2017 року;
- пункту 181.1 статті 181, пункту 183.1, пункту 183.2, пункту 183.10 статті 183, пункту 187.1 статті 187 ПК України - заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 222639 грн.
Позивачем були подані заперечення проти висновків акта перевірки, які рішенням контролюючого органу від 6 липня 2018 року залишено без змін.
Як свідчать матеріали справи, на підставі висновків акту перевірки податковим органом було прийнято рід рішень та вимогу, а саме:
1) податкове повідомлення - рішення № 00008511315 від 10 липня 2018 року, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (нараховано пеню) на підставі п.123.1 ст.123 ПК України за платежем: податок на додану вартість у розмірі 277 297,75 грн., з яких: 222 639,00 грн. - основний платіж, 55 659,75 грн. - штрафні санкції;
2) податкове повідомлення - рішення № 00008461315 від 10 липня 2018 року, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (нараховано пеню) на підставі п.123.1 ст.123 ПК України за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 55 438,75 грн., з яких: 44 351,00 грн. - основний платіж, 11 087,75 грн. - штрафні санкції;
3) податкове повідомлення - рішення № 00008481315 від 10 липня 2018 року, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (нараховано пеню) на підставі п.123.1 ст.123 ПК України за платежем: військовий збір у розмірі 5 031,41 грн., з яких: 4 025,13 грн. - основний платіж, 1 006,28 грн. - штрафні (фінансові) санкції;
4) податкове повідомлення - рішення № 00008471315 від 10 липня 2018 року, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (нараховано пеню) на підставі ст.120 ПК України за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 170,00 грн.;
5) рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 00008491315 від 10 липня 2018 року, яким на підставі ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" застосовано штрафні санкції в розмірі 18 875,00 грн.;
6) вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-00000981315 від 10 липня 2018 року, в якій з посиланням на ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" зазначено, що заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 72 954,54 грн.
Зміст рішення ХААС від 05.02.2019 року та постанови ДААС від 23.05.2019 року у справі № 2040/6313/18, якими задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , свідчить, що суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що висновки податкового органу щодо обов'язку позивача відповідно до абз.7 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст.298 ПК України з 01.04.2015 року перейти на загальну систему оподаткування є безпідставними, оскільки позивач у періоді, що перевірявся, здійснював діяльність, яка передбачена у його облікових даних згідно з Витягами з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в т.ч. станом на 01.01.2015 року. Посилання відповідача на те, що з 1 жовтня 2015 року позивач перебував на загальній системі оподаткування суди визнали такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки рішення податкового органу від 30.09.2015 року про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку скасовано в судовому порядку (адміністративна справа №2040/5263/18), що стало підставою для скасування податкових оскаржуваних повідомлень - рішень №00008511315, №00008461315 від 10.07.2018 року. Інші оскаржувані рішення та вимогу про сплату ЄСВ суди визнали такими, що є похідними, а тому підлягають скасуванню.
В мотивувальній частині постанови від 19.06.2020 року у справі №2040/6313/18 (адміністративне провадження №К/9901/25573/19), якою вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій від 05.02.2019 року та від 23.05.2019 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд, Верховний Суд звернув увагу на те, що суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не з'ясували, чи приймалося відповідачем рішення про анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку другої групи з 1 квітня 2015 року з підстави здійснення позивачем видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку (абз. 7 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України). Не з'ясовано і питання, чи приймалося рішення про анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку другої групи з 1 квітня 2015 року з підстави здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання (абз. 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України), в той час як одним із доводів відповідача було здійснення такої діяльності, зокрема з огляду на відсутність доказів надання послуг саме населенню або платникам єдиного податку.
Крім того, як зазначив Верховний Суд, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що доводи відповідача про порушення умов перебування позивача на спрощеній системі оподаткування (друга група) ґрунтуються на двох порушеннях, кожне з яких згідно з підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України є самостійним для встановлення обов'язку перейти на загальну систему оподаткування:
1) протягом січня - березня 2015 року здійснення позивачем діяльності, яка не зазначена в реєстрі платників єдиного податку;
2) відсутність доказів надання позивачем послуг саме населенню або платникам єдиного податку.
По першому порушенню Верховний Суд вказав, що суду слід дослідити саме Витяги з реєстру платників єдиного податку зі змінами станом на відповідний період, який ставиться під сумнів податковим органом, врахувавши відповідність наявних у ньому кодів ВЕД ДК 009:2005 до кодів ВЕД ДК 009:2010, а не Витягами з ЄДР юридичних осіб, які досліджувалися судами попередніх інстанцій при встановленні того, що протягом січня - березня 2015 року позивач здійснював діяльність, зазначену в реєстрі платників єдиного податку, оскільки Єдиний державний реєстр юридичних осіб та реєстр платників єдиного податку є різними реєстрами та відповідно належним доказом для перевірки доводів відповідача має бути інформація щодо внесених видів діяльності позивача саме з реєстру платників єдиного податку.
По другому порушенню Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки доводам податкового органу про відсутність укладених позивачем договорів на надання в оренду електронного обладнання - цифрових порталів кінцевим споживачам, як наслідок не встановили дотримання першочергової умови для перебування на 2 групі платника єдиного податку - обов'язок надавати послуги виключно населенню або платникам єдиного податку, Не з'ясували якими доказами відповідач доводить факт надання позивачем послуг не тільки населенню або платникам єдиного податку як складового елементу порушення.
Щодо прийняття контролюючим органом рішень про анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку другої групи з 1 квітня 2015 року з підстав, визначених абз. 5, 7 пп.298.2.3 п.298.2 ст. 298 ПК України, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ФО-П ОСОБА_1 зареєстровано платником єдиного податку з 01.01.2012 року відповідно до заяви про застосування спрощеної системи оподаткування №22366 від 27.08.2012 року.
Відповідно до п.299.10 ст. 299 ПК України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: 1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву; 2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення; 3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу; 4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.
Відповідно до абзаців 5, 7 та 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України, платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: 5) у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми; 7) у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності; 8) у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.
Згідно пункту 299.11 статті 299 ПК України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
В акті перевірки № 2382/20-40-13-15-07/ НОМЕР_1 податковим органом зазначено, що в перевіряємий період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року позивач здійснював діяльність перебуваючи на спрощеній системі оподаткування (2 група). З 01.10.2015 року по 31.03.2017 року перебував на загальній системі оподаткування.
30.09.2015 року ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області прийнято рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку ФО-П ОСОБА_1 №4541/20-34-17-06-21 у зв'язку з наявністю податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів (абзац 8 пп.298.2.3 п.298.2 ст. 298 ПК України), яке рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2018 року по справі №2040/5263/18 скасовано (рішення набрало законної сили).
Отже, твердження представника контролюючого органу, викладені в письмових поясненнях від 11.09.2020 року, що скасоване судом рішення про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку №4541/20-34-17-06-21 приймалося з підстав недотримання ОСОБА_1 критеріїв перебування на спрощеній системі оподаткування, є безпідставними та не приймаються судом до уваги.
В той час, в поясненнях представник відповідача зазначив, що контролюючим органом не приймалося рішення про виключення ФО-П ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку з підстав здійснення позивачем видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування (абзац 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України) чи з підстав здійснення позивачем видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку (абзац 7 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України).
Вказане також підтверджено поясненнями представника відповідача, наданими в судовому засіданні.
З приводу здійснення ОСОБА_1 у період перебування на спрощеній системі оподаткування видів діяльності, визначених в реєстрі платників єдиного податку, суд зазначає наступне.
В поясненнях від 11.09.2020 року представник відповідача зазначив, що згідно з даними інформаційної системи "Податковий блок" протягом січня - серпня 2015 року ОСОБА_1 займався видом діяльності за КВЕД 71.34 - оренда інших машин та устаткування. З 21.08.2015 року позивач здійснював діяльність за КВЕД 77.39 - надання в оренду інших машин, устаткування та товарів (основний). Отже вид діяльності за кодом КВЕД 77.39 був обраний позивачем 21.08.2015 року та в період з 01.01.2015 року до 21.08.2015 року позивач не мав вказаного виду діяльності. Тобто у період з 01.01.2015 року до 21.08.2015 року позивач здійснював діяльність по здачі в оренду електронного обладнання цифрових портів зважаючи на відсутність в реєстрі платників єдиного податку виду діяльності за КВЕД 77.39 у вказаний період.
Відповідно до абз.4 п.299.1 ст. 299 ПК України, до реєстру платників єдиного податку вносяться такі відомості про платника єдиного податку обрані фізичною особою - підприємцем першої та другої груп види господарської діяльності.
Як свідчать матеріали справи, станом на 01.01.2015 року позивач здійснював господарську діяльність щодо надання в оренду цифрового порту.
Згідно Витягу з реєстру платників єдиного податку, ОСОБА_1 з 01.01.2012 року перебуває на спрощеній системі оподаткування (2 група) та з 27.08.2015 року здійснює господарську діяльність за кодом КВЕД ДК 009:2010 (КВЕД-2005) 77.39 - надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у. Копія Витягу міститься в матеріалах справи.
В той час, в матеріалах справи міститься роздруківка реєстраційних даних, якою підтверджено, що з 04.01.2013 року позивачем здійснюється діяльність за КВЕД 71.34.0 - оренда інших машин та устаткування.
Суд зазначає, що на офіційному сайті Державної служби статистики України наявний сервіс для порівняння та визначення кодів видів економічної діяльності за КВЕД-2005 та КВЕД-2010 (посилання http://kved.ukrstat.gov.ua/poshuk.html), за інформацією якого код за КВЕД-2010 підклас 77.39 включає всі види економічної діяльності, які відносилися до позиції за КВЕД-2005 підклас 71.34.0.
Отже, КВЕД-2005 підклас 71.34.0 відповідає КВЕД-2010 підклас 77.39.
Таким чином, з 04.01.2013 року одним з видів діяльності позивача є оренда інших машин та устаткування (КВЕД 71.34.0), яку включено до виду діяльності за КВЕД 77.39 (надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у.).
Відтак, твердження контролюючого органу, що позивач здійснював діяльність по здачі в оренду електронного обладнання цифрових портів зважаючи на відсутність в реєстрі платників єдиного податку такого виду діяльності у вказаний період, є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Суд також вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до абз.2 п.291.1 ст. 291 ПК України, суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.
В додаткових поясненнях представник контролюючого органу стверджував, що позивач не надав доказів того, що перебуваючи на спрощеній системі оподаткування (2 група), він надавав послуги виключно населенню або платникам єдиного податку.
Відповідно до частини 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів жодними доказами факту того, що здійснюючи свою господарську діяльність як платник єдиного податку 2 групи, у перевіряємий період позивач надавав послуги іншим третім особам, окрім населення або платників єдиного податку, та здійснював свою діяльність в розріз з вимогами абз.2 п.291.1 ст. 291 ПК України.
За таких підстав, оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями №00008511315, №00008461315, №00008481315, №00008471315 від 10 липня 2018 року, рішенням про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 00008491315 від 10 липня 2018 року протиправно застосовано до позивача штрафні санкції з цих підстав, а також протиправно сформовано вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-00000981315 від 10 липня 2018 року, які підлягають скасуванню в судовому порядку.
Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13-14, 77, 139, 242-246, 250, 255, 295, п.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704, адреса: 61071, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46) про скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги - задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00008511315, №00008461315, №00008481315, №00008471315 від 10 липня 2018 року.
Скасувати рішення Головного управління ДФС у Харківській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №00008491315 від 10 липня 2018 року.
Скасувати вимогу Головного управління ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-00000981315 від 10 липня 2018 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 4307 (чотири тисячі триста сім) грн. 69 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст рішення виготовлено 26 листопада 2020 року.
Суддя О.В.Шевченко