Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
26 листопада 2020 р. № 820/1961/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонька А.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (вул. Ярослава Мудрого, буд. 16, м. Харків, 61002)., Головне Управління Державної казначейської служби у Харківській області (вул. Бакуліна, буд. 18,м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37874947) визнання дій незаконними, -
Позивач звернувся до Харківського адміністративного суду з адміністративним позовом в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд зобов'язати Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) поновити виконавче провадження незаконно закінчене відповідно з Рішенням місцевого та апеляційного суду у справі №554/6803/18 та передати у встановленому законом порядку матеріали для ведення виконавчого провадження до відповідного органу Державного казначейства.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного суду від 17 лютого 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2018 року і постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року скасовано. Справу №820/1961/18 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії направлено на новий розгляд до суду першої інстанції ' Харківського окружного адміністративного суду.
Підставою для направлення справи на новий розгляд стало те, що суди попередніх інстанцій під час прийняття оскаржуваних судових рішень, не встановили і не надали відповідної оцінки всім обставинам, що мають істотне значення для вирішення цієї справи, а саму чому Октябрський районний суд міста Полтави не надав на вимогу виконавця оригінал виконавчого документа №2-2/09 від 21 листопада 2013 року, а якщо все ж таки районний суд зазначений оригінал виконавчого документа направив до виконавчої служби, - чому він не був отриманий державним виконавцем; чому державний виконавець не звернувся до Октябрського районного суду міста Полтави із повторним запитом про надання оригіналу виконавчого документа, а в подальшому, у разі втрати оригіналу виконавчого документа із заявою про видачу його дубліката.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2020 року замінено відповідача Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області на його правонаступника - Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (вул. Ярослава Мудрого, буд. 16, м. Харків, 61002).
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 в задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державного казначейства України - відмовлено. Прийнято відмову позивача від адміністративного позову в частині позовних вимог до Головного Управління Державної казначейської служби у Харківській області. Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), Головного Управління Державної казначейської служби у Харківській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 по справі № 820/1961/18 скасовано, справу №820/1961/18 направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від в 06.10.2020 року було прийнято адміністративну справу до розгляду та призначено судове засідання.
Позивачем через канцелярію суду 23.11.2020 року подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив суд зобов'язати Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) поновити виконавче провадження незаконно закінчене відповідно з Рішенням місцевого та апеляційного суду у справі №554/6803/18 та передати у встановленому законом порядку матеріали для ведення виконавчого провадження до відповідного органу Державного казначейства.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що бездіяльність відповідача стосовно невиконання рішення суду є неправомірною. Зокрема, позивач зазначив, що відповідно до перехідних положень Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" він звернувся із заявою про примусове виконання судового рішення саме до органів виконавчої служби. Адже зазначеними положеннями передбачено, що виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом (1 січня 2013 року), подаються до органу державної виконавчої служби. Проте органи виконаної служби впродовж тривалого часу не вчиняють жодних дій щодо примусового стягення суми за рішенням суду.
Представник відповідача, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), було надано пояснення, що 25.11.2020 року винесено постанову про відновлення виконавчого провадження №47803777 та направлено сторонам виконавчого провадження та до Октябрського районного суду м. Полтави. У зв'язку з чим вважають, що предмет спору відсутній.
Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Представник відповідача - Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) - в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник відповідача - Головного Управління Державної казначейської служби у Харківській області - в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ч.9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог ст. 229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 14 грудня 2009 року по цивільній справі стягнуто з Магістральної митниці Харківської області на користь ОСОБА_3 793,08 грн., як відшкодування матеріальної шкоди, 5000 грн., як відшкодування моральної шкоди; стягнуто з Магістральної митниці Харківської області на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 59,50 грн. судового збору.
На виконання вказаного рішення суду було позивачу видано виконавчий лист №2/2/09 (т. 1 а.с.120).
Позивач звернувся з заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про примусове стягнення заборгованості.
Державним виконавцем відділу примусового виконання рішення Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області 10.06.2015 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №47803733 (т.1 а.с.94 зворотній бік).
Вказана вище постанова була направлена сторонам виконавчого провадження.
З матеріалів виконавчого провадження судом встановлено, що Харківською митницею ДФС отримано постанову від 10.06.2015 про відкриття виконавчого провадження, яка адресована Харківській обласній митниці.
У зв'язку з реорганізацією вказаного органу Харківська митниця ДФС звернулась до державного виконавця листом від 30.06.2015 та повідомила вказані обставини (т.1 а.с.95-96).
Постановою державного виконавця від 20.02.2017 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2/2/09 закінчено у зв'язку з припиненням юридичної особи боржника - Харківської обласної митниці (т.1 а.с. 107).
Не погоджуючись з постановою державного виконавця від 20.02.2017 ОСОБА_2 07.03.2017 звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави зі скаргою.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 26.05.2017 скаргу ОСОБА_2 на незаконні дії та бездіяльність державного виконавця - задоволено (т.1 а.с. 110-112).
Визнано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Пікули Вікторії Юріївни від 20 лютого 2017 року про закінчення виконавчого провадження № 47803733 незаконною та скасовано.
Визнано бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Пікули Вікторії Юріївни щодо невиконання виконавчого листа № 2-2/09 від 21.11.2013 неправомірною і зобов'язано державного виконавця або іншу посадову особу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області усунути порушення та здійснити примусове виконання даного документа.
На підставі ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 26.05.2017 державним виконавцем 19.07.2017 прийнято постанову про відновлення виконавчого провадження (т.1 а.с.114).
Листом від 19.07.2017 державний виконавець просив Октябрський районний суд м.Полтави направити до відділу оригінал виконавчого документу № 2-2/09(а.с.113).
У зв'язку з непред'явленням виконавчого листа до виконання державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження від 26.04.2018.(т.1 а.с.122).
Вважаючи протиправною постанову про закінчення виконавчого провадження від 26.04.2018 року позивач з скаргою звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави. Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 18.09.2018 року у справі №554/6803/18, залишеною без змін Постановою Полтавського апеляційного суду від 04.12.2018 року визнано протиправною і скасовано постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 26.04.2018 року ВП №47803733 про закінчення виконавчого провадження . Визнано бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо невиконання виконавчого листа № 2-2/09 від 21.11.2013 року неправомірною.
Зобов'язано державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області чи іншу посадову особу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області усунути порушення та здійснити дії, передбачені Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» щодо примусове виконання рішення суду про стягнення коштів з органів держави.
Вважаючи бездіяльність Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) неправомірною позивач звернувся до суду з даним позовом.
Щодо правового регулювання спірних правовідносин, суд зазначає наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України від 2 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Законупідлягають примусовому виконанню.
Згідност.2 Закону України «Про виконавче провадження», воно здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до ч.1,5 ст.13 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобовязані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання.
Судом встановлено, що вважаючи протиправною постанову про закінчення виконавчого провадження від 26.04.2018 року позивач з скаргою звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави. Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 18.09.2018 року у справі №554/6803/18, залишеною без змін Постановою Полтавського апеляційного суду від 04.12.2018 року визнано протиправною і скасовано постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 26.04.2018 року ВП №47803733 про закінчення виконавчого провадження . Визнано бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо невиконання виконавчого листа № 2-2/09 від 21.11.2013 року неправомірною
З матеріалів справи встановлено, що Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 25.11.2020 року винесено постанову про відновлення виконавчого провадження №47803733 та зобов'язано стягувача, суд або орган, якому повернуто виконавчий документ у місячний строк з дня надходження постанови пред'явити його до виконання.
Враховуючи викладене суд зазначає, що позовні вимоги щодо зобов'язання Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) поновити виконавче провадження незаконно закінчене відповідно з Рішенням місцевого та апеляційного суду у справі №554/6803/18 не підлягають задоволенню, оскільки постановою від 25.11.2020 року державним виконавцем вже поновлено виконавче провадження №47803733.
Щодо позовної вимоги в частині зобов'язання відповідача передати у встановленому законом порядку матеріали для ведення виконавчого провадження до відповідного органу Державного казначейства суд зазначає наступне.
Як слідує з матеріалів справи, незважаючи на значний проміжок часу, який минув після ухвалення на користь позивача судового рішення та видачі 21 листопада 2013 року Октябрським районним судом м. Полтави виконавчого листа, рішення суду залишається і досі невиконаним.
Зважаючи на необхідність забезпечення захисту порушених прав позивача на отримання свого активу за судовим рішенням, яке набрало законної сили, суд зазначає.
Європейський суд з прав людини у рішенні “Юрій Миколайович Іванов проти України” наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.
Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
Варто також зауважити, що у справах “Шмалько проти України”, “Іммобільяре Саффі проти Італії” ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов'язань (до прикладу справа “Сук проти України”).
Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
Під час розгляду справи за наявними в матеріалах справи доказами встановлено, що матеріали виконавчого провадження №47803733 не містять інформації щодо вжиття державним виконавцем будь-яких дій передбачених Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» для виконання рішення суду.
Відповідно до ч.1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Враховуючи вищевикладене та з метою належного захисту прав позивача, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) передати у встановленому законом порядку матеріали для ведення виконавчого провадження до відповідного органу Державного казначейства.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, 241-243, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (вул. Ярослава Мудрого, буд. 16, м. Харків, 61002)., Головне Управління Державної казначейської служби у Харківській області (вул. Бакуліна, буд. 18,м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37874947) визнання дій незаконними - задовольнити частково.
Зобов'язати Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) передати у встановленому законом порядку матеріали для ведення виконавчого провадження №47803777 до відповідного органу Державного казначейства
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 6 ст. 287 КАС України, а саме: протягом 10 днів з дати проголошення (підписання).
Роз'яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.
Суддя (підпис) Бідонько А.В
Згідно з оригіналом.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду 26.11.2020
Рішення не набрало законної сили.
Секретар судового засідання Дронь А.В.