26 листопада 2020 року Справа № 480/6286/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/6286/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Сумській області, Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-
ОСОБА_1 просить суд визнати протиправним та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Сумській області про застосування адміністративно-господарського штрафу № 202140 від 07.09.2020 і свої вимоги мотивує тим, що він є власником двох автомобілів марки "DAF XF 105.460" державний номер " НОМЕР_1 " з напівпричепом "FUEHAUF" державний номер " НОМЕР_2 " з максимально допустимою вагою 40 т.
Після проведення перевірки транспортних засобів Управлінням було складено акт про перевищення транспортними засобами нормативних вагових параметрів, на підставі яких Управлінням Укртрансбезпеки у Сумській області винесено постанову № 202140 від 07.09.2020 про застосування адміністративно-господарського штрафу. Позивач вважає вказану постанову протиправною, необґрунтованою, складеною з порушенням вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006, у зв'язку з чим звернувся до суду з вимогами про її скасування.
Ухвалою суду від 25.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
19.10.2020 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що Управління діяло виключно в межах наданих йому повноважень та у спосіб передбачений чинним законодавством, оскільки оскаржувана постанова прийнята на підставі того, що під час перевірки виявлено порушення п. 22.5 Правил дорожнього руху, а саме: перевезення вантажу транспортними засобами з перевищенням вагових обмежень на одиничну вісь. Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи і оцінивши зібрані докази у їх сукупності відповідно до вимог ст. 90 КАС України, суд визнає, що дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є власником двох автомобілів "DAF XF 105.460" державний номер " НОМЕР_3 " з напівпричепом STAS державний номер " НОМЕР_4 " та "DAF XF 105.460" державний номер " НОМЕР_1 " з напівпричепом "FUEHAUF" державний номер " НОМЕР_2 " з максимально допустимою вагою 40 т (а.с. 8).
13.07.2020 Управлінням Укртрансбезпеки в Полтавській області в пункті габаритно-вагового контролю, що знаходиться на ділянці автомобільної дороги Р-60 в с. Млини, Лохвицького району Полтавської області, була здійснена перевірка транспортного засобу "DAF XF 105.460" державний номер " НОМЕР_1 " з напівпричепом "FUEHAUF" державний номер " НОМЕР_2 " завантаженого соєю.
Після проведеного зважування було виявлено перевищення вагових параметрів в автомобілі на другу вісь. За результатами зважування був складений акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 042785 від 13.07.2020, у якому зазначена нормативно допустима маса - 40 т, а фактична маса складала 38,520 т (а.с.10). На підставі розрахунку № 1038/19 від 03.10.2020 встановлено плату за проїзд в розмірі 197,64 євро (зав. б. а.с. 10).
Крім того, 13.07.2020 управлінням складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 222752, в якому зазначено, що під час перевірки виявлено порушення абз. 154.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, (а.с. 39).
У подальшому, на виконання вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567) Управління, листом від 07.08.2020 № 58676/35/24-20, повідомило ФОП ОСОБА_1 про те, що 07.09.2020 відбудеться розгляд справи про порушення законодавства на автомобільному транспорті (а.с.35). Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному сайті АТ "Укрпошта" лист за № 4001400461814 07.08.2020 знаходився у відділенні за місцем реєстрації позивача та 08.08.2020 з невідомих причин не вручений під час доставки (а.с. 36-38).
За результатами розгляду справи, керівником Управління Укртрансбезпеки у Сумській області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 202140 від 07.09.2020, за порушення вимог абз. 15 ч. 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" (а.с.11).
11.09.2020 позивачеві вручено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу (а.с. 13).
За змістом п.15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (надалі - Порядок № 1567), під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (абзац 2).
Частиною 2 ст.29 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, за плату, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (надалі - Порядок № 879).
За визначенням, наведеним у пп. 3 п. 2 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Відповідно до пунктів 16-18 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. У разі коли за допомогою автоматичних зважувальних пунктів виявлено факт перевищення встановлених габаритно-вагових параметрів, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу здійснюється на найближчому стаціонарному та/або пересувному пункті габаритно-вагового контролю. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
Згідно підпункту 5 пункту 4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10 грудня 2013 року № 1007/1207, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 лютого 2014 року за № 215/24992, посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.
Відповідно до п.3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2001, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Відповідно до пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавцем передбачено критичну похибку в розмірі 2%, що еквівалентно 440 кг на строєну вісь, що дозволяє перевізнику самостійно враховувати специфіку вантажу, в тому числі й сипучого (кукурудза насипом), який під час транспортування здатний зміщуватись та розподілятись нерівномірно.
Однак, у даному випадку, за результатами зважування, було встановлено, що перевищення навантаження на строєну вісь перевищує гранично допустимі 2%.
Крім того, відповідно до пункту 8.15 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 (далі - Правила № 363), вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.
Згідно пункту 12.5 Правил № 363 для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, передбачено, що з спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Отже, вказаними нормами передбачено обов'язок забезпечення належного розміщення та кріплення вантажу, яке б унеможливлювало його зміщення під час руху. Зміщення вантажу, та як наслідок, перевищення встановлених вагових обмежень, є порушенням. При цьому, чинним законодавством не передбачено спеціальних умов для зважування транспортних засобів, які виконують перевезення сипучих вантажів.
Аналогічні висновки викладені у рішенні Верховного суду від 19 квітня 2018 року у справі № 814/1461/16.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
За результатами зважування транспортного засобу DAF XF 105.460 державний номер НОМЕР_1 з напівпричепом FUEHAUF державний номер НОМЕР_2 було встановлено, що нормативно допустиме навантаження на одиночну вісь - 11 т, тоді як у позивача виявлено перевищення вагових обмежень на другу вісь на 12,620 т, а також виявлено порушення у наданні послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: не оформлений дозвіл, що дає право на рух транспортних засобів з перевищенням вагових обмежень по повній масі.
Суд зазначає, що згідно з п. 28 Порядку № 879, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Статтею 33 Законом України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно із ч. 3 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" у разі перевезення вантажів з перевищенням вагових обмежень обов'язковим документом є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Згідно із п.16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 30.03.1994, перевезення великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом і за плату, що визначені окремими актами законодавства.
Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (пункт 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 за № 30).
Таким чином, враховуючи вищевикладене та встановлений факт перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, наявне порушення позивачем вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", за що передбачена відповідальність абз.15 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів позивач під час перевірки не надав.
Враховуючи положення наведених норм, суд дійшов висновку, що процедура та підстави прийняття спірної постанови відповідають нормам чинного законодавства України.
Посилання позивача на той факт, що ним здійснювалося перевезення подільного вантажу, а тому дозвіл на рух такого вантажу не видається, не спростовує вини позивача у порушенні законодавства, а навпаки, підтверджує той факт, що позивач, знаючи про пряму заборону такого перевезення законодавством України свідомо здійснив таке перевезення всупереч заборони, встановленій нормами чинного законодавства.
За викладених обставин, суд вважає, що відповідач під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачені чинним законодавством.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом із тим, як визначено частиною першою цієї статті, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, суд визнає правомірність прийняття Управлінням Укртрансбезпеки у Сумській області постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 07.09.2020 № 202140 у розмірі 17000 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Сумській області, Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області, Державної служби України з безпеки на транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Шаповал