про залишення позовної заяви без руху
26 листопада 2020 року м. Київ № 320/12283/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити пені дії,
до суду звернулась ОСОБА_1 в порядку оскарження бездіяльності ГУ ПФУ у Київській області щодо непроведення перерахунку та виплаті їй щомісячної додаткової пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та з 17.07.2018 із розрахунку 25% від мінімальної пенсії за віком та підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі 2-х мінімальних заробітних плат, у відповідності до ст.ст. 39, 51 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов'язання здійснити перерахунок зазначеної щомісячної доплати за період з 01.01.2014 до 02.08.2014 та, з 17.07.2018 з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, та чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши позовну заяву на предмет дотримання вимог процесуального законодавства, суд констатує її невідповідність вимогам процесуального закону та вважає за необхідне залишити позов без руху.
Недоліки позовної заяви повинні бути усунені шляхом подання позову у новій редакції із зазначенням у ній: адреси електронної пошти позивачки; обставин, якими позивачка обґрунтовує свої вимоги з посиланням на докази, які ці обставини підтверджують, зокрема, час та підстави взяття заявниці на облік як пенсіонера в органах ПФУ з представленням довідки про пенсійний облік; надання обґрунтованого розрахунку суми на виплату якої претендує заявник із визначенням всіх її складових та представленням документів, які підтверджують кожну складову розрахунку та методики здійсненого обчислення, в тому числі, із визначенням розрахункової величини суми виплат, відповідно до ст.ст. 39, 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”; надання документів, якими підтверджено факт одержання позивачкою визначених сум (довідка про рух коштів банківської картки, копії поштових переказів тощо); подання копії розпорядження про призначення пенсії станом на час взяття на облік та Витягу з Реєстру застрахованих осіб; зазначення загального розміру доплати до пенсії, призначеної позивачці станом на 01.01.2014 та на 17.07.2018; викладення обставин виникнення права на додаткову пенсію із зазначенням дати виникнення та посиланням на докази, якими це право підтверджено; зазначення місцезнаходження оригіналів документів, копії яких долучено до позовної заяви; обґрунтування порушення прав та інтересів позивачки рішенням пенсійного органу із розкриттям змісту порушених прав; надання заяви про поновлення строку звернення до суду з зазначенням причин пропуску такого строку та з наданням доказів на підтвердження цього; надання оригіналу квитанцію про сплату судового збору у розмірі 1641,60 грн. за дві вимоги немайнового характеру.
Суд звертає увагу, що у поданій заяві позивачка просить зобов'язати орган пенсійного фонду здійснити нарахування виплат з 01.01.2014 по 02.08.2014 та, з 17.07.2018, в той час як до суду позовна заява надійшла 25.11.2020, тобто після спливу шести та двох років з моменту виникнення права на їх одержання.
Відповідно до положень ч.1 ст. 122 КАСУ позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як убачається з ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суддя зауважує, що початок перебігу шестимісячного строку у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права. Порівняльний аналіз термінів “дізнався” та “повинен був дізнатись”, що містяться у ч. 2 ст. 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення її прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.
Строк позовної давності у даному випадку обчислюється по кожному місяцю, за яким має нараховуватися така пенсія, окремо. Право на позов відносно додаткової пенсії чорнобильцям виникає щомісяця, а позовна давність обчислюється з того місяця, коли громадянин дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Вказаний підхід повністю кореспондується із позицією Верховного Суду України, яка викладена в ухвалі від 17.02.2010 року по справі № 6-911св09. Судова практика також сформувала правило - якщо додаткові пенсії чорнобильцям виплачувалися у неповному розмірі, то вважається, що громадяни дізналися про порушення своїх прав після отримання неповних сум виплат. Тому, позивачці у позовній заяві в новій редакції необхідно вказати в якому місяці та якого року вона одержала пенсійні виплати у меншому розмірі.
При цьому, суд звертає увагу, що процесуальний Закон не дає визначення терміну “поважні причини”. Між тим в Рішенні Верховного суду України від 13.09.2006 по справі № 6-26370кс04 (№ в ЄДРСРУ 135558) вказане наступне: "Поважними причинами пропуску строку позовної давності вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред'явлення позову стає неможливим або утрудненим". Поновлення процесуальних строків на оскарження рішень є дискреційними повноваженнями суду, а під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний або судовий орган, приймаючий рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
При визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. При цьому, поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють особі вчасно реалізувати право на судовий захист.
Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 звернулась до суду без обґрунтувань у позовній заяві причин його пропуску та підстав для поновлення за відсутності бодай яких-небудь доказів на підтвердження наведених обставин. Згідно із ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, позивачці слід надати пояснення та докази на їх підтвердження, що свідчать про те, що вона не знала і не могла знати про порушення її прав станом на червень 2014 та січень 2019 при одержанні відповідних пенсійних виплат, або ж зазначити обставини, що об'єктивно перешкоджали позивачці своєчасно реалізувати право на звернення до суду за захистом своїх прав у строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України.
Крім того, за приписами ч. 3 ст. 161 КАСУ, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Однак, позивачкою не сплачено судовий збір, у позовній заяві позивачка просить розстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення.
Розглянувши зазначене клопотання, суд зазначає наступне:
відповідно до ч.1 ст.133 КАС України, ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Вказане положення Кодексу кореспондується із ч.ч.1, 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
У розумінні приписів ст.8 Закону України «Про судовий збір» відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце лише за наявності виключних обставин. Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено вичерпний перелік суб'єктів, які мають пільги та звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Судом встановлено, що позивачка не відноситься до жодної з пільгових категорій, визначених Законом України "Про судовий збір", та повинна сплачувати судовий збір за подачу позовної заяви до суду на загальних підставах. Посилання позивачки на незадовільне матеріальне становище є необґрунтованими, оскільки дана обставина не є визначеною законом для звільнення від сплати судового збору, до того вказане твердження жодним чином не доведено.
Суд зауважує, що відстрочення сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду і, реалізація цього права знаходиться у прямій залежності від дій заявника, який повинен переконати суд в існуванні виключних обставин, які дають йому право ставити перед судом питання про надання пільг при здійсненні судових витрат.
Позивач, який заявляє відповідне клопотання повинен навести доводи і подати докази на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Пунктом 27 Постанови Пленуму ВССУ № 10 від 10.10.2014р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» визначено, що відповідно до статті 8 Закону №3674-VІ єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).
При цьому, суд звертає увагу позивача, що ст. 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням скаржника, та відсутність у нього коштів для сплати судового збору не можуть вважатися безумовною підставою для звільнення від такої сплати або її відстрочення.
Враховуючи даний принцип, а також положення ст. 5 Закону України „Про судовий збір", суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні, в тому числі, й у питанні звільнення від сплати судового збору чи відстрочення такої сплати.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою судовий збір складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з частиною 3 статті 6 закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Враховуючи, що позивачкою заявлено дві вимоги немайнового характеру, позивачці слід сплатити судовий збір у розмірі 1641,80 грн. за дві вимоги немайнового характеру та надати суду оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору.
З огляду на те, що матеріали позовної заяви оформлені не належним чином, чого вимагає Кодекс адміністративного судочинства України, суддя визнав за необхідне залишити позовну заяву без руху.
позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити пені дії, - залишити без руху.
Встановити позивачці десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Брагіна О.Є.